Навчати жити, а не лише знати: як соціально-емоційні навички допоможуть зміцнити українську освіту

Партнерська публікація

Українська освіта вимушена адаптуватися до складних умов: спочатку пандемії Covid-19, а нині й широкомасштабної війни. У цих реаліях традиційні знання та навички вже не гарантують дитині готовності до життя. Тож сучасна школа має навчати як математики й мов, так і вмінню справлятися з емоціями, підтримувати інших та робити етичний вибір. Саме на це спрямована програма соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН), яке є невіддільною частиною української освітньої реформи. 

У своїй колонці для «Вчися.Медіа» Олександр Елькін, очільник ГО «EdCamp Ukraine», розповів:

• як СЕЕН в Україні пройшло шлях від пілоту до масштабування на рівні держави;
• які результати вже дає програма;
• чому вона є інструментом не лише навчання, а й фактично виживання під час війни;
• які українські напрацювання інтегрують у світовий освітній контекст;
• які нові проєкти та онлайн-курси з розвитку СЕЕН з’являться найближчими роками;
• і чому саме зараз інвестиції в соціально-емоційні навички — це внесок у відродження та згуртованість України.

Далі — пряма мова пана Олександра.

Соціально-емоційне та етичне навчання (СЕЕН) — це міжнародна освітня програма, підґрунтям для якої стали праці вченого-психолога Деніела Ґоулмана та найкращі світові практики  у сфері психології, педагогіки, нейробіології та інших наук про нервову систему. Вона базується на наукових дослідженнях емоційного інтелекту й спрямована на розвиток у дітей і підлітків так званих «м'яких / гнучких навичок». Утім, у СЕЕН їх воліють називати новими твердими навичками, адже співпереживання, етична залученість, здатність до конструктивної комунікації та системне мислення — це не другорядні «доповнення», а фундаментальні компетентності без яких неможливо уявити сучасну освіту й життя в демократичному суспільстві. Програму протягом понад 20 років створювала, апробовувала й вдосконалювала міжнародна команда науковців і науковиць Університету Еморі (Атланта, США). Нині впровадження СЕЕН у міжнародному полі покриває понад 144 країни світу. Докладніше про це можна дізнатися за посиланням.

В Україні програма СЕЕН стартувала з національного експерименту, який ГО «EdCamp Ukraine» впроваджувала спільно з Міністерством освіти і науки України, Інститутом модернізації змісту освіти та Національною академією педагогічних наук. Ініціатива стартувала у 2019 році (якраз напередодні початку пандемії COVID-19), коли вся освітня система стикнулася з викликами дистанційного навчання. 

Щойно вчительство, учнівство й батьківство пристосувалися, наша країна опинилася перед ще масштабнішим випробуванням — широкомасштабною війною. Утім, важкі умови стали перевіркою якості й ефективності програми. У 2024 році процедуру успішно завершили, а МОН видало наказ із рекомендацією масштабувати СЕЕН на національному рівні та проханням до місцевої влади сприяти її поширенню у закладах освіти. 

Нині СЕЕН вийшло далеко за межі 26 пілотних шкіл у 23 регіонах України. На сьогодні:

• майже 6 000 педагогів/инь пройшли навчання та отримали сертифікати;
• понад 1 000 закладів освіти долучилися до програми;
• попит на участь постійно зростає.

Успіх програми вимірюється не лише кількістю учасників/ць, а й якісними змінами:

• вчителі/ки відзначають позитивні зрушення: атмосфера в класах стає більш довірливою, діти менше конфліктують, більше співпрацюють;
• директори/ки говорять про трансформацію всього шкільного середовища;
• і найважливіше — діти починають використовувати елементи програми поза школою: у спілкуванні з однолітками, у родині, навіть у кризових ситуаціях.

Освіта має готувати людину не лише до складання іспитів, а й до реального життя. Я пам’ятаю слова одного учня, сказані після початку широкомасштабного вторгнення: «Тепер ми зрозуміли, навіщо вчили СЕЕН». Тоді, перебуваючи в укриттях, діти й дорослі застосовували набуті знання, щоб допомогти собі й підтримати інших. Це найкраще свідчення того, що СЕЕН — це реальний інструмент, який можна використовувати в умовах невизначеності, війни та щоденних викликів.

Звісно, не всі вчителі/ки одразу готові прийняти думку, що розвиток соціально-емоційних навичок — це, зокрема, і їхня зона відповідальності. Нині є два поширені міфи:

• це завдання лише психологів або батьків / тих, хто їх замінює;
• соціально-емоційні навички «вроджені» й не підлягають розвитку. Але міжнародні дослідження доводять, що їх можна й потрібно розвивати, а школа відіграє одну з ключових ролей у цьому процесі.

Результати міжнародного дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку ДоСЕН, або «Survey on Social and Emotional Skills», до якого Україна долучилася вперше, та українського репрезентативного дослідження щодо потенціалу соціально-емоційних навичок у НУШ показують, що педагоги/ні та директори/ки, які знайомі з програмою СЕЕН:

• значно краще усвідомлюють її важливість, мають більше знань і мотивації працювати у цьому напрямі;
• розуміють, що відповідальність за розвиток цих навичок у дітей є на всіх рівнях — від директора/ки й учителя/ки до батьків і самих учнів / учениць.

Варто зауважити, що найбільше випробування для педагогів/инь — викладання СЕЕН в онлайн-режимі. Ми адаптували матеріали під формат дистанційного навчання, але «жива освіта» залишається значно ефективнішою. Це можна пояснити простою метафорою: тепличні томати й городні — наче однакові, але смак у них різний. Так само й навчання — живе спілкування дає глибший ефект. Проте навіть у дистанційному форматі програма демонструє позитивні результати. За спостереженнями вчительства й дітей, зменшується кількість випадків булінгу, зростає рівень взаємопідтримки та емпатії.

Щоб долучилася до впровадження програми, представники/ці школи мають пройти навчання. Без цього повні матеріали СЕЕН недоступні: у відкритому доступі є лише ознайомчі фрагменти — перші розділи підручників. 

Сам курс і навчання повністю безоплатні. Це можливо завдяки підтримці міжнародних партнерів, серед яких GIZ Civil Peace Service Ukraine (Громадська служба миру — GIZ Україна), з якими ми починали експеримент, ініціатива Education Cannot Wait, Фонд ООН у галузі народонаселення, UNICEF (особливо для дошкілля) та багато інших. 

Нові набори на навчання оголошують двічі на рік: весною та восени. Нині педагоги/ині, які працюють у дитсадках, можуть взяти участь у доборі на беозплатну тренінгову програму «Занурення в СЕЕН — дошкілля». Курс передбачає очний триденний тренінг та онлайн-консультації, що відбудуться, орієнтовно, у квітні–травні 2026-го року. Докладніше дізнатися про програму та подати заявку можна за посиланням. 

Крім того, усі охочі можуть підписатися на наші сторінки або на розсилку, щоб стежити за новими анонсами (Instagram, Facebook, офіційний сайт).

  Навчання має чітку структуру та базується на декількох принципах:

1. Ми запрошуємо по дві особи від кожної школи (їх або «делегує» заклад, або, якщо це ініціатива «знизу», учитель/ка знаходить собі партнера-однодумця). Це дає змогу створити «свою зграю» всередині закладу освіти, щоб учасники/ці могли підтримувати одне одного й розвиватися далі.
2. Результат навчання оцінюють через створення імплементаційного плану — конкретного бачення того, як програму впроваджуватимуть у школі. Його роблять так би мовити «під ключ»: тренери/ки допомагають школам крок за кроком зрозуміти свої потреби, особливості й ресурси та оформити їх у чіткий план. Тому впровадження СЕЕН може бути як на рівні окремого курсу, так і через інтеграцію в інші дисципліни, у форматі п’ятихвилинок чи класних годин.
3. Випускники/ці приєднуються до спільноти, де можна ділитися досвідом, відвідувати відкриті уроки, консультуватися з тренерами/ками. Це велика «СЕЕН-родина», яка постійно підтримує одне одного.

В Україні СЕЕН уже давно вийшло за межі громадської ініціативи. Ми активно співпрацюємо з державними структурами (Міністерством освіти і науки, депутатським корпусом, Українським інститутом розвитку освіти, який відповідає за змістову політику в країні, та іншими) виступаючи своєрідними адвокатами цієї теми.

Програма СЕЕН інтегрована в державні стандарти початкової та базової освіти, а також у професійні стандарти педагогів/инь. Є методичні рекомендації, різні інструменти освітньої політики, над якими команда працює разом із державними органами. 

Крім того, елементи програми використовують у багатьох інших ініціативах, зокрема, на освітній платформі «Повір»: усі педагоги/ині, які працюють із подоланням освітніх втрат, проходять навчання із СЕЕН.

Тож наш спільний експеримент — це приклад поєднання роботи наукового, академічного та управлінського кіл. Ми рухаємося синхронно з державою. Якщо раніше потрібно було доводити значимість СЕЕН, то зараз це вже усвідомлена потреба, і це надихає.

Сьогодні СЕЕН впроваджують у понад 100 країнах світу, а понад 20 держав реалізують її на системному рівні. Україна входить до цього «клубу».

Кожна країна адаптує програму під власні потреби. У нашому фокусі, зі зрозумілих причин, — травмачутливість і робота в умовах війни. У цьому контексті деякі держави розуміють Україну краще, наприклад, Колумбія, яка свого часу пережила збройний конфлікт. 

Українські розробники/ці також враховують культурний код — «етос» — і створюють власні матеріали на додачу до оригінальних. Наприклад, уже доступна серія видань «Я практикую СЕЕН», яка охоплює різні аудиторії:

• для вчителів/ок є посібники з методиками роботи з батьками та системами оцінювання прогресу учнівства;
• для широкої аудиторії — книжки з практиками, які можна застосовувати вдома;
• наша збірка-хіт — найкращі вправи, які легко виконувати самостійно.

Ці матеріали вже перекладають англійською та іншими мовами, щоб і за кордоном могли переймати наш досвід. Адже українська практика — не просто локальна історія, вона інтегрується у міжнародний освітній простір. А впровадження СЕЕН у час війни є унікальною практикою, і тому особливо цінною для світової спільноти. 

З методичними матеріалами, як адаптованими, так і українськими розробками, з докладним їх переліком можна ознайомитися у звіті за експериментом СЕЕН.

Справжнім підтвердженням значущості є наукове визнання. Міжнародна асоціація CASEL (Collaborative for Academic, Social, and Emotional Learning), яка визначає світові стандарти у сфері соціально-емоційного розвитку, присвоює свій знак якості CASEL Select лише тим програмам, чия ефективність доведена науково. Отримати таке визнання — вагомий аргумент для освітньої політики. Українська програма СЕЕН уже здобула цю відзнаку.

Крім того, восени представниця ГО «EdCamp Ukraine», директорка з міжнародних партнерств Наталія Рудзинська, презентуватиме український досвід в Університеті Еморі (Атланта, США), де зберуться всі країни, які впроваджують СЕЕН. Це нагода продемонструвати, що навіть у час війни Україна здатна навчатися та ділитися своїм досвідом. 

До того ж є окрема європейська спільнота впроваджувачів СЕЕН, де я, як очільник ГО «EdCamp Ukraine», входжу до наглядової ради. Це платформа, де країни обмінюються напрацюваннями, підтримують одна одну й вибудовують єдиний освітній простір у сфері соціально-емоційного навчання.

Штучний інтелект уже серйозно вплинув на всі сфери життя людства, а в майбутньому ще більше процесів з його допомогою буде автоматизовано. Але неможливо автоматизувати те, що робить людину людиною. А це соціально-емоційні навички. Тож ми у співпраці з Google.org запустили окрему програму, у межах якої навчаємо дітей і дорослих, як жити в новій реальності й ефективно користуватися ШІ.

Адже навіть у штучному інтелекті є поняття human in the loop (людина в циклі). Воно означає, що остаточне рішення завжди залишається за людиною, а не за машиною. А вміння ухвалювати відповідальні рішення — це також соціально-емоційна навичка, яка потребує співпереживання та критичного мислення. Усвідомлювати цю важливість і вкладати зусилля в розвиток СЕЕН — означає будувати кращий фундамент для майбутнього у світі, де панує невизначеність, швидкі зміни, фрагментованість і крихкість. 

Сьогодні ми також працюємо разом з Організацією економічного співробітництва та розвитку, МОН та за підтримки Education Cannot Wait над створенням загальнонаціонального онлайн-курсу «Соціально-емоційні навички в новій українській школі». Курс розрахований на: 

• вчительство всіх рівнів освіти;
• керівників/ць закладів;
• методистів/ок;
• майбутніх педагогів/инь;
• старшокласників/ць, які планують обрати професію у сфері освіти.

Курс охоплюватиме не лише програму соціально-емоційного та етичного навчання, а й теми соціально-емоційного розвитку загалом. Очікується, що він буде доступним для користувачів/ок уже за рік, а згодом курс рекомендуватимуть для підвищення кваліфікації як обов’язковий.

Нині найбільш активно СЕЕН упроваджене в початковій і базовій школі. Але поступово програма охоплює всі освітні рівні. Спільно з Університетом Еморі (США) ми працюємо над версією для старшої школи. Там СЕЕН можна впроваджувати або як окремий предмет або інтегрувати його в різні дисципліни та профілі. 

Паралельно зараз стартує нова програма впровадження СЕЕН у дошкіллі — SEE Learning Play.  Крім того, ініціатива виходить на рівень вищої освіти. Адже ми звикли працювати з педагогами/инями, які вже в професії, а потрібно, щоб ще під час навчання майбутні учителі/ки отримували готові інструменти, які допоможуть їм у професійній діяльності. 

Ще одна амбітна мета — створення окремого застосунку СЕЕН з вправами, відео й навчальними матеріалами, який буде чимось на кшталт цифрової бібліотеки для учнівства й учительства

До того ж окремий напрям роботи СЕЕН — формування доброчесності. Це також соціально-емоційна навичка. Ми плануємо створити серію інтерактивних уроків, які допоможуть інтегрувати цю тему в навчальний процес та міститимуть теоретичний і практичний компоненти. Проєкт буде ґрунтуватися на досвіді багаторічної співпраці щодо просування доброчесності з Національним агентством із питань запобігання корупції. 

Крім того, Україна братиме участь у наступному циклі міжнародного дослідження соціально-емоційних навичок (ДоСЕН), а також залишатиметься учасницею програми TALIS. Їх якісне проведення в нашій державі забезпечує саме ГО «EdCamp Ukraine». Водночас Україна продовжить участь у міжнародному дослідженні якості освіти PISA, яким опікується Український центр оцінювання якості освіти. Це серйозний виклик, але й надзвичайно цінна можливість бачити наш прогрес у динаміці, що змінилося, порівнювати себе з іншими країнами й будувати стратегії розвитку на фактах.

Війна зробила емоційну грамотність ще більш необхідною. Нині ми всі — і діти, і дорослі — живемо в умовах постійного стресу, який, хоч і є для людини нормальним явищем, буває як корисний, так і токсичний. Тож виникають питання:

• як не допустити переходу одного в інший?
• як керувати емоціями, розв’язувати конфлікти, тримати увагу, особливо тепер — у час тривог і безсонних ночей?
• як дбати про власний добробут, співпереживати іншим, розуміти емоції та стан ближніх?
• як виходити з негативного циклу й навчитися його переривати?

Усі ці навички життєво важливі. Вони не мають «терміну придатності» й завжди залишатимуться потрібними. 

У програмі СЕЕН є окремий розділ, присвячений впливу війни. Він охоплює теми втрати, вимушеного переїзду, життя за кордоном, внутрішнього переміщення тощо. Адже ці досвіди дуже різні й вони по-різному впливають на розвиток соціально-емоційних навичок: одні посилюють стійкість, інші, навпаки, можуть її підривати.

Крім того, міжнародний досвід доводить: післявоєнний період завжди складний. Зокрема, у суспільстві неминуче відбувається поляризація, адже кожен/а проживає війну по-своєму. Ми її відчуваємо навіть зараз. Це створює розломи, які потрібно долати. І саме СЕЕН може стати дієвим інструментом єднання й допомогти навчити слухати й чути тих, хто має інший досвід чи погляди. Тому головне завдання — шукати шляхи єдності, вчитися співіснувати разом, зберігати відчуття належності до України, навіть усвідомлюючи, що минулого вже не повернути, і жити «тут і зараз». Це, наприклад, є провідною темою проєкту «Лінії єдності», який охоплює питання єдності українців і українок з урахуванням підходів програми СЕЕН.

Але вони були завжди, вони визначали наше життя в минулому, визначають тепер і ще більше визначатимуть майбутнє. Адже СЕЕН — не просто «додатковий компонент», а необхідний фундамент для життя без якого неможливо впоратися з викликами сучасності, а також запорука життєстійкості, благополуччя й згуртованості в нинішніх умовах невизначеності.

Інфографіка й фото в тексті ГО «EdCamp Ukraine»