Американські вчені по-новому тлумачать дислексію: що це означає для учнівства та шкіл

Міжнародна асоціація дислексії (IDA) оновила визначення дислексії. Експерти виключили з нього ключове формулювання про те, що труднощі з читанням є «несподіваними» щодо інших когнітивних здібностей. Це може вплинути на те, як школи визначають дітей з розладом читання та хто з них отримує підтримку, пише EdWeek.

За останнє десятиліття дислексія стала однією з найпомітніших тем у школах США. Дислексія — це неврологічний розлад навчання, що проявляється у труднощах із читанням, правописом і письмом, попри нормальний рівень інтелекту та відсутність проблем із зором чи слухом.  Під тиском батьківської адвокації вже 34 штати зобов’язали школи проводити ранні скринінги на дислексію. Однак діагностика часто спирається на застарілу модель — визначення «несподіваної невідповідності» між інтелектом дитини та її здатністю читати.

Це означає, що дитина могла мати середній або нижчий за середній IQ, але демонструвати всі типові маркери дислексії — і при цьому не мати діагнозу, бо її слабкі навички читання вважалися «очікуваними».

IDA офіційно відмовилася від поняття «несподіваності».За словами Чарльза Гейнса, професора Інституту медичних професій MGH та співголови робочої групи, десятки років досліджень підтвердили, що дислексія може проявлятися незалежно від рівня IQ, а її характер не змінюється залежно від інтелектуальних показників.

Експерти наголошують, що чинна «модель невідповідності» виключала з діагностики значну кількість дітей — особливо з малозабезпечених сімей, із мовних меншин та етнічних спільнот.

Федеральний закон США не вимагає використовувати тестування IQ для визначення дислексії, але більшість штатів досі дозволяють школам використовувати цей підхід. 

Якщо нове визначення вплине на освітню політику, школи можуть перейти до більш інклюзивних методів оцінювання — зосереджених на тестуванні фонологічних навичок, умінні розпізнавати слова та інших маркерах, без прив’язки до IQ.

Експерти називають це питанням громадянських прав, адже нинішні підходи непропорційно шкодять вразливим дітям, не даючи їм доступу до потрібних послуг.

Деякі впливові діячі у сфері дослідження дислексії виступили проти оновленого визначення. Зокрема, Беннетт Шейвіц, співдиректор Єльського центру дислексії, вважає, що відмова від моделі невідповідності може ускладнити виявлення обдарованих дітей із дислексією, чий високий інтелект «маскує» проблеми з читанням.

Хоча IDA не встановлює політичних норм, її визначення часто стають орієнтиром для освітніх департаментів і шкільних округів. Експерти прогнозують, що реальні зміни на практиці можуть зайняти роки, але називають це рішення «початком важливого переосмислення», яке може зробити діагностику дислексії більш справедливою.

Фото Canva