Державні гранти для вступників — які переваги та ризики фіксують університети

Для вступників грантова система стала ще однією можливістю, щоби покрити витрати на навчання коштом держбюджету. А для університетів це стало додатковим стимулом “боротьби” за студентів та фінансування. Такі короткі висновки випливають із першого року пілотування державних грантів.

Грантовий підхід передбачає, що вступники з високими балами НМТ можуть вступити на контракт та одержати від держави від 15 до 25 тисяч гривень на рік. Це дає змогу частково чи повністю покрити витрати на навчання. Отже, родини вступників можуть зекономити на оплаті.

Для університетів начебто нічого не змінюється, бо навчання такого вступника оплачує частково держава у вигляді гранту та частково – самі вступники, якщо сума не покриває всієї вартості. Але, як кажуть представники університетів, гранти вплинули на перерозподіл державних коштів між закладами, посилили конкуренцію за студентів, а також вплинули на розподіл державного замовлення.

Що варто змінити в грантовій системі, яку університети вдруге пілотуватимуть у вступній кампанії 2025 року, які недоліки виправити, а які переваги підсилити? Про це «Вчися.Медіа» запитало представників декількох університетів, які брали участь у пілоті-2024.

До пілотного проєкту з державними грантами у 2024 році долучилося 196 державних та приватних університетів із різних регіонів. Вступники могли обирати спеціальності на контракт у закладі будь-якої форми власності. Це робило вибір майбутніх студентів більш гнучким, адже вони могли обирати ті спеціальності, які їм справді до вподоби й де обмежена кількість місць на бюджеті (про ризик такого підходу поговоримо далі).

Гранти можуть отримати ті вступники, які вперше вступають на бакалаврат (або магістратуру медичного, ветеринарного, фармацевтичного спрямування) після школи або коледжу й обирають денну або дуальну форму навчання на контракті. А також мають результати НМТ із будь-яких двох предметів не менше ніж 150 балів (тоді мають грант першого рівня — від 15 тисяч гривень) або не менше ніж 170 балів (одержують грант другого рівня — від 25 тисяч гривень).

За підсумками вступної кампанії 2024 року, зі 169 тисяч вступників гранти одержали понад 13 тисяч. Для порівняння — на бюджет зарахували 68 тисяч осіб.

Під час вступної кампанії-2025 продовжиться пілотування грантової системи, яке стартувало торік. Також у Міністерстві освіти і науки планують через гранти заохочувати вступників на аграрні спеціальності (як варіант, для них можуть зробити прохідний бал нижчий ніж 150).

У Київському національному університеті ім. Т. Шевченка з-понад 5000 вступників гранти отримали 1079 студентів. Андрій Гожик, проректор із науково-педагогічної роботи, каже, що його університет майже не відчув впливу грантів. Заклад як був привабливим для вступників, так і залишився, зокрема, і для тих, хто вступав на контракт. Щоправда, кількість вступників у 2024 році не зросла, вочевидь, через війну, виїзд старшокласників за кордон та їхній вступ до закордонних закладів вищої освіти.

«Частина вступників, які прийшли до нас на умовах контракту, отримали можливість від держави компенсувати свої витрати на навчання, тобто для них цей тягар став меншим, — каже Андрій Гожик. — А для нас майже нічого не змінилося, хіба що з’явилося ще одне джерело фінансування, та однаково це державні кошти».

Дар’я Мальчикова, докторка географічних наук, професорка, проректорка з навчальної та науково-педагогічної роботи Херсонського державного університету, каже, що гранти стали важливою підтримкою для вступників (з-понад 400 осіб, які прийшли в її університет на бакалаврат, 20 одержали державні гранти).

Це дає можливість навчатися коштом держави, але обирати з-поміж більшої кількості спеціальностей, ніж, скажімо, пропонується на бюджетні місця (частина спеціальностей є лише на контракті).

«Завдяки грантам університети мають можливість диверсифікувати й зробити більш доброзичливою систему вступу, — каже Дар’я Мальчикова. — А для вступників це однозначно розширення їхніх можливостей у виборі спеціальності та фінансова підтримка».

Університети одержують кошти за грантовою системою з державного бюджету двома частинами: до грудня 2024 року за першу половину навчального року, а до квітня 2025 — за другу. Однак на початку навчального року виникали певні технічні труднощі. Студенти могли подати заявку на грант тільки тоді, коли були офіційно зараховані до університету та розпочали в ньому навчання. Бувало, що першу частину суми за навчання вони оплачували своїм коштом, доки чекали на опрацювання грантової заявки. За словами Андрія Гожика, коли одержання гранту підтверджувалося, тоді університети повертали їхні кошти вступникам та чекали на зарахування гранту від Держказначейства. А це додаткові фінансові операції для університету.

Другий ризик, на який звертають увагу наші співрозмовники, пов’язаний із державним замовленням. Вступники, які отримали рекомендації на державне замовлення, але мали 150 чи 170 балів із двох предметів НМТ (тобто могли претендувати на грант на контракті), відмовлялися від бюджетних місць.

Наприклад, у Херсонському державному університеті двоє вступників обрали контактне навчання із покриттям грантом, відмовившись від державного замовлення в інших закладах (на інші спеціальності, які, вочевидь обирали як пріоритетні, а потім змінили своє рішення). Вступники одержали гранти другого рівня (від 25 тисяч), які дали змогу покрити вартість контракту на 85 –90 %. Інші університети, які спочатку розраховували на цих вступників як бюджетників, через зміни в їхньому виборі втратили гарантоване від держави фінансування.

У такий спосіб відбувається перерозподіл державних коштів між університетами: одні втрачають кошти з держзамовлення, на які розраховували як стабільне джерело фінансування, а інші заклади одержують нові контракти, які теж частково або повністю оплачує держава.

Крім цього, дещо нівелюється ідея державного замовлення, з яким держава регулює кількість потрібних для неї фахівців, наприклад, інженерних чи природничих спеціальностей. Уявімо, вступник/ця спочатку подавав/ла документи на спеціальність, на яку є держзамовлення, скажімо, біологію. Маючи високі бали НМТ, змінив/ла своє рішення й обрав/ла контрактне навчання за спеціальністю «право» чи «міжнародні відносини», розуміючи, що грант покриє частину вартості.

«Якщо держава хоче підтримувати інженерні чи природничі напрями (через державне замовлення на ці спеціальності), то можливість обрати контракт і отримати на нього державний грант наразі йде на користь кон’юнктурних спеціальностей. Тому що їх обирають вступники з вищими балами», — додає Андрій Гожик.

Університети побоюються, що, обираючи між державним замовленням та грантом на кон’юнктурні спеціальності, вступники обиратимуть останні. Також хвилюються через те, що приватні заклади вищої освіти теж можуть розраховувати на вступників із грантами.

З огляду на це у правила вступу на 2025 рік внесені зміни. Цього року при відмові від бюджетного місця, вступники не зможуть претендувати на грант. Тобто якщо абітурієнти отримають рекомендацію на бюджет, але вирішать від неї відмовитися, не зможуть отримати грант при вступі на контракт, навіть якщо його бал НМТ дає змогу це зробити.

Дар’я Мальчикова каже, що грантова система так чи так посилює конкуренцію між університетами за вступників із високими балами. Це виклик для закладів вищої освіти, який має стимулювати до розвитку та поліпшення якості навчання. А для вступників державні гранти стали хорошою підтримкою та можливістю обирати якісну освіту, яка відповідає їхнім інтересам.

Фото КНУ ім. Т. Шевченка, Херсонський державний університет