Не зазубрити, а зрозуміти: як учні та учениці Швейцарії вчать історію країни і світу

Україна поступово оновлює підходи до викладання шкільної історії. За візією Міністерства освіти і науки, історична освіта має відповідати сучасним викликам, бути україноцентричною, а історію нашої держави та інших країн варто вивчати  інтегровано. Це дасть змогу учням та ученицям сформувати цілісне уявлення про світ, а також глибше проаналізувати історичні процеси в Україні та за її межами.   Загалом викладання шкільної історії має змістити акценти із зазубрювання фактів і дат на аналіз подій у глобальному контексті. Так часто працюють школи за кордоном.

Наприклад, учителі та вчительки історії у швейцарських школах: 

• викладають історію країни в контексті світових подій;
• самостійно добирають навчальні матеріали для уроку — фільми, карти чи цитати з книги; 
• під час тестування учні та учениці мають аналізувати події та їх вплив на сучасність, а не просто відтворювати певні дати й факти.

Докладніше про досвід викладання історії у Швейцарії, зокрема в кантоні Цюрих, «Вчися.Медіа» розповів Юрек Жаба, вчитель історії у старшій школі міста Оберріден.

Швейцарія — федеративна держава, до складу якої входить 26 кантонів. Усі керуються загальною федеральною конституцією, але в кожному з них можуть бути відмінності в управлінні освітою. 

Наприклад, у кантоні Цюрих є дві організації, які відповідають за створення контенту для навчання. Одна з них — центр видавництва навчальних матеріалів (Lehrmittelverlag). У ньому працюють як вчителі, так і викладачі університетів, тобто практики та теоретики водночас. 

Центр відповідає за створення та друк усіх навчальних матеріалів, а також за цифрові розробки для навчання, зокрема додатки для учнівства. У них учні й учениці реєструються централізовано через школу, а вчитель або вчителька може давати додаткові завдання в застосунках для тих, хто хоче поглибити знання чи підготуватися до тесту. Додатки використовують водночас із основною навчальною програмою. 

Інша організація, яка відповідає в кантоні Цюрих за контент для шкіл, — управління освітою (Volksschulamt). Це орган, який контролює якість навчальних матеріалів та видає на них грифи. 

Крім цього, вчителі та вчительки можуть самостійно обирати завдання зі спеціальної бази даних (усі матеріали погоджені управлінням освітою). На платформі зібрані готові розробки для шкіл із різним рівнем вивчення певних предметів (щось подібне до українських навчальних програм основного та профільного рівнів). Наприклад, якщо школа спеціалізується на поглибленому вивченні історії, тоді вчителі та вчительки шукають у базі матеріалів складніші розробки, які дадуть змогу учнівству глибше зануритися в тему.

Історію Швейцарії завжди розглядають у контексті європейських та світових подій, розповідає Юрек Жаба. Учителі та вчительки ставлять учнівству глобальні питання про важливі події, а також про те, яку роль у них відіграла Швейцарія. Наприклад, вивчаючи теми про колоніалізм, Першу та Другу світові війни, учні та учениці міркують над тим, чи дійсно їхня держава була нейтральною?

Учителі та вчительки звертають увагу на важливі й часом неоднозначні віхи в історії, щодо яких можна дискутувати, досліджувати, робити висновки та простежувати наслідки. Зазвичай беруть одну велику тему і вчать її з фокусом на розуміння контексту, а не зазубрювання, адже завдання вчителів/ок — навчити дитину мислити та робити власні висновки.

«З погляду змісту, ми акцентуємо на знанні важливих подій, розпізнаванні причин і наслідків, роздумах про мотиви людей, які брали участь у них (наприклад, унаслідок Першої світової війни Німеччина відчувала себе обділеною колоніями та конкурувала з Англією)», — пояснює Юрек Жаба.

Готуючись до уроків, учитель обирає з бази розробок ті завдання та тексти, які найбільше підходять до теми. Із них формує «робочі аркуші» — роздруковує на принтері відібрані матеріали, за якими діти вивчають тему. Робочі аркуші використовують у всіх ланках освіти та з усіх предметів. Учитель чи вчителька має свободу вибору та компонування матеріалів із різних джерел в один робочий зошит. 

У робочих зошитах з історії багато карт, портретів, творів мистецтва, цитат із джерел, за якими учні й учениці роблять висновки про епоху, явище чи історичних постатей. На уроках учнівство може розв’язувати кросворди, аналізувати тексти або характеризувати певні історичні процеси. 

Під кожну тему з певного предмета учитель або вчителька формує навчальні цілі, відповідно до яких добирає матеріали. Наприклад, до теми з історії про Французьку революцію учитель / учителька може визначити такі цілі:

• з’ясувати причини революції;
• дізнатися, хто такий Людовік XIV і чому він себе називав Королем-сонцем;
  
• розкласти в правильному хронологічному порядку події революції;
• схарактеризувати суспільство Франції того періоду, описати його стани.

Усі матеріали та робочі аркуші наповнені різнотиповою інформацією, щоб дитина могла опанувати визначені вчителем / учителькою цілі. У вивченні історії передбачена гнучкість, адже є теми, які не прописані в програмі, але вчитель / учителька може їх додати в межах уроку, бо має свободу в плануванні навчальної програми. Наприклад, якщо учні / учениці почали обговорювати вибори у США, конфлікти між Іраном та Іраком, війну в Україні, хоча таких тем немає у програмі, тоді учитель чи вчителька може підтримати дискусію та за потреби знайти додаткові матеріали.

Освітяни та освітянки можуть додати до уроку аналіз текстів із медіа, наприклад, принести газету, читати її разом з учнівством й дискутувати. У такий спосіб вони інтегрують медіаграмотність в уроки з історії, а діти вчаться працювати з джерелами й перевіряти факти. 

Тести для перевірки знань спрямовані на те, щоби дитина роздумувала: чому так сталося, на що це повпливало та як розглянуті події вплинули на сучасність.

«На уроках історії учні та учениці вчаться будувати зв’язки між фактами й джерелами та формувати на цій основі власну думку. У цьому допомагають запитання в робочих аркушах, дискусії про фейкові новини, порівняння повідомлень у пресі та іспити, де учителі ставлять запитання більш загального характеру, наприклад: “Чи має / може нейтральна Швейцарія постачати зброю? Якщо так, то кому?” Порушуємо й дуже делікатні питання, що стосуються політики Швейцарії щодо біженців під час Другої світової війни (наприклад, справа Грюнінгера: аналізуємо фільм про капітана поліції Поля Грюнінгера, який рятував євреїв на кордоні всупереч наказу, бо його мучила совість)», — пояснює Юрек Жаба. 

Такий підхід до вивчення історії має допомогти учням та ученицям шукати причинно-наслідкові зв’язки між різними історичними подіями, які відбувалися у Швейцарії та світі. Власне, таке завдання нині ставить й українське МОН, оновлюючи підходи до шкільної історії.

Фото Freepik