Підтримка й розвиток, а не строгі нормативи — яких змін потребує фізкультура в школах

Шкільна фізкультура часто асоціюється із жорсткими вимогами та нормативами, які нелегко виконати: геть не всі можуть бігати на великі дистанції чи стрибати достатньо далеко.

Тоді виникає питання: чи справедливо оцінювати дитину й ставити низький бал тільки через те, що вона не змогла сягнути якоїсь умовної планки з огляду на фізичні особливості свого організму? Із реформою НУШ у школах вирішили відмовитися від нормативів. Замість них запропонували понад 70 активностей, які можна проводити на уроках фізкультури. Однак не всі вчителі та вчительки користуються цією альтернативою.

Нині Міністерство освіти і науки України змінює підходи до викладання фізкультури в школах (у межах політики «Освіта для життя»). Що саме треба змінити в цій галузі? Про це «Вчися.Медіа» поспілкувалося з Оксаною Мельниченко, учителькою фізкультури Запорізької гімназії № 91, та Марією Павлічук, директоркою громадської організації JuniorS, яку вона заснувала разом із телеведучим Олександром Педаном.

1. Новий зміст уроків

«Якщо діти й надалі гратимуть лише м’ячем, хоч у модельній програмі є понад 70 навчальних модулів, прогресу не буде. Ми маємо великий перелік активностей — потрібно лише обрати з них певні напрями, познайомити дітей із різними видами спорту й допомогти знайти те, у чому почуватимуться комфортно», — зауважує Оксана Мельниченко.

За її словами, учителі фізичної культури не мають бути тренерами. Адже урок фізкультури — це не тренування професійних спортсменів. Готувати чемпіонів та чемпіонок — завдання не простих шкіл, а спортивних (ДЮСШ).

«Ключова мета уроку фізкультури — допомогти кожній дитині знайти свою улюблену активність та створити середовище для розвитку здорових і впевнених у собі людей», — акцентує Оксана Мельниченко.

2. Не просто фізичне навантаження, а й набуття важливих життєвих умінь

Фізична культура — це не тільки про тренування, а і про формування таких важливих компетентностей, як командна робота, розвиток емоційного інтелекту, вміння бачити і свої сильні сторони, і ті, які потрібно вдосконалити, зауважує Марія Павлічук. Це ключові навички, які стануть у пригоді як у професійному, так і в особистому житті.

3. Увага до емоційного стану дітей

«Пригадую власний шкільний досвід: нас рідко питали про настрій чи самопочуття. На уроці нам просто кидали м’яч або відправляли бігати крос — особливо якщо заняття проходили на вулиці. Зараз підхід має бути зовсім іншим — орієнтованим на дитину, її фізичний та емоційний стан, зважаючи на умови війни й постійний фоновий стрес.

На уроках ми практикуємо прості вправи для саморефлексії: перед початком і після закінчення заняття діти можуть зобразити свій емоційний стан малюнком, графіком, написом або навіть просто наліпкою. Це допомагає краще зрозуміти, у якому настрої дитина приходить на урок і завершує його — як в онлайн-, так і в офлайн-форматі», — ділиться Оксана Мельниченко.

4. Ніякого сорому за невміння щось робити

Урок має створювати атмосферу підтримки, поваги та рівності, стверджують обидві експертки. Також там має панувати ідея особистого прогресу, а не порівняння дітей одне з одним. Важливо показувати учнівству, що навчання — це шлях, а не тільки результат.

«Ми використовуємо прості листочки А4, на яких записуємо досягнення: наприклад, за який час учень чи учениця пройшов/ла смугу перешкод або наскільки збільшилася довжина стрибка в довжину. Ці результати ми вимірюємо не після кожного уроку, а через певний час — наприклад, через два тижні. Такий підхід допомагає кожній дитині бачити власний розвиток, а не лише оцінку.

А ще на своїх уроках я часто прошу дітей навчити мене чогось нового — іноді навіть якщо сама це вмію. Це допомагає їм відчути себе лідерами, об’єднати команду, виявити свої сильні сторони», — розповідає Оксана Мельниченко.

5. Зміна підходу до оцінювання

Однією з переваг реформи НУШ є те, що на уроках фізкультури відмовилися від нормативів, зауважує Марія Павлічук. Адже в кожної дитини — індивідуальні особливості розвитку. Тому не можна змусити всіх стрибати однаково далеко або бігати з однаковою швидкістю. 

За її словами, рух — це не про нормативи, а про свободу, а спорт — не про запеклу боротьбу, а про підтримку й спільний рух до мети.

«Оцінювання має враховувати не тільки кінцевий результат, а передусім динаміку розвитку учня / учениці, його / її особистий прогрес. Дитина має бачити, що вона рухається вперед, удосконалюється. Не можна ставити низьку оцінку тільки через те, що вона не зробила якоїсь дії з першого разу чи через фізичні параметри», — наголошує Оксана Мельниченко.

6. Підтримка вчителів

Попри те, що наразі в галузі «Фізична культура» доступно понад 70 модулів із різними активностями, не всі вчителі й учительки ними користуються.

«Без внутрішньої мотивації педагогів важко щось змінити. Ми зі свого боку стараємося максимально підтримувати їх за допомогою різних програм та можливостей», — акцентує Марія Павлічук.

Зокрема, у ГО «JuniorS» учителям допомагають із впровадженням нових форм уроків фізичної культури, налагоджують співпрацю шкіл із федераціями різних видів спорту, пропонують підвищення кваліфікації, покращення методів комунікації з учнівством, забезпечують необхідним інвентарем вчителів / учительок, які впроваджують інноваційні види спорту, допомагають організовувати фізкультурно-спортивні заходи (чемпіонати, змагання, дні спорту) тощо.

А ще в ГО створили відзнаку для шкіл — «JuniorS» — за впровадження доступної та цікавої фізкультури й проведення учнівських ліг. За зміни в уроках фізичної культури школа може отримати бронзову, срібну чи золоту відзнаку.

7. Оновлення інфраструктури

Не менш важливо забезпечити школи необхідним інвентарем та сучасною інфраструктурою, наголошують обидві експертки.

«Уявіть: після активного уроку, на якому учні та учениці, наприклад, вчилися грати у волейбол, їм потрібно відвідати ще кілька уроків з інших предметів — і все це без належних приміщень, де б вони могли переодягтися або освіжитися.

Без інвестицій у спортивні майданчики, інвентар, спортзали та інтерактивні технології уроки фізичної культури важко змінити кардинально. Звісно, ми намагаємося пристосовуватися та впроваджуємо різні цифрові інструменти — фітнес-трекери, додатки для активностей, — але без належної матеріальної бази це лише часткове розв’язання проблеми», — каже Оксана Мельниченко.

Ще одним викликом для галузі «Фізична культура» став онлайн-формат, який спочатку спричинила пандемія, а потім — повномасштабне вторгнення росії в Україну.

«Частина учнівства в Запоріжжі п’ятий рік поспіль навчається онлайн. Звісно, у нас активно будують і ремонтують укриття, відкривають підземні школи. Проте все ж залишається частина батьків, які навіть за наявності таких умов не відпускають дітей на офлайн-навчання.

Для фізичної культури це надзвичайно складне випробування, адже галузь передбачає насамперед практичну діяльність: розвиток навичок співпраці, комунікації, командної роботи», — акцентує Оксана Мельниченко. Утім, доводить вона, навіть в онлайні уроки фізкультури можливі.

Кілька порад від Оксани Мельниченко, щоб робити онлайн-заняття з фізкультури ефективними (далі — пряма мова вчительки):

• Жодних нудних презентацій. Основний акцент має бути на русі. Можна використовувати інтерактивні завдання, наприклад, діти вдома можуть шукати геометричні фігури — це і рух, і розвиток математичної компетентності водночас.
• Учитель/ка має рухатися одночасно з учнями й ученицями, а не лише давати команди. Також важливо, щоб діти мали достатньо часу на виконання вправ.
• Підтримка водного балансу. На уроках варто нагадувати дітям про пиття води, це можна робити із цікавими інтерактивами.
• Творчість у завданнях. Можна заохочувати дітей до створення власних рухових ігор та правил до них, адаптації рухів під умови дому. Замість інвентаря застосовувати рушники, фрукти, овочі, об’єкти навколо себе.
• Підтримувати рухову активність і після уроків: прогулянки, вигулювання домашніх улюбленців, підйом сходами тощо. 

Якщо дитина не має змоги займатися спортом удома під час уроку, то я даю завдання, наприклад, піднятися кілька разів сходами й зняти це на відео, якщо безпекова ситуація дозволяє.

Часто під час онлайн-уроків залучаємо й рідних, які перебувають поруч. Пам’ятаю, як бабуся одного учня віддала йому свою палицю як аналог ключки для флорболу — і навіть сама долучалася до гри в кімнаті.

Читайте також:

• Створення інтриги. Важливо зацікавлювати дітей сюрпризами на уроці, щоб підтримувати інтерес та емоційний підйом.
• Рефлексія й емоційний фідбек. Завершувати уроки необхідно короткою рефлексією: обговорювати самопочуття, емоції, надихати дітей хвалити себе й проговорювати свої досягнення, натискати реакції в Zoom тощо.

Головне у фізкультурі — активне залучення вчителя/ки, постійна комунікація з дітьми й створення атмосфери підтримки та натхнення.

«Сучасний урок фізичної культури має трансформуватися з обов’язку в натхнення: діти мають бігти на заняття із задоволенням, а не через примус. Перехід від суворих стандартів до індивідуального підходу означає, що кожна дитина має розвиватися у власному темпі без порівнянь і принижень. Замість зосередження на змаганнях акцент має бути на підтримці та розвитку внутрішньої мотивації учнівства», — підсумувала Оксана Мельниченко.

Фото Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонено, та особистий архів співрозмовниць