Реформа університетів в Україні: як укрупнення ЗВО викрило корупційні схеми та хто саботує процес реорганізації

В Україні триває реформа, яка передбачає укрупнення й реорганізацію закладів вищої освіти (ЗВО), оптимізацію ресурсів і спрямування інвестицій на розвиток університетів. Однак цей процес викликав активний спротив з боку частини ректорів, що, за словами ексзаступника міністра освіти і науки Михайла Винницького, пов’язано не з інтересами студентства, а з втратою влади та фінансових можливостей. Про це він розповів у своїй колонці для «24 Каналу».

«90% проблем, які були за останніх два роки з модернізацією мережі, — це проблеми не з укрупненням як таким, а проблеми ректорів, які просто не можуть відійти (від посади — ред.)», — наголосив Михайло Винницький.

За останні 15 років кількість студентства в системі вищої освіти України скоротилася майже вдвічі. Водночас мережа державних університетів залишилася незмінною: нині в країні діє 151 ЗВО, але понад тисячу нових студентів/ок цього року змогли залучити лише 48 із них. За словами Михайла Винницького, оптимальний масштаб університету — від 5000 студентів і студенток. Багато закладів, на його думку, вже дуже скоро так чи інакше опиняться в зоні ризику.

«Потреба в модернізації закладів вищої освіти України — це не політична примха, а наслідок демографічних і економічних змін. [...] Приватних ЗВО самих по собі стане менше, а щодо державних — доведеться ухвалювати важкі політичні рішення», — додав ексзаступник міністра.

За останні півтора року МОН реорганізувало 12 університетів, приєднавши їх до більш потужних закладів із більшим потенціалом розвитку. Усі вони отримали доступ до 1,5 мільйона доларів безповоротних інвестицій на наукове обладнання в межах спільного зі Світовим банком проєкту UIHERP. Як наголосив Винницький, ідеться не про формальне скорочення юридичних реєстрацій, а про створення конкурентоспроможних освітніх центрів. 

«Хочу наголосити: реорганізація університету не впливає на студентів — їхні освітні програми не закривають, вони їх завершують без змін до фінансових умов. Реорганізація не позбавляє викладачів роботи, не залишає без заробітку технічний персонал. Єдина суттєва зміна — замість двох адміністрацій двох закладів залишається одна. І саме це викликає організований спротив», — пояснив він.

Процес реорганізації часто відкриває факти зловживань. Серед прикладів Михайло Винницький наводить такі:

• в Одеському державному екологічному університеті виявили завищення кількості студентів-бюджетників на понад 30%, що принесло закладу майже 10 млн грн незаконного фінансування (до того, як запрацював прозорий формульний розподіл бюджетних коштів між ЗВО). Після приєднання ОДЕкУ до Одеського національного університету ім. Мечникова справу передали до правоохоронних органів;
• у Державному університеті інфраструктури і технологій (Київ) виплатили майже 7 млн грн премій проректору, який перебував за кордоном. Цей заклад приєднали до Національного транспортного університету;
• у процесі приєднання Львівського національного університету природокористування до Львівського національного університету ветеринарної медицини після зміни керівництва офіційні доходи від обробки 1200 гектарів землі зросли в рази. В аграрному ЗВО ректор незмінно працював 15 років, у ветеринарному — понад 10 років;
• в Уманському державному педагогічному університеті, у процесі його приєднання до Уманського національного університету, виявили, що в декого з керівників закладу було понад 650 днів невикористаної відпустки. Формально це не порушення, однак звільнення одного з проректорів коштуватиме державі майже дві його річні зарплати. Через невикористані відпустки по всьому закладу передбачається фінансова проблема на майже 30 мільйонів гривень;
• в Одеській національній юридичній академії виявили завищення кількості бюджетників удвічі, що призвело до значних збитків для держав (ЗВО одержав фінансування на 2155 здобувачів, фактично було 1048). Зараз питання приєднання цього закладу до Одеського національного університету імені Мечникова призупинив суд.

«Прикладів таких не мало, тому, коли ректори й депутати, які їх захищають, розривають на собі сорочки, критикуючи МОН щодо програми модернізації мережі ЗВО, варто ставитися до їх пафосу з певним скепсисом», — зауважив Винницький.

Він також розповів про ситуацію в Київському національному університеті технології і дизайну, де ректор обіймав посаду понад 15 років. Після завершення його контракту й призначення виконувача обов’язків ректора колишній керівник закрив свій кабінет і намагався вивезти документи й техніку. Цей заклад не в стані реорганізації і його приєднання не планують, але, на думку Михайла Винницького, модернізувати КНУТД вкрай необхідно.

«Ректор тримається зубами за посаду, залякує колектив. Очевидно на це є якась причина, з якою мають ще розібратися правоохоронці», — наголосив він.

Тож, за словами Михайла Винницького, часто, коли йдеться про проблеми укрупнення, насправді мова повинна йти не про надуману проблему відсутності прозорості МОН, а про реальну проблему ректорів, які на посадах вже десятиліттями і які не хочуть відходити від своїх посад. 

«І в кожного такого ректора (так виходить) "свій" депутат у Верховній Раді, який готовий "захистити інтереси колективу”», — додав ексзаступник міністра освіти і науки.

Нагадаємо, 8 серпня 2025 року уряд ухвалив рішення про відставку Михайла Винницького з посади заступника міністра освіти і науки. Офіційно — за власним бажанням. Сам Винницький вважає, що це політичне рішення, зумовлене спротивом депутатів і ректорів реформам. 

Докладніше про це читайте в матеріалі:

Фото Віталія Носача, РБК-Україна