«Сучасна молодь хоче бути дотичною до громадського життя не “для галочки”» — як цьому сприяє взаємодія закладів освіти й громадських організацій

Партнерська публікація

«Я хочу бути тією людиною, яка допомагає молоді дізнаватися більше про її права, бо вірю: усі ми незалежно від віку маємо жити гідно й знати, що наші голоси важливі», — наголошує Ірина Гусєва, учителька географії й представниця молодіжної громадської організації з Рівненщини. 

Свого часу права освітянки порушували, і це спонукало її дізнаватися більше про те, як можна захиститися. За словами Ірини Гусєвої, молодь теж може опинитися в таких ситуаціях, тож із нею має бути хтось, хто підкаже, як краще вчинити. 

• У який спосіб можна розповідати молоді про її права та їх обстоювання;
• як залучати юнацтво до цікавих ініціатив та спонукати до змін у громадах;
• як посилити правову обізнаність молоді та яка роль у цьому закладів освіти й громадських організацій?

Ці питання обговорювали в межах «Національного тренінгового курсу з освіти з прав людини: використання посібника “Компас” у формальній і неформальній освіті», який організували партнери з програми «Демократична школа: освіта для демократичної стійкості». Тренінг відвідали 25 представників/ць закладів освіти та молодіжних центрів із різних куточків України, зокрема й учителька з Рівненщини. 

Ірина Гусєва зацікавилася освітою з прав людини через власний досвід, коли довелося захищатися від несправедливості. Нині вчителька думає над тим, як інтегрувати знання про права людини в уроки географії в старших класах. Позаяк навчальний предмет охоплює не лише вивчення фізичних особливостей природного середовища (наприклад, материків, островів тощо), а й економіку та політичний устрій різних держав, освітянка планує показати учням та ученицям, як вони можуть впливати на різні процеси в громаді та країні.

Крім цього, Ірина Гусєва активно долучається до роботи в місцевій молодіжній громадській організації YMCA ZDOLBUNIV, яка співпрацює з низкою шкіл громади й проводить тренінги для учнівства 8–11-х класів щодо кібербезпеки та кібербулінгу. Заняття проходять у форматі світового кафе, де молодь дискутує, обстоює свої думки, слухає аргументи інших, аналізує інформацію та знаходить спільні рішення. Також організація проводить майстер-класи, молодіжні клуби, коло довіри, де підлітки можуть говорити на різні теми.

«Налагоджуючи співпрацю зі школами, ми як молодіжна організація чітко артикулюємо свої цілі, описуємо аудиторію, розповідаємо про матеріали, які плануємо використати. Також обов’язково питаємо, які потреби має школа. Чи актуальним, наприклад, буде для неї тренінг із кібербезпеки, чи щось подібне вже проводили. У такому разі пропонуємо ініціативи, які будуть релевантними та актуальними для закладу освіти», — зауважує співрозмовниця.

Цікавий досвід розвитку освіти з прав людини має ліцей «Оріяна» Львівської міської ради. Там переконані, що будь-які зміни в освіті можливі лише тоді, коли їх розуміє та приймає саме вчительство.

«Ми почали із себе, тобто з адміністрації та вчительства, — розповідає Оксана Сахно, учасниця тренінгу, заступниця з навчально-виховної роботи, учителька правознавства. — Кілька років тому наша команда взяла участь у проєкті “Школа — територія прав людини”, а також у четвертій хвилі програми “Демократична школа”. Ці ініціативи дали педагогам інструменти для роботи з освітою з прав людини, зокрема нам допоміг посібник “Компас”, який ми активно використовуємо в роботі (це методичний інструмент, який містить як теоретичну інформацію, так і низку вправ на тему освіти з прав людини, докладніше про нього розповімо нижче — ред.)».

Особливу увагу в закладі приділяють учительському та учнівському самоврядуванню. У ліцеї з’явилися об’єднання вчителів/ок за інтересами, а не за кафедрами (у такому форматі освітяни спільно планують міжпредметні мініпроєкти для учнівства), і водночас активізувалося учнівське самоврядування. Для нього створили покроковий статут, у якому прописали процедуру виборів: дебати, презентацію передвиборчих програм, голосування та формування учнівського парламенту.

Ще однією особливістю ліцею став «Календар активних дій». Він постійно оновлюється та містить різні завдання для учнівства. Щопонеділка кожен клас бере одне з них і має тиждень на виконання.

«Ці завдання можуть бути як простими, наприклад, виготовлення годівничок для птахів, так і більш масштабними, як-от підготовка актової зали до якоїсь події. Такий підхід формує відчуття відповідальності та залучає до шкільного життя навіть тих учнів та учениць, які зазвичай не виявляють ініціативи», — ділиться Оксана Сахно.

Ще однією цікавою практикою в ліцеї є «Чаювання з директоркою», що відбувається раз на місяць. Будь-хто з учнівства може прийти у визначений час до директорки ліцею зі своєю ідеєю, обговорити її та отримати підтримку чи поради, як можна її покращити. Під час таких зустрічей учнівство планує спільні проєкти, зокрема й міжшкільні.

Крім цього, заклад запрошує представників громадських та молодіжних організацій, щоб провели учнівству та вчительству тренінги. Освітяни долучаються до створення спільних проєктів разом з учнями та ученицями.

Лілія Степченко, учасниця тренінгу, представниця громадської організації «Асоціація Кебет», розповіла, що її ініціатива проводить безплатні англомовні клуби для молоді в Білій Церкві. Організація співпрацює з дев’ятьма місцевими коледжами й допомагає студентству безплатно вивчати англійську. Серед форматів роботи — розмовні клуби, тренінги та воркшопи.

«Після проходження тренінгу про освіту з прав людини планую адаптувати ці теми й у наші заняття з англійської. Наприклад, можна провести дебати на тему прав людини, розмовний клуб чи симуляційну гру. Так молодь зможе і зануритися в англомовне середовище, і водночас дізнатися більше про права людини. Ми раді співпраці із закладами освіти, які відкриті до чогось нового, тож сподіваюся, що всі плани вдасться втілити», — ділиться Лілія Степченко.

Ще одна учасниця тренінгу, Ольга Опанасенко, фахівчиня із молодіжної роботи в Ніжинському міському молодіжному центрі, розповіла, що працює з молоддю в різних напрямах, як-от медіаграмотність, розвиток критичного мислення, сексуальна освіта, протидія булінгу, а також організовує документальний кіноклуб. Вона зізнається, що насправді місцева молодь цікавиться темою прав людини.

«Молодим людям цікаво знати, як комунікувати з місцевою владою, щоб їх почули, як реалізувати певні проєкти на місцевому рівні. Сучасній молоді важливо бути дотичною до громадського життя не “для галочки”. Юнацтво справді хоче брати участь у різних корисних ініціативах та долучатися до змін у громаді, а для цього потрібно знати свої права», — додає Ольга Опанасенко.

За її словами, у центрі давно користуються посібником «Компас». Часто відвідувачі/ки, а це переважно підлітки 14–17 років, самі беруть його та опрацьовують вправи. А працівників та працівниць центру запрошують на тематичні уроки й заходи до закладів освіти.

«Учнівство зазвичай дуже добре реагує на наші зустрічі, адже ми спілкуємося з дітьми та підлітками на рівних. Для нас важливо будувати довірливі стосунки незалежно від віку. Я приходжу не як старша людина, а як рівна», — ділиться Ольга Опанасенко.

Вона наголошує, що намагається створити на базі шкіл та громадських організацій безпечне середовище, у якому кожен та кожна може поділитися своїми думками та переживаннями й не боятися осуду.

Як розповідає Юлія Єлфімова, тренерка курсу, під час занять з учасниками та учасницями намагалися зібрати представників/ць громад, розташованих географічно близько одна до одної. Буває, що люди не знають одне про одного й не розуміють, із ким можна співпрацювати, навіть якщо живуть в одному місті чи селі.

«Іноді школам непросто дізнатися про наявність молодіжних центрів, а громадським організаціям — потрапити до шкіл через різні обмеження. Наприклад, молодіжні центри не мають безпосереднього доступу до своєї цільової аудиторії — старшокласників. Щоб виправити це, ми ініціюємо партнерства між закладами освіти та молодіжними ініціативами», — пояснює тренерка.

Також, за словами Юлії Єлфімової, в освіті з прав людини має простежуватися наступність: діти, виходячи за межі школи, мають розуміти, де можуть застосувати свої знання про ці права. Молодіжні організації створюють для цього належний майданчик.

«Наша ідея полягає в тому, щоб показати закладам освіти й молодіжним центрам, що їхня цільова аудиторія фактично єдина і що важливо створити синергію для спільної роботи на благо громад. Частина цієї роботи може відбуватися у формальній освіті — під час уроків, на перервах чи в межах шкільних заходів, а інша — у молодіжних центрах», — додає Ольга Донець, тренерка курсу.

Також вона наголошує на тому, що заклади освіти й молодіжні центри можуть реалізовувати спільні проєкти, які будуть цікаві для молоді та пропонуватимуть варіанти її залучення в життя громади.

Ми прагнемо, щоб учасники та учасниці тренінгу побачили, як спільно здатні впливати на виховання активних громадян: формальна та неформальна освіти можуть бути ресурсом підтримки одна одної.

Крім цього, молодіжні організації часто представляють іншу сферу діяльності, мають інший досвід, а їх представники — невелику різницю у віці з підлітками, особливо зі старшокласниками/цями. Завдяки цьому їхні слова можуть сприймати інакше: не як чергову настанову від дорослих, а як відверту розмову з людиною, яка ближча до життєвого досвіду аудиторії. Такий формат взаємодії допомагає створювати безпечний простір, у якому молодь готова відкриватися, довіряти та виявляти ініціативу. 

Як іще можна налагодити співпрацю між закладами освіти та молодіжними організаціями?

1. Насамперед тренерки й учасниці курсу радять дізнатися про наявні в громаді ресурси: як уже згадували, часто школи не знають про існування молодіжних центрів (і навпаки).
2. Інформацію можна шукати через такі канали:

• управління молоді та спорту в громаді (молодіжні центри зазвичай їм підпорядковані);
• соціальні мережі;
• прямі запити до місцевих адміністрацій чи громадських організацій.

1. Молодіжні центри також самостійно можуть приходити до шкіл, запитувати про потреби й відповідно до них пропонувати свої ідеї.
2. Можна також шукати активних учителів та вчительок і за їхнього сприяння домовлятися про співпрацю із закладами освіти.
3. На початку можна спробувати організовувати спільні заходи, наприклад, тренінги чи семінари у форматі 50/50 (половина учасників — педагоги та педагогині, половина — працівники й працівниці молодіжних центрів). Це підвищує рівень взаєморозуміння та довіри. Із часом, коли співпраця вже налагоджена, можна виходити й на більш самостійний рівень.

Також тренерки радять ділитися досвідом співпраці та її результатами з іншими закладами громади. Це мотивує школи й молодіжні центри шукати одне одного й створювати спільні проєкти.

Посібник «Компас» розробила Рада Європи для поширення освіти про права людини. Це комплексний методичний інструмент, який містить як теоретичну інформацію, так і низку вправ. Учасники/ці згаданого вище тренінгу знайомилися зі змістом посібника та із тим, як його практично застосовувати.

У посібнику порушено важливі теми, серед яких громадянська позиція, стигматизація людей з інвалідністю, дискримінація і нетолерантність, освіта, довкілля, міграція, бідність, гендерна рівність, тероризм тощо. Також до кожного з прав людини наведено перелік готових вправ, покрокових інструкцій і порад, як саме використовувати завдання й адаптувати активності для різних цільових аудиторій.

Вправи з посібника, додає Ольга Донець, можна реалізувати практично на всіх предметах — наприклад, на уроках історії, громадянської освіти, української літератури, географії, біології, математики тощо — чи в межах міжпредметної інтеграції.

• Скажімо, на уроках математики учні та учениці можуть зав’язати очі й спробувати намалювати будинок із геометричних фігур. Доки одні малюють, інші щось підказують. Ця вправа допомагає краще зрозуміти людей із порушеннями зору та спільно напрацювати ідеї, як можна їм допомогти на рівні класу, школи й громади.
• На уроці біології під час складання власного родоводу учнівство може простежити успадкування певних ознак і в такий спосіб усвідомити свою індивідуальність, цінність родини, культурного походження тощо. 

Теми, представлені в посібнику, важливі для соціалізації, а вправи допомагають формувати навички роботи в команді й активної участі в житті громади. 

Чимало інформації в посібнику подано через симуляційні й рольові ігри, під час яких можна приміряти на себе різні ролі. Завдяки емоційному та практичному досвіду, за словами тренерок, можна краще зрозуміти проблеми, пов’язані з правами людини.

«Наприклад, під час однієї із симуляцій учасники та учасниці можуть грати роль групи, яка стикається з дискримінацією. Якщо просто показати презентацію чи розповісти теорію на уроці, це залишиться сухою статистикою. Але, “проживши” цю ситуацію через рольову гру, підлітки глибше замислюються та відчувають проблему на особистісному рівні», — додає Ольга Донець.

Більше вправ із «Компаса» на різні теми, які стосуються прав людини, ви можете знайти тут, обравши в спеціальному фільтрі дисципліну, клас або компетентність (відповідні вправи «підтягнуться» автоматично).

(«Тулбокс» — це адаптовані для української шкільної програми вправи й активності, зокрема на основі прав із «Компаса». Зауважмо: вправи з посібника розраховані на понад годину, а «Тулбокс» пропонує модифіковані варіанти, які можна використовувати на уроках).

Ідея цих вправ полягає в тому, щоб привернути увагу молодих людей до суспільних проблем і водночас виховати почуття відповідальності та залученості. Крім цього, як розповідає Юлія Єлфімова, під час обговорень важливо повертатися до особистого досвіду молоді, ставити запитання на кшталт «А що б ви зробили в цій ситуації?» або «Як суспільство могло б підтримати групу, що зазнає дискримінації?». Це дає змогу не лише проаналізувати проблему, а й знайти рішення.

Публікація підготовлена за сприяння програми «Демократична школа: освіта для демократичної стійкості», яку реалізує Європейський центр ім. Вергеланда (Норвегія) та Міністерство освіти і науки України в партнерстві з БО «Центр освітніх ініціатив», ВФ «Крок за кроком», БФ savED та освітньою програмою «Крок за кроком» (Молдова) за фінансової підтримки Норвегії.

Фото Юрія Сколоздри та Canva