Вільний рік — як провести його з користю та які є можливості для самореалізації

Вступна кампанія-2025 завершилася, більшість випускників та випускниць отримала рекомендації до вступу, однак декому не вдалося втілити свої задуми в реальність. Частина абітурієнтів та абітурієнток із низькими балами з НМТ не змогла вступити до українських закладів вищої освіти.

Утім, це не привід розчаровуватися та опускати руки. За кордоном поширена практика, коли випускники й випускниці школи беруть рік паузи, щоб добре обдумати, ким хочуть бути та в якій сфері найкраще себе реалізують.

• Що робити, якщо цього року не вдалося нікуди вступити;
• які є альтернативи;
• як реагувати на невдачі батькам

— про це «Вчися.Медіа» поспілкувалося з психологинею фонду «Голоси дітей» Оленою Лісовою, керівником програмно-аналітичного відділу програми UActive у фонді savED Євгеном Морозовим, програмною директоркою «Української Волонтерської Служби» Оленою Вузькою-Малець та керівницею освітньої фундації GoGlobal Тетяною Ковригою. 

Складаючи будь-які іспити, підлітки перевіряють не тільки свої знання, а й здатність до саморегуляції, уміння витримати емоційну напругу, зібратися задля результату й не запанікувати, пояснює Олена Лісова.

«Попри це, іспити варто сприймати з позитивною конотацією, як своєрідний виклик або квест. Утім, часто батьки чи вчителі подають цей досвід як такий, що однозначно визначає траєкторію життя, а невдачу перетворюють на катастрофу», — зауважує фахівчиня.

Щоб не боятися іспитів, до них потрібно готуватися не лише за змістом предмета — варто також налаштовуватися психологічно. Слід пам’ятати: попри старанну підготовку, щось може піти не так через різні чинники, особливо у воєнний час. Екзамен можуть перервати вимкнення електроенергії чи повітряна тривога, а в разі безсонної ночі під обстрілами підлітки почуватимуться виснаженими. 

Умови складання ніколи не будуть лабораторно-стерильними, тож і результат може виявитися гіршим від сподіваного. Крім того, на випускників та випускниць тиснуть очікування батьків і знайомих, а нагнітання емоцій навколо тестування точно не сприяє успішному складанню, запевняє Олена Лісова.

Читайте також:

Вона радить поставитися до неуспіху на іспитах як до шансу відпрацювати навички емоційної саморегуляції і не сприймати неочікуваних результатів трагічно. Такий досвід можна використати, щоб усвідомити та внутрішньо пропрацювати думку: негативні й непередбачувані події траплятимуться, але вони не визначають нашого життя остаточно, тож треба навчитися давати їм раду.

Важливо навіть за незадовільного результату НМТ підкреслити, що було зроблено добре, як і в чому виявилися сильні сторони підлітка / підлітки, із чим він чи вона впоралися. Батькам варто пам’ятати, що їхні діти зробили все можливе, аби скласти іспити. Тепер треба разом пережити цю неприємність і знайти інші можливості для розвитку.

«“Ми розчаровані” — це жахливі слова для підлітків. Краще сказати: “Ми засмучені, але знаємо, що ти зробив / зробила все, що міг / могла”», — наголошує Олена Лісова. Утім, якщо випускник / випускниця перебуває в пригніченому настрої понад два тижні й відмовляється від повсякденних справ, батькам варто звернутися по допомогу до психологів.

Система освіти налаштовує підлітків на безперервне навчання, пояснює Євген Морозов. Але, щоб обрати професію, важливо не лише пройти профорієнтаційні тести на папері, а й здобути власний досвід, наприклад, взяти участь у неформальних програмах під час навчання в школі або після її завершення.

Gap year, або академічна відпустка, — це рік перерви між навчальними етапами, найчастіше між завершенням школи та вступом до університету або між бакалавратом та магістратурою. Він може бути свідомим чи вимушеним, якщо зі вступом не склалося. Один із перекладів gap year — пропущений рік, але це не означає, що протягом цього часу нічого не відбуватиметься.

«А може, те, що не вийшло зі вступом, — на краще? Скажу не як директорка організації, а як мама. Старшій — 20, і якби зараз був вибір, вступати чи взяти gap year, я б наполягала на перерві. Причин багато: умови, у яких ми живемо, брак соціалізації в молоді й підлітків. Усе це вплинуло на складання НМТ — чуємо від спільноти наших дітей, що було вельми стресово», — розповідає Тетяна Коврига, керівниця освітньої фундації GoGlobal.

Gap year — це можливість трохи видихнути поміж етапами навчання й не перетворити освіту на спринт, який потрібно завершити якнайшвидше, зрозуміти себе й убезпечити від необдуманих рішень, а не подавати документи на декілька геть різних спеціальностей.

«Під час gap year не варто байдикувати. Звісно, потрібно дати собі трохи відпочинку, але це як з англійською: коли немає практики, уміння вільно говорити втрачається. Слід перепочити, поїхати кудись, зайнятися тим, на що бракувало часу, але потім сідати й виписувати цілі, визначати, що хочеться робити, і шукати для цього можливості», — зазначає Тетяна Коврига.

Щоб уникнути розчарування й використати всі нагоди, експерти радять мати кілька варіантів для gap year.

1. Стажування або робота

Євген Морозов пропонує скласти план індивідуального розвитку на рік, поставити ціль і рухатися до неї. Також радить звернути увагу на стажування або роботу в різних компаніях: ідеться не лише про знання, а й про нові знайомства та розуміння, як функціонують організації та бізнеси. 

«Юнаки та юнки нерідко почуваються розгубленими, обираючи професію, і це нормально в умовах війни й тотальної невизначеності. Завдяки вільному року підлітки можуть зрозуміти, що їм подобається насправді, навчитися відстоювати свої інтереси», — додає Олена Лісова.

Українські компанії стають дедалі відкритішими до людей без досвіду або неповнолітніх (із 14 років підлітки можуть працювати за згодою батьків у вільний від навчання час, із 16 — без згоди батьків). Тож молодь обирає вакансії, які справді її цікавлять, а не тільки посади, які вважають традиційними для тих, хто лише виходить на ринок праці чи шукає тимчасового підробітку.

Як наслідок, підлітки можуть перевірити, чи правильний вибір зробили, і здобути вміння в певній галузі. А може скластися й так, що реалії професії не підійдуть конкретній людині, тож доведеться шукати інші варіанти, — і це нормально, наголошують експерти.

Крім фінансової незалежності, робота під час gap year — це досвід взаємодії з роботодавцем: від складання резюме до організації повного (чи неповного) робочого дня та вільного часу, розуміння вимог компанії та культури спілкування в колективі.

Влаштовуючись на першу роботу, не слід ігнорувати правил безпеки, а саме: 

• домовлятися про робоче інтерв’ю варто в офісі, а не в кав’ярні чи в парку;
• компанію слід перевірити в реєстрах (наприклад, у судових);
• потрібно обговорити всі умови праці: заробітну плату, робочий графік, випробувальний термін;
• вакансії не потребують передоплат: ніхто не має платити, щоб його чи її «взяли на роботу»;
• не варто виконувати величезний обсяг роботи як тестове завдання, особливо якщо його не оплачують.

Якщо на будь-якому етапі роботодавець ухиляється від відповідей, це може свідчити про недоброчесність. 

Більше про безпеку на роботі можна дізнатися на сайті Державного центру зайнятості. Регіональні відділення центру допоможуть із пошуком вакансії, складанням резюме та іншими етапами працевлаштування. Контакти обласних центрів зайнятості — за посиланням. 

2. Технічна освіта або «нульові курси»

Якщо не вдалося набрати прохідних балів для вступу до омріяного закладу вищої освіти, можна придивитися до аналогічних або схожих спеціальностей у профтехах чи фахових коледжах — навіть змінити напрям, опанувавши прикладні дисципліни.

Держава оновлює заклади профтехосвіти та фахові коледжі, які стають дедалі популярнішими, будують власні бренди. Навчання тут дасть змогу здобути спеціальність, вийти на ринок праці та спробувати сили в професії. А часом воно надихає підлітків на власну справу — гроші на неї можна отримати, наприклад, завдяки державному гранту на порталі Дія.

Читайте також:

Окрім того, МОН оголосило про запровадження «нульового курсу» для тих, хто не склав національний мультипредметний тест: вступники та вступниці зможуть готуватися до перескладання впродовж року. Наразі в МОН не уточнили, як саме відбуватиметься підготовка.

3. Формаційні програми

Участь у формаційних програмах допоможе тим, кому важко визначитись із подальшими кроками, адже здебільшого такі програми збалансовані та наповнені різними елементами, які враховують інтереси молоді, пояснює Євген Морозов. 

Участь у них — це нагода зрозуміти свої сильні сторони й прокачати навички. Можна приєднатися до:

• ESTEAM-кемпів від GoGlobal, які націлені на розвиток різноманітних навичок за короткий час;
• програми UActive, яка вчить підлітків із малих громад реалізовувати власні проєкти;
• UPSHIFT — програми від UNICEF, яка дає змогу молоді від 14 до 24 років попрацювати над суспільно важливими проєктами;
• «Змінотворців» — програми, яка допомагає дітям від 14 років дізнатися більше про те, як влаштований сучасний світ;
• Української академії лідерства — річної програми для вмотивованої молоді 16–20 років.

4. Освітні подорожі за кордон

Програма академічної мобільності Erasmus+ дає змогу молоді провести час за кордоном, навчаючись чи волонтерячи. Під час війни програма стала гнучкішою для учасників та учасниць з України, тож найбільш умотивовані зможуть виграти грант на навчання в одній із країн ЄС.

Молодіжні програми короткострокові, тривають від п’яти днів до трьох тижнів і розраховані на молодь від 13 до 30 років. Можна взяти участь у:

• молодіжних тренінгах,
• семінарах,
• конференціях,
• майстер-класах і воркшопах.

Така поїздка розширює світогляд, дає змогу попрактикувати англійську мову й налагодити знайомства по всьому світу. 

«Щоб просто вчити мову, не варто їхати за кордон. Зараз є багато можливостей робити це вдома. Вирушати за кордон потрібно, щоб поглиблювати знання мови, бути в мовному середовищі. Утім, вивчити її з нуля під час також поїздки не вийде», — наголошує Тетяна Коврига.

Перед поїздкою слід уважно поставитися до юридичних аспектів:

• перевірити посередника чи грантодавця, а також програму, у якій берете участь; 
• вивчити умови надання гранту, програму й умови освітньої подорожі;
• повідомити близьких про свої наміри, про терміни й умови перебування за кордоном.

Важливо розуміти, як захистити себе від шахрайства та інших небезпечних ситуацій і в Україні, і за її межами, наголошують експерти.

Читайте також:

5. Волонтерство

Додатково до всіх попередніх або як самостійний варіант для gap year можна розглянути волонтерство. Це один з найкращих способів прожити рік із сенсом, переконана програмна директорка «Української Волонтерської Служби» Олена Вузька-Малець. Протягом цього часу підлітки спробують себе в різних ролях, долучаться до справжніх команд, побачать реальні результати своєї участі в проєктах.

«Молодь, яка волонтерить, здобуває впевненість у собі, навчається працювати з людьми, брати відповідальність, комунікувати та діяти. І навіть якщо цей досвід не одразу визначає майбутню професію, він точно додає ясності, нових знайомств і внутрішньої опори. Волонтерство — це не про “почекати рік”, а про “зробити рік значущим”», — вважає Олена Вузька-Малець.

Волонтерство за визначенням не передбачає оплати, але забезпечує нагоду випробувати свої можливості, поспілкуватися із широким колом людей. Часто за участь у волонтерських програмах видають сертифікат, який можна долучити до майбутнього портфоліо (або ж такий документ за потреби підтвердить дані в мотиваційному листі). Під час війни можливостей для волонтерства чимало — знайти їх можна, наприклад, на сайті «Української Волонтерської Служби». 

Утім, варто пам’ятати: не всі компанії доброчесні. Деякі з них користуються чужим бажанням допомогти, переслідуючи власні цілі. Тож перед участю в тих чи тих ініціативах дізнайтеся щонайбільше про організацію, яка потребує волонтерів/ок. 

«Після gap year має змінитися усвідомлення себе та своєї ролі, принаймні в плані “чого я хочу і навіщо”», — підсумовує Тетяна Коврига. 

Фото Canva