Вправи для есе: сенсибельні техніки для розвитку письма

Як бабусині пиріжки з капустою можуть розповісти про людину більше, ніж детальний опис зовнішності чи характеру? Про це дізнавалися учасники й учасниці Національного проєкту «Пишемо есе» в межах навчання для учителів/ок, що цьогоріч пілотуватимуть матеріали проєкту в 5-х класах.

Про сенсибельні техніки, які стануть у пригоді під час написання есе, розповіла Ольга Купріян, письменниця, редакторка, методистка лабораторії дитячого читання Національного центру «Мала академія наук України», членкиня PEN Ukraine, а також експертка Національного проєкту «Пишемо есе».

Із тексту ви дізнаєтеся:

• як залучити сенсорний досвід — слух, нюх і дотик — для створення об’ємного тексту;
• як усвідомлено практикувати письменницькі інструменти;
• чому сенсорні відчуття — один з найкращих способів розкрити історію.

Запропоновані вправи не є готовими фрагментами для есею чи художнього твору, але містять важливий елемент спонтанності, наголошує Ольга Купріян. Вправи сприяють натхненню, допомагають залучити сенсорні відчуття та дають нагоду звернутися до свого досвіду. Частини тексту можна редагувати й доопрацьовувати, скеровувати думку в потрібне річище.

Вправа 1. Креативне читання

Як виконувати:

• читаємо «як інженери» (уважно);
• застосовуємо техніки «глибокого читання»;
• «позичаємо» те, що нам сподобалося.

Повільне або глибоке читання дає змогу зрозуміти текст повніше, чіткіше й на різних рівнях.

Для цього треба:

• читати текст не один раз;
• звертати увагу на форму й зміст;
• прискіпливо розбирати лексику (якщо текст мовою оригіналу);
• ставити запитання: «Про що це?», «Для чого тут написано саме це?»;
• розуміти контекст написаного, щоб текст розкрився сповна.

«Коли ми пишемо, нам завжди треба читати, і не просто, а креативно, повільно й глибоко, як інженери. Це потрібно, щоб ми могли використовувати те, що сподобалося в чужих текстах, для своїх робіт», — пояснює Ольга Купріян.

Як приклад, вона радить зачитувати учнівству короткі вірші чи тексти пісень.

«Техніки повільного глибокого читання добре працюють на коротких творах. Зазвичай діти не звикли вслухатися в тексти пісень. А ми ламаємо схему: показуємо, що їх можна читати, переосмислювати й забирати прийоми, які сподобалися», — підказує експертка.

Ольга Купріян наводить як зразок вірш Григорія Фальковича, який складається лише з іменників:

Іменник

Тиша. Сон. Будильник. Ранок.

Мама. Тато. Джек. Сніданок.

Сумка. Термос. Ковбаса.

Ліфт. Автобус. Шлях. Краса!

Стежка. Ліс. Дуби. Ялиці.

Вуж. Гриби. Пташки. Суниці.

Білка. Небо. Синь. Роса.

Тиша. Термос. Ковбаса.

Комарі. Вогонь. Димок.

Шлях. Автобус. Ліфт. Замок.

Ванна. Мило. Ліжко. Сон.

Джек зітхає, наче слон.

Під час прочитання письменниця радить звернути увагу на засоби виразності, які використовує поет:

• короткі розповідні речення (одне слово — вже речення);
• окличні речення (вираження захвату від побаченого: «Краса!»);
• спосіб передавання кольору через іменник (синь);
• способи залучення чуттєвого досвіду читачів/ок («смачні», «тактильні», «пахучі», «кусючі», «звучні» слова).

Вправа 2. Три хвилини тиші

Як виконувати:

• поставте запитання: «Як звучить тиша?»;
• запишіть усе, що чуєте. Фіксуйте звуки за допомогою різних засобів виразності, зокрема звуконаслідування.

«Під час цієї вправи ми мовчимо, уважно слухаємо, вчимося використовувати ті звуки, які є між словами, — вони завжди присутні. Звук провокує якусь думку чи асоціацію, і ми одразу можемо спробувати її показати», — радить Ольга Купріян.

Інструменти, які використовують у вправі:

• спостережливість (фіксуємо різні звуки);
• вибірковість (вибираємо ті, які пасують до теми, ідеї, настрою твору);
• звуконаслідування (вчимося записувати «партитури» всього, що звучить).

«Коли ми працюємо з текстами серйозно та послідовно, то перебираємо й застосовуємо ці інструменти свідомо. Прицільно вирішуємо, чи треба, наприклад, для цього тексту звуконаслідування — передати, як звучить папужка, чи просто написати, що він цвірінькає», — зауважує письменниця.

За її словами, важливо обирати звуки прицільно для ідеї та настрою тексту, адже їх довкола дуже багато.

Вправа 3. Опишіть себе через смаки

Як виконувати:

• оберіть п’ять страв, які вас характеризують, опишіть їх і свій вибір. Досліджуючи смакові вподобання, ми вивчаємо себе.

«Ми пишемо про те, що любимо. А коли розповідаємо про те, що любимо, — так чи так говоримо про себе. Коли готуємо, то про щось думаємо, з кимось говоримо, щось собі пригадуємо — наприклад, людину, яка передала нам цей рецепт чи в якої ми купили помідори на салат. Через опис їжі зазвичай досліджуємо стосунки між людьми й самих себе. Штучний інтелект не має нашого життєвого досвіду, тож за нас він цього не зробить», — упевнена Ольга Купріян.

Вправа 4. Мій сніданок

Як виконувати:

• опишіть процес приготування / поїдання сніданку; не забудьте про сенситивність: залучення органів чуття (смаку, нюху, зору, дотику).

Інструменти:

• сенсибельність: описуючи смак, ми задіюємо органи чуття, додаємо також запахи, кольори, дотики;
• художні засоби, якими описуємо смаки, збагачують наше письмо та уяву;
• сторітелінг та уява: страва сама собою не така цікава, як історія, яку ви розповідаєте навколо неї — про що ми говоримо, коли готуємо або їмо, про що нам нагадують окремі смаки або страви;
• самопізнання: смак — це не лише про їжу, а й про стиль, любов до чогось, знання про те, хто ми є. Наші смаки відображають уподобання, а отже, віддзеркалюють нас. Тож, розвиваючи чуття смаку, ми пізнаємо себе;
• пам’ять: історії про їжу — це завжди більше, ніж запис рецепту. Це передавання нематеріальної спадщини, спогадів, оригінальних родинних традицій.

«Підлітки з моїх курсів письменництва з елементами арттерапії від благодійного фонду “Голоси дітей” у межах опису рецепту розповідали ностальгійні історії про улюблені страви та найближчих людей із дитинства. Були страви, через які говорили про щось втрачене: дім, почуття безпеки. Одна дівчина написала текст про те, як вони з родиною в Запорізькій області їдять кавуни із сіллю. Такий спосіб може бути поширеним у певних регіонах й одразу пов’язує цю їжу з домом. Зараз дім цієї дівчинки під загрозою, і через цю згадку з дитинства ми бачимо ширшу історію про війну», — пояснює Ольга Купріян. 

Опис страв дає змогу розкрити особистість авторів та авторок, а також спонукає зазирнути в більшу історію через приготування. Саме ця історія і є тим, заради чого ми пишемо й читаємо тексти: унікальний досвід, який ніхто інший не зможе передати.

Вправа 5. Мій маршрут

Як виконувати:

Варіант 1. Опишіть свій маршрут додому або в інше місце, куди ви часто ходите.

• Про яку пору року йдеться?
• Який вигляд мають дерева, кущі, квіти, трава?
• Що ви зазвичай бачите, йдучи цим маршрутом?
• Який настрій чи стан викликає у вас цей маршрут? Про що ви в цей час думаєте? Йдете на самоті чи з кимось? Слухаєте музику чи ні?

Варіант 2. Те саме, але використовуйте тільки іменники.

Варіант 3. Те саме, але використовуйте тільки дієслова.

«Опис маршруту — це також нагода розповісти про себе. Вправи зі сніданком і маршрутом здатні стати самостійними темами есе, а вчителі та вчительки можуть використовувати різні інструменти, щоб ускладнити завдання», — додає Ольга Купріян.

Творчі вправи із залученням органів чуття — один з варіантів, як навчати дітей писати есе. Більше методик та матеріалів можна знайти на сайті проєкту, а також у тематичній рубриці «Вчися.Медіа».

Над текстом працювали Катерина Бортняк та Ірина Троян

Пілотування курсу «Пишемо есе» для 5-х класів здійснює ГО «Вчися» за підтримки Фундації Множина.

Фото Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.