Як підготуватися до сертифікації: практичні поради від учительок — учасниць зовнішнього оцінювання

У 2026 році взяти участь у сертифікації зможуть 5000 вчителів та вчительок початкових класів, а також ті, які викладають математику, українську мову й літературу, англійську мову, навчальні предмети (інтегровані курси) громадянської та історичної освітньої галузі та / або освітньої галузі «Суспільствознавство».

Реєстрація триватиме з 9 до 19 січня 2026 року. Сама ж сертифікація педагогічних працівників і працівниць складається з трьох етапів, які відбуваються послідовно один за одним:

1. незалежне тестування, яке проводять Український та регіональні центри оцінювання якості освіти;
2. самооцінювання педагогічної майстерності вчителем / учителькою;
3. вивчення практичного досвіду (цей та попередній етапи проводять Державна служба якості освіти та її територіальні органи).

Учителі та вчительки, які успішно пройшли всі три етапи, одержують 20 % доплати до зарплати впродовж трьох років. Зауважимо, що участь у сертифікації є добровільною. Як же успішно пройти сертифікацію і підготуватися до зовнішнього оцінювання? На що звернути особливу увагу і які труднощі можуть виникнути?

Своїми порадами із «Вчися.Медіа» поділилися вчительки, які вже мали досвід проходження сертифікації: Ольга Кецмур-Лев, учителька української мови та літератури, заслужена вчителька України, Ольга Федотова, учителька початкових класів Харківського ліцею № 18 Холодногірського району, та Юлія Должанська, учителька української мови та літератури, тренерка НУШ.

Успіх будь-якої справи починається з планування, зауважує Ольга Кецмур-Лев, яка в різні роки брала участь у сертифікації як учасниця та експертка. Оптимально виділити на цілеспрямовану роботу два-три місяці. Цього вистачає, щоб пройти всі етапи без поспіху й відчуття марафону «в останню ніч».

Орієнтовний план, за словами вчительки, може виглядати так:

• три-чотири тижні — вивчення нормативних документів і знайомство з процедурою;
• чотири-п’ять тижнів — тренування на тестах + повторення теорії (особливо тих блоків, які виявилися складними);
• три-чотири тижні — підготовка самопрезентації (портфоліо).

Пропорції часу Ольга Кецмур-Лев радить розподілити так:

• 40 % — тести та тренажери: регулярна практика, розбір помилок, повторення теорії;
• 30 % — самооцінювання й портфоліо;
• 20 % — нормативні документи;
• 10 % — підготовка до можливих запитань експертів/ок, аналіз власної практики.

«Найкраще планувати короткі блоки по 30–40 хвилин кілька разів на тиждень, а не виділяти на підготовку всі вихідні. У такому режимі ви постійно рухаєтеся вперед і не перевантажуєтеся», — ділиться вчителька.

Підтримка колег теж може допомогти в підготовці. Із ними можна домовитися про спільні тренування: розбирати тести, ділитися матеріалами, проводити репетиції інтерв’ю з експертами тощо.

Серед основних документів, які потрібно знати:

• Положення про сертифікацію педагогічних працівників;
• Методика експертного оцінювання ДСЯО (уважно переглянути критерії, за якими експерти оцінюватимуть ваш досвід);
• новий Професійний стандарт учителя;
• накази МОН про проведення сертифікації (календар і дати);
• Державні стандарти для різних ланок освіти.

Читайте також:

Під час опрацювання цих документів найзручніше, за словами Ольги Кецмур-Лев, зробити нотатки у вигляді таблиці:

• документ;
• ключові вимоги;
• що я вже маю;
• чого бракує.

«Повертайтеся до цих документів під час підготовки самопрезентації. Це допоможе узгодити власний досвід із тими вимогами, які закладені офіційно», — наголошує освітянка.

І етап — незалежне тестування

На виконання завдань цього етапу вчителі та вчительки мають 180 хвилин. Але, як ідеться на сайті УЦОЯО, кількість і форми завдань, а також максимальна кількість балів, яку може набрати учасник / учасниця, не однакові в сертифікаційних роботах для різних категорій учительства. Нагадаємо, що у 2025 році сертифікація була доступна для педагогів і педагогинь початкових класів, математики, української мови та літератури, історії та громадянських дисциплін, а також англійської мови.

Самі завдання, як правило, стосуються таких тем:

• управління освітнім процесом;
• партнерська взаємодія з учасниками та учасницями освітнього процесу;
• організація освітнього середовища;
• навчання учнів та учениць предметів (інтегрованих курсів), зокрема, комунікація державною мовою, інформатична освіта та цифрове освітнє середовище, методики навчання відповідної освітньої галузі, яку представляє вчитель чи вчителька, система теоретичних знань із цієї освітньої галузі.

Для тренування наші співрозмовниці радять використовувати тести з попередніх сертифікацій, які згруповано за категоріями й роками в розділі «Підготовка» на сайті УЦОЯО. Також на сайті доступні для ознайомлення програми незалежного оцінювання з різних галузей — у розділі «Нормативні документи».

Виконуючи тести минулих років, можна зрозуміти, чого очікувати, які теми «провисають» і на що варто витратити час, наголошує Юлія Должанська. Але, за її словами, якщо ви регулярно проходите курси підвищення кваліфікації і перебуваєте «в темі» НУШ, нічого надскладного немає.

«Моя основна порада на цьому етапі — переглянути тестові зошити минулих років і визначити свої слабкі місця. Якщо проблеми з теорією — працюйте над нею, перечитайте документи. Якщо ж готуєте учнів та учениць до НМТ, предметний блок не має викликати труднощів», — ділиться вчителька.

Якщо не працюєте зі старшокласниками, Юлія Должанська радить потренуватися на НМТ-тестах. Тут діє та сама порада, що й для учнівства: 80 % часу — на складне, 20 % — на повторення того, що добре знаєте.

«Я готую учнів до НМТ з української мови, тому цей блок був для мене найпростішим. Деякі завдання зі свого сертифікаційного зошита я навіть давала одинадцятикласникам на уроці, адже питання дійсно класні, не пропадати ж добру. Але знаю колег, для яких цей блок виявився складним. Тож не варто нехтувати підготовкою», — акцентує освітянка.

Ольга Кецмур-Лев радить:

• повторити ключові теми, зокрема НУШ, компетентнісне навчання, методику, педагогіку і психологію, оцінювання. Крім предметних завдань, пов’язаних із цими темами, можуть бути ситуаційні задачі (наприклад, що робити в певній педагогічній чи безпековій ситуації), питання на знання нормативних документів тощо;
• тренувати уважність: читати завдання двічі, підкреслювати ключові слова.

ІІ етап — самооцінювання педагогічної майстерності

Як ідеться на сайті ДСЯО, для успішного проходження другого етапу сертифікації учасникам й учасницям необхідно:

• ознайомитися з Методичними рекомендаціями щодо заповнення учасником / учасницею сертифікації анкети самооцінювання педагогічної майстерності;
• заповнити анкету самооцінювання;
• надіслати результати самооцінювання в спосіб, визначений ДСЯО.

Для цього етапу, як радить Ольга Кецмур-Лев, варто заздалегідь завантажити перелік із 85 питань для самооцінювання й спробувати чесно на них відповісти. Це найлегший етап, проте важливо його не пропустити й виконати всі технічні умови щодо заповнення анкети та надсилання відповідей.

«Якщо чесно, мені цей етап не зовсім зрозумілий саме через те, що він ні на що не впливає. Я проходила сертифікацію двічі: першого разу, як виявилося, я оцінила себе занадто добре, а другого навпаки — занизила свої досягнення. Тож цей етап дуже суб’єктивний. Хоча, можливо, він корисний тим, що звертає увагу на сильні й слабкі сторони», — ділиться Ольга Федотова, учасниця та експертка сертифікації.

ІІІ етап — вивчення практичного досвіду роботи

Під час цього етапу, як розповідає Ольга Федотова, учасники й учасниці:

• готують презентації свого досвіду роботи (портфоліо);
• проводять не менше ніж два навчальні заняття;
• здійснюють самоаналіз проведеного практичного заняття на вибір експертів/ок;
• розв’язують ситуаційне завдання;
• беруть участь в інтерв’ю з експертами/ками.

Для підготовки самопрезентації Ольга Кецмур-Лев радить виділити значну частину часу: це можливість розкрити свій професійний образ, показати, хто ви як учитель / учителька. Розкрити себе, за словами спікерки, варто через чотири блоки:

• «Я — учитель / учителька»;
• «Освітнє середовище мого класу»;
• «Я — учні / учениці — батьки»;
• «Мої професійні здобутки».

Формат можна обирати: відео, мультимедійна презентація, комбінований варіант. Головний принцип — менше загальних слів, більше фактів. Також Ольга Кецмур-Лев радить використовувати власні робочі матеріали: конспекти, фото, відео, результати учнів та учениць. Не треба вигадувати чогось показного чи створювати щось «для сертифікації» окремо. Навпаки — експерти хочуть побачити вашу реальну роботу, а не штучну картинку.

Читайте також:

«Робіть презентацію як опору для власної розповіді. Додайте в неї приклади з уроків за схемою “проблема — метод — результат”, фото, скрини, відгуки, здобутки учнівства, ваші досягнення, методичні розробки. Головне — чесність. Покажіть не лише сильні сторони, а й те, над чим працюєте. Це справляє набагато кращий ефект, ніж “ідеальна картинка”», — наголошує Ольга Кецмур-Лев.

Водночас Юлія Должанська радить не робити «суху» презентацію з грамотами й дипломами, кількістю призерів олімпіад і переліком курсів підвищення кваліфікації. Краще використати живі фото чи відео з уроків, менше тексту — більше візуалу. Решту можна проговорити.

• Знайти баланс під час самоаналізу уроку.

Для Юлії Должанської найскладнішим етапом був самоаналіз уроку. Раніше їй не доводилося робити це за певним алгоритмом, тож під час розмови з експертами й експертками так заглибилася в розповідь, що все пішло не за планом.

«Я говорила щиро, що відчувала, як бачила роботу дітей. Розказувала про дітей з ООП, які є в класі, про дітей, які навчаються за кордоном, і про те, як важливо з ними тримати зв’язок і навчати їх української мови. Не впевнена, що зробила правильний самоаналіз уроків, бо надто захопилася розмовою про своїх учнів та учениць. Але я була щирою. Та все ж моя порада: під час самоаналізу уроку не відволікайтеся, говоріть по суті», — наголошує вчителька.

Водночас Ольга Федотова додає, що вчительство часто робить помилку, коли під час самоаналізу розповідає, що все вдалося. Аналіз має бути не тільки про ваші успіхи, а й про помилки. Варто чесно проговорити, що, на вашу думку, не вийшло здійснити під час уроку.

• Врахувати, що іноді експерти можуть оцінювати роботу вчительства доволі суб’єктивно.

Ольга Федотова зазначає, що ставлення експертів може бути суб’єктивним, від чого залежатиме подальша атмосфера. Наприклад, коли вона вперше проходила сертифікацію, то відчувала підтримку з боку експертів/ок.

«Перед третім етапом мені подзвонила одна з експерток, розповіла, як маю діяти, якщо буде повітряна тривога чи зникне електрика. Ми проговорили важливі організаційні моменти, і це дало мені відчуття впевненості. Натомість, коли я проходила сертифікацію цьогоріч, відчувала упереджене ставлення: починаючи з вибору уроків для оцінювання, коли обрали мистецтво, а не українську мову, де я, як вважаю, могла б краще продемонструвати свої навички, закінчуючи моніторингом моїх соцмереж та зауваженням щодо використання чужої вправи на Wordwall, замість створення власної», — ділиться вчителька.

Вона переконана, що людський чинник на сертифікації має стати плюсом, а не мінусом. Учасники й учасниці не мають хвилюватися щодо настрою експертів/ок, який може вплинути на оцінювання.

• Продумати алгоритм дій під час повітряної тривоги та зникнення зв’язку.

Ще один виклик, до якого варто бути готовими, — повітряні тривоги й вибухи. Якщо під час уроку пролунає сигнал тривоги, то доведеться перервати урок і піти в укриття, додає Юлія Должанська. Онлайн-уроки теж не виняток: діти чи експерти можуть перебувати в тій області, де оголошено тривогу. Тоді урок переносять.

«Мені пощастило: попри те, що в Харкові тривоги досить часті, їх не було, коли експерти відвідували мої уроки. Я хвилювалася через це, тож мала “план Б” — інші уроки, які могла показати без додаткової підготовки», — ділиться вона.

Ольга Федотова радить подбати про хороше інтернет-з’єднання (наприклад, мати додаткові блоки живлення поруч), заздалегідь перевірити техніку, щоб уникнути різних збоїв, а ще проговорити з учнями та ученицями алгоритми дій у разі повітряної тривоги, зникнення електрики, інтернету тощо.

• Не робити на демонстраційних уроках щось уперше.

«Не раджу застосовувати на уроках, які відвідують експерти, нові методики, вправи, ресурси, з якими раніше не працювали учні та учениці, адже немає певності, що все піде так, як ви задумали. І ще стежте за таймінгом. Одного разу я затримала дітей на кілька хвилин після завершення уроку, і за це зняли бали», — ділиться Ольга Федотова.

• Уникати постановних уроків.

Результатом будуть скуті діти, яким прописали слова та дії і які виконують відпрацьовані й нецікаві вправи.

«Начебто все працює, як годинник, але помітно, що це постановка. Нехай діти поводяться природно, помиляються, дивуються. Я не готувала якихось вау-уроків. Показала свої звичайні заняття, щирі, десь із гумором, десь із відвертими запитаннями дітей. І знаєте, експерти були в захваті. Та найголовніше — мотивація. Із нею знайдеться час на підготовку. Якщо ні — завжди буде тисяча важливіших за сертифікацію справ. І це нормально, адже вона добровільна.  

А ще раджу відпустити думку: “Я вже зареєструвалася, тому мушу пройти, навіть якщо доведеться готуватися ночами”. Замість цього мисліть так: “Спробую — можливо, вийде. Не спробую — точно не вийде”», — підсумувала Юлія Должанська.

Фото Артема Галкіна (передрук світлин суворо заборонено), а також із фейсбук-сторінок співрозмовниць