Як підготуватися до студентського життя: практичні поради для майбутніх першокурсників

Уже зовсім скоро майбутні першокурсники й першокурсниці дізнаються, у якому саме закладі навчатимуться наступні чотири роки. Цей період може бути нелегким: переїзд до іншого міста, окреме життя в гуртожитку чи на квартирі, нове оточення… 

• Як підготуватися до навчального року в університеті; 
• яких відмінностей між школою та університетом варто очікувати;
• як організувати побут, розподілити час між навчанням та особистим життям;
• коли і як краще познайомитися з майбутніми одногрупниками та одногрупницями?

Ділимося порадами Поліни Гомбалевської, президентки Української асоціації студентів (УАС), Богдани Гречко, членкині виконавчого комітету УАС з питань роботи з медіа, а також психологині Аліни Касілової та Юлії Топольницької, кандидатки історичних наук, методистки ГО «Вчися».

Знайти сторінки вашого університету в соцмережах та підписатися на них.

Велика кількість закладів вищої освіти (ЗВО) починає взаємодію з майбутніми першокурсниками/цями саме із соцмереж, акцентує Поліна Гомбалевська. Там, як правило, публікують актуальні новини, важливі оголошення, можливості для студентства.

Не варто забувати й про офіційний сайт закладу, додає Богдана Гречко. На ньому є інформація про навчальні плани, розклад, структуру та підрозділи університету, електронні системи навчання, проживання в гуртожитках тощо.

Познайомитися з майбутніми однокурсниками/цями чи одногрупниками/цями ще до початку навчання.

Знайти їх можна так само в соцмережах. Часто на сторінках закладів вищої освіти та їх факультетів публікують дописи-знайомства, де в коментарях можна розповісти про себе та знайти нових друзів, радять співрозмовниці.

Крім цього, як розповідає Поліна Гомбалевська, студенти створюють спільні чати курсу чи групи. Якщо такого ще немає, можна створити чат самостійно й розмістити запрошення до нього в тих самих соцмережах закладу.

Не варто боятися знайомств зі старшокурсниками/цями. Вони можуть узяти на себе роль кураторів — допомогти розібратися в структурі університету, продовжує Поліна Гомбалевська. Також вони можуть поділитися своїм досвідом, надати поради щодо підготовки та складання певних дисциплін.

Врахувати відмінності між навчанням у школі та ЗВО.

Університетська культура дійсно відрізняється від шкільної, зауважує Богдана Гречко, починаючи від форми занять (не уроки, а пари, які мають дві форми роботи: лекції та практичні (іноді їх також називають семінарами — ред.) заняття) і закінчуючи їх тривалістю (як правило, пара триває 1 годину 20 хвилин).

Крім цього, є й інші відмінності:

•   у вищій освіті діє 100-бальна система оцінювання:

100–90

відмінно

89–75

добре

74–60

задовільно

59–0

перескладання

• із кожного предмета наприкінці семестру студенти/ки складають заліки (бали на них заробляють впродовж семестру) та іспити (певну кількість балів можна набрати впродовж семестру, а іншу — безпосередньо на іспиті, про це докладніше розповідають викладачі на початку навчання);
• варто знати: у системі вищої освіти України діє накопичувальне оцінювання — воно дає студентству змогу поступово здобувати бали за різні види діяльності впродовж семестру, і це не лише модульні письмові роботи чи іспити, додає Юлія Топольницька, кандидатка історичних наук, методистка ГО «Вчися»;
• серед поширених складників поточного контролю, за її словами, такі: відвідування занять (особливо якщо передбачене активне включення в аудиторну роботу); наявність і якість конспектів, виконаних самостійно; усні або письмові відповіді на практичних заняттях; рефлексії, участь в обговореннях; мініпрезентації; виконання індивідуальних чи групових проєктів; результати модульного контролю; наукова, волонтерська, спортивна та студентська активність, якщо вона дотична до освітнього процесу або її підтримує факультет (наприклад, участь у конференціях, студентському самоврядуванні, організація заходів);
• студентство має право добрати бали, якщо їх бракує до певного рівня. «Варто уточнити, коли це можна зробити і в якій формі — зазвичай викладачі мають додаткові години для консультацій. Не треба відкладати такі доскладання на кінець семестру: у викладачів може банально не вистачити часу на це. Однак усе можна перепитати та уточнити», — радить Юлія Топольницька;
• в університеті є більше свободи вибору, наприклад, крім обов’язкових дисциплін, студентам/кам пропонують дисципліни на вибір;
• також у ЗВО є опція індивідуального графіка навчання, який дає змогу поєднувати навчання з роботою. Однак, як додає Юлія Топольницька, краще з’ясувати, чи поширена така практика саме у вашому закладі, чи дозволений індивідуальний графік для першокурсників. Можна розпитати в старшокурсників, як до цього ставляться викладачі. Наші співрозмовниці не радять починати працювати одразу з першого семестру, натомість дати собі час на адаптацію.

«Звісно, спершу така велика кількість інформації може лякати. І це нормально, адже нове завжди вселяє певний страх. Тому важливо дати собі час, щоб звикнути і зрозуміти, як усе працює», — додає Поліна Гомбалевська.

Не дивуватися, якщо з першого курсу не вивчають прикладні дисципліни.

Першокурсники/ці думають, що вже з першого року навчання вивчатимуть щось спеціалізоване й матимуть багато практики, зауважує психологиня Аліна Касілова. Але, як правило, перший курс складається із загальних дисциплін, які слугують фундаментом для прикладних знань. Через це першокурсники/ці часом починають знецінювати навчання та професію загалом.

З’ясувати заздалегідь, до кого можна звернутися в разі виникнення додаткових запитань, проблем із навчанням чи у взаєминах із викладачами та студентами.

За словами Поліни Гомбалевської, першою особою, до якої зазвичай звертаються студенти, є староста групи. Це представник/ця студентської спільноти, який / яка має прямий зв’язок з адміністрацією факультету та з викладачами. Староста може передати звернення студентів/ок до відповідних структур або допомогти розв’язати питання на місці.

Далі — студентські куратори. Це зазвичай студенти/ки старших курсів, які вже мають певний досвід, добре орієнтуються в університетському житті та можуть дати поради або підтримку в побутових й академічних питаннях.

Також є й інші куратори — працівники/ці університету (викладачі, представники деканату чи кафедр), до яких можна звернутися з організаційними або адміністративними питаннями, наприклад, як отримати довідку або подати заяву. 

(Однак зазначимо, що не у всіх ЗВО є обидві опції — студентські куратори та куратори-викладачі, — тож з’ясуйте, як усе влаштоване саме у вашому університеті. Може бути так, що кураторство працює лише формально. Вступаючи до ЗВО, варто розуміти, що більша частина відповідальності за навчання лежить саме на студентках/ах, тож важливо вміти самостійно шукати вихід із проблемних ситуацій — ред.) 

А із проблемами, що пов’язані з емоційними чи психологічними труднощами, має допомогти психологічна служба університету. Зазвичай контакти фахівців розміщені на сайті закладу. До них можна звернутися як анонімно (наприклад, через гугл-форми), так і особисто.

Важливе місце посідають й органи студентського самоврядування. Як додає Богдана Гречко, згідно зі статтею 40 Закону «Про вищу освіту» студентське самоврядування — це право й можливість студентів/ок розв’язувати питання навчання й побуту, захисту своїх прав та інтересів, а також брати участь в управлінні закладом вищої освіти.

«Основне завдання студентського самоврядування — захищати права студентів. Тож ви сміливо можете звертатися туди по допомогу. Також можна приходити до студради із власними пропозиціями або з ідеями для поліпшення навчання чи дозвілля студентства. Не бійтеся використовувати свій голос», — наголошує Поліна Гомбалевська.

Читайте також:

Випускники/ці шкіл часто вступають до закладів вищої освіти в інших містах. Це означає самостійне життя та облаштування побуту. Аліна Касілова радить перед переїздом завчасно скласти якомога повніший список нових обов’язків та опанувати знання чи навички, яких бракує. 

• Якщо перед переїздом до іншого міста чи в гуртожиток виникає тривожність, психологиня радить з’їздити в це місто заздалегідь і просто погуляти, знайти свій університет, гуртожиток, проїхати чи пройти шлях між ними. Таке початкове ознайомлення дасть змогу зробити переїзд менш стресовим.
• Із рідними та друзями, які не переїжджають або ж навчатимуться в іншому місті, можна домовитися про певні ритуали та традиції, які допоможуть підтримувати зв’язок на відстані. Наприклад, раз на тиждень (або й більше) зідзвонюватися в Zoom, кожну третю суботу місяця приїжджати додому й організовувати спільні зустрічі тощо. Це допоможе зменшити сум за домом, якщо хтось дуже прив’язаний до нього.

Звісно, у перші місяці може бути складно через нові обов’язки та інші, ніж у школі, умови й вимоги до навчання. Тож мозок може бути перевантажений певний час.

За словами Аліни Касілової, щоб цього уникнути, потрібно розвивати навички планування, не забувати про повноцінний сон та відпочинок, які забезпечують продуктивність на парах.

Щоб не розгубитися у великій кількості завдань, Богдана Гречко також радить вести календар дедлайнів, який допоможе завчасно спланувати підготовку до лекцій та семінарів. Тоді не доведеться виконувати велику кількість завдань в останню ніч.

«Також можна об’єднуватися з одногрупниками для спільної підготовки проєкту, разом готуватися до семінарів, ділити питання між собою: шукати до них інформацію, а потім обмінюватися нею. Це теж оптимізує час», — додає вона.

Якщо ж важко одразу сісти за виконання певних завдань, Аліна Касілова радить вигадати додаткові стимули та мотивацію. Водночас пам’ятати про час на відпочинок, адже без нього є ризик емоційного вигорання.

Студентське життя має складатися не тільки з навчання, але й із хобі, самореалізації, волонтерської діяльності, участі в самоврядуванні, подорожей тощо, зауважує Поліна Гомбалевська.

Аліна Касілова також радить дивитися на студентське життя як на новий аркуш, де можна проявитися по-іншому. Якщо в школі вас, наприклад, булили чи не помічали, то університет — це той етап, на якому вас ніхто не знає, і тільки вам вирішувати, яким чи якою вас побачить нове оточення.

А ще навчання в університеті — це можливість пізнати себе.

«Коли я вступала до університету, не була впевнена, чи це справді “моє”. Проте я йшла з розумінням, що роки бакалаврату — чудовий період для пошуку себе. Це час, коли можна спробувати різні напрями, дізнатися про себе більше й сформувати власну ідентичність.

Тому моя порада: не варто хвилюватися, якщо ви ще не маєте чіткого уявлення, ким хочете бути. Сприймайте ці роки як можливість експериментувати. Пробуйте нове: навчальні обміни, вивчення мов, участь у студентських гуртках, студрадах, спортивних змаганнях тощо. Усе це допоможе вам не тільки зрозуміти, ким хочете бути, але й побудувати міцний фундамент для формування вас як особистості», — підсумувала Поліна Гомбалевська.

Головне фото Freepik

Фото в тексті надали співрозмовниці