Як підлітки можуть змінювати шкільне середовище: історія команди з Нових Петрівців

У підлітковому віці формується відчуття власного голосу, відповідальності та впливу на світ. І саме в цей період школа може відігравати значно більшу роль, ніж бути просто місцем навчання: тут підлітки вчаться діяти, ухвалювати рішення й змінювати середовище навколо себе. Коли їм дають таку можливість, з’являється відчуття причетності.

Саме на цій ідеї побудований «Імпульс» від ГО «Навчай для України» — програма амбасадорів ментального здоров’я серед підлітків, що реалізується в межах багаторічної програми стійкості 2024–2026 (MYRP), фінансується Education Cannot Wait (ECW) та впроваджується за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Мета програми — дати підліткам інструменти й простір, щоб вони самі досліджували потреби своїх шкіл, говорили про ментальне здоров’я і запускали зміни в громадах.

У цьому матеріалі на прикладі команди з Нових Петрівців розповідаємо, як підлітки можуть трансформувати шкільне середовище.

Леся Кравчук, менеджерка освітніх проєктів, координаторка програми ментального здоровʼя серед підлітків від ГО «Навчай для України», пояснює, що тема турботи про себе серед підлітків була важливою і раніше, але війна її значно загострила.

«Програма “Імпульс” — це одне з розв’язань проблеми. Її цінність у тому, що підлітки говорять до підлітків і створюють різні проєкти для популяризації культури турботи про себе серед ровесників. Зараз є багато ініціатив, які висвітлюють тему ментального здоров’я на рівні медіа. Але значно менше тих, хто реально працює з підлітками в школах. Ми ж заходимо безпосередньо в школи та ініціюємо там зміни. Ці заклади стають точками впливу, які з часом можуть поширювати практики у своїх громадах», — додає Леся Кравчук.

За її словами, часто дорослі вважають, що знають відповіді краще за підлітків, — і забувають просто їх запитати. Наприклад, у США є програми, побудовані на підході «рівний рівному». Шкільні психологи/ні відзначають, що діти вміють бути джерелом підтримки одне для одного, особливо в кризові моменти: вони знаходять потрібні слова і вислуховують друзів.

Підлітки говорять між собою простою мовою і саме так краще розуміють одне одного. Те, що дорослі інколи надто ускладнюють, вони пояснюють легко й доступно.

У Нових Петрівцях, що на Київщині, команда підлітків почала свою роботу з дослідження потреб серед однокласників, друзів і знайомих у школі. Це допомогло їм зрозуміти, що саме зараз потрібно учням та ученицям.

За їхніми спостереженнями, у школі був запит на активності, пов’язані з ментальним здоров’ям, а також на формати, які допомагають відволіктись і відпочити, зокрема настільні ігри.

Це свідчить про те, що підліткам важливо мати в школі простір не лише для навчання, а й для відновлення, неформального спілкування та емоційної підтримки. Такий запит не є унікальним — він характерний для багатьох шкіл, особливо в умовах підвищеного стресу. Для освітян/ок це може бути сигналом звернути увагу на створення простих і доступних форматів, які допомагають підліткам відпочити й переключитися, наприклад:

• організація куточків із настільними іграми;
• проведення тематичних зустрічей про ментальне здоров’я;
• неформальні обговорення;
• спільні активності або простори для тихого відпочинку.

Такі ініціативи не потребують великих ресурсів, але можуть суттєво впливати на самопочуття й залученість учнівства.

Підлітки в Нових Петрівцях почали з тематичних днів для 4-х класів, де заняття будували у форматі інтерактивних презентацій: кожен слайд передбачав окрему вправу або гру. Наприклад, «Пострибай на місці» чи «Скажи комплімент своєму сусіду за партою». Четвертокласники/ці виявилися дуже відкритими до такого формату: влючалися в процес, активно відповідали.

Окрім цього, команда проводила артпрактики. Наприклад, з учнями й ученицями 5-го класу організували заняття з малювання кавою, а з молодшими школярами/ками розмальовували кульки у вигляді зебри та писали на них підтримувальні фрази: «Ти зірка», «У тебе все вийде». Ідея вправи полягала в тому, щоб показати: після складних періодів завжди настають кращі.

Для восьмикласників/ць команда організувала перегляд фільму на тему булінгу з подальшим обговоренням.

У команді амбасадорів програми «Імпульс» Новопетрівського ліцею кожен і кожна виконують свою роль. Хтось відповідає за проведення занять, хтось — за організацію процесу, хтось — за створення контенту. Координує роботу команди шкільна вчителька, тож модель можна взяти як приклад для будь-якої школи.

Є учасники/ці, які добре працюють із молодшими дітьми, інші ж краще тримають увагу старших класів. Окрему роль відіграють руханки та інтерактиви — саме вони часто найбільше подобаються дітям. Також у команді є людина, яка відповідає за фото- та відеозйомку, щоб фіксувати результати роботи й ділитися ними.

Координаторка команди, Олена, відзначає, що участь у програмі допомагає підліткам розвиватися: вони стають упевненішими, вчаться виступати перед авдиторією та взаємодіяти між собою. Для багатьох це перший досвід живих виступів через тривалий період онлайн-навчання.

Такі активності стають способом знижувати напругу — як для учнів та учениць, так і для самих учасників/ць, особливо після складних або тривожних подій. Водночас участь у програмі впливає на саму команду. Підлітки здобувають нові навички, зокрема в роботі з медіа, створенні контенту, організації заходів.

Усе це разом формує відчуття впливу: команда бачить, що може доносити важливі речі до інших і справді змінювати щось у шкільному середовищі.

«Коли ми почали впроваджувати програму, я помітила зміни: діти більше дізналися про ментальне здоров’я, почали краще розуміти, як стрес впливає на життя, як можна допомогти собі та підтримати одне одного, — розповідає Дар’я Клюєва, координаторка харківської команди. — Після участі в активностях, які ми з командою амбасадорів створювали, вони почали спокійніше ставитися до щоденних труднощів, краще розуміти власні емоції та вчитися говорити про них. Стрес перестав бути чимось незвичним — діти навчилися з ним справлятися, і це відразу відчувається в класі, де атмосфера стала більш дружньою».

Леся Кравчук додає, що попри виклики, спричинені війною, підлітки знаходять спосіб залишати у своєму житті світло, радість і кольори. Вони свідомо шукають ці моменти і створюють їх:

«Українські підлітки дуже сміливі. Вони хочуть бути почутими, і наше завдання як дорослих — дати їм цей простір. Вони драйвові, креативні, з великою кількістю ідей і бажанням діяти. Вони знають, що таке дружба, і показують це на практиці, надихають одне одного й вірять, що маленькі кроки можуть привести до великих змін. І коли дивишся на них, розумієш: у цьому їхня місія — починати зі шкільного середовища й рухатися далі. Вони дають мені відчуття спокою за майбутнє України: мислять дуже зріло, чітко формулюють свої потреби й бачення».

Адміністрація школи або ж учитель/ка може провести якісне чи кількісне дослідження потреб дітей у школі. Якщо хочете зрозуміти думки, емоції та причини рішень людей — обирайте якісне дослідження. Якщо цікавить, скільки людей дотримуються певної думки або як розподіляються відповіді — обирайте кількісне.

• поясніть дітям мету дослідження та правила (анонімність, запис);
• почніть із простих запитань для знайомства;
• поділіть запитання на тематичні блоки;
• частіше запитуйте «Чому?»;
• уникайте складних формулювань і навідних запитань;
• наприкінці підсумуйте відповіді;
• протестуйте запитання на знайомих.

• коротко поясніть дітям мету й умови;
• додайте базові демографічні питання (вік, стать тощо);
• структуруйте запитання за темами;
• використовуйте більше закритих запитань;
• робіть шкали зрозумілими й симетричними;
• уникайте навідних формулювань;
• протестуйте опитувальник перед запуском.

• зробіть анкету максимально короткою;
• зменшіть кількість відкритих запитань;
• одразу вкажіть, скільки часу займе проходження;
• сформулюйте зрозумілий і релевантний заклик (чому це важливо для людини);
• нагадайте про опитування (до й після старту);
• давайте можливість пройти опитування «на місці» (наприклад, під час очікування);
• залучіть авторитетну особу, яка підтримає або нагадає про участь.

Дослідження громадської організації «Навчай для України» показують, що близько 69 % опитаних у складні моменти звертаються до інших людей — передусім до друзів, батьків чи родичів. Це свідчить про те, що значна частина підлітків усе ж шукає підтримки в близькому колі, спираючись на довірливі стосунки.

Набагато менше тих підлітків, які звертаються по допомогу до вчителів/ок чи шкільних психологів/инь — лише 8 % вказали, що мають такий досвід. Це свідчить про те, що шкільні дорослі залишаються радше другорядним ресурсом у кризових ситуаціях.

Водночас саме дорослі можуть створити умови, у яких підлітки відчувають себе почутими і значущими. Це критично важливо, адже відчуття, що твою думку враховують, напряму впливає на залученість, мотивацію та емоційний стан.

• давати простір для висловлювання: не перебивати й не поспішати з оцінками чи порадами;
• ставити відкриті запитання: замість «Чому ти так зробив?» запитувати «Що ти про це думаєш?»;
• визнавати емоції: показувати, що почуття підлітків мають значення, навіть якщо дорослі не погоджуються з їхньою позицією;
• залучати до рішень: давати можливість впливати на процеси, які їх стосуються;
• будувати діалог, а не монолог: сприймати спілкування як взаємний процес, а не лише передавання знань.

Коли підлітки відчувають, що їх слухають і чують, вони більше довіряють дорослим, активніше включаються в навчання та краще розуміють себе й інших.

Фото ГО «Навчай для України» 

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.