Колишній військовополонений передав орден школі на Хмельниччині

Підполковник Збройних сил України та колишній військовополонений Олександр Заморський передав орден Богдана Хмельницького III ступеня школі на Хмельниччині, у якій він навчався. Про це повідомили в закладі освіти та місцевій громаді, передає «Суспільне».

За словами військового, він вирішив залишити нагороду в школі, щоб вона стала символом стійкості, відповідальності та нагадувала учням й ученицям про цінність свободи. Орден зберігатимуть у шкільному музеї або на почесному місці в закладі.

«Це прояв шани та поваги до закладу  освіти за ті хороші речі, які в мене вклали. І це приклад для виховання молодого покоління. Інша сторона медалі — залишаю для того, щоб розпочати похід за наступною нагородою», — поділився Олександр.

Під час зустрічі зі школярами та школярками Олександр Заморський розповів про службу, перебування в полоні та повернення додому. Він наголосив, що головною мотивацією для нього була підтримка рідних і віра в Україну.

Олександр Заморський — випускник Ізяславського ліцею №2. Його шлях додому був надскладним: 7,5 місяців полону в Донецькому СІЗО, Оленівці та Горлівці. Попри пережите, підполковник повернувся до служби.

Під час передачі ордена колишній директор школи Віктор Марченко, згадуючи випускний Олександра 15 років тому, розповів, як хлопець ставав на коліна перед вчителями й вчительками й перепрошував за дитячі бешкетування. Тепер учитель схилив коліна перед своїм вихованцем-героєм.

ЯК ШКОЛАМ ОРГАНІЗОВУВАТИ ЗУСТРІЧІ З ВІЙСЬКОВИМИ

Психологині Маргарита Дмитренко та Наталія Подоляк наголошують, що зустрічі учнівства із військовими потребують ретельної підготовки.

Ключові рекомендації для освітян:

• зустріч має відбуватися лише за згоди військового/ої. Найкраще запрошувати ветеранів/ок, які вже пройшли етап адаптації (від шести місяців);
• замість повних актових залів краще обирати формат «класної години» на 30–40 дітей. Розсаджування учасників та учасниць по колу допомагає стерти бар’єри;
  
• учителі та вчительки мають пояснити дітям, що питання про кількість вбитих ворогів або смерть побратимів є неприпустимими. Це може ретравматизувати гостя чи гостю;
  
• важливо враховувати стан дітей, чиї батьки зараз на фронті або загинули. Для них зустріч із військовим/ою може стати тригером болю;
  
• після зустрічі обов’язково потрібно обговорити з учнями та ученицями їхні почуття. Слід допомогти дітям «прожити» емоції, отримані під час розмови.
  

Психологині додають, що головна мета таких зустрічей — не «урок патріотизму» за сценарієм, а щире спілкування. Символічні подарунки, як-от малюнки чи листи, доречні лише тоді, коли вони від серця, а не за вказівкою адміністрації.

Фото «Суспільного»