Менше школярів — більше інвестицій? Від чого насправді залежить фінансування освіти

За прогнозом Інституту освітньої аналітики, до 2029–2030 навчального року кількість першокласників/ць в Україні може зменшитися майже на 37 % у порівнянні з 2024–2025 роками. Така динаміка посилює дискусію про майбутнє фінансування освіти та ефективність розподілу освітніх ресурсів.

Про вплив демографічної кризи на освітню систему, можливі сценарії фінансування та ризики для шкільної мережі в інтерв’ю «Укрінформу» розповідає проректорка з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, ексміністерка освіти і науки України (2016–2019) Лілія Гриневич.

За даними довідки PISA-2022, на які посилається Гриневич, у 18 регіонах України, що брали участь у дослідженні, сукупні витрати на одного учня/ицю віком від 6 до 15 років становлять близько 37,8 тис. доларів США за 10 років навчання (за паритетом купівельної спроможності).

Водночас, за оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку, у країнах, де витрати на одного учня/ицю не перевищують приблизно 75 тис. доларів, додаткові інвестиції зазвичай корелюють із кращими результатами з математики. Український показник є майже вдвічі нижчим за цей орієнтир, що, за словами експертів/ок, свідчить про обмежені можливості системи.

Гриневич наголошує, що скорочення кількості учнівства саме собою не створює автоматичного фінансового ресурсу для підвищення якості освіти.

«Демографічне скорочення не створює автоматичної економії: усе залежить від того, як змінюватиметься мережа, транспорт, кадрове забезпечення та інфраструктура», — зазначає вона.

За її словами, ключовим фактором є те, як держава організовує шкільну мережу: чи відбуватиметься оптимізація закладів, як буде побудована система підвезення учнів та учениць, а також як змінюватиметься навантаження на вчителів/ок і фінансування інфраструктури.

Читайте також: 

Експертка підкреслює, що потенціал для збільшення інвестицій у кожного школяра/ку існує, однак він залежить не від демографії, а від державної політики.

«Якщо держава збереже реальний обсяг освітнього ресурсу й не вилучатиме його пропорційно до зменшення контингенту, з’явиться можливість більше інвестувати в кожну дитину. Це насамперед політичне рішення», — каже Гриневич.

Іншими словами, навіть за меншої кількості учнівства фінансування може як зрости в розрахунку на одного школяра/ку, так і залишитися на тому ж рівні — залежно від того, як уряд розподілятиме бюджетні ресурси.

Окремо вона звертає увагу, що структурні зміни в освіті, зокрема перехід до 12-річної школи, не означають скорочення витрат. Навпаки, такі реформи можуть потребувати додаткового фінансування на етапі впровадження.

Йдеться про оновлення навчальних програм, підручників, підготовку педагогів, а також модернізацію шкільної інфраструктури.

Гриневич підкреслює, що якість освіти визначається не лише обсягом фінансування, а й тим, як ефективно держава управляє освітньою системою.

Серед ключових факторів — організація шкільної мережі, доступність освіти в громадах, якість підготовки вчителів та здатність системи адаптуватися до демографічних змін.

Тож питання «більше чи менше дітей» не містить прямої відповіді у вигляді автоматичного збільшення або зменшення фінансування. Вирішальним залишається політичне рішення щодо того, чи стане освіта реальним пріоритетом у бюджеті держави.

Фото Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.