«Нитка, яка витримала»: 15 історій дітей, які дорослішають під час війни

У Києві презентували книжку «Нитка, яка витримала: історії про дітей у війні» — збірку з 15 художньо-документальних текстів про українських дітей, чиє дитинство змінили окупація, обстріли, вимушена евакуація, втрата рідних і життя поруч із фронтом. Як розповіли «Вчися.Медіа» автори ініціативи, БФ «Голоси дітей», над нею працювали 15 авторів і авторок з України, Великої Британії та Польщі, серед яких письменники, журналісти, військові, правозахисники й дослідники.

Робота над текстами тривала з 2024-го до кінця 2025-го року, а книжка вийшла друком у 2026-му році. У збірці йдеться про досвід дітей, які: 

• пережили російську окупацію;
• втратили домівки й близьких;
• були змушені залишити рідні міста;
• дорослішали в умовах постійної небезпеки. 

Частина історій також показує, як діти намагаються відновити відчуття безпеки, знаходять підтримку в інших людях і вчаться жити після пережитого.

Читайте також:

За задумом авторів/ок і команди фонду, видання має задокументувати різний досвід українських дітей, які зростають під час війни, та розповісти про нього широкій аудиторії. 

«Дитинство під час війни, яким би складним воно не було, не зупиняється, бо в цих дітей немає іншого часу, щоб прожити його. Наша, дорослих, відповідальність: зробити так, щоби війна якомога менше, попри все, впливала на їхнє дитинство та доросле життя», — зазначила Ольга Русіна, письменниця й кураторка книжки.

До роботи над матеріалами долучилися, зокрема:

• правозахисниці Олександра Матвійчук і Катерина Рашевська;
• письменники та військовослужбовці Сергій Демчук і Павло Матюша;
• письменниці Галина Вдовиченко, Ольга Тимченко й Олена Пшенична;
• ветеран і поет Артур Дронь;
• британські письменники Джонатан Страуд,Пітер Померанцев і Алііде Нейлор;
• польський письменник і репортажист Павел Решка;
• співак гурту ТНМК і письменник Олександр «Фоззі» Сидоренко;
• журналіст і письменник Рустем Халіл, а також інші автори й авторки.

Кошти з продажу книги БФ «Голоси дітей» спрямує на підтримку дітей, які постраждали внаслідок війни.

Тексти збірки охоплюють різні регіони України та різні обставини, у яких опинилися діти. Це історії про окуповані Херсонщину й Донеччину, обстрілювані Харків і Маріуполь, життя в Криму під російською окупацією, евакуацію та адаптацію на новому місці. Кожен текст присвячений конкретній дитині, родині або спільноті.

• Правозахисниця Олександра Матвійчук написала про Вероніку Шелдагаєву з Херсона, яка виїжджала з окупації та цікавиться громадським активізмом.
• Письменниця та комунікаційниця Ольга Тимченко розповіла про дівчинку-сироту Валерію Сидорову, яка самостійно виїхала з окупованої Херсонщини. У Києві вона познайомилася з авторкою, яка й взяла її під опіку.
• Польський письменник і репортажист Павел Решка присвятив свій текст Лізі та її родині з Олешок (Херсонщина). Родина тривалий час жила в окупації, а Ліза ще підліткою допомагала партизанському руху в рідному місті. Її історію також можна прочитати в матеріалі «Вчися.Медіа» за посиланням.
• Про дорослішання дітей на окупованій Донеччині написали також письменник і дослідник Пітер Померанцев та журналістка Алііде Нейлор із The Reckoning Project. Їхній текст розповідає історію Олі Гузенко (ім'я героїні змінили). Дівчина жила в окупованому Донецьку, таємно вивчала предмети з української шкільної програми й мріяла вступити до університету на підконтрольній Україні території. Оля поділилася своєю історією, щоб її свідчення могли стати одним із доказів російських злочинів у міжнародних судах.
• Ветеран, поет і письменник Артур Дронь написав про хлопчика Кирила з невеликого прифронтового села на Донеччині. З героєм автор познайомився під час військової служби.
• Письменниця Галина Вдовиченко розповіла про Софійку Конєву з Нью-Йорка на Донеччині. Дівчина зростала біля лінії фронту з 2014 року, а у 2022-му пережила сильні обстріли та небезпечну евакуацію. Своє 16-річчя Софійка святкувала в підвалі. Після виїзду додатковою підтримкою для дівчини, крім роботи з психологом, стало письмо.
• Письменниця Олена Пшенична присвятила свій текст Максу Бровченку, який має аутизм, та його мамі. Авторка розповіла, як хлопчик сприймав війну, як родина виїжджала з Бердянська через блокпости, переживала втрату дому й адаптувалася до життя в новому місті.
• Історію дітей, які опинилися під час окупації Київщини на початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році, описав письменник і військовослужбовець Сергій Демчук. Для тексту він використав, зокрема, спогади дружини, яка перебувала поруч із дітьми, серед яких були й ті, хто загинув.

«Коли ти це розповідаєш через ці драматичні історії, це зовсім інше сприйняття й усвідомлення того, яке в нас тут життя, як ми тут живемо. Хочеться, щоб наші діти почали жити нормальним життям якомога швидше», — зазначив Сергій Демчук.

Водночас тексти збірки розповідають не лише про втрати, а й про те, як діти знаходять способи пережити травматичний досвід і зберегти зв'язок із близькими.

• Так, письменниця Оля Русіна розповіла про Софійку Нечитайло з Одеси, яка втратила батька — військового добровольця. Щоб упоратися з втратою, дівчина почала писати книжку на його пам'ять.
• Британський дитячий письменник Джонатан Страуд написав про Алісу та її родину з Харкова. Дівчина любить читати книжки, зокрема твори Страуда, і познайомилася з ним онлайн разом із мамою. Їхнє спілкування переросло в підтримку родини з боку письменника, а згодом — у спільну історію для збірки.
• Співак гурту ТНМК і письменник Олександр «Фоззі» Сидоренко присвятив текст Ані Коваленко з Харкова. Дівчина прагне розвивати рідне місто й залишається в Харкові попри небезпеку.
• Письменник і військовослужбовець Павло Матюша розповів про Ігоря та його родину. Автор знав їх ще до роботи над книжкою: у 2022 році на Київщині поранили маму й старшу сестру хлопчика. Матюша опікувався Ігорем і допомагав вивезти його з Києва на захід України.

Крім того, до книжки увійшли історії, які допомагають документувати злочини росії. Зокрема, правозахисниця Катерина Рашевська написала про родину з Маріуполя — матір Софію та її доньку Надю. Вони пережили облогу міста й надали свідчення для обвинувачення росії в Гаазі. Попри травматичність пережитого, жінки погодилися знову повертатися до болісних спогадів, адже вірять, що боротьба за справедливість необхідна.

Ще одна історія стосується родини кримськотатарського громадського діяча Нарімана Джеляла. Журналіст і письменник Рустем Халіл розповів про його найстаршу доньку Аділе, якій довелося швидко дорослішати після ув'язнення батька росіянами. У тексті автор показує, як політичні переслідування в окупованому Криму вплинули на життя всієї родини та дитинство дівчини.

Фінальний текст збірки написала Маруся Щербина, яка поділилася власним досвідом дорослішання під час війни. Початок війни на сході України вона застала маленькою дитиною, а широкомасштабне вторгнення — вже підліткою. Окреме місце в її історії посідає подруга Дарія Базилевич, з якою Маруся познайомилася під час евакуації у Львові. Дарія загинула внаслідок російського удару. Для Марусі цей текст став способом зберегти пам'ять про близьку людину.

Її історія завершує збірку особистим свідченням про покоління, чиє дитинство й дорослішання минають на тлі війни, втрат і вимушених змін. Водночас це розповідь про важливість пам'яті — про людей, яких забрала росія, та про досвід, який не має бути забутий.

Фото БФ «Голоси дітей»

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.