Свобода — найвища цінність, але чи готові вчителі її відстоювати? Дослідження ГО «Вчися»

94% опитаних учителів та представників адміністрацій шкіл обговорюють із учнями й ученицями свободу, а 84% вважають її найвищою цінністю та складником української національної ідентичності. Водночас готовність до активних громадянських дій значно нижча: лише 18% пов’язують національну ідентичність із готовністю до громадянського протесту.

Такі результати показало дослідження «Формула свободи в школах: від осмислення до практики», яке громадська організація «Вчися» провела за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.

У травні-червні 2026 року дослідники опитали 430 учителів, учительок і представників адміністрацій шкіл із 15 областей України. Учасники відповідали на закриті й відкриті запитання про розуміння свободи, громадянську позицію, шкільне самоврядування та професійну автономію педагогів.

У власних визначеннях свободи респонденти найчастіше згадували можливість обирати — так відповіли 49%. Ще 29% пов’язували свободу зі свободою слова, а 18% — із відповідальністю та дотриманням закону.

Серед основних складників свободи педагоги найчастіше називали повагу до людської гідності (83%) та право на безпеку (80%). Натомість право говорити все, що хочеться, обрали 27%, а право робити все, що заманеться, — лише 11%.

До складників української національної ідентичності опитані найчастіше відносили українську мову (91%), свободу як найвищу цінність (84%) та історичну пам’ять (81%).

Водночас діяльнісні складники ідентичності згадували рідше: готовність захищати Україну зі зброєю в руках обрали 29% респондентів, а готовність до громадянського протесту — 18%.

Хоча 94% опитаних зазначили, що обговорюють свободу з учнівством, регулярність і зміст таких розмов відрізняються.

Серед педагогів, які порушують цю тему, 54% роблять це під час класних годин, 52% — на уроках, а приблизно третина — у приватних розмовах з учнями та ученицями.

Щотижня або щомісяця про свободу говорять у 49% шкіл, представлених у дослідженні. Ще 23% опитаних пов’язують такі обговорення переважно зі святковими датами.

За результатами дослідження, поряд із розмовами про зміст свободи та громадянські цінності в школах проводять і тематичні заходи, присвячені окремим святам — наприклад, Дню вишиванки чи українським народним пісням.

Конституційний обов’язок захищати Україну зі зброєю в руках безумовно підтримують 40% опитаних. Ще 28% вважають, що такий захист має бути добровільним, а 33% не відповіли на запитання. Дослідницька команда розглядає небажання відповідати як окремий результат, що також потребує уваги.

Відповіді відрізнялися залежно від віку респондентів. Серед педагогів віком від 56 років безумовно підтримують збройний захист України 65%, тоді як серед учасників та учасниць віком 18–35 років — 23%. Майже половина молодших респондентів (49%) не захотіла відповідати на це запитання.

Ставлення до мирних протестів під час воєнного стану також розділило опитаних: 33% вважають їх прийнятними, а 37% — неприйнятними. Найпоширеніший аргумент проти протестів — ризик підірвати довіру до держави. Його обрали 59% серед тих, чиї відповіді аналізували в цьому контексті.

Водночас участь у волонтерстві залишається поширеною практикою: до нього долучаються 92% опитаних педагогів. Найчастіше вони підтримують волонтерські ініціативи фінансово — донатами, про які повідомили 77%.

Більшість опитаних педагогів мають відчуття професійної автономії у виборі програм і методів навчання: про це повідомили 86%.

Водночас свободи у взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу відчувають менше. У стосунках із керівництвом про неї повідомили 54% респондентів, а у взаємодії з батьками — 46%.

Тиск відчувають 20% опитаних. Найчастіше вони вказували на батьків учнів та учениць (11%) й органи управління освітою (9%).

Ці результати свідчать, що професійна автономія педагогів може відрізнятися залежно від сфери роботи — зокрема, від того, чи йдеться про вибір методів навчання, чи про взаємодію з батьками та управлінськими структурами.

Про наявність учнівського самоврядування у своїх закладах повідомили 94% опитаних. Проте найчастіше його діяльність пов’язана з організацією шкільних заходів і благодійних акцій.

На зміст і вибір навчальних програм учнівське самоврядування впливає у 27% шкіл. Для батьків цей показник становить 10%.

Відповіді, у яких прямо згадувалося врахування думки учнівства під час ухвалення рішень, становили лише 4% відповідей на відповідне відкрите запитання.

Отже, сама наявність учнівського самоврядування не обов’язково означає, що школярі та школярки мають реальний вплив на шкільне життя й рішення, які їх стосуються.

Дослідження також виявило відмінності між школами залежно від типу місцевості.

Серед педагогів із сільської місцевості 34% повідомили, що працюють переважно онлайн. В обласних центрах таких респондентів — 8%.

На нестачу обладнання вказали 32% опитаних сільських педагогів, тоді як серед учителів та учительок у великих містах цей показник становить 13%.

На думку дослідницької команди, дистанційне навчання, зумовлене безпековими обставинами, може поглиблювати вже наявну освітню нерівність. Адже можливості організовувати навчання залежать не лише від безпекової ситуації, а й від доступу до необхідного обладнання.

Опитування тривало з 29 травня до 14 червня 2026 року. У ньому взяли участь 430 педагогів і представників адміністрацій шкіл із Миколаївської, Донецької, Чернігівської, Вінницької, Запорізької, Рівненської, Херсонської, Кіровоградської, Одеської, Сумської, Хмельницької, Житомирської, Львівської, Полтавської та Харківської областей.

За типом місцевості учасники розподілилися так: 33% працюють у селах, 18% — у селищах, 31% — у містах і 18% — в обласних центрах.

Середній педагогічний стаж респондентів становить 22,5 року, середній вік — 45,9 року. Понад половина опитаних (56%) працюють у школі більш як 20 років, 54% мають класне керівництво, а 20% обіймають адміністративні посади. Жінки становлять 92% учасників дослідження.

Автори наголошують, що результати описують саме опитану групу й не можуть автоматично поширюватися на все українське вчительство. Водночас вони допомагають окреслити тенденції у сприйнятті свободи, громадянської активності та професійної автономії в українських школах.

Дослідження «Формула свободи в школах: від осмислення до практики» провела ГО «Вчися» за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні. Провідний співавтор і експерт дослідження — соціолог Олександр Щербатюк, співавторки — Вікторія Топол та Ірина Пасько.

Фото: Дані з презентації дослідження ГО «Вчися»

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.