Як EdTech-рішення змінили освіту в Естонії та що гальмує цифровізацію освіти в Україні

Цифровізація освіти в Україні залишається одним із ключових викликів для шкіл, держави та EdTech-компаній. Що насправді гальмує цифровізацію української освіти — брак коштів, законодавчі обмеження чи щось інше? І як зробити, щоб технології в школі справді допомагали, а не створювали додаткове навантаження?

Відповіді на ці питання  шукали під час події «EdTech × Держава: співпраця, публічний сектор і B2G-моделі».

* EdTech — це цифрові технології та продукти для навчання: освітні платформи, застосунки, системи оцінювання, ШІ-інструменти.

Найбільший бар’єр — адміністративний страх та цифрова втома. Попри поширене переконання, школи можуть закуповувати цифрові освітні ресурси за державні кошти — прямої заборони на це не існує. Однак на практиці директори/ки часто уникають таких рішень через страх перевірок і відсутність чітких правил.

Крім того, за словами заступниці генерального директора Директорату цифрової трансформації Міністерства освіти і науки України Тетяни Далевської, сьогодні вчителі працюють в умовах перевантаження, і будь-яке нове рішення автоматично сприймають як додаткове навантаження:

«Додайте до цього страх помилитися — і ми отримуємо ситуацію, коли навіть корисні рішення не впроваджують. Тож EdTech-компаніям потрібно створювати такі цифрові інструменти, а державі такі правила їх використання, які не ускладнюють роботу вчителя, а навпаки — знімають рутину, економлять час і дають більше простору для навчання. Якщо технологія не полегшує життя вчителя — вона не буде працювати в системі».

Саме тому головним критерієм для EdTech-компаній має бути не інноваційність, а практична користь продукту.

Ще одна перешкода для цифровізації навчання — відсутність «знаку якості». Школи часто не розуміють, які продукти є безпечними, ефективними й педагогічно доцільними, і тому не наважуються їх закуповувати.

Рішенням може стати локалізація міжнародної концепції EdTech for Good — підходу, що передбачає створення національного стандарту верифікації цифрових рішень за чіткими критеріями: безпека даних, етичність, педагогічна доцільність та позитивний вплив на навчання. У результаті має з’явитися каталог перевірених продуктів, які школи зможуть використовувати без остраху перед перевірками та з користю для якості освіти.

У процесі розвитку української EdTech галузі держава часто поєднує кілька функцій — регулятора, замовника і навіть розробника, що створює конфлікт із ринком. Важлива зміна моделі — не конкуренція, а  співпраця.

«Роль держави в розвитку EdTech — не створювати власні продукти, а формувати середовище, в якому якісні рішення можуть з’являтися, тестуватися і масштабуватися. Потрібні чіткі правила гри, прозорі механізми пілотування і закупівель. Коли держава виступає як партнер і замовник, а не конкурент, виграють усі: і бізнес, і школи, і найголовніше — якість освіти. В систему потрапляють ті рішення, які реально працюють і дають результат у класі», — переконана керівниця напряму цифрових інновацій та пілотів WinWin EdTech Center of Excellence Тетяна Кравчук.

Це дасть змогу ефективніше використовувати ресурси, підтримати розвиток українських EdTech-компаній та посилити їхні позиції на глобальному ринку. Експорт освітніх технологій працюватиме на українську економіку.

Орієнтиром для України може стати досвід Естонії — однієї зі світових лідерок у сфері цифровізації освіти. Країна активно впроваджує технології, створюючи ефективну е-освіту, яка забезпечує високі результати учнів та учениць. Естонські школярі мають одні з найкращих результатів у Європі та світі з природничих наук, читання та математики.

Із вересня 2025 року в межах ініціативи AI Leap учні/иці та вчителі/ки отримують персональні ШІ-акаунти, а смартфони використовують як повноцінний навчальний інструмент. Естонія рухалася до цього протягом останніх двох десятиліть, розповіла під час події директорка та членкиня правління профільної Асоціації  EdTech Estonia Ліс Сіроя. Але ключ не в технологіях, а в моделі взаємодії:

«Ми свідомо відійшли від моделі, де компанії просто продають продукти державі, і перейшли до моделі партнерства, де бізнес, уряд і школи разом вирішують конкретні освітні виклики. Це означає постійний діалог, спільні пілоти, узгодження планів і довіру між усіма сторонами. Саме так формується система, де цифрові рішення стають природною частиною навчального процесу — і це те, що може бути дуже цінним для України»

 

За ініціативи Міністерства цифрової трансформації України та Міністерства освіти і науки України та за фінансової підтримки Естонського центру міжнародного розвитку (ESTDEV), компанія Civitta спільно з партнерами – Асоціаціями EdTech Ukraine та EdTech Estonia — реалізують проєкт із дослідження та розвитку екосистеми EdTech в Україні. 

Мета проєкту — сформувати стратегічне бачення розвитку EdTech в Україні до 2030 року. За словами голови правління EdTech Ukraine Association, засновниці GIOS Наталії Лимонової, це критичний момент для галузі: 

«Важливо, щоб у цій стратегії були не лише загальні візії, а конкретні механізми: як працюють закупівлі, як відбувається верифікація EdTech-рішень, як будується взаємодія між державою і бізнесом. Ми говоримо про запуск національного каталогу перевірених продуктів з  чіткими критеріями. А також про нові моделі фінансування, де вчитель сам обирає інструменти для навчання. Якщо ці речі будуть закладені правильно, Україна зможе сформувати національну EdTech-екосистему з глобальним потенціалом».

Саме такий підхід — уже реалізований у провідних країнах і адаптований до українського контексту — може стати основою сучасної, ефективної системи освіти, де технології, державна політика й освітня практика підсилюють одна одну.

Фото Асоціації EdTech Ukraine

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер