Хто відповідає за несвоєчасне використання бюджетних коштів у школах?

Несвоєчасне використання бюджетних коштів у закладах освіти часто стає причиною перевірок і навіть підозр керівникам чи керівницям шкіл. Скажімо, для кабінету біології придбали нове обладнання, а потім до адміністрації прийшла перевірка, бо закупівлі відбулися невчасно. Або ж у школі не встигли до кінця року відремонтувати укриття — знову перевірка.

З одного боку, усе логічно, адже кожен заклад освіти, який одержує державне фінансування, має розпоряджатися коштами вчасно та в повному обсязі. Та з іншого, чуємо від керівників і керівниць закладів освіти, що освоїти кошти у визначені терміни не вдається через затримки з перерахуванням із державного бюджету до місцевих, через брак ресурсів у виробників обладнання, якого потребує заклад.

Про основні причини несвоєчасного використання бюджетних коштів та про те, чи справді в цьому винні лише директори/ки закладів освіти — розмірковує у своїй колонці для «Вчися.Медіа» Олег Фасоля, кандидат педагогічних наук, керівник напряму підтримки освіти на місцевому та регіональному рівнях шведсько-української програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні».

Напевно, не тільки я помітив, скільки підозр вручали на початку року керівникам бюджетних установ, зокрема й освітніх, щодо зловживання службовим становищем, службової недбалості чи з іншими формулюваннями. Але якщо вчитатися в деталі, то вони абсолютно ідентичні.

Коротко опишу суть.

1. Бюджетна установа одержує субвенційні чи інші кошти з державного бюджету або бюджету іншого рівня. Ці гроші мають цільове призначення, і їх потрібно використати до кінця бюджетного року.
2. Якщо кошти не використані у вказаний термін, їх автоматично вилучають і повертають до бюджету відповідного рівня.
3. Як правило, виділення коштів із відповідних бюджетів планують ближче до кінця бюджетного періоду — і вони можуть надходити із запізненням.
4. Установа проводить тендерні процедури закупівель (у теперішніх умовах ще той виклик) й укладає угоду про поставку матеріально-технічних цінностей чи виконання робіт із встановленням терміну до кінця бюджетного року, після чого має здійснити проплату.
5. Переможець закупівель після укладення угоди починає розповідати про те, як важко йому забезпечити поставку чи виконати роботи, бо немає робочої сили, бракує виробничих потужностей для виготовлення матеріалів чи постачання обладнання (бо всім потрібно до кінця року).

Читайте також:

Які школи не одержать освітню субвенцію у 2026 році? Пояснення МОН

Усе це вказує на свідоме затягування процесу виконання угоди. Ви скажете: «Можна розірвати угоду». Так, можна. Але нових торгів провести не встигнете й виділені кошти точно доведеться повертати, за що «перепаде на горіхи», бо визнають неефективним керівником, який не дбає про розвиток установи чи закладу.

Якщо пощастить, то після годин умовлянь, перемовин, сварок із постачальником, ближче до кінця грудня, щось із виписаного в угоді привезуть або виконають, а інше пообіцяють привезти чи виконати зразу з настанням 1 січня. Органи Державного казначейства, влада всіх рівнів моніторить використання субвенційних коштів, вказує на персональну відповідальність — і, звичайно, безвідповідальність…

Підрядник постійно телефонує та просить підписати акти постачання чи виконання робіт і на їх основі перерахувати кошти. Замовник знає, що це буде порушенням, але за повернення коштів до бюджету отримає «по шапці» не менше, тож в останній день підписує акт про виконання невиконаних робіт і перераховує кошти. Водночас сподівається, що зразу ж після новорічних свят усе обіцяне буде виконано.

Утім, перші посівальники після новорічної ночі — органи, які одразу вилучають документи, проводять зустрічні перевірки, вручаючи підозри й показуючи масштаби боротьби з корупцією.

Формально все правильно та законно, але організаційно виглядає спеціально спланованим (із залученням постачальника, якого за певні порушення «тримають на гачку»).

І мені (та й, думаю, не тільки мені) здається, що керівники — не головні дійові особи в цих схемах. Директорам і директоркам ще довго доведеться відбілювати свої імена. У наступні ж періоди дедалі більше установ та їхніх керівників відмовлятиметься від грошей, бо немає грошей — немає проблем. І з року в рік криза керівних кадрів поглиблюватиметься. 

Що в підсумку? Несвоєчасне використання бюджетних коштів у закладах освіти пов’язане не лише з діями керівників чи керівниць, а й з особливостями бюджетного процесу, затримками субвенцій та процедурою закупівель. Через це люди не хочуть обіймати керівні посади, щоб не зазнати ганьби через чинні «схеми й системи».

Фото Артема Галкіна, передрук суворо заборонено

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер