Чому важливо давати дітям час на вільну гру?
Гра — це значно більше, ніж просто спосіб зайняти дитину. У вільній грі діти вчаться взаємодіяти з іншими, домовлятися, співпрацювати, висловлювати свої потреби та розпізнавати емоції — як власні, так і чужі. Через гру можна засвоювати нову інформацію або ж «програвати» складний досвід, допомагаючи психіці впоратися з пережитим.
- Як створити умови для вільної гри в садочку?
- Яку роль вона відіграє в розвитку критичного мислення, емоційної стійкості та соціальних навичок?
- Як перетворити гру на ефективний інструмент навчання?
- Чому не варто забороняти дітям гратися «у війну»?
Про це в межах серії вебінарів «ПРОдошкілля», які організовує Міністерство освіти і науки, розповіла Соломія Бойкович, експертка з дитячого розвитку ЮНІСЕФ. У цьому матеріалі ділимося коротким конспектом основного.
НА ЩО ВПЛИВАЄ ВІЛЬНА ГРА В РОЗВИТКУ ДИТИНИ?
Сьогодні в усьому світі, зокрема й в Україні, доволі поширеною проблемою є те, що в дитячому садку бракує часу на вільну гру, зауважує Соломія Бойкович. Однак де ще, окрім садка, дитина може реалізувати свою природну потребу гратися? Потім починається школа, тож можливостей для цього стає менше. Саме в період від народження до шести років дитина може максимально задовольнити потребу в грі.
Чому вільна гра важлива для розвитку дитини?
За словами експертки, якщо доросла людина в дитинстві не мала достатньо можливостей для гри, це впливатиме на її соціальні навички в майбутньому. Наприклад, їй буде складно взаємодіяти з іншими, працювати в команді, вона не відчуватиме себе частиною колективу. Такій людині важко висловлювати свої бажання та потреби, а ще часто може виникати відчуття байдужості або відстороненості.
Натомість, граючись, дитина вчиться взаємодіяти з іншими, розуміти свої емоції, виражати почуття в прийнятний спосіб, розрізняти власні та чужі переживання. Також гра допомагає:
- навчитися говорити про свої бажання;
- вчитися домовлятися, ділитися та співпрацювати;
- розвивати критичне мислення.
«Коли потреба в грі не задоволена, дитині може бути складно самостійно ухвалювати рішення, відрізняти правду від неправди, а також адаптуватися до змін. У грі дитина експериментує, ставить запитання, оцінює ситуацію та ухвалює рішення», — зауважує Соломія Бойкович.
Крім того, під час гри формуються лідерство та ініціативність: дитина вчиться брати відповідальність, організовувати себе та інших, дотримуватися слова й діяти, пояснює експертка.
Зрештою, вільна гра стимулює розвиток уяви та творчості: у цьому процесі діти створюють нові світи, встановлюють правила, вигадують назви іграшкам, а ще тренують адаптивність та гнучкість.
Читайте також:
ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПОТРЕБУ ДИТИНИ У ВІЛЬНІЙ ГРІ?
- Важливо створити в кімнаті осередки різної діяльності, щоб діти могли розділитися за інтересами: хтось конструює, складає кубики, малює тощо.
Варто зважати на те, що діти приходять у садочок із різним емоційним станом. Одні мали спокійний ранок, дійшли до садка не поспішаючи, тому готові до активної гри та взаємодії. А інші пережили стрес, дорогу в заторах, тож їм потрібно заспокоїтися — поскладати пазли чи помалювати.
«Коли такі діти опиняються разом, може виникнути конфлікт через різні потреби. Саме тому важливо організовувати осередки діяльності за групами. Це дає змогу дітям обирати те, що відповідає їхньому стану, і комфортно задовольняти свої потреби», — пояснює експертка.
Вона також радить не лише організовувати простір по периметру кімнати, а створювати осередки діяльності всередині групи. Якщо ж це неможливо, варто хоча б згрупувати наявні матеріали — окремо для активних і для спокійних занять.
- Між осередками діяльності доцільно передбачити м’яке меблювання та місця для усамітнення.
Це створює відчуття затишку й безпеки, дає дитині змогу відпочити, заспокоїтися та побути наодинці, коли вона цього потребує. Водночас, як зауважує Соломія Бойкович, місця для усамітнення варто розташовувати безпосередньо в груповому приміщенні. Це важливо для того, щоб дитина, яка під час гри потребує тиші та відпочинку від інших, швидко відійшла побути наодинці.
«Це може бути простий, але зручний куточок, який сприяє спокою: окремий столик зі стільчиком, тиха гра для одного тощо. Навіть такі прості рішення допомагають дитині відновитися й відчути комфорт», — пояснює експертка.
- Середовище, у якому перебувають діти, має насамперед відповідати їхнім потребам.
Щоб усіма іграшками та іншими матеріалами було легко скористатися, вони мають бути на рівні дитячих очей і на відкритих полицях.
Коли матеріали заховані в коробках, шухлядах без позначок чи прозорих елементів, діти забувають про їх існування і не використовують у грі. Організовуючи простір, важливо дивитися на нього очима дитини та враховувати її досвід, щоб усе було доступним, зрозумілим і помітним.
Соломія Бойкович
- Вільна гра — це не вседозволеність.
Експертка наголошує: правила — важливі, адже діти народжуються без розуміння того, як влаштований світ, тому саме через чіткі та зрозумілі межі вони вчаться, що можна, а що ні.
Ефективні правила мають бути конкретними, а не абстрактними. Наприклад, дітям дошкільного віку правило «Бути відповідальними» навряд чи про щось говорить, а от «Поприбирати іграшки після гри» — набагато зрозуміліше. Однак Соломія Бойкович застерігає: правил не повинно бути забагато — оптимально до п’яти, щоб дитина могла їх запам’ятати й дотримуватися.
«Ключовий принцип: правила діють для всіх. І діти, і дорослі мають їх виконувати. Якщо є правило вчасно приходити до садочка, то це стосується і дітей, і батьків, і вихователів. Адже діти навчаються не на словах, а на прикладах», — наголошує експертка.
Також важливо, щоб правила були візуально наявні в просторі, де їх слід дотримуватися. Наприклад, біля умивальника — про миття рук, у зоні гри — про її проведення. Це допомагає дітям краще орієнтуватися й дотримуватися домовленостей у повсякденному житті.
- Під час гри діти також вчаться — природно й невимушено.
Важливо, щоб дорослі не перетворювали цього процесу на формальне заняття, а м’яко вплітали навчальні елементи в уже створений сюжет. Наприклад, математичні навички можна розвивати через підрахунок кубиків, іграшкових грошей чи інших предметів.
Так само органічно через гру формують мовлення: вихователям/кам достатньо інколи долучитися, поставити відкриті запитання, виявити щирий інтерес. Коли дитина захоплена, вона говорить значно більше й охочіше, зауважує Соломія Бойкович.
Діалог під час гри — це можливість збагачувати словниковий запас: використовувати синоніми, пояснювати нові поняття, додавати цікаві факти, які логічно вписуються в ігровий сюжет. Крім того, гра дає змогу моделювати різні життєві ситуації — від питань безпеки до взаємодії з незнайомими людьми. Це допомагає краще зрозуміти, як мислить дитина і що вона вже засвоїла.
Окрему роль, за словами експертки, відіграють книжки, які можна легко інтегрувати в гру: діти розглядають ілюстрації, розігрують сценки, вигадують продовження історій, приміряють ролі героїв. Такий підхід природно формує інтерес до читання й пізнання загалом.
Читайте також:
Однак Соломія Бойкович наголошує: дорослим важливо делікатно підтримувати гру, якщо дитина цього потребує, а не нав’язувати власні сценарії чи правила.
«Ми підтримуємо гру, але не керуємо нею, і показуємо, що помилки — це нормально. Наше завдання — створити безпечне середовище, де дитина може виявляти ініціативу й помилятися», — зауважує вона.
- Для якісної гри дітям не потрібна велика кількість іграшок.
Коли іграшок небагато, дитина краще зосереджується, виявляє більше творчості і вчиться по-новому використовувати наявні матеріали. Надлишок іграшок розсіює увагу й заважає розвивати гру, пояснює експертка.
«Як експеримент можна зробити “день без іграшок” — залишити лише прості речі, як-от пледи чи подушки, і поспостерігати, як діти створюють із ними нові сюжети», — додає Соломія Бойкович.
Загалом вона радить давати дітям достатньо часу для вільної гри — щонайменше 30 хвилин. Саме тоді гра розгортається, стає глибшою і справді розвиває. Короткі проміжки на 10 хвилин цього не забезпечують і залишають потребу незадоволеною.
- Діти можуть «програвати травму», і це — нормально.
Через малюнки, ігри «у війну», зруйновані міста з кубиків, відтворення звуків вибухів дитяча психіка обробляє пережитий досвід. Тож не варто забороняти гратися в такий спосіб, наголошує експертка.
«Важливо, щоб у такі моменти поруч із дитиною був безпечний та емоційно зрілий дорослий. Той чи та, хто спокійно поцікавиться: “Що ти намалював чи намалювала? Що відчуваєш?” — і не підсилюватиме тривоги своєю реакцією. Адже інколи діти травмуються не стільки від самої події, скільки від того, як на неї реагують дорослі», — пояснює Соломія Бойкович.
За її словами, коли в грі з’являються складні, тривожні чи навіть агресивні сюжети, важливо не забороняти їх, а м’яко скеровувати в конструктивне русло. Можна допомогти дитині прожити емоції через якусь діяльність, як-от поліпити щось із пластиліну, глини, намалювати страх чи іншу емоцію, яку вона відчуває, потанцювати тощо. Вихователі/ки мають бути уважні до таких станів, інформувати про них батьків, а за потреби звернутися по допомогу до психологів/инь.
Фото з фейсбук-сторінки Соломії Бойкович, а також Magnific
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах: