Від вільної гри до самозарадності: практичний путівник із розвитку життєстійкості в дитячому садку
Європейський центр ім. Вергеланда
Спецпроєкт
Партнерська публікація
Стійкість — одна з визначальних рис українських дітей, про що свідчать дані PISA-2022. Українські підлітки показали вищий результат за рівнями добробуту (майже 8 з 10) та стійкості (7,5 з 10), ніж середній показник у країнах, що входять до Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР).
Розвиток життєстійкості починається змалку — ще до класної кімнати. Дитина вчиться самозарадності з дошкільного віку, і в цьому можуть допомогти вихователі/ки, які працюють із нею в дитсадку.
- Як виростити з дошкільнят сильних та стійких дорослих?
- Як створити простір, де діти вчаться життєстійкості щодня?
- Як провести рефлексії щодо розвитку дитячої резильєнтності в межах педагогічного колективу та які запитання допоможуть у цьому?
Відповіді пропонує посібник «Значення дитячих садків для життєстійкості» від Елісабет Вальсьое Лен та Анне Голла Сівертсен, норвезьких педагогинь, викладачок Університетського коледжу підготовки вихователів дитячих садків пам’яті королеви Мод (Трондгейм, Норвегія).
Із посібником уже ознайомилися деякі українські педагоги/ні дошкілля. Вони взяли в роботу низку підходів, тож ділимося їхніми думками та практичними порадами щодо розвитку життєстійкості в дошкільнят.
* Посібник перекладений українською мовою в межах програми «Демократична школа: освіта для демократичної стійкості», яку реалізує Європейський центр ім. Вергеланда (Осло, Норвегія) та Міністерство освіти і науки України в партнерстві з БО «Центр освітніх ініціатив», Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» і БФ savED за фінансової підтримки Норвегії.
ЧОМУ ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ТРЕБА РОЗВИВАТИ В ДИТСАДКУ
Авторки посібника впевнені: життєстійкість дитини варто плекати з дошкільного віку, а гру, навчання та виховання слід розглядати як підґрунтя для неї. Педагоги/ні дошкілля повинні брати за основу здібності, інтереси й рівень зрілості дитини, а дитячий садок має сприяти напрацюванню соціальних компетентностей і здорових звичок, учити дітей дбати про себе та свій добробут.
«Мені дуже заімпонувала повага до дитинства як цінності тут і тепер, а не лише як підготовки до майбутнього. Особливо відгукнулася думка, що життя не потрібно весь час “долати” — його потрібно проживати, і завдання дорослого не в тому, щоб загартувати дитину, а в тому, щоб бути поруч, коли їй складно», — ділиться Людмила Некраш, фахівчиня з питань раннього розвитку й дошкільного виховання, психологиня, тренерка ВФ «Крок за кроком» та програми «Демократична школа».
На її думку, посібник актуальний для українських педагогів і педагогинь дошкілля, оскільки працює з поняттям життєстійкості не як з абстрактною якістю, а як зі щоденним досвідом дитини, який формується в буденних ситуаціях дитячого садка.
Інна Горбенко, педагогиня, психологиня, тренерка ВФ «Крок за кроком» та «Демократичної школи», тренерка ЮНІСЕФ із питань інклюзивності, співзасновниця садочка «Сад можливостей “Щастя Кідс”», вважає, що посібник пропонує цілісне бачення ролі закладу дошкільної освіти в розвитку життєстійкості. Її розглядають як результат системної щоденної роботи: через гру, рухову активність, турботливі стосунки, організацію фізичного середовища, передбачуваний розпорядок дня та якісну взаємодію дорослих і дітей.
На думку Софії Нагірної, тренерки ВФ «Крок за кроком» та Програми «Демократична школа», регіональної експертки оцінювання якості освітнього процесу в ЗДО з міжнародної методики оцінювання дошкілля ECERS, посібник навчає плекати життєстійкість у збалансованому розвитку дитини та її вмінні долати життєві виклики. Вихователі/ки мають навчити дітей бачити й розуміти взаємозв’язок між подіями та усвідомлювати себе їх частиною.
«Розвиток життєстійкості — це безперервний процес, на який впливають взаємодія з оточенням і події довкола. Дітям потрібно розуміти: те, що з ними відбувається зараз, має звʼязок з іншими аспектами їхнього життя», — ідеться в пораднику.
ЯК ПОСІБНИК МОЖЕ ДОПОМОГТИ В РОБОТІ ВИХОВАТЕЛІВ/ОК
Для формування життєстійкості в дошкільнят важливі кілька аспектів:
- персонал має дбати про безпеку та залученість усіх вихованців/нок;
- діти повинні пробувати різні варіанти взаємодії, гри та дружби;
- їм необхідно давати змогу застосовувати свої здібності, розвиватися, відчувати сенс, бути самостійними й розділяти цілі та цінності зі спільнотою.
«Цілісний погляд на поняття життєстійкості дає педагогам важливе розуміння того, як формувати її через розвиток навичок та участь в активностях, через щоденні практики та можливості дитини діяти самостійно там, де вона може, водночас відчуваючи поруч безпечного дорослого», — акцентує Софія Нагірна.
У посібнику докладно описано, яку роль відіграють розпорядок дня, якісне харчування, правильне оформлення простору в садочку, психічне здоров’я, а також фізична та сенсорна активність дітей. Кожен розділ має приклади та історії з життя, які ілюструють успішні практики в садочках Норвегії і які можна адаптувати до українських реалій.
Розпорядок дня
Щоденний зрозумілий розклад сприяє передбачуваності й відчуттю безпеки, але з віком у дітей з’являється більше простору для спонтанності та відхилень від плану. Протягом дня вихователі/ки мають залучати дітей до різних активностей, ігор, їди та відпочинку. Деяким вихованцям/кам потрібно нагадувати про відпочинок упродовж дня, щоб вони не виснажилися повністю до його завершення.
Людмила Некраш додає, що посібник допомагає по-іншому подивитися на режим дня — не як на організаційну вимогу, а як на інструмент зниження тривоги й формування відчуття опори.
Прогулянка та відпочинок після неї
Часто для дошкільнят важливіша сама прогулянка, а не її мета. Варто пам’ятати, що до й після прогулянки дітям треба дати відпочити, щоб вони мали сили й могли взяти від активності максимум. Для відпочинку можна запропонувати спокійні заняття: малювання або читання.
Зустрічі в колі
Їх можна проводити як у приміщенні, так і на вулиці — залежно від форми, мети та змісту. Час проведення треба визначати, орієнтуючись на прийоми їжі чи заплановані активності.
Якісне харчування
Окрім фізіологічної потреби, це можливість спробувати різноманітну їжу, відчути різні смаки, дізнатися про походження продуктів, а також формувати здорові звички. Ідеться не про те, щоб навчити дітей «їсти гарно» чи чемно дякувати. Прийоми їжі в дитячому садку не мають зводитися до рутинної формальності, адже це може стримувати розвиток життєстійкості.
Авторки посібника пропонують декілька завдань, які має поставити перед собою педагогічний колектив садочка:
- ставитися з довірою і повагою до дітей;
- разом із дітьми насолоджуватися прийомом їжі в спокійній атмосфері;
- розвивати в дітей відчуття задоволення від їжі, при цьому підтримувати цікавість до нових смаків;
- заохочувати дітей використовувати органи чуття (нюх, дотик, смак);
- сприяти тому, щоб вихованці/ки сприймали себе повноцінними співрозмовниками/цями, розвивали здатність слухати й відчувати.
Гра
«Вільна гра в посібнику постає як провідний механізм розвитку соціальних навичок, емоційної регуляції та здатності взаємодіяти», — коментує Інна Горбенко.
Людмила Некраш додає, що педагоги/ні дошкілля мають усвідомити роль вільної гри як простору, де дитина вчиться долати труднощі, домовлятися, регулювати емоції, здобувати досвід. Також фахівчиня радить уважніше ставитися до дітей, яким складно гратися, рухатися чи спілкуватися з іншими дітьми в групі. Варто бачити в цьому не «проблему поведінки», а сигнал про потребу в підтримці.
У практичній площині авторки радять педагогам та педагогиням:
- надихати дітей на гру;
- створювати для них відповідний простір;
- сприяти тому, щоб усі діти через гру могли відчути радість, виявити почуття гумору, захоплення наодинці та разом з іншими;
- ініціювати гру під час одягання, прийому їжі, гігієнічних процедур та зустрічі в колі.
Середовище
У посібнику радять зонувати простір за функціями або типами ігор: одна кімната може бути для творчої діяльності, інша — для рухливих ігор. Осередки діяльності можна створювати й у межах однієї кімнати за допомогою полиць чи стелажів.
- Великі кімнати, де багато порожнього простору, чудово підходять для стрибків та ігор у класики.
- Меблі можна використати для лазіння.
- Вільну стіну й мат біля неї — для тренування стійки на голові.
- Кілька матів, розкладених поруч, підходять для перевертів або тренування сальто (виконання цих і попередніх вправ передбачає присутність дорослих).
- Стіл може стати чудовою основою для халабуди.
- Кілька стільців у ряд — й ось діти вирушають потягом у подорож Європою.
Фізичний рух
Важливо забезпечити кожній дитині змогу відчути задоволення від руху, адаптуючи види діяльності для всіх, вважають авторки посібника.
«Рухова активність має бути інструментом не лише фізичного розвитку, а й формування впевненості, саморегуляції та зниження стресу», — акцентує Інна Горбенко.
Сенсорна активність
Для розвитку сенсорної активності посібник пропонує два завдання, які можна виконати в групі:
- «Вертоліт» — гра для тренування вестибулярного апарату й відчуття рівноваги.
Діти стають обома ногами на підлогу, довкола них має бути достатньо простору. Запропонуйте повільно обертатися навколо власної осі, заохочуйте потроху збільшувати темп. Руки треба поступово підіймати до рівня плечей. Для ускладнення вправи можна попросити дітей заплющити очі.
Коли діти зупиняться, розпитайте:
- Як ти почуваєшся?
- Які чуття були задіяні?
- Як сигнали від різних органів чуття впливають на те, як ти виконуєш рухи?
- «Подорож відчуттями» — вправу можна робити протягом певного часу, щоб краще познайомитися з чуттями й різними середовищами.
Оберіть два-чотири доступні для вас природні або штучні зовнішні середовища (берег, ліс, ігровий майданчик тощо). Ось кілька ідей для занять, які можна включити до подорожі відчуттями:
- Як тут пахне?
- Що тут можна скуштувати?
- Як виглядає це місце?
- Які звуки ми чуємо?
- Що відчуваємо, коли ступаємо цією поверхнею?
- Що відчуваємо, коли торкаємося того, що тут є?
Психічне здоров’я
Соціальна взаємодія, стверджують авторки посібника, є необхідною умовою для розвитку емпатії в дітей. Саме тому важливо, щоб педагоги/ні допомагали дітям розуміти наміри, свої почуття та почуття інших, а також реагували на те, коли когось виключають із колективу. Авторки радять вихователям та вихователькам серйозно ставитися до дитячих емоцій та визнавати їх, навіть якщо ті здаються надмірними, неприйнятними або малозрозумілими.
Значну увагу приділяють психосоціальному клімату, прив’язаності, прийняттю та щирій турботі. Такі приклади є дороговказами для педагогів: як у повсякденній діяльності формувати життєстійкість дитини та на які аспекти варто зважати.
Інна Горбенко
Усміхатися дитині
Усмішка впливає на життєстійкість дітей, адже вони уважно стежать за невербальною комунікацією та вміють розпізнавати емоції.
«У поєднанні із зоровим контактом усмішка часто викликає відчуття, що людину помічають і цінують. Для дитини теплий погляд може означати, що ви раді її бачити», — зазначають у посібнику. Вправа на усмішку:
- Сядьте групами по троє і всміхайтеся одне одному.
- Прислухайтеся до того, які емоції у вас виникають, опишіть, що відчуваєте.
- Усміхніться тільки очима.
- Спробуйте, щоб хтось із вас усміхався, а інші відповідали серйозними поглядами, не віддзеркалюючи усмішки. Що тоді відбувається?
Розвиток самозарадності
«Окрему увагу авторки приділили формуванню самозарадності дитини — не як ранньої автономності “без дорослого”, а як внутрішнього відчуття “Я можу впоратися, але можу й звернутися по допомогу, коли відчую, що потребую цього”. Самозарадність тут тісно пов’язана з життєстійкістю, її розглядають як процес, який розгортається в щоденних ситуаціях дитячого садка», — акцентує Людмила Некраш.
На її думку, самозарадність формується завдяки:
- передбачуваному й зрозумілому ритму дня, у якому дитина орієнтується, відчуваючи контроль над тим, що з нею відбувається;
- можливості обирати й робити щось самому / самій — у грі, під час руху, прийомів їжі, самообслуговування, навіть якщо це виходить повільно і з помилками;
- досвіду подолання, а не уникнення труднощів: коли дитині дозволяють пробувати, помилятися й знаходити рішення самостійно чи разом із дорослими;
- емоційній підтримці та прийняттю, що дають дитині впевненість звертатися по допомогу без страху осуду;
- надійним стосункам із чуйним/ою дорослим/ою замість завищених вимог до «самостійності».
Структура, за якою побудований посібник, дає послідовний опис усіх важливих аспектів перебування дитини в садочку, наголошує Софія Нагірна. Ідеться про те, щоб:
- дати дітям змогу навчатися самостійно;
- підтримувати їх участь у житті спільноти;
- плекати цінність дитячої гри та розуміти вплив дорослого в цьому процесі;
- розвивати рухову діяльність як таку, що розкриває можливості досліджувати світ і себе;
- творити безпечне, наповнене, різноманітне середовище, враховуючи потреби та інтереси кожної дитини;
- сприяти розвитку моторики, що допоможе дитині легко давати раду зі щоденними завданнями і тепер, і в майбутньому;
- розвивати сенсорні системи, важливі для відчуття й розуміння себе та для комунікації зі світом, навчити дітей виявляти турботу, будувати стосунки, взаємодіяти.
«Думай на рівних»: як міжнародна програма допомагає українським дітям долати стрес та розвивати емпатію
Читати далі
Платні послуги в садочках, ненормований робочий день вихователів та відпрацювання на групі — відповідаємо на актуальні запитання від педагогів дошкілля
Читати даліОбов’язкова англійська в дошкіллі: методичні поради та сучасні ресурси для педагогів
Читати даліРОЛЬ РЕФЛЕКСІЇ ПЕДАГОГІВ/ИНЬ У РОЗВИТКУ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ
Авторки посібника зауважують, що вихователям та вихователькам варто бути готовими до змін, прагнути глибше пізнати свої сильні та слабкі сторони й разом із колегами розширювати знання та навички на благо дітей.
Людмила Некраш розповідає, що посібник підтримує педагогів і педагогинь без звинувачень чи перевантаження, а також:
- дає відчуття професійної гідності й сенсу щоденної, часто непомітної роботи;
- допомагає подивитися на професійну рутину під іншим кутом зору й переосмислити відомі речі — гру, рух, режим, стосунки — як потужні ресурси життєстійкості для самих педагогів/инь;
- створює міст між європейським досвідом та українською реальністю без нав’язування, з великою повагою до дитини й дорослого.
«Це текст, який хочеться не просто прочитати, а співвіднести з досвідом і поступово вплести в живу практику дитячого садка: наприклад, запровадити вечірні читання та обговорення посібника з колегами», — радить Людмила Некраш.
Посібник надихнув Інну Горбенко запланувати в садку низку зустрічей із педагогами та педагогинями, щоб обговорити важливі аспекти діяльності.
«Матеріали посібника корисні не лише для індивідуального читання, а й для професійних обговорень у педагогічних колективах. Добре було б використовувати їх і в системі підвищення кваліфікації педагогів дошкілля. Вони допомагають переосмислити щоденну роботу вихователя як важливий внесок у формування внутрішньої сили дитини, її радості, впевненості та здатності давати раду життєвим викликам», — акцентує Інна Горбенко.
Які запитання варто обговорити в колективі
На педагогічних радах чи просто в контексті рефлексії щоденної роботи авторки посібника радять поставити собі й колегам низку питань, зокрема про поняття життєстійкості:
- Як ви розумієте поняття життєстійкості в контексті дитячого садка?
- Як ви та ваші колеги щодня можете сприяти добробуту, успішності, самоповазі та життєрадісності дітей у дитячому садку?
- Обговоріть у колективі, як ви можете підтримувати дітей, коли ті зіштовхуються з опором та труднощами.
Про подолання труднощів:
- Що для вас було важливим, коли ви стикалися з труднощами чи складними ситуаціями?
- Уявіть дитину зі своєї групи. Як ви можете подбати про те, щоб перебування в садку щодня було для неї зрозумілим, керованим і значущим?
Про розпорядок дня:
- У який спосіб ви забезпечуєте участь дітей у розпорядку дня?
- Як ви можете сприяти розвитку життєстійкості завдяки прогулянкам?
- Як ви забезпечуєте потребу дітей у відпочинку і спокої впродовж дня?
Про харчування в садочку:
- Проаналізуйте, як організовано дитяче харчування у вашому садку. Чи ставитеся ви до дітей із повагою та довірою?
- Чи створюєте умови для того, щоб вони отримували задоволення від їжі? Якщо ви ще не визначили, що саме вкладаєте в поняття «повага», «довіра» й «задоволення від їжі», спершу обговоріть це.
- Розгляньте, як можна сформулювати ці поняття у вигляді цілей. Відтак поміркуйте, яке змістове наповнення та підходи до роботи вам необхідні для досягнення таких цілей.
Про фізичне середовище в садочку:
- Як би ви описали внутрішнє середовище у вашому дитячому садку?
- Яке приміщення в садку ви любите найбільше? Чому?
- Які в дітей можливості для використання різних кімнат і дрібних предметів у грі?
- Як створити ще більше можливостей для гри всередині дитячого садка?
Більше запитань для роздумів, а також порад про розвиток життєстійкості в дітей — у посібнику за посиланням.
«В умовах війни, тривалої нестабільності, втрат і тривоги саме дошкільний заклад часто стає для дитини простором порівняної безпеки, передбачуваності й опори. Досвід норвезьких колег чітко показує: життєстійкість не “тренується”, а виростає з турботи, гри, стосунків і включеності дитини в спільноту. Це повністю резонує з потребами українських дітей і педагогів сьогодні», — підсумовує Людмила Некраш.
Фото Canva та Європейського центру ім. Вергеланда
Публікація підготовлена за сприяння програми «Демократична школа: освіта для демократичної стійкості», яку реалізують Європейський центр ім. Вергеланда (Норвегія) та Міністерство освіти і науки України в партнерстві з БО «Центр освітніх ініціатив», ВФ «Крок за кроком», БФ savED та освітньою програмою «Крок за кроком» (Молдова) за фінансової підтримки Норвегії.
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
Хочете співпрацювати чи замовити спецпроєкт?
Напишіть нам на пошту
Ми відповімо упродовж двох робочих днів :)