Зашторені вікна та сувора конфіденційність: що відбувається з доступом до української освіти на ТОТ?

Онлайн-уроки через VPN, анонімність, страх бути спійманими окупаційною владою та ризик обшуків — так для багатьох дітей та молоді на тимчасово окупованих територіях виглядає доступ до української освіти.

Будь-який зв’язок з українськими закладами освіти може загрожувати переслідуваннями. Окупаційна влада примушує дітей відвідувати місцеві школи, які працюють за російськими програмами. Через це освіта на ТОТ перетворилася на інструмент пропаганди та насадження чужої ідеології.

Попри безпекові ризики, частина дітей усе ж продовжує здобувати українську освіту дистанційно, хоч їхня кількість із кожним роком зменшується. Станом на 2025 рік, за даними аналітичного звіту Центру громадянської просвіти «Альменда», під загрозою русифікації на ТОТ перебувало 582 600 дітей шкільного віку. І лише 35 361 дитина продовжувала здобувати українську освіту. 

Так само зменшується кількість молоді, яка вступає до закладів вищої освіти на підконтрольних Україні територіях.

• З якими труднощами зіштовхуються діти та молодь, намагаючись зберегти зв’язок з українською системою освіти на ТОТ?
• Які освітні можливості їм пропонують в українських школах, закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти?
• Що ще потрібно покращити в освітній системі України, щоб підтримувати зв’язок із дітьми та молоддю з тимчасово окупованих територій?

«Вчися.Медіа» розбиралося в цьому матеріалі.

Статистичні дані демонструють щорічне зменшення кількості учнів та учениць, які навчаються в українських школах, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях. Як розповідає Юлія Кішенко, координаторка освітніх програм БФ «Схід SOS», фактична кількість дітей, які перебували в окупації та продовжували дистанційне навчання в школах України, у різні роки становила:

• 158 077 осіб (дані за вересень 2022 року);
• 68 020 осіб (вересень 2023-го);
• 44 283 особи (вересень 2024-го);
• 35 361 особа (вересень 2025-го).

У 2026 році, як відповіли на запит «Вчися.Медіа» в Міністерстві освіти і науки, в українських школах здобувають освіту 34 174 дитини з ТОТ.

У закладах професійної освіти станом на січень 2026 року, за інформацією МОН, навчається 14 053 здобувачі/ки із ТОТ (сюди також зараховують і тих осіб, які мають статус ВПО, — ред.).

У закладах фахової передвищої освіти, за даними державного підприємства «Інфоресурс», кількість поданих заяв (одна особа могла подати до 10 заяв — ред.) від вступників і вступниць із ТОТ, які брали участь у вступній кампанії і зазначили у своїх заявах спеціальні умови вступу, становить:

• 7 756 — у 2022 році;
• 7 246 — у 2023-му;
• 4 471 — у 2024-му; 
• 4 536 — у 2025-му.

У закладах вищої освіти, за даними «Інфоресурсу», кількість поданих заяв (одна особа могла подати до 15 заяв — ред.) від вступників і вступниць із ТОТ становила:

• 2022 рік — 46 059;
• 2023 рік — 23 815;
• 2024 рік — 17 846;
• 2025 рік — 17 392.

Натомість статистика саме вступу, за даними ЦГП «Альменда», така:

• 4 981 особа у 2023 році;
• 10 029 осіб — у 2024-му;
• 7 728 осіб — у 2025-му.

*Зазначимо: наведені дані можуть мати певні відхилення, оскільки точний облік дітей та молоді на ТОТ ускладнений. Також під час згаданих обрахунків у сфері вищої освіти зараховували не тільки вступників/ць із ТОТ, а й із територій активних бойових дій (ТАБД).

Основна причина — системне перешкоджання з боку росії, розповідає Катерина Дорош, координаторка напряму документування воєнних злочинів БФ «Схід SOS». Зокрема, окупаційна влада змушує батьків віддавати дітей до місцевих шкіл, які викладають за російськими освітніми програмами.

Водночас зауважимо: перехід на ворожі освітні стандарти розпочався ще 2014 року на окупованій частині територій Донецької та Луганської областей. Після широкомасштабного вторгнення у 2022-му ці стандарти стали обов’язковими, йдеться в аналітичному звіті БФ «Схід SOS»:

• українську мову поступово витісняли з програм (згодом вона фактично зникла з освітнього процесу);
• до шкільного календаря поетапно вводили державні свята рф;
• учителів/ок зобов’язували працювати за методичними матеріалами, які містять політизовані інтерпретації подій та формують лояльність до російської держави.

(Редакція не виправдовує освітян та освітянок, які добровільно співпрацюють з окупаційною владою. Водночас ми усвідомлюємо, що частина педагогів/инь змушена працювати за російськими програмами через загрозу для власного життя та безпеки близьких, — ред.).

«У разі відмови віддавати дитину до окупаційної школи батьків можуть звинуватити в “невиконанні батьківських обов’язків”. Саме тому чимало дітей змушені відвідувати їх, а після занять — таємно навчатися в українських закладах у дистанційному форматі. Ми фіксували випадки, коли батьки зашторювали вікна, щоб ніхто не дізнався, що дитина навчається за українською програмою. Деякі родини навіть намагалися переховувати дітей, щоб не віддавати їх до окупаційних шкіл», — розповідає Катерина Дорош.

Якщо хтось із російських спецслужб виявить, що дитина навчається в українській школі, родині можуть загрожувати обшуки, перевірки телефонів та інших пристроїв. Наприклад, вивчення певних тем з історії України можуть розцінити як екстремістську діяльність (саме тому програму з історії України адаптували спеціально для дітей із ТОТ — ред.). Також окупанти влаштовують так звані виховні бесіди та погрожують позбавити батьківських прав.

«Такі дії формують атмосферу страху й тотальної недовіри. Люди бояться комунікувати навіть в інтернеті, оскільки є ризик натрапити на представників спецслужб. Значною мірою доступ до української освіти тримається на особистих зв’язках, однак із часом вони слабшають або зникають. Часто батьки, побоюючись наслідків, ухвалюють рішення не залучати дітей до українського навчання, навіть якщо не підтримують окупаційної влади», — розповідає Катерина Дорош.

Додатковий бар’єр у доступі до української освіти — технічні труднощі. Через нестабільний зв’язок діти часом змушені виїжджати до інших населених пунктів, щоб отримати завдання та передати виконану роботу. Також через те, що учні та учениці мають поєднувати навчання у двох закладах, вони перевантажені, зауважує Юлія Кішенко. До того ж тривале перебування в середовищі насильства та небезпеки негативно впливає на психічне здоров’я.

Крім цього, як додає Валерія Куберська, юристка Центру громадянської просвіти «Альменда»:

• росія блокує доступ до українських сайтів, що ускладнює здобуття інформації. Через це молодь не може отримати даних про особливості вступу до українських закладів професійної, фахової передвищої та вищої освіти — або інформація надходить викривленою.
• Також додається і проблема виїзду з ТОТ. Страх перед невідомістю та складне фінансове становище спонукають родини залишатися на тимчасово окупованій території України.

Виїзд дорогий, особливо якщо йдеться про молоду людину, яка не має підтримки близьких. Також цей шлях можуть супроводжувати обшуки та “бесіди” зі спецслужбами рф. Крім того, часто люди не мають повного пакета необхідних документів, що створює додаткові бар’єри під час та після виїзду. 

Сама ж освітня політика росії на тимчасово окупованих територіях має чітко виражений ідеологічний характер і спрямована на знищення української ідентичності, продовжує юристка Центру громадської просвіти «Альменда». За її словами, пропагандистські наративи впроваджують із раннього віку, починаючи з дитсадків та шкіл, зокрема залучають до розмов із дітьми російських військових та представників релігійних структур.

Одним із ключових елементів окупаційної освітньої політики є так зване «патріотичне виховання», яке має мілітаризований характер, додає Катерина Дорош. На окупованих територіях запровадили обов’язкові заняття «Разговоры о важном» (укр. «Розмови про важливе» — ред.) — дисципліну, яка діє в освітній системі рф. На цих уроках розповідають про історію росії, державні символи та військових як «героїв батьківщини». У класах створюють так звані «парти героя», присвячені представникам російської армії.

Крім цього, рф активно залучає дітей до різних організацій, таких як «Юнармия» та «Движение первых» (укр. «Рух перших» — ред.). Через них дітям нав’язують військові цінності та готують до ролі майбутніх військових російської армії.

«Ці практики не нові — їх застосовують ще з 2014 року. Ми фіксували випадки, коли дітям молодшого шкільного віку під час уроків демонстрували відео з насильством щодо українських військовополонених за 2016 рік. Такі матеріали подавали як частину освітнього процесу або “патріотичних” зустрічей з військовими, що свідчить про глибоку деформацію самої суті освіти», — наголошує Катерина Дорош.

Щоб зберегти зв’язок із дітьми, які перебувають на ТОТ, українська сторона пропонує різні формати.

• Дистанційна форма: це вивчення всієї програми, але в онлайн-форматі. Зазвичай діти продовжують навчання у своєму закладі освіти, який був переміщений, або в тому, що розташований територіально ближче на підконтрольній Україні території.

Як розповідає Катерина Тимченко, проєктна менеджерка з розробки контенту Офісу впровадження НУШ при Міністерстві освіти і науки, наразі близько 300 шкіл є переміщеними. Серед них — заклади, що працюють тільки дистанційно (зазвичай такі школи охоплюють три категорії учнів та учениць: дітей, що перебувають на підконтрольній території і навчаються дистанційно, дітей за кордоном і дітей на ТОТ), а також ті школи, які вже мають нове приміщення в умовно безпечному регіоні й навіть змогли відновити очне навчання (наприклад, Навчально-виховний комплекс № 1 у Дніпрі або Маріупольський ліцей у Києві).

• Сімейна форма: батьки самостійно організовують освітній процес дитини вдома, беручи на себе відповідальність за засвоєння навчальної програми. Школа лише проводить підсумкове оцінювання.
• Екстернат: учень чи учениця повністю самостійно засвоює програму, складаючи річне оцінювання в українському закладі освіти.
• Педагогічний патронаж: як наголошують у МОН, ця форма навчання найефективніша для учнівства з ТОТ. Учителі та вчительки з українського закладу освіти можуть проводити заняття в зручний для дитини час, враховуючи її індивідуальний темп навчання та безпекову ситуацію. Такі уроки можуть відбуватися як індивідуально, так і в групах.

Також під час педагогічного патронажу індивідуальний навчальний план розробляють відповідно до потреб дитини. Навантаження організовують так:

• 5 годин на тиждень для учнівства 1–4-х класів;
• 8 годин на тиждень для учнівства 5–9-х класів;
• 12 годин на тиждень для учнівства 10–11-х (у майбутньому 12-х) класів.

Час, відведений на патронаж, можна використовувати для вивчення предметів суто українознавчого компонента (наголосимо, що він відрізняється від того, який пропонують учнівству за кордоном, — ред.). Для цього створили окрему Типову освітню програму для дітей із тимчасово окупованих територій. Там зберегли вимоги державних стандартів, але водночас:

• виключили або змінили теми, які можуть становити ризик для дітей;
• розробили різні модельні програми, з якими можна ознайомитися тут;
• врахували безпековий аспект навчання;
• надали додаткові години на індивідуальні консультації, групові заняття, зокрема для підготовки до НМТ та ДПА (останню не проводять під час воєнного стану).

За словами Катерини Тимченко, для зарахування на педагогічний патронаж не потрібно надавати жодних додаткових підтверджувальних документів, якщо дитина перебуває на ТОТ, — треба лише заповнити заяву за зразком. Переведення на цю форму освіти можливе впродовж навчального року — без обмеження в часі. Навіть якщо в школі не відкрито жодного класу, учень чи учениця продовжить працювати у формі патронажу, а вчителю чи вчительці оплачуватимуть роботу з кожною дитиною. Більше деталей про педагогічний патронаж ви можете знайти тут.

Станом на 2025–2026 навчальний рік педагогічний патронаж реалізують у 87 українських школах, охоплюючи приблизно тисячу учнів та учениць. Можна обрати як повну програму навчання з вивченням усіх предметів, так і навчання за програмою українознавчого компонента для учнівства з ТОТ.

Контакти шкіл є у відкритому доступі, і для вступу батькам достатньо звернутися до обраної школи (наприклад, через електронну пошту), за можливості написати відповідну заяву та передати її через електронні засоби зв’язку, пояснює Катерина Тимченко.

Процедура зарахування спрощена й не вимагає повного пакета документів, а також не потребує зазначення адреси проживання.

Як ідеться в роз’ясненні Служби освітнього омбудсмена, під час організації освітнього процесу на ТОТ батькам, дітям і педагогам/иням необхідно дотримуватися заходів безпеки та пам’ятати кілька важливих правил:

• на будь-які українські освітні ресурси для навчання необхідно заходити з VPN (virtual private network — віртуальна приватна мережа, що допомагає обходити блокування певних вебресурсів);
• відкривати навчальні вебресурси в браузері необхідно в режимі «Інкогніто» (комбінацією Ctrl+Shift+N), щоб браузер не зберігав поточної інтернет-сесії в історії;
• після завершення навчання необхідно очищати історію браузера (комбінацією Ctrl+H), перевіривши та обравши період очищення;
• під час підключення до занять у синхронному режимі слід заходити під вигаданим ім’ям із вимкненим відео. Не рекомендують ставити справжні фото для ідентифікації акаунту;
• якщо додому під час навчання прийшли сторонні особи — потрібно перервати заняття та здійснити перераховані вище заходи.

Однак, як зауважує Юлія Кішенко, на практиці не всі вчителі/ки та батьки знають про можливості для дітей із ТОТ, зокрема про існування Типової освітньої програми або ж педагогічного патронажу. Часом педагоги/ні продовжують працювати за програмами для дітей, які перебувають за кордоном, хоч ці програми інакші.

«Також ми чекаємо на затвердження окремого Порядку визнання результатів навчання осіб, які проживали на ТОТ. Він необхідний, щоб учні та молодь могли отримати документи про повну загальну середню освіту, якщо вони навчалися за російськими освітніми програмами та не мали змоги відвідувати українські школи з міркувань безпеки. Усе це свідчить про те, що інформаційно нам ще є над чим працювати, адже досі багато родин із ТОТ не мають чіткого розуміння доступних механізмів і можливостей для дітей», — наголошує Юлія Кішенко.

Що зі вступом до закладів професійної та фахової передвищої освіти із ТОТ?

Як розповідають у МОН, після початку широкомасштабного вторгнення з тимчасово окупованих територій та територій активних бойових дій переміщено:

• 50 закладів фахової передвищої освіти, що є відокремленими структурними підрозділами закладів вищої освіти;
• 45 закладів фахової передвищої освіти, що є самостійними юридичними особами;
• 32 професійні коледжі (з Донецької, Луганської та Запорізької областей).

Вступ до фахових та професійних коледжів для молоді, яка проживає на ТОТ і ТАБД, відбувається за спрощеною процедурою через освітні центри «Крим-Україна» та «Донбас-Україна» (їх перелік за 2025 рік доступний за посиланням, у 2026 році список буде оновлений — ред.). Через ці самі установи відбувається і вступ до закладів вищої освіти, про що розповімо нижче. 

Під час вступної кампанії 2025 року в Україні функціонувало 205 освітніх центрів, із них 36 — у переміщених закладах вищої освіти з Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей (загалом в Україні налічують 29 переміщених ЗВО та 13 їхніх структурних підрозділів — ред.). Можна звернутися до будь-якого із центрів незалежно від місця проживання й отримати детальну консультацію щодо процедури вступу. Однак для здобуття вищої освіти можна вступати лише до університету, що входить до складу того освітнього центру, через який проводять річне оцінювання з української мови та історії України.

*Зазначимо, що в переліку немає професійних коледжів. За словами наших співрозмовниць, це створює прогалину в доступі молоді з ТОТ саме до професійної освіти.

Для вступу не потрібно складати НМТ. Подати документи до коледжів можна особисто або дистанційно. Навчання для вступників/ць із ТОТ у фахових коледжах здійснюють коштом держбюджету або фізичних / юридичних осіб (контракт) із можливістю переведення на бюджет (за наявності вільних місць). Навчання в професійних коледжах для випускників/ць 9-х та 11-х класів — за кошти держбюджету. 

«Прізвища вступників шифрують у всіх інформаційних системах. А відеозаписи творчого конкурсу та співбесіди до фахових коледжів не оприлюднюють, але зберігають у приймальній комісії. Щодо формату, то навчатися можна в очній, дистанційній або змішаній формі», — пояснюють у МОН. Студенти й студентки професійних коледжів із ТОТ можуть проживати в гуртожитках під час навчання (за державний кошт). У фахових коледжах вступники з ТОТ здебільшого мають пільги на проживання. Також кожен фаховий коледж може надавати додаткові пільги вступникам/цям з тимчасово окупованих територій — у межах своєї автономії.

Алгоритм дій для вступників/ць із ТОТ, які хочуть навчатися в закладах фахової передвищої освіти:

• обрати фаховий коледж;
• звернутися до освітнього центру фахового коледжу;
• подати такі документи:

— заяву;

— результати національного мультипредметного тесту (НМТ; за бажання);

— документ про освіту державного зразка та додаток до нього. Якщо такого документа немає — довідку про успішне проходження річного оцінювання з української мови й історії України та державної підсумкової атестації (нагадаємо, що під час дії воєнного стану ДПА не проводять, — ред.). Їх надає уповноважена школа — це звичайні українські школи, з якими співпрацюють освітні центри. Туди направляють вступників/ць, якщо вони не мають свідоцтва українського зразка, щоб отримати український документ про освіту в рік вступу, що є підставою для участі в конкурсі без подання результатів НМТ;

— довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);

— документ, що посвідчує особу, а за його відсутності — свідоцтво про народження;

— документи про реєстрацію місця проживання особи на відповідній території / витяг із реєстру територіальної громади (у разі відсутності документів — довідку про реєстрацію місця проживання батьків (одного з батьків) із зазначенням місця проживання на відповідних територіях);

• чотири кольорові фотокартки розміром 3х4 см.

Якщо вступник/ця не може прибути на творчий конкурс або співбесіду очно через об’єктивні причини, за зверненням це можна зробити дистанційно з відеофіксацією. Результат річного оцінювання з української мови можна використовувати як оцінку індивідуальної усної співбесіди. Детальніше про умови та графіки вступних випробувань повідомляють на сайтах закладів фахової передвищої освіти.

Завантажити алгоритм можна тут.

Алгоритм дій для вступників/ць із ТОТ, які хочуть навчатися в закладах професійної освіти:

• обрати заклад (кожен коледж має власні терміни приймання й зарахування);
• подати документи:

— заяву;

— документ, що посвідчує особу, а за його відсутності — свідоцтво про народження (незалежно від віку);

— документ про освіту державного зразка та додаток до нього або довідку уповноваженого закладу загальної середньої освіти про успішне проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації за відсутності документа про освіту державного зразка та додатка до нього;

— чотири кольорові фотокартки розміром 3×4 см.

Якщо немає змоги подати документи особисто, вступники/ці можуть надіслати їх на електронну пошту обраного закладу освіти. До листа потрібно додати:

— скановані копії або фотокопії всіх зазначених документів;

— фотокартку розміром 3×4 см.

Завантажити алгоритм можна тут.

«На практиці вступ до цього типу закладів ускладнений. Це, зокрема, пов’язано з недосконалістю наказу МОН № 271 від 1 березня 2021 року в контексті прийняття на навчання людей із ТОТ до закладів професійної освіти. Алгоритму вступу саме до закладів професійної освіти для цієї категорії немає. Не всі заклади мають освітні центри й не всі їхні фахівці знають про нюанси зарахування на навчання осіб із ТОТ. Унаслідок цього в приймальних комісіях необізнані, як застосовувати спрощену процедуру вступу, не мають змоги взаємодіяти з уповноваженими школами для оформлення документів про загальну середню освіту тощо», — акцентує Юлія Кішенко.

За її словами, аналіз звернень від вступників/ць із ТОТ свідчить про брак єдиного підходу з боку закладів професійної та фахової передвищої освіти до застосування відповідних нормативних положень. В окремих випадках це призводить до того, що в спрощеному вступі просто відмовляють.

*У МОН натомість зауважують: відповідно до пункту 5 Наказу № 271, де вказано про прийом до професійних закладів освіти, механізм не обмежує прав вступників/ць із ТОТ. Звернутися по консультацію можна до будь-якого закладу чи освітнього центру.

Як ідеться в Порядку прийому до закладів вищої освіти, для абітурієнтів/ок із тимчасово окупованих територій в Україні діють спеціальні умови вступу. Їм не обов’язково складати НМТ, адже вони можуть пройти співбесіду в закладі освіти з предметів НМТ, якщо перебувають на ТОТ або перемістилися з ТОТ після 1 жовтня 2025 року. Ба більше, такі вступники/ці можуть не мати українського паспорта, тож їм достатньо свідоцтва про народження, а українське свідоцтво про повну загальну середню освіту (атестат) можна отримати за спрощеною процедурою через освітні центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна».

Крім того, для цієї категорії вступників/ць діє окрема квота-2. Вона дає змогу вступити на бюджет, конкуруючи виключно з такими самими вступниками/цями з ТОТ чи ТАБД. 

Водночас умови вступу залежать від дати переміщення:

• якщо вступник/ця виїхав/ла після 1 жовтня 2025 року (або під час вступної кампанії перебуватиме там), він / вона має право на співбесіду замість НМТ і може брати участь у конкурсі на бюджет;
• якщо вступник/ця виїхав/ла до 1 жовтня 2025 року, він / вона вступає за результатами НМТ, але однаково має право на квоту-2.

*Квота-2 становить 10 % (але не менше ніж одне місце) у більшості ЗВО та 40 % у тимчасово переміщених університетах Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей.

Сам процес вступу, як розповідає Валерія Куберська, також відбувається через освітні центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна», які діють при університетах. Потрібно звертатися до освітнього центру саме того закладу, де вступник/ця планує навчатися.

Далі в центрі їх мають направити до уповноваженої школи, де потрібно буде скласти два річні оцінювання — з української мови та з історії України. Якщо в умовах окупації не було змоги підготуватися, у деяких університетах працюють підготовчі відділення в межах програми «Зимовий вступ». Там вступники/ці з ТОТ безплатно можуть підготуватися до НМТ чи вступних іспитів упродовж 3–6 місяців. Також за потреби на цей час там можуть надати місце в гуртожитку. Загалом до програми долучилося 90 університетів. Більше про цю можливість читайте тут.

Після складання іспитів в уповноваженій школі абітурієнтам/кам видають довідку про успішне проходження річного оцінювання. З нею можна подавати заяви на вступ в межах університету, до якого першочергово звернувся вступник чи вступниця, та пройти там співбесіду ще з двох предметів НМТ (математики та предмета на вибір). Згодом така особа отримує свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти українського зразка. Цей крок також відбувається через центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна».

Водночас, як зауважує Валерія Куберська, ці етапи можна пройти й дистанційно. Однак варто врахувати, що не всі університети працюють онлайн. Щоб вступника/цю зрештою зарахували до українського ЗВО, потрібно подати оригінали документів та укласти договір про навчання. На це відводять шість місяців.

*Якщо ж абітурієнти/ки з ТОТ продовжували здобувати українську освіту дистанційно і вже мають свідоцтво про повну загальну середню освіту, то у ЗВО вони складають лише співбесіду з чотирьох предметів НМТ.

Загалом в освітніх центрах можна отримати консультацію щодо вступу. Також тут можуть надати абітурієнтам/кам місце в гуртожитку на час проходження річного оцінювання та проведення вступного випробування.

«Однак варто звернути увагу, що такі центри працюють лише в період вступної кампанії — як правило, із червня до кінця вересня. І це також створює труднощі для окремих абітурієнтів та абітурієнток із ТОТ, які змушені планувати виїзд заздалегідь, а необхідну інформацію отримати не можуть, бо центри ще не працюють. Тож було б добре розширити терміни їх роботи в контексті консультувань. 

На практиці через необізнаність працівників центрів часто трапляються випадки, коли вимагають додаткові документи, які не передбачені нормативними актами. Були й ситуації, коли вимагали надати геолокацію як підтвердження того, що людина перебуває на ТОТ, а це може бути досить небезпечно», — розповідає Валерія Куберська.

Також Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець раніше заявляв, що Україна досі не створила зрозумілої системи вступу до університетів для абітурієнтів/ок із тимчасово окупованих територій, через що частина молоді змушена залишатися на ТОТ або виїжджати до росії. Він звернув увагу на те, що Порядок прийому до закладів вищої освіти в межах вступної кампанії 2026 року довго затверджували (нагадаємо, його ухвалили наприкінці березня). Із цим погоджується і Валерія Куберська: за її словами, на цей документ чекали ще восени минулого року. Така затримка створює невизначеність для абітурієнтів/ок з окупованих територій.

«Виїзд із ТОТ — складний і тривалий процес, який часто потребує місяців підготовки. Абітурієнтам та абітурієнткам важливо заздалегідь ознайомитися з умовами вступу. Їхній шлях на підконтрольну територію нерідко пролягає через білорусь або треті країни. Якщо документів немає, необхідно оформити так званий “білий паспорт” (посвідчення особи на повернення) в українській дипломатичній установі в країні прибуття. У деяких випадках цей процес може тривати місяцями, тож час критично важливий», — розповідає Валерія Куберська.

За її словами, після повернення до України вступники/ці стикаються з новими викликами. Вони потребують фінансової підтримки (нагадаємо, що наразі держава надає 50 тисяч гривень молоді до 23 років, яка повертається в Україну з ТОТ або після депортації, — ред.) та допомоги з житлом, яким зазвичай забезпечують волонтери.

Окремі труднощі виникають із процедурою оформлення паспорта громадянина України, що передбачає проходження ідентифікації. Якщо батьки залишилися на окупованій території і не виходять на зв’язок, підтвердити особу дитини стає вкрай непросто — тоді доводиться шукати інших родичів на підконтрольній території. Усі ці бюрократичні перепони значно ускладнюють процес повернення, зауважує Валерія Куберська.

Наші співрозмовниці з БФ «Схід SOS» наголошують: українським державним інституціям потрібно посилювати комунікацію щодо можливостей для дітей та молоді з ТОТ і робити це завчасно.

«Було б добре, якби в нас був окремий департамент, який би займався питанням освіти дітей та молоді з ТОТ, від школи до університетів. Наразі повноваження розділені між різними департаментами, бракує системності та скоординованості», — зауважує Юлія Кішенко.

Також, за її словами, державним інституціями варто:

• надавати більше інформаційної підтримки для педагогічних працівників/ць, які працюють із дітьми з ТОТ, щоб вони передавали актуальну інформацію, зокрема щодо можливостей вступу;
• врегулювати нормативно-правові акти, зокрема налагодити прийом на навчання осіб із ТОТ до закладів професійної освіти та подбати про завчасне ухвалення Порядку прийому до закладів вищої освіти;
• збільшити обсяг місць, що фінансують коштом державного (регіонального) бюджету за квотою-2;
• забезпечити систематичне підвищення кваліфікації працівників/ць освітніх центрів «Крим–Україна» та «Донбас–Україна» і фахівців/чинь ЗВО, залучених до роботи в приймальних комісіях;
• ініціювати створення при МОН України тематичного консультативно-дорадчого органу;
• подбати про психологічну та фінансову підтримку вступників/ць та студентів/ок з ТОТ, які повертаються в Україну;
• сприяти в оформленні посвідчення особи на повернення в Україну (так званий «білий паспорт») в українських закордонних дипломатичних установах (посольство чи консульство) у найкоротші терміни для молоді з ТОТ, щоб люди не «застрягали» в третіх країнах.

Необхідна комплексна стратегія, яка б охоплювала всі рівні освіти, забезпечувала інформаційну підтримку та супровід дітей і молоді з ТОТ на всіх етапах — від планування виїзду до інтеграції в українську освітню систему й суспільне життя в цілому, додає Валерія Куберська. Наразі ж цьому заважають не тільки дії окупаційної влади, а й внутрішні бюрократичні недоліки. Без комплексного розв’язання цієї проблеми ризик подальшої втрати зв’язку молоді з українською освітою лише зростатиме.

Корисні посилання щодо української освіти на ТОТ

• сайт БФ «Схід SOS»: організація від 2014 року приймає заявки на евакуацію та розселення, документування воєнних злочинів, приїзд мобільної бригади психосоціальної підтримки, правову допомогу, консультації та супровід під час вступу до українських закладів освіти з ТОТ тощо;
• інформаційний ресурс «Вступ із ТОТ» від БФ «Схід SOS»;
• Центр громадянської просвіти «Альменда»: займається питаннями доступу до української освіти на ТОТ, безпечної реінтеграції, документуванням злочинів та порушенням прав дітей. На сайті ви зможете знайти чимало інформації щодо особливостей навчання дітей та молоді на ТОТ, а також отримати юридичну консультацію за номером: 095 136 47 27;
• ГО «Донбас SOS»: юридичні консультації постраждалим від війни, допомога з евакуацією та пошуком житла, соціальні питання, інформаційна підтримка (гаряча лінія: 0 800 309 110);
• ініціатива Bring Kids Back UA: допомагають виїхати безкоштовно, конфіденційно та з повним супроводом — навіть якщо немає документів. Для кожного добирають безпечний маршрут: [email protected]; 
• сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (гаряча лінія: 0800 50 17 20 або 044 299 74 08);
• перелік організацій та державних інституцій, які надають підтримку для вступу молоді з ТОТ.

Фото співрозмовниць, «Вчися.Медіа», а також із Freepik

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.

Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю «Вчися.Медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.