Як війна змінює освіту на окупованих територіях: дані дослідження
Щодня росія переписує долі дітей, які опинилися на тимчасово окупованій території України, зокрема мілітаризує систему освіти та змушує українських школярів і школярок воювати проти власної країни. Проукраїнські вчителі й учительки, які залишилися на ТОТ, вимушено працюють за російськими стандартами — під наглядом і тиском.
Саме ці системні порушення зафіксував благодійний фонд «Схід SOS» у новому аналітичному звіті — «Порушення міжнародного права у сфері освіти в Україні (лютий 2022 — травень 2025)». Документ ґрунтується на 162 інтерв’ю з учителями, батьками, дітьми, психологами та цивільними, яким вдалося залишити тимчасово окуповані території, а також на матеріалах російських телеграм-каналів і медіа, що підтверджують факти примусових змін освітніх стандартів, мілітаризації шкіл та тиску на учасників/ць освітнього процесу.
У звіті йдеться про системну трансформацію освіти на ТОТ в умовах війни, зокрема про те, як:
- заклади освіти та цивільні об’єкти стали легітимними військовими цілями (розміщення важкої техніки на території шкіл, використання класів як штабів, перетворення приміщень на місця незаконного утримання цивільних);
- учні / учениці та вчителі / вчительки гинули через обстріли та переслідування;
- росія примусово нав’язує свої освітні стандарти та приховано депортує українських дітей.
Докладніше про це читайте в матеріалі.
МІЛІТАРИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Перехід на російські освітні стандарти розпочався ще 2014 року на окупованій частині територій Донецької та Луганської областей. Після широкомасштабного вторгнення у 2022-му російські стандарти стали обов’язковими.
Українську мову поступово витісняли з програм, а згодом вона фактично зникла з освітнього процесу. Учителів/ок зобов’язували працювати за новими методичними матеріалами, які містять політизовані інтерпретації подій та формують лояльність до російської держави.
(Редакція жодним чином не виправдовує освітян та освітянок, які погодилися на співпрацю з окупантами з власної волі. Водночас розуміємо, що частина педагогів/инь вимушено працює за російськими програмами через ризик для життя, свого та рідних, — ред.).
Крім того, до шкільного календаря поетапно вводили державні свята рф.
Спочатку це були суто совєцькі свята, наприклад День Перемоги, День звільнення Ленінграда. Потім їх змінили на суто російські, зокрема День Конституції. На таких святах вручали паспорти громадянина рф.
Валерій Луценко, аналітик напряму документування воєнних злочинів благодійного фонду «Схід SOS»
«РОЗМОВИ ПРО ВАЖЛИВЕ» ЯК ІНСТРУМЕНТ ІДЕОЛОГІЇ
На окупованих територіях запроваджено обов’язкові заняття «Розмови про важливе» — дисципліну, яка діє в освітній системі рф.
На цих уроках школярам і школяркам розповідають про історію росії, державні символи та військових як «героїв батьківщини». До проведення занять долучають військовослужбовців рф. У класах створюють так звані «парти героя», присвячені представникам російської армії.
«Цей урок був по понеділках. На нього не можна було спізнюватися, бо будуть покарання з боку прокуратури та соціальних служб. На цих уроках розповідали, що в росії немає кордонів, і про те, яка жахлива Україна. Було дуже боляче спостерігати, як мої вчителі, які навчали нас українською, зараз прославляють ворога», — розповів один з учнів із Луганської області.
ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ НАВЧАННЯ ЗА УКРАЇНСЬКОЮ ПРОГРАМОЮ
Діти, які перебувають на ТОТ, можуть долучатися до української системи освіти. Для цього є кілька варіантів: дистанційне навчання, якщо дозволяє безпекова ситуація, та педагогічний патронаж як індивідуальна форма підтримки дитини (учитель/ка працює з нею за певним графіком).
Водночас на окупованих територіях українські вчителі та вчительки часто опинялися під контролем російських кураторів: їх змушували працювати за російськими стандартами, контролювати освітній процес і пропагувати російську ідеологію. У результаті діти відчували системний тиск окупантів через місцеві школи та кураторів.
Крім цього, є підтверджені факти незаконного затримання українських учителів/ок. До сьогодні більшість із них вважають безвісти зниклими. Особливий тиск чинили на вчителів/ок історії та української мови. Педагогів і педагогинь змушували переходити на російські стандарти, погрожуючи наслідками для життя в разі відмови.
Батьки, які намагалися долучити дітей до українських онлайн-шкіл, стикалися з додатковим тиском: погрози позбавлення батьківських прав, обшуки, примус до отримання російських паспортів, а в деяких регіонах відсутність російського громадянства обмежувала доступ до медичних послуг.
Окремо зафіксовано депортацію понад 20 000 українських дітей до росії або на інші тимчасово окуповані території, зокрема із закладів освіти та інтернатів під виглядом оздоровлення чи відпочинку.
БФ «Схід SOS» наголошує, що такі дії є грубим порушенням Женевських конвенцій та Конвенції ООН про права дитини. Зібрані у звіті матеріали планують передати до Міжнародного кримінального суду як докази воєнних злочинів проти цивільного населення.
Фото «Укрінформу» та «України молодої»
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
