Педагогічний патронаж: як українські школи навчають дітей на ТОТ

«На урок, присвячений Дню гідності, приєднувалися діти з тимчасово окупованого міста», — розповідає вчителька, яка працює з учнівством із ТОТ.

«Я далі вчуся в українській школі, бо прагну знань і хочу здобувати інформацію рідною мовою», — відгукується одна з учениць на ТОТ про долученість до української освіти.

Попри ризики, діти на ТОТ хочуть навчатися в українських школах. Звісно, не всі можуть знайти таку нагоду через загрози з боку окупаційної влади. Наразі з понад 1,6 мільйона українських учнів та учениць, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, до нашої системи освіти долучається 35 тисяч. На початку 2025 року таких дітей було понад 44 тисячі, а у 2024-му — 56 тисяч.

Щоб охопити українською освітою більше дітей, ніж вдається нині, у Міністерстві освіти і науки активно впроваджують педагогічний патронаж. Він передбачає індивідуальний підхід до навчання кожної дитини: з окремим графіком уроків, із модифікованими навчальними програмами та з максимальним дотриманням правил безпеки.

• Як працює педагогічний патронаж для дітей на ТОТ; 
• скільки шкіл та учнів й учениць обрало цей спосіб навчання; 
• як батькам із ТОТ знайти школу, що пропонує педагогічний патронаж; 
• які його основні виклики та досягнення — розповідає Катерина Тимченко, проєктна менеджерка розроблення змісту освіти (старша школа) Офісу впровадження реформи НУШ при Міністерстві освіти і науки України.

— У чому суть та особливості педагогічного патронажу, зокрема, як він забезпечує індивідуальний підхід до дитини?

— Педагогічний патронаж відомий освітянам та освітянкам як інструмент для роботи з іншими категоріями учнівства. Новизна в тому, що у 2025 році педагогічний патронаж додали до «Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти». У шостому пункті положення йдеться про те, що педагогічний патронаж можливий на тимчасово окупованих територіях.

Чому так? Ми розуміємо, що окуповані росією території неоднорідні. Частина з них перебуває в окупації з 2014 року, а частина — з 2022-го. Це впливає на спосіб життя людей, які там перебувають. Десь окупаційній владі, на превеликий жаль, вдалося відновити навчання в школах за російською системою освіти, і діти змушені їх відвідувати. Десь цього, на щастя, немає.

Педагогічний патронаж став дієвим варіантом, адже передбачає фіксовану кількість годин, закріплену за кожною дитиною:

• п’ять годин для учнівства 1–4-х класів; 
• вісім годин для учнів й учениць 5–9-х класів; 
• 12 годин — для 10–11-х класів.

Дитина може зустрічатися з учителем або вчителями задля індивідуального уроку: учень або учениця підлаштує це під свій графік, а вчитель чи вчителька — надасть індивідуальний супровід у навчальному компоненті, адже йдеться і про освітні втрати, і про дотримання безпеки водночас.

Повертаючись до графіка й навантаження: ми розуміємо, якщо це території, на яких є спроби відновити офлайн-навчання окупаційної влади, тож дитина має певне навантаження, бо вимушена відвідувати тамтешню школу. Нам треба підлаштувати її навчання так, щоб збалансувати навантаження фактично у двох закладах.

Наша головна мета — дати дитині простір, у якому українська освіта підлаштована під її можливості. Дитина, ризикуючи, щодня, через день чи в іншому форматі доєднується до української освіти. Ми шукали шлях, яким би вона могла прийти до нашої системи освіти. Як на мене, нам вдалося це зробити.

Читайте також:

Школярі на окупованих територіях протестують проти російської пропаганди

— До речі, коли ця ідея була на старті, деякі школи говорили про те, що не знають, як забезпечити педагогічним патронажем 200 чи 300 дітей, що вчаться із ТОТ. Що ви бачите в цифрах, починаючи з вересня 2025 року? Скільки вчителів чи шкіл працює з педагогічним патронажем?

— Насамперед у МОН немає мети перевести всіх дітей, які вчаться із ТОТ, на педагогічний патронаж. Якщо дитина далі доєднується до дистанційного класу, такий формат її влаштовує, то ніхто не змушує її щось міняти. Педагогічний патронаж — це можливість для дітей із тимчасово окупованих територій. Нам важливо дати дитині різні шляхи приєднання до української освіти. Наразі це педагогічний патронаж або навчання в дистанційному класі. 

Наприкінці 2025 року за педагогічним патронажем працювало 87 шкіл. Сподіваємося, що у 2026 році до нього долучаться нові заклади. З однією дитиною може працювати одна вчителька або декілька, тож порахувати точну кількість педагогів і педагогинь, долучених до нього, складно.

— Наскільки складно школі організувати педагогічний патронаж? Можливо, є певні алгоритми чи поради для адміністрацій, як це зробити?

— Оскільки цей інструмент уже працював у системі освіти, то нових рекомендацій або вебінарів ми не проводили. Школі достатньо видати внутрішній наказ про переведення чи зарахування дитини на педагогічний патронаж. Ми наголошували, що можна зарахувати дитину й без заяви від батьків, хоч відповідний шаблон підготували. Якщо батьки не можуть заповнити її через безпекові чи інші чинники, то ніхто не має цього вимагати. Тож якихось особливих ускладнень у переведенні або зарахуванні дитини на педагогічний патронаж не має виникати.

— А що змінюється в роботі вчителя чи вчительки? Наприклад, він чи вона працювала з дистанційним класом, а школа отримала заяви на педагогічний патронаж. На це треба знайти вільні години або взяти додаткові й бути готовими підлаштовуватися під можливості дитини, щоб вийти з нею на зв’язок у зручний час.

— За організацію такого навчання береться адміністрація школи, зокрема складає графік, коли дитина буде доєднуватися до уроків. Звісно, для вчителя чи вчительки це додаткові робочі години, але вони будуть оплачені.

— Якщо вчителька мала 18-годинне навантаження й отримала ще три додаткові години на педагогічний патронаж, то одержить кошти за 21 годину?

— Єдиного уніфікованого алгоритму для всіх учителів немає, адже це залежить від того, який предмет веде вчитель чи вчителька, це початкова чи старша школа тощо.

— Як тоді держава оплачує години за педагогічний патронаж?

— Години за педагогічний патронаж рахують як додаткові робочі години, вони рівнозначні до роботи в класі. У 2026 році ці години будуть оплачувати з освітньої субвенції. Ми розуміємо, що навантаження на вчителя або вчительку зростає. Якщо він чи вона має 20 годин навантаження, то одержує за них зарплату.

Читайте також:

Більшість студентів з ТОТ обирають українські університети через патріотичні мотиви: результати дослідження

— Часом чуємо історії про те, що діти на ТОТ мають більше бажання бути в системі української освіти, ніж їхні батьки. Буває, що дитина сама шукала можливість, де вчити українські предмети, щоб після повноліття виїхати й вступити до наших університетів чи коледжів.

— Це складні історії, але вони якраз про те, що педагогічний патронаж дає можливість чути та підтримувати цих дітей персонально. Для освіти на ТОТ передусім важливо дати дітям безпеку, зберегти їхні життя, здоров’я та емоційний стан. На першому місці якраз загальнолюдські цінності, а далі вже навчання.

Усі діти, які доєднуються до уроків із ТОТ, — герої. Вони роблять це з власного бажання і з власної мотивації, що дуже цінно.

— Чи проговорювало МОН з адміністраціями шкіл, що працюють з учнівством на ТОТ, яких правил безпеки треба дотримуватися?

— На Серпневій конференції-2025 ми презентували рекомендації з онлайн-безпеки, які розробили спільно з громадськими організаціями «Знову» й «Мінзмін», Департаментом кіберполіції Нацполіції та Українським інститутом розвитку освіти.

Рекомендації мають дві частини — для учнівства та для вчительства. У варіанті для дорослих описано, якими браузерами та додатками не варто користуватися, як краще використовувати VPN тощо. Дітям це пояснено в зрозумілій для них формі. Рекомендації можна знайти та завантажити на сайті МОН. Знаємо, що відкрити сайт міністерства через VPN реалістично. Крім того, ці документи поширювали громадські організації, про них знають адміністрації шкіл. Тож їх можуть отримати батьки й діти.

Наступного року ми переглянемо ці рекомендації, можливо, дещо оновимо з огляду на актуальні виклики чи інновації.

— Як вдається доносити батькам на ТОТ інформацію про педагогічний патронаж?

— Насправді комунікувати з учнівством і батьківством, які перебувають на ТОТ, непросто. Ідеться не лише про педагогічний патронаж, а про комунікацію загалом. Ми йшли загальновідомими шляхами. Якщо це діти, які вже навчалися в українській школі й хотіли перейти на педагогічний патронаж, то розповідали про це через учителів та вчительок. Якщо це нові діти, які тільки приєднуються до школи, то розповісти про педагогічний патронаж могла адміністрація закладу, а також громадські організації.

Щоб пояснити батькам увесь алгоритм переходу на педагогічний патронаж, ми створили відеоролик, який є на YouTube-каналі МОН. Розуміємо, що певні ресурси можуть не працювати на тимчасово окупованих територіях, тому шукали різних шляхів поширення такої інформації, сподіваючись, що YouTube все ж працює з VPN.

Також є пошта [email protected], на яку можуть писати батьки, учнівство, вчительство чи адміністрація школи. Ми регулярно перевіряємо скриньку й відповідаємо на запитання.

У ролику ми показали, як перейти на педагогічний патронаж та що має для цього зробити дитина або її батьки чи опікуни.

1. Спочатку треба перейти на сайт ЄДЕБО (Реєстр суб’єктів освітньої діяльності). 
2. У розділі «Заклади освіти» натиснути пункт «Заклади загальної середньої освіти». 
3. Обрати область і переглянути інформацію про заклади. 
4. За поданими на сайті контактами зв’язатися зі школою і подати заяву на навчання за педагогічним патронажем.

Здебільшого люди, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, звертаються до шкіл, релокованих із тих регіонів, де вони наразі живуть. Можливо, знайома школа вселяє більше довіри й дає більше певності, що збереже анонімність.

Загалом будь-який заклад середньої освіти в Україні може зараховувати дітей на педагогічний патронаж. Якщо до школи звернулися батьки з таким запитом, адміністрація видає відповідний наказ та складає графік уроків, тобто від родини потрібне лише звернення до закладу.

Педагогічний патронаж має низку переваг:

• підтримка в навчанні та гнучкий підхід; 
• індивідуальний розклад; 
• адаптована до потреб дитина програма;
• безпечне та конфіденційне онлайн-навчання.

Читайте також:

Як говорити про етнічні спільноти та громадянське суспільство на уроках: досвід запису усної історії в проєкті «Вкорінені»

— Ви згадували про Типову освітню програму для роботи з дітьми, які вчаться на ТОТ. У чому її особливості?

— Працюючи над цією програмою, ми спільно з експертами Українського інституту розвитку освіти постійно тримали в полі зору два чинники: правила безпеки для учнів й учениць на ТОТ та їхнє навантаження. Дітям важко вчитися у двох школах. Може бути так, що певна інформація дублюється двома мовами, а це ускладнює освітній процес. Тож під час написання Типової освітньої програми для учнівства із ТОТ ми концентрували увагу на предметах українознавчого компонента. Але не варто плутати його з українознавчим компонентом для учнівства за кордоном. Документи мають спільну рамку, але вони дуже різні за змістом.

Зокрема, у Типовій освітній програмі для ТОТ ідеться про 12 модельних програм для осіб, що перебували або перебувають на тимчасово окупованих територіях. Відповідно для різних класів є різна кількість предметів і курсів, які вивчатиме дитина.

• У початковій школі це українська мова та читання, «Я досліджую світ». 
• У середній школі, крім української мови й літератури, є ще модельні програми з історії України та громадянської освіти, з географії України (8–9-й клас) та правознавства. 
• У 10–11-му класі є українська мова, література, історія та географія (лише в 11-му класі).

Ми розділили українську мову (для 1–9-х класів) на дві різні програми, одна з яких пропонує вивчати мову як державну, адже контекст вивчення мови може бути дуже різним. Десь дитина раніше мала українськомовний простір, була залучена до української освіти, а можливо, це дитина першого класу, яка, на превеликий жаль, на початку широкомасштабного вторгнення була маленькою і втратила можливість вивчати українську мову.

Предмет, над яким довелося подумати, певно, найбільше, — це «Захист України». Замість нього є інтегрований курс «Громадянська освіта, основи цивільного захисту». Модельні програми складені так, щоб не наражати дитину на небезпеку під час вивчення предмета. Саме тому замість «Захисту України» є інтегрований курс. У ньому збережений компонент першої домедичної допомоги, гуманітарного права, але, звісно, немає теми про військову підготовку чи управління БПЛА. Тож програми повністю відповідають Держстандарту, проте деякі теми замінені.

До розроблення програм долучилися колеги із громадських організацій, за що ми їм дуже вдячні, адже різностороння експертиза покращує якість навчального продукту.

— Головне завдання педагогічного патронажу — бути на зв’язку з учнівством із ТОТ. Які є досягнення й виклики з реалізацією цього задуму?

— На кінець 2025 року маємо понад 80 шкіл, які надають таку підтримку, очікуємо, що ця кількість збільшиться. За останніми даними, нині на ТОТ навчається 35 тисяч учнів та учениць (ідеться про тих, хто долучається до уроків в українських школах — ред.). Це можна вважати досягненням, адже освіта на ТОТ — насамперед важливі для держави орієнтири. Для нас дуже цінно, що ці 35 тисяч дітей щодня чи за можливості доєднуються до української освіти, щоб не втратити зв’язку з рідною країною. Для нас цінно, що є школи та вчителі й учительки, які підтримують цих дітей. Я знаю, що деякі заклади набрали перші класи з учнями й ученицями з ТОТ. Також цінно, що є сім’ї, які продовжують зберігати зв’язок з Україною й українською освітою.

Здобутком є і впровадження педагогічного патронажу для учнівства на ТОТ, поява Типової освітньої програми та модельних програм. Нині ми готуємо до них навчальні матеріали, які невдовзі розмістимо на платформі «Всеукраїнська школа онлайн». Ми намагаємося підтримати таких дітей та батьків у різний спосіб, тож освіта на ТОТ залишається одним із пріоритетів МОН.

Фото Canva та Катерини Тимченко