Демократія в дії: які зміни бачать учні, учителі та батьки завдяки інституційному розвитку шкіл

Партнерська публікація

Чи може школа змінюватися на краще в часи невизначеності та нестабільності, зокрема розвивати у своїх стінах демократію? Досвід гімназії імені родини Луговських Шептицької міської ради доводить, що так. Директорка закладу Любов Денисюк переконана: «Школа може стати не просто місцем, де навчають, а спільнотою, де важливо чути одне одного, де ніхто не боїться висловлюватися, а рішення ухвалюють спільно».

Така думка утвердилася в директорки та її колег завдяки програмі «Організаційний розвиток для демократичної стійкості», у якій гімназія бере участь ще з початку 2025–2026 навчального року разом із 29 іншими школами з різних куточків України. Програма загалом триває 15 місяців. Її розробили на основі десятирічного досвіду роботи програми «Демократична школа», яку реалізує Європейський центр ім. Вергеланда (Норвегія) у партнерстві із Центром освітніх ініціатив.

Разом із тренерами та тренерками програми школи працюють над стратегією демократичного розвитку своїх закладів, налагоджують співпрацю між учительством, учнівством, батьками та місцевими громадами, підтримують професійне зростання педагогічних колективів та працюють над власними демократичними проєктами. Докладніше про програму «Вчися.Медіа» розповідало тут.

У цьому ж матеріалі ділимося першими змінами, які вдалося втілити закладам освіти зі Львівщини, Кіровоградщини та Одещини в межах програми інституційного розвитку.

[Нагадаємо: до 2 травня триває новий набір на програму «Організаційний розвиток для демократичної стійкості». Реєстрація для шкіл доступна за покликанням, а більше інформації можете знайти на сайті або під час інформаційної сесії 16 квітня о 15:00, долучитися до якої можна тут].

«Нам вдалося налагодити співпрацю з батьками та громадою»: досвід гімназії імені родини Луговських Шептицької міської ради (Львівщина)

Взяти участь у програмі «Організаційний розвиток для демократичної стійкості» директорку Любов Денисюк спонукало прагнення побудувати партнерські взаємини між усіма учасниками/цями освітнього процесу: адміністрацією, учительством, учнівством та батьками.

«Хотілося, щоб у школі ніхто нікого не боявся, усі могли висловити свою думку й бути почутими. Адже насправді і діти, і вчителі, і батьки можуть мати багато цікавих ідей, але через певні упередження чи незнання можливостей свого впливу не всі активно долучаються до життя школи. Однак демократична культура — це не про одну людину чи посаду, а про систему. Тож, щоб забезпечити оцю системність, ми й долучилися до програми», — ділиться директорка.

Після повернення з навчання для керівництва шкіл Любов Денисюк разом із заступницею почала знайомити колектив з основними ідеями програми. За допомогою тренерів/ок програми в закладі організували фокус-групу за участю дітей та батьків, під час якої провели обговорення, щоб визначити, які зміни потрібні школі. 

Це стало своєрідною точкою відліку для змін, адже допомогло підсвітити моменти, які раніше могли не помічати. Завдяки такій взаємодії, за словами директорки, батьки почали краще розуміти, як працює школа та як вони можуть впливати на роботу закладу.

«Часто проблема полягає не у відсутності бажання, а в недостатній комунікації — частина батьків просто не знала, як саме долучатися до життя школи. Під час фокус-групи нам казали: “Ви стільки всього робите!”. Але ми ж завжди це робили, просто, мабуть, недостатньо про це говорили», — зазначає директорка.

У межах програми колектив гімназії вже пройшов практичний курс про культуру демократії, а також занурився в поглиблений розвиток професійних компетентостей за трьома стратегічними напрямами. Учителі та вчительки обирали сферу, у якій би хотіли підвищити свою експертизу, як-от: 

• розбудова інклюзивного демократичного освітнього простору;
• компетентнісне навчання та демократизація педагогічних практик;
• проєктне навчання та розвиток громадянської активності учнівства.

Наприкінці навчального року педагоги й педагогині також пройдуть самооцінювання з використанням Інструменту демократичного розвитку школи, а вже в наступному навчальному році школи-учасниці реалізують власні проєкти, спрямовані на зміцнення культури демократії.

«Атмосфера в школі помітно змінилася. В учительській тепер часто можна почути жваві обговорення щодо опанованої на курсах інформації. Приємно бачити, що колеги не просто слухають, а справді впроваджують нове. Зокрема, на уроках використовують вправи з "Тулбоксу" — збірки матеріалів для формування та оцінки громадянських компетентностей на різних предметах», — ділиться директорка.

Самі учні й учениці, за її словами, теж змінюються. Вони стають сміливішими, активнішими, охочіше висловлюють думку, а дорослі починають їм більше довіряти та підтримувати їхні ініціативи. Наприклад, нещодавно в гімназії виділили окрему зону для відпочинку, меблі для якої виграла група учнів та учениць у межах одного з грантів.

Заклад активно працює над налагодженням співпраці з громадою. Зокрема, під час обговорень з учнівством та батьками вирішили відремонтувати доріжки між корпусами гімназії, тож планують звертатися до місцевої влади, брати участь у засіданнях комісій, щоб одержати на це кошти. Директорка сподівається, що зміни вдасться закріпити й зробити системними.

Програма інституційного розвитку допомогла інакше поглянути на ті речі, які не завжди лежать на поверхні, розповідає директорка закладу Надія Цибак.

«Ти працюєш і думаєш, що все добре. А потім бачиш: тут можна краще, тут — інакше. Завдяки роботі з тренерами й тренерками програми ми змогли побачити свої зони зростання», — акцентує співрозмовниця.

Насамперед зміни стосувалися взаємодії в самому колективі. Раніше, за словами директорки, педагоги й педагогині не надто активно висловлювали свою позицію щодо змін у школі. Тож, за порадою тренерів і тренерок, у закладі почали приділяти більше уваги рефлексії. Наприклад, нещодавно в школі організували творчий майстер-клас для вчительства. Директорка каже: спільні активності створюють атмосферу довіри.

«А ще ми навчилися відкрито обговорювати труднощі, які виникають у роботі. Намагаємося зруйнувати невидимий бар’єр між адміністрацією та вчительством, адже багато моментів можна вирішити простою розмовою. Варто розуміти, що ми всі можемо й маємо впливати на життя школи, й адміністрація має дослухатися до всіх учасників та учасниць освітнього процесу», — наголошує Надія Цибак.

Змінився в закладі й підхід до створення внутрішніх документів. Наприклад, якщо раніше положення про учнівське самоврядування часто створювали самі педагоги й педагогині, то тепер у цей процес залучають тих, кого документ безпосередньо стосується, — учнів та учениць. Аналогічно розробляють і стратегії розвитку закладу: враховують думки та пропозиції і вчительства, і дітей, і батьків.

Також учнівство залучають до активної участі в житті громади: педагоги й педагогині розповідають, як діти можуть приєднатися до місцевих ініціатив, як комунікувати з владою, на що вони можуть впливати.

Директор закладу Сергій Гайдай переконаний: демократичне середовище в закладі освіти — це коли вчительство, учнівство та батьки є рівноправними партнерами й мають право голосу.

«Насправді навіть один голос здатен змінити щось важливе як у школі, так і в громаді. Впровадження демократичних підходів актуальне не лише для великих шкіл, а і для закладів у сільській місцевості — це потрібно всюди», — зауважує директор.

Завдяки участі в програмі колективу вдалося відійти від позиції «і так добре» до розуміння, що потрібно розвиватися. І це допомогло згуртувати команду.

Директорка закладу Ірина Болгарина зізнається: на старті програми було чимало запитань: чи витримають навантаження, чи готовий колектив, чи не буде це ще однією «галочкою» в списку проєктів?

«Але було й інше відчуття: що ми трохи “застрягли”, хочемо змін, але не до кінця розуміємо, із чого почати і як зробити їх системними. Були ініціативні вчителі та вчительки, був запит від батьків, але бракувало системного підходу — як перетворити окремі практики на сталу культуру», — розповідає директорка.

За її словами, програма дала те, чого колектив не міг отримати самотужки: незалежний погляд ззовні, інструменти для аналізу та супровід у впровадженні змін. Тренери/ки бачать школу зсередини, знають контекст, тож їхні поради не абстрактні. Наприклад, замість загального «Вам треба більше залучати батьків» — конкретика: «На минулій зустрічі було троє батьків. Що, на вашу думку, завадило решті? Давайте подумаємо, як змінити формат». І хоч шлях був нелегкий, бо програма вимагає часу й чесності із собою, але результат того вартий, наголошує Ірина Болгарина.

Серед найвідчутніших змін директорка називає такі:

• дієве учнівське самоврядування: не «рада, яка збирається для фото», а орган, що впливає на шкільні правила, простір, вносить і реалізує власні ініціативи;
• новий формат педагогічних рад: хоч у закладі вже давно немає монологів керівництва чи заступників, але педради зробили більш демократичними й динамічними;
• системність у культурі зворотного зв’язку: регулярними стали опитування учнівства, учительства й батьків. Результати обговорюють відкрито.

Помітні зміни в комунікації між педагогами / педагогинями: вони частіше радяться одне з одним — стало менше «зачинених дверей» і більше готовності пробувати нове. Помічною, за словами Ірини Болгариної, була взаємодія з колегами з інших регіонів, які також брали участь у програмі.

«По-перше, розумієш, що твої проблеми не унікальні. Майже в кожній школі є опір змінам, брак ресурсів, утомлений колектив. Усвідомлення цього факту знімає відчуття ізоляції. По-друге, отримуєш готові рішення. Не теоретичні моделі, а конкретні кейси. По-третє, з’являється спільнота, горизонтальні зв’язки, яких так бракує в нашій системі, — люди, яким можна написати й порадитися після завершення програми», — ділиться директорка.

За словами Ірини Болгариної, програма може бути корисною для різних типів закладів освіти. Демократія — це не про розмір школи чи місце її розташування, а про культуру стосунків. Так, у маленькій школі легше почути кожного, але й легше перейти до авторитарної моделі керівництва. Велика школа має більше ресурсів, але й більше ризику, що голоси загубляться. В обох випадках потрібні усвідомлені механізми участі, прозорості, зворотного зв’язку. Без них демократія залишається гаслом на стіні, наголошує Ірина Болгарина.

Для тих, хто ще розмірковує, чи подаватися на цю програму, директорка зауважує: брати участь варто тоді, якщо ви готові до чесної розмови про себе. Ця програма не дає швидких результатів і чарівних рішень. Вона змушує ставити незручні питання, переглядати звичні підходи, а іноді визнавати, що щось робили не так. Також, за її словами, важливо залучити команду до ухвалення цього рішення, бо якщо подається лише директор/ка, а колектив не в курсі, зміни не приживуться. Крім цього, потрібно бути готовими до часових інвестицій: це не «ще один вебінар», а системна робота протягом місяців.

«Моя порада: не чекайте, доки все буде ідеально. Починайте з тим, що є. І будьте готові змінюватися разом зі школою. Ідеального моменту для доєднання до програми не буде. Війна, дистанційка, плинність кадрів — усе це причина не відкладати розвиток, а навпаки — пришвидшити його», — підсумувала Ірина Болгарина.

*Додамо: щоб долучитися до нового набору на програму, потрібно заповнити відповідну гугл-форму до 2 травня 2026 року. Взяти участь можуть директори/ки, школи яких:

• працюють очно чи в змішаному форматі;
• розташовані в одній із перелічених областей: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька; 
• мають 1–9-ті або 1–11-ті класи.

Сама навчальна програма складається з двох частин: навчання для керівництва (директора/ки та заступника/ці) — і для всього педагогічного колективу. Більше інформації тут.

Фото Юрія Сколоздри

Публікація підготовлена за сприяння програми «Демократична школа: освіта для демократичної стійкості», яку реалізують Європейський центр ім. Вергеланда (Норвегія) та Міністерство освіти і науки України в партнерстві з БО «Центр освітніх ініціатив», ВФ «Крок за кроком», БФ savED та освітньою програмою «Крок за кроком» (Молдова) за фінансової підтримки Норвегії.

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.