Як говорити з підлітками про права та обов’язки так, щоб вас почули? Поради від Тимура Демчука

«У вас є права, але не забувайте й про обов’язки». Часто саме з такої фрази починаються розмови з підлітками про те, що вони можуть робити, а що ні. Такий підхід не завжди працює, навпаки — відштовхує молодь.

Як батькам та вчительству ефективно говорити з підлітками про їхні громадянські права та обов’язки, щоб сформувати відповідальну та свідому молодь? Ключовими підходами ділиться Тимур Демчук, викладач демократичної школи «Майбутні», керівник напряму корпоративних програм і викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, методист ГО «Змінотоворці».

НА ЯКИХ ПРИКЛАДАХ ПОЯСНИТИ ПІДЛІТКАМ ВАЖЛИВІСТЬ ОБОВ’ЯЗКІВ

— Чому важливо говорити з підлітками про права та обов’язки?

— Маємо два підходи до громадянської освіти й тлумачень прав та обов’язків. Західний підхід акцентує на правах людини, інклюзії, рівності, гендері та кроскультурності, наголошуючи на повазі до кожного та кожної. Цей підхід є незбалансованим через надмірне фокусування на правах та прагненні уникнути будь-якої образи. У результаті такі системи виявляються неспроможними до протидії викликам сучасного авторитаризму, як-от росії, Китаю, Ірану. Вони ведуть проти нас фізичну війну, а проти Заходу — інформаційну, економічну та ідеологічну з метою знищити демократію. А демократія, яка не бореться, слабка.

Інший підхід можна описати фразою: «У вас є права, але не забувайте й про обов’язки». Такий підхід не викликає в учнівства любові до обов’язків — лише бажання протестувати, оскільки його сприймають як нав’язування.

Ми перебуваємо між цими двома позиціями, які не формують суспільство відповідальних громадян, що адекватно б оцінювали дійсність та цінували систему забезпечення прав людини. Важливо говорити про це з підлітками, бо ми хочемо будувати світ, у якому людина розуміє та цінує свої права, інститути їх захисту — і водночас усвідомлює логічність власного внеску через виконання обов’язків.

— Який алгоритм обрати вчителям і батькам під час розмови про права та обов’язки?

— Спочатку треба вибудувати стосунки з підлітками, виявляючи щирий інтерес до них та прагнучи зрозуміти їхню позицію. Після встановлення довіри та налагодження здорових стосунків з’являється нагода запропонувати інший погляд, наприклад, щодо важливості обов’язків. Отже, у розмові варто дотримуватися алгоритму: спочатку довіра — потім альтернативна пропозиція або запитання.

Наприклад:

• чому ми не окуповані росією після чотирьох років війни?   

Імовірно, завдяки державі, адже без неї ми були б знищені або воювали б на боці ворога.

•       На чому тримається держава?     

На добрій волі багатьох, особливо військових, які виконують свій обов’язок захищати Україну. Також багато цивільних виконують свій обов’язок і сплачують податки, донатять армії та не споживають російської пропаганди. Саме завдяки виконанню військових та цивільних обов’язків ми досі чинимо опір «другій армії світу», що є унікальним випадком в історії.

Ставте навідні питання та спонукайте підлітків до роздумів. Так ми допомагаємо самостійно усвідомити логічність виконання обов’язків й уникаємо повчального тону.

Розгляньмо приклад розмови про охорону здоров’я.

• Конституція гарантує безоплатну медичну допомогу. Завдяки розвитку суспільства ми маємо змогу її отримати. Але хто це оплачує?

• Кошти виділяє Міністерство фінансів, але звідки в нього гроші?

• З наших податків. Навіть підлітки, купуючи товари, їх сплачують. Наприклад, частина вартості морозива йде на складну операцію для сусіда. Отже, чесно сплачені податки — це чиєсь урятоване життя.

Завдяки запитанням та прикладам (як викладача або викладачки, так і учнівства) ми показуємо логічність виконання обов’язків, а не сприймаємо їх як щось нав’язане зверху. Вірю, що такий підхід формує причинно-наслідковий зв’язок, дає змогу пояснити важливість обов’язків, а не просто констатувати їх необхідність.

Під час розмови з підлітками треба врахувати, що вони переживають буремний період, сповнені бажання перевіряти й тестувати світ. Із ними варто будувати довірливі стосунки, ставити їм запитання, наводити приклади, говорити логічно. Водночас бути терплячими та готовими до того, що в голові підлітків усе може змінитися за п’ять секунд. Такі діалоги треба повторювати, а не проводити їх як одноразову акцію.

ХТО Є КЛЮЧОВИМИ ГРАВЦЯМИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАШИХ ПРАВ

— Як пояснити підліткам зв’язок прав з обов’язками, уникаючи крайнощів?

— Права людини — це фантастичний та порівняно недавній винахід людства. Наразі є три покоління прав, включно з природними та невіддільними. Обговорюючи це з підлітками, можна згадати історію лібералізму, Джона Лока, Томаса Гоббса та Джона Стюарта Мілла, наголошуючи, що системне впровадження ідеї прав людини почалося недавно й поширювалося у XX столітті, зокрема після Другої світової війни.

Раніше права людини були привілеєм, а тепер у демократичних країнах це базовий пакет, із яким народжується кожна людина. Порівняйте сьогоднішню ситуацію із життям селянина XIX століття в російській імперії, згадайте дитинство Тараса Шевченка. Нам би не хотілося такого життя. Круто, що Шевченко був таким наполегливим, але він — один на тисячі дітей, які жили інакше.

Виявляється, і сьогодні більшість людства не має цього базового пакета. Це благо не є очевидним чи природним — за нього потрібно боротися, будувати системи, які його забезпечують. Саме тут виникає питання про взаємозв’язок: якою має бути ця система забезпечення прав людини, на чому вона збудована, хто є її ключовими гравцями? А це передусім громадяни й громадянки, які усвідомлюють, що виконання обов’язків забезпечує їхні права.

Крім свідомих громадян, важливу роль відіграють громадські організації — «громадяни на стероїдах», які об’єднуються та понаднормово присвячують свій час суспільній діяльності. Мають бути й вільні медіа, які розслідують важливі питання та говорять про замовчувані проблеми. Має бути демократична система, яка унеможливлює узурпацію влади однією особою та забезпечує її підконтрольність і підзвітність народові. Розуміння складності цієї системи, її внутрішньої взаємодії та боротьби допомагає усвідомити, як саме забезпечують права людини. 

Саме це і є громадянськими обов’язками — широке коло дій, логічно зрозумілих. Наприклад, дотримання законів вигідне кожному та кожній, адже, якщо всі їх порушуватимуть, ніхто не зможе захистити нас у разі крадіжки телефона чи образи когось із близьких.

ЧОМУ КОЖЕН І КОЖНА ВАЖЛИВІ ДЛЯ ГРОМАДИ ТА ДЕРЖАВИ

— Як заохотити підлітків усвідомлювати власну здатність до змін?

— Іноді складно уявити вплив маленької дії на державу, через це підліткам важко осягнути результати своїх зусиль. Однак ненав’язливі розмови з конкретними прикладами можуть змінити ситуацію.

Розгляньмо досвід нашої школи «Майбутні»: з 2022 року діти постійно відкривають невеликі збори коштів і щомісяця акумулюють сотні тисяч гривень на допомогу Силам оборони. Ми рефлексуємо цей досвід, цікавимося, які суми зібрали та на що їх спрямували. Діти отримують подяки від військових, це надихає їх долучатися до зборів і далі. Аналізуючи результати річної роботи, ми бачимо не лише значний фінансовий внесок, а й формування спільноти, яка навчилася координації та взаємодії. Згуртованість та вміння співпрацювати, можливо, навіть цінніші за зібрані кошти.

Слово «громадянин» походить від слова «громада», що вказує на суспільну роль. Людина самостійно не може розв’язати проблему, яка стоїть перед усією громадою, і лише як команда ми здатні подолати ці виклики.

Особисто я не можу щомісяця забезпечити 500 тисяч гривень на Сили оборони, але завдяки налагодженню довірливих стосунків на горизонтальному рівні — соціальному капіталу — ми спільно досягаємо результатів, недосяжних для кожного окремо. Важливо говорити про це, акцентуючи навіть на невеликих перемогах та успіхах, щоб надихати підлітків на подальші дії. 

Наприклад, наші учні та учениці самостійно почали відвідувати акції «Гроші на ЗСУ» під Київрадою. Згодом виявилося, що наші одинадцятикласники — важлива частина цих мітингів, тож, коли Київрада ухвалила рішення про виділення перших мільярдів на закупівлю дронів, учнівство прийшло до школи з усвідомленням власного впливу. Вони зрозуміли, що їхні зусилля зі збору коштів влилися до ширшої ініціативи, яка вплинула на виділення значних грошей на потреби оборони.

Мені подобається наводити приклади з виборів, коли люди кажуть: «Мій голос нічого не вирішує». Формально один голос з-поміж мільйонів дійсно незначний. Водночас «голос кожного та кожної має значення. У більшості випадків, як ми бачимо у світовій політиці, позиції кандидатів близькі, тож неявка виборців може мати вирішальне значення. Буває перемога з перевагою в п’ять тисяч або ж навіть п’ять сотень голосів.

Щоб переконувати інших та обстоювати свою позицію, треба бути підготовленими громадянами — тоді з’явиться змога вплинути на світ або принаймні на Україну. Однак, якщо не цікавитися правами та обов’язками сьогодні, через п’ять-десять років такої можливості не буде, а в 35 років можна буде лише спостерігати за успіхом якоїсь ОПЗЖ («Опозиційна платформа — за життя» — заборонена в Україні проросійська політична партія соціального спрямування, що діяла в 1999–2022 роках — ред.).

Усе починається з особистого вибору, і важливо допомогти підліткам усвідомити довгострокові наслідки їхніх рішень. Сьогоднішня волонтерська діяльність може не мати значних миттєвих результатів, але вона формує спільноту, розвиває комунікаційні навички, важливі для громадянина чи громадянки.

— Звідки батькам та вчителям почерпнути знання та інформацію для розмови?

— Для батьків і вчительства найкращим є власний приклад. Перш ніж навчати підлітків, покажіть, що ви обізнані з різними думками, аналізуєте інформацію, критично мислите та маєте конструктивну позицію.

Для цього пропоную книги, які й сам залюбки читаю:

• Тоні Джадт «Після війни. Історія Європи після 1945 року»; 
• Тімоті Снайдер «Про свободу»; 
• Дарон Аджемоґлу, Джеймс Робінсон «Вузький коридор. Держави, суспільства і доля свободи»;
• Клейтон М. Крістенсен, Ефоса Оджомо, Карен Діллон «Парадокс процвітання. Як інновації можуть вивести нації з бідності»;
• Тоні Джадт, Тімоті Снайдер «Роздуми про двадцяте століття»;
• Максим Яковлєв «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом»;
• Руаль Амундсен «Південний полюс»;
• Юрій Шевельов «Кінець однієї леґенди»;
• Лариса Якубова «До свободи крізь вогонь. Україна проти рашизму»;
• Сергій Плохій «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності»; 
• Тетяна Таїрова-Яковлєва «Іван Мазепа й російська імперія. Історія “зради”»; 
• Пітер Померанцев «Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності».

Корисно читати історичні книги про Україну, Другу світову війну, Європу та США, щоб усвідомити складний процес становлення демократичних систем. На YouTube зараз є багато цікавих каналів, наприклад, «НеАполітичні», які просто пояснюють важливі речі.

Заохочуйте неформальні розмови, дискусії та книжкові клуби на роботі. Обговорення важливих питань формує звичку до дискусії та пробуджує бажання дізнаватися більше. Коли підліток чи підлітка бачить, що ви чимось захоплюєтеся, то сприймають вас як цікаву особистість, із якою є про що поговорити.

Фото Тимура Демчука та Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонений