Як автономія змінює культуру управління в профосвіті: наглядові ради, система контролю й нові правила гри

Новий закон «Про професійну освіту» не лише розширює права закладів, а й змінює філософію управління. У центрі — наглядові ради та внутрішні механізми забезпечення якості. Саме вони мають стати «імунною системою» закладів професійної освіти, яка допомагає ухвалювати обґрунтовані рішення, запобігати ризикам і будувати сильні партнерства.

У багатьох керівників/ць закладів профосвіти слова «контроль» і «моніторинг» досі спричиняють негативні асоціації: стрес, занепокоєння, перевірка й навіть «виклик на килим». Але в автономній моделі ці процеси набувають іншого змісту: це не каральний інструмент, а діагностика, що допомагає вчасно відстежити проблеми й зміцнити сильні сторони.

У цьому матеріалі пояснюємо, як впроваджувати на практиці інструменти автономії та як вони здатні змінити управлінську культуру профтехів.

Автономія — це не «вільне плавання», а нова архітектура управління, де ролі чітко розподілені між чотирма ключовими акторами.

Засновник — стратегічний гарант ресурсів: створює заклад, призначає директора/ку, затверджує статут і фінансування. Водночас не має права втручатися в академічні чи управлінські рішення. Це чітко прописано в новому законі.

Наглядова рада — очі суспільства, контроль, а також найпотужніший механізм залучення. Саме наглядова рада тепер затверджуватиме стратегію розвитку, встановлюватиме KPI для керівника/ці, погоджуватиме нові освітні програми та контролюватиме великі закупівлі (усе, що понад 5 % річного бюджету). Формування наглядової ради — це величезний виклик, адже цей орган має працювати на громадських засадах, що вже є чинником ризику.

Читайте також:

5 кроків розробки проєктів для розвитку закладів профосвіти

Педагогічна рада — серце навчального процесу: відповідає за зміст програм, доброчесність і розвиток викладачів/ок. Її рішення тепер мають реальну вагу, адже без погодження педагогічної ради не ухвалюють освітніх змін.

Керівник/ця — не адміністратор/ка, а стратегічний/а менеджер/ка. Звітує перед наглядовою радою, відповідає за KPI і фактично є CEO (виконавчим/ою директором/кою) закладу.

Щоб освітянам та освітянкам було простіше розібратися з ролями цих чотирьох гравців і щоб гравці не заважали один одному, у межах проєкту «Профосвіта: Автономія Майбутнього (ПАМ)» експерти аналітичного центру «EasyBusiness» радять використовувати інструмент — матрицю відповідальності (також відому як RACI). Це інструмент, який візуалізує, хто відповідає, узгоджує, консультує та інформує. Також до цієї матриці можна додати авторизованого відповідального: того, хто несе кінцеву відповідальність за результат.

Один із найчастіших страхів у колективах — впровадження внутрішньої системи забезпечення якості (ВСЗЯ). Багато хто сприймає її як перевірку зверху. Насправді це внутрішній компас, який допомагає зрозуміти, чи рухається заклад у правильному напрямі.

У її основі — класичний цикл Демінга: Plan → Do → Check → Act:

• Плануй — формулюйте чіткі, вимірювані цілі: не підвищити якість освіти, а створити два нові модулі за участю роботодавців до кінця року. 
• Роби — виконуйте заплановане.
• Перевіряй — вимірюйте прогрес і шукайте слабкі місця.
• Вдосконалюй — виправляйте помилки, масштабуйте успіх.

Щоб пройти увесь цикл до кінця, важливо «їсти слона маленькими шматочками», тобто починати з одного конкретного аспекту, наприклад анкетування роботодавців, і довести його до ідеалу.

Другий ключ до ефективності — прозорість. Команда має бачити результати моніторингу, розуміти логіку рішень й усвідомлювати, що контроль — це не покарання, а діагностика. Саме тоді система якості перестає бути формальним документом і перетворюється на поведінкову норму, «коли ти не кидаєш сміття на вулиці, навіть якщо ніхто не бачить».

Автономія закладів освіти — це не втеча від контролю, а дорослість системи, яка навчилася самостійно підтримувати власну якість.

Читайте також:

Коли автономія стає ресурсом відбудови: як новий закон «Про професійну освіту» може посилити ринок праці

[Проєкт «Профосвіта: Автономія Майбутнього» впроваджує ГО «EasyBusiness» за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яку реалізує Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ Ukraine) GmbH та Solidarity Fund PL in Ukraine (SFPL)].

Ярослав Жидик, керівник проєкту ПАМ, керівник напрямку регіонального розвитку ГО «EasyBusiness», Сніжана Леу-Севериненко, старша експертка з розвитку професійної освіти, та Валерія Шемшученко, старша консультантка ГО «EasyBusiness» та проєкту ПАМ

Фото ГО «EasyBusiness»