Як змінюється фізкультура в школі — пояснюємо на прикладі руху «JuniorS»

Марія Павлічук — у минулому продюсерка відомих програм «Підйом» та «Ревізор» на «Новому каналі». Останні сім років вона разом із телеведучим Олександром Педаном розвиває громадську організацію «JuniorS», що впроваджує нові підходи до уроків спорту, де діти можуть обирати активності, розвивати емоційний інтелект і отримувати задоволення від руху.

Про те, як Марія Павлічук прийшла з телебачення до громадського сектору й тепер змінює фізкультуру в школі — читайте в розмові з «Вчися.Медіа» (у межах циклу інтерв’ю до 15-річчя Інституту лідерства та управління Українського католицького університету).

— Розкажіть, будь ласка, про свій шлях у громадському секторі: як і чому медіапродюсерка вирішила заснувати громадську організацію?

— Коли я була продюсеркою, мені подобалося робити щось соціально важливе та класне. Першим проєктом із таким складником була програма «Підйом» з Олександром Педаном, Сергієм Притулою та Ольгою Фреймут. Тоді ми не ставили за мету займатися соціальними справами спеціально — це не було настільки поширеним, але хотілося, щоб це стало частиною програми. Спочатку вирішили зосередитися на набутті популярності, а потім через неї просувати соціально важливі наративи.

Згодом я мала особистий благодійний проєкт: запропонувала тоді ще новоствореній «Українській біржі благодійності» просити публічних людей та лідерів думок, щоб вони у свій день народження відмовлялися від подарунків на користь якоїсь благодійної ініціативи біржі та розповідали про це в соцмережах. Утім, організація не дійшла до втілення, і я самостійно розпочала цей проєкт.

Спочатку зверталася до тих, кого знала, потім і до «холодних контактів». Багато з тих, хто почав займатися благодійністю у відповідь на мою пропозицію, роблять це досі. Перша сума, яку ми назбирали, — близько двох із половиною мільйонів гривень (це було до 2014 року, коли суспільство ще не розуміло, як можна робити спільні збори коштів).

До створення громадської організації я прийшла абсолютно випадково. Мені здається, що кожна публічна людина повинна взяти на себе певну соціальну місію. Я часто говорила про це з Олександром Педаном. Так ми прийшли до теми спорту: Олександр дуже спортивний і міг бути прикладом для дітей.

Він хотів працювати разом зі мною, але майже рік ми не могли стартувати: розглядали ідею соцмережі для дітей у спорті та інші варіанти. Згодом до нас звернувся президент Федерації чирлідингу з пропозицією провести чемпіонат. Ми вирішили розширити ідею і створити фестиваль різних видів спорту для школярів і школярок.

Спершу хотіли зробити фізкультуру цікавою та доступною. Після початку широкомасштабної війни переосмислили місію: тепер це покращення фізичного й ментального здоров’я дітей та молоді. Саме тоді я почала чітко усвідомлювати, що означає ця робота для мене: якщо для Саші важлива свобода вибору спорту, то для мене — щоб якомога більше дітей були щасливими.

— Які найбільші досягнення «JuniorS» і які проєкти зараз активно розвиваються?

— До широкомасштабної війни нам було важливо змінити підходи у викладанні шкільної фізкультури. У серпні 2022 року в Україні затвердили нову модельну програму з фізкультури в школі, яка дає дітям змогу обирати різні види спорту на уроках. В один момент я зрозуміла: на папері поміняти все легко, навіть попри бюрократію, а в головах — набагато важче. Спочатку ми працювали точково з Міністерством освіти і науки, потім з учителями, департаментами освіти на місцях, із батьками та дітьми. Тепер розуміємо: це всеосяжний процес — не можна поміняти щось в одному місці й очікувати, що зміниться все.

Ми почали створювати мережу шкіл «JuniorS» — це була моя магістерська робота в Українському католицькому університеті. Школа «JuniorS» — та, яка перейшла на нову модельну програму, дає дітям вибір серед декількох видів спорту на уроках фізкультури та проводить наприкінці чверті ліги. У мережі шкіл є градація: бронзова, срібна й золота ліги. Бронзову відзнаку мають 236 шкіл. Срібна відзнака охоплює ті школи, які об’єдналися в організаційний комітет для створення ліг у межах своєї громади. Золота ліга мала об’єднати обласні підрозділи, але наразі ми переосмислюємо роль цієї відзнаки.

Торік експертна група під керівництвом організації «JuniorS» — учителі-практики та науковці й науковиці — створила концепцію фізичної культури в межах політики «Освіта для життя». У ній є приклади практичних занять, що розвивають ключові компетентності й наскрізні вміння, а також описано, яким має бути випускник школи відповідно до державного стандарту.

Зараз ми зосереджені на чотирьох продуктах.

Перший і основний — клуби «JuniorS». Це офлайн-заняття на базі шкіл, переважно тих, що вже працюють із нами. Вчителі фізкультури відкривають ФОП і стають тренерами. Діти займаються двічі на тиждень і можуть пробувати різні види спорту без потреби постійно купувати нове спорядження.

Другий напрям — дитячі табори «JuniorS». Вони схожі на клуби, але більш інтенсивні. Протягом 10 днів діти занурюються в спорт і розвиток емоційного інтелекту.

Третій — фестивалі «JuniorS Games». Ми проводимо їх разом із місцевою владою, щоб показати батькам важливість хобі та спільного дозвілля. На фестивалях є різні спортивні й творчі активності — від спорту до малювання та настільних ігор. Цього року додалася програма фінансової грамотності від одного з банків.

Ми хочемо донести: дитині важливо мати хобі навіть під час війни. І це має бути її власний вибір. Тут не про перемоги, а про задоволення й підтримку ментального здоров’я. 

Четвертий напрям — флешмоби та челенджі, зокрема дні ментального здоров’я. У цих заходах ми нагадуємо вчителям: їхнє ментальне здоров’я — не менш важливе, тому варто спершу подбати про себе.

— Які цінності ви прагнете передати через місію вашої організації дітям, учителям та батькам?

— За ці роки ми переглянули наші цінності й залишили три із семи: рух, дружба й Україна.

Рух у нашому розумінні не обмежується лише фізичними вправами, а охоплює різну активність. Також ми віримо, що одна людина ніколи не зможе зробити щось настільки класно, як у команді — завдяки дружбі. У наших клубах практикуємо лише командні види спорту, і нам важливо досягати співпраці та напрацьовувати вміння грати спільно.

Усе, що ми робимо, — заради України та з Україною в серці. У кожному клубі є інтерактивний плакат, який має три порожні полотна під словами «Рух», «Дружба» й «Україна». Діти підходять і дописують, що для них означає кожне із цих слів. Ці плакати — окремий літопис, який допомагає нам зрозуміти, як діти пропускають через себе наші цінності.

Існує хибне враження, що діти не цікавляться фізкультурою. Насправді в них просто немає простору, щоб нею займатися. Наше суспільство зробило все, аби дитина була покірною, тихенько сиділа на одному місці. Це мене дратує: ми нібито хочемо, щоб діти рухалися, але не створюємо для цього жодних умов. Нам комфортно й зручно, щоб вони сиділи в гаджетах. Діти банально забули якісь прості ігри, особливо у великих містах. Вони бачать своїх однолітків в офлайні й не знають, що з ними робити. Це треба й можливо змінювати.

— Що вам дала освіта в УКУ і як на вас вплинула як на управліницю? Які інсайти допомогли в роботі з командою та проєктами?

— Про навчання в Інституті лідерства та управління від УКУ я дізналася із соцмереж. Була впевнена, що просто проходжу безплатний тренінг, а не вступаю на магістерську програму. Попри те, що я не дуже усвідомлено прийшла в ІЛУ, це правильно насичена програма для людей із громадського сектору. Команда викладачів постійно отримує зворотний зв’язок від студентства, щоб зробити програму максимально прикладною, розкласти «по пазликах» управління громадським сектором.

Саме в УКУ я змогла переусвідомити слово «управління». На певному етапі життя сама собі влаштувала демарш: хто мені дав можливість кимось керувати, розказувати, як і що робити? УКУ допоміг переосмислити: лідери мають брати ініціативу. Для мене це був важливий етап усвідомлення, без якого я, мабуть, не змогла б розвиватися далі.

— Які практики ви радите впровадити в життя, щоб лишатися активною і повною енергії управліницею?

— Для початку ввести в рутину 10 хвилин зарядки зранку. Цього достатньо, щоб пробудити тіло й мозок. У середньому мозок людини має 86 мільярдів нейронів, дві третини з яких відповідають за рух. Якщо управлінець буде пам’ятати це й усвідомлювати, що будь-який рух пробуджує мозкову діяльність і натхнення, то ці 10 хвилин стануть привабливішими.

Зараз я пробую медитувати, але налаштовування на це займає більше часу, ніж заняття. Утім, дуже важливо повертатися до свого тіла й виконувати прості вправи. Треба дякувати собі за те, що приділили цьому час, навіть якщо здається, що нічого не виходить.

Фото Марії Павлічук

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.