Інформаційна рівновага: 5 «скафолдів» для розвитку медіаграмотності учнівства та вчительства

У світі, де штучний інтелект замінює бібліотеки й пошукові системи, тримати рівновагу буває непросто. Людина перевантажена величезними потоками інформації, а її іще треба класифікувати на важливу та не дуже, правдиву й сумнівну. Така робота й без інтернету не була простою, що вже говорити про часи дипфейків, маніпуляцій, кібератак та пропаганди.

Якщо дорослі мають власні напрацьовані рецепти боротьби й уміють протистояти інформаційному хаосу (здебільшого), то дітей треба навчати медіаграмотності. Учительство сьогодні стоїть перед величезним викликом:

• передавати учнівству предметні знання й водночас дати хоча б орієнтири в цифровій безпеці;
• навчити розрізняти дезінформацію;
• вселити довіру до інституцій, відчуття захищеності та розуміння, що діти не самі зі своїми проблемами.

Напевно, найважливіше завдання освіти сьогодні — дати учням та ученицям упевненість у собі, у світі та в системі, що їх оточує і частиною якої вони є. Це єдиний спосіб навчити молоде покоління українців та українок протистояти ІПСО, ворожим наративам та маніпуляціям. Досягти таких результатів система освіти може лише завдяки вчительству, а йому потрібна чітка опора в роботі — наприклад, скафолди.

Пропонуємо збудувати чітку структуру скафолдів для інформаційної безпеки вчительства та учнівства, зокрема через алгоритм створення захищеного інформаційного дому.

Матеріал для побудови

Реальне знання завжди ґрунтується на фактах та глибині, залежності, релевантності й гнучкості взаємозв’язків між ними. 

Факт — це те, що можна підтвердити, те, що не залежить від будь-чийого ставлення, позиції, думки чи користі, існує незалежно від побажань.

Важливо! Якщо людина володіє набором фактів — це не означає, що вона має глибокі ґрунтовні знання й уміє та може їх правильно інтерпретувати чи представляти.

Думка (судження) — це ставлення, висловлені погляди людини на якусь тему чи ситуацію на основі власного досвіду та переконань. Такі ставлення не обов’язково мають бути правдивими, вони не відображають об’єктивної реальності, не є істиною — просто демонструють світобачення та суб’єктивну реальність конкретної людини.

Практика: тренуємося розрізняти факти й судження.

• За вікном дощить.
• Тоня прийшла до школи в жовтому светрі.
• Аліна отримала 10 балів за контрольну роботу.
• Петро найкраще в класі знає фізику.
• Степану личить цей шарф.
• Марія Василівна — найкраща вчителька в усій школі.
• Директор школи добре виконує свою роботу.
• Хімія — дуже складна наука.
• Фізкультура — найлегший предмет у школі.
• Станіслав Іванович працює в школі вже 15 років.

Акценти: чому вміння відрізняти факти від суджень — основа медіаграмотності?

На практиці це нелегка навичка, якої неможливо навчитися раз і на все життя. Сьогодні ми можемо розуміти, що фраза «Цей засіб найкращий з усіх» є рекламою, а завтра почути від улюбленого блогера/ки «Купуйте цей продукт, бо лише з ним ви будете в безпеці» й придбати щось непотрібне, не розуміючи чому.

Учнівству й дорослим треба постійно тренуватися розрізняти факти й судження — надто вже приємно / вигідно / легко вірити в те, що нам підходить.

Читайте також:

Матеріал для побудови

Три кити, на яких тримається інформаційна та медіаграмотність:

• факти (дивитися перший скафолд);
• стандарти журналістики;
• якісні джерела інформації.

Зверніть увагу! Людина може оперувати фактами, але водночас не говорити правди! Фактами можна маніпулювати: обирати лише ті, що підтверджують одну позицію, але упустити суперечливі або альтернативні.

Стандарти журналістики унеможливлюють маніпуляції та є фільтрами якісних новин, але обов’язкові лише для журналістів. Блогери, інфлюєнсери, пенсіонери, що показують рецепти консервування, юні моделі, які рекламують певні товари, студенти чи студентки, що підпрацьовують, розповідаючи про готелі або заклади харчування, — це люди, які висловлюють свої думки, погляди та позиції. І найважливіше — мають на це повне право в демократичній державі.

Інфлюєнсери, блогери, самопроголошені або й справжні експерти не є журналістами — вони лише публічно висловлюють певні думки, тому не зобов’язані дотримуватися професійних (журналістських) вимог, а саме:

• балансу думок і поглядів у тому, про що говорять;
• оперативності;
• достовірності;
• точності;
• відокремлення фактів від коментарів;
• повноти представлення інформації.

Джерело інформації — це завжди про людину або організацію (інституцію). Якісним джерелом інформації може бути людина, що має відповідну освіту, здобутки та визнання в професійній сфері й серед колег. Про якісне джерело інформації завжди можна знайти відкриті дані, відомості про шлях зростання (освіта, регалії, працевлаштування тощо).

Практика: тренуємося вирізняти якісні джерела інформації.

• Євдокія Петрівна дає рекомендації молодим науковцям щодо написання матеріалів.
• Міністерство освіти і науки України поширило інформацію про освітні програми для шкіл.
• Віктор із сусіднього будинку рекомендує ставити дверні замки лише його власної фірми.
• Блогер-мільйонник Степан радить шампунь, який використовує сам.

Акценти: чому так важливо обирати інформацію, яка ґрунтується на фактах, стандартах журналістики та якісних джерелах?

Можна визначити рекомендацію блогера і його аргументи про, скажімо, найкращого виробника консервованої кукурудзи як цінну інформацію, але це буде лише його думка — або реклама. Подібна інформація буде якісною за умови дослідження продукції кількох виробників, залученості експертів та оприлюднення звіту у фахових ресурсах із дотриманням усіх стандартів журналістики.

Матеріал для побудови

Упередження — це помилкова внутрішня установка в способі мислення людини, що заважає ухвалювати правильні рішення. Свідомо чи несвідомо, але упередження змушують людину мислити поверхово та хибно, часто негативно щодо іншої людини чи групи людей.

Стереотипи — шаблони мислення — створюють для людини, що їм піддається, світ, який має рівнятися на певну прийнятну для конкретної людини норму.

Упередження, стереотипи та узагальнення — найпростіший шлях до хибної логіки. Хибна логіка як форма міркування може здаватися цілком раціональною, але такою не бути. Наприклад, усі люди, не беручи до уваги винятків, патології тощо, мають вуха. Вуха — це орган слуху, отже, усі люди мають слух. Це логічно, але хибно.

Хибна логіка — це ніби захисний плащ чи парасоля під час дощу. В інформаційному просторі багато маніпуляцій, фейків, фішингу, кібератак та інших небезпек. І коли мозку бракує інформації, досвіду або ресурсів (особливо в умовах стресу чи тиску), людина може поєднати в логічний ланцюжок елементи, які зовсім нелогічні академічно, професійно, законно чи етично.

Найчастіше хибна логіка виникає там, де є бажання за будь-яку ціну довести правоту чи перевагу однієї людини над іншою. Така логіка насправді є маніпуляцією та спотворенням фактів.

Важливо розуміти! Хибна логіка не завжди свідчить про погані наміри. Утомлена, виснажена, дезорієнтована чи налякана людина може продукувати хибну логіку майже несвідомо. А людина, яка не має досвіду та достатніх знань у темі, легко може інтерпретувати факти так, як вони вписуються в її суб’єктивну картину світу.

Тож базовим є універсальне правило: можна всіма силами розвивати й формувати в індивідуума медіаграмотність, але якщо він чи вона не буде розширювати світогляду, формувати гнучкості та пластичності мислення, не матиме базових знань про світобудову, людське тіло та природу (фізику, хімію, біологію, географію та астрономію) — рівень медіаграмотності буде непостійним: варіюватиметься від низького до високого й час від часу балансуватиме на їх межі залежно від сфери й теми інформації.

Читайте також:

Практика: розширюємо розуміння понять «узагальнення», «упередження», «стереотипи».

Щоб спонукати до дискусії, обміну досвідом та інформацією, самостійно досліджуємо ці поняття.

• Розділіть фліпчарт, дошку чи ватман на три частини з назвами понять — тут будуть розміщені ваші спільні з класом визначення та приклади.
• Для першого етапу об’єднайте дітей / підлітків у три групи, дайте їм 10 хвилин на формування визначення та пошук прикладів (із власного життя, медіа чи соціальних мереж). Упродовж наступних 10 хвилин команди представлятимуть свої думки. Обговоріть їх разом, дійдіть спільного визначення та одного-двох прикладів.
• Для детальнішого заглиблення в тему запропонуйте опрацювати матеріали про упередження та стереотипи. Учнівству старших класів порадьте переглянути ролик про боротьбу зі стереотипами та упередженнями.

Акценти: міркуємо, до яких наслідків може призвести хибна логіка та упередження в особистому й професійному житті.

Якою б освіченою не була особистість, завжди є галузь чи сфера, у якій вона чогось не знає. Крім того, усі ми буваємо втомлені, розгублені та виснажені: у такому стані мозок завжди шукає найпростіші шляхи та рішення. Тож усі ми можемо послуговуватися хибною логікою. Важливо вміти повертати себе в стан аналізу. Людина — це єдина істота, яка може думати про те, як вона думає, тож часом варто повертатися до своїх рішень і проводити ревізію: чи не хибна логіка стала їх причиною?

Матеріал для побудови

Одне з важливих правил роботи з інформацією: шукаючи інформацію / працюючи із ШІ, важливо не загубити себе. Найпоширенішою пошуковою системою в Україні залишається Google. Він збирає інформацію про життя користувачів/ок у мережі та видає результати пошуку, орієнтуючись на неї. Тут є ризик застрягнути в інформаційній бульбашці, перетворивши її на храм власної псевдоекспертності та правоти.

Інформаційна бульбашка — це термін, що позначає інформаційний простір навколо споживачів/ок інформації, який алгоритми соціальних мереж добирають так, щоб підтверджувати думки, ставлення та вподобання цих користувачів. Альтернативні думки та факти, події, які їм відповідають, будуть приховані від таких користувачів/ок. У такий спосіб люди отримують багато підтверджень власних переконань, упереджень та стереотипів, ще більше в них переконуються і відгороджуються від можливості побачити, зрозуміти й прийняти альтернативні погляди.

Щоб не стати жертвою власних упереджень та стереотипів (які є в усіх), варто насамперед розуміти базові правила користування пошуком.

Подбати про «здоров’я» браузера можна, дотримуючись таких правил для Google Chrome:

• регулярно оновлюйте Google Chrome до останньої версії, щоб отримувати найновіші функції безпеки та виправлення помилок;
• очистіть кеш та історію, щоб звільнити місце на диску та покращити продуктивність браузера;
• використовуйте безпечний перегляд Google Chrome, щоб захиститися від шкідливих сайтів та завантажень;
• видаліть розширення, якими не користуєтеся, щоб зберегти ресурси браузера.

Практика: відчиняємо двері до безпечного пошуку та споживання інформації.

Щоб зрозуміти, як працює формування інформаційної бульбашки навколо кожного й кожної, порадьте учнівству виконати вправу «Інформаційна бульбашка».

Нагадайте вашим учням та ученицям, що пошук у Google не закінчується написанням чи проговорюванням ключових слів — варто практикувати пошук точних фраз, ключових слів на конкретному сайті (не заходячи на нього), шукати фразу без якогось слова тощо.

Щоб пригадати, як це робити, опрацюйте інструкції-рекомендації:

• як уточнити пошук у Google;
• як шукати за зображенням у Google;
• як шукати зображення в Google;
• як отримувати точніші результати пошуку за допомогою фільтрів;
• як здійснити розширений пошук у Google.

Розкажіть учнівству про інші варіанти пошукових систем, наприклад:

• Bing;
• Brave Search;
• DuckDuckGo;
• Oscobo.

Читайте також:

Запропонуйте дітям чи підліткам шукати ту саму інформацію в різних пошукових системах. Після практичного дослідження визначте: що в них спільне й відмінне? Який сенс шукати інформацію в різних пошукових системах? Чи однакова політика конфіденційності в усіх? Яку інформацію вони збирають про своїх користувачів/ок? Чому це важливо знати?

Акценти: проводимо базовий аналіз і налаштування свого робочого простору для максимально ефективної та безпечної роботи.

Щоб зрозуміти світ навколо себе, щоб оцінювати інформацію критично, недостатньо використовувати навички медіаграмотності. Треба виходити з інформаційної бульбашки та розширювати світогляд. А щоб це було безпечно — починати з базових налаштувань тих «дверей», які дають нам доступ до інформації в цифровому світі.

Матеріали для побудови

Подати будь-яку інформацію можна по-різному.

Наприклад, новину про те, що в школі відкриють новий комп’ютерний клас, можна написати правдиво: «У листопаді в школі № Х міста Києва відкриють новий кабінет інформатики із 15 новими комп’ютерами. Фінансування МОН». 

Якщо робити із цієї новини дезінформацію, вона матиме такий вигляд: «У наступному році в школі № Х міста Львова відкриють новий кабінет інформатики із 10 новими комп’ютерами, кошти на який надала міська рада». 

(Дезінформація — це навмисне подання неправдивої інформації з метою введення в оману. — ред.)

Роблячи із цієї новини місінформацію, можна подати її інакше: «Житель мікрорайону повідомив, що бачив зі своєї квартири на сьомому поверсі, як до школи, яка навпроти його будинку, привезли нову техніку. Двоє працівників розвантажували новенькі принтери та сканери й заносили в заклад».

(Місінформація походить від дезінформації, але це ненавмисне введення в оману; інформація може бути неточною, неповною, суб’єктивною, перекрученою. — ред.)

Створюючи на основі цієї новини малінформацію, можна сказати: «У школі № Х міста Києва в листопаді відкриють новий кабінет інформатики із 15 новими комп’ютерами. Фінансування надало МОН. Наші джерела повідомили, що ці комп’ютери вже “переписані” на одного з учителів школи. Чи правда це…».

(Малінформація — це інформація, яка є правдивою та фактичною, але яку поширюють з метою завдати реальної шкоди особі, організації, державі тощо. — ред.) 

Якщо готувати на основі цієї новини маніпуляцію, зміст буде таким: «Коли в усіх школах вимагають від дітей самостійного навчання, а не бездумного переписування інформації з телефона, інтернету та ШІ, у школі № Х міста Києва в листопаді відкриють новий кабінет інформатики із 15 новими комп’ютерами. Фінансування надало МОН. Ще більше комп’ютеризації і ще менше реальних знань — схоже, це політика нашого міністерства».

(Маніпулювання — це спосіб психологічного впливу, спрямований на зміну активності аудиторії, її ідей, думок, поглядів тощо, який залишається непоміченим. — ред.)

Практика: формуємо надійний бар’єр / захист, який утримає наш дім від будь-яких опадів (впливів) із маніпуляцій, пропаганди чи ІПСО.

Вправа «Чотири слова, що втримають ваш дах».

• Запропонуйте своїм учням та ученицям подати ту саму інформацію як факт, дезінформацію, місінформацію, малінформацію та маніпуляцію.
• За підсумками роботи обговоріть різницю між цими явищами та масштаби їх використання в медіа або соціальних мережах.

Акценти: розбираємося, чому так важливо вміти оцінювати та вловлювати тонкощі подання інформації.

Інформація навколо нас усюди — не лише в мережі Інтернет. Ми спілкуємося з людьми, випадково чуємо розмови в транспорті, помічаємо рекламу на бордах або в супермаркеті. Нам щодня пропонують брошурки в магазинах, а пропозиції та рекомендації в додатках надходять ледь не щохвилини.

Інформаційна рівновага в сучасному світі — базова вимога й навичка. Пропоновані вправи нададуть можливість попрацювати як у колі колег-освітян, так і в учнівському колективі для побудови системи власних опор у боротьбі з інформаційним хаосом, фейками та дезінформацією.

Зверніть увагу! Скористатися цими порадами можна як в онлайн, так і в офлайн-режимі. Ви можете комбінувати їх, розділяти для роботи на окремих заняттях або провести комплексний урок. Це може бути робота в класі або елемент самоосвіти дітей удома.

Матеріали та вправи можна запропонувати учням й ученицям у формі бесіди, дискусії, години спілкування чи як інформаційну довідку для розсилки в учнівських та батьківських групах.

Ми зібрали базові скафолди, щоб спорудити міцну будівлю медіаграмотності у світі кожного та кожної. Якщо, працюючи з матеріалом, ви захочете зробити ваш медіаграмотний дім ще міцнішим — доповнюйте його. Пропаганда, ІПСО, протидія вербуванням, кібербезпека тощо — усі ці поняття можете пропрацювати у ваших класах та колективах. Допоможуть у цьому інтерактивні ігри та матеріали Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». 

Як не дивно, розібратися з простим буває найскладніше. Справді простого в нашому світі мало, а самі люди — складні фізичні, психосоціальні та духовні істоти. Інформація — не завжди однозначна й часто багатосенсова. Сприйняття реальності залежить від суб’єктивного кута зору кожної конкретної людини. 

Світ динамічний, мінливий і змінюється так швидко, що встигати за всім просто неможливо. І навіть коли виникає FOMO (Fear of missing out) — страх не встигнути чогось зробити, дізнатися чи побачити, — ми можемо вибудувати для себе й тих, хто поруч, надійні опори: базові скафолди для успішного пізнання інформаційного світу, грамотного формування його навколо себе та виваженої безпечної взаємодії з інформаційними світами інших людей.

Фото Canva