Менторство для підлітків: як це працює

У підлітків виникає чимало запитань: ким бути, куди вступати, кого слухати, як почути себе та свої бажання? Хочеться і самостійності, і надійної людини, на яку можна спертися. Нею може стати ментор або менторка, які стають надійною опорою для підлітків.

Менторство — це взаємодія та передавання досвіду від наставника/ці (ментора/ки) до менш досвідченого підопічного / підопічної (менті). Крім стандартних порад наставника/ці «піди туди і зроби оце», ментор / менторка забезпечує емоційну підтримку. Він / вона не дає інструкцій, а допомагає знайти власний шлях.

Менторство охоплює підтримку, партнерство та комунікацію. Тож ментор або менторка — це людина, яка:

● ставить правильні запитання;

● ділиться досвідом без нав’язування;

● допомагає дивитися на світ ширше;

● створює безпечний простір для діалогу.

Ментор / менторка не розв’язує проблем замість підлітка. Головна задача цієї людини — навчити мислити, аналізувати й брати відповідальність за свої рішення. Тож у такому форматі взаємодії немає місця оцінкам, контролю та хаосу.

Сьогодні в Україні з’являються організації, які працюють із менторством і бачать у ньому реальний інструмент підтримки підлітків. Наприклад, благодійний фонд «Був Тут» виріс саме з ідеї, що кожному й кожній важливо мати поруч людину, яка не оцінює, а допомагає розібратися в собі та світі. 

Через війну нам усім потрібні внутрішні та зовнішні опори, зокрема підліткам. Вони переживають час змін, гормонального вибуху та непростих рішень. Окрім того, світ змінився: вибір, ким стати й куди рухатися, став набагато ширшим. Інформації багато, а розібратися з нею та розкласти думки на полиці стає складніше. Тож підлітки потребують третьої сторони, з якою можна чесно говорити про сумніви та страхи.

Ментор/ка закриває одразу кілька важливих потреб:

1. Безпечна розмова без оцінки.
2. Підтримка у виборі шляху.
3. Формування впевненості.
4. Розвиток критичного мислення.

Така системна підтримка допомагає підліткам у складний час побудувати внутрішню опору й почути власне «Я».

Менторство має короткострокові й довгострокові результати. Невеликі зміни можна побачити одразу. Насамперед змінюється внутрішній стан підлітка/и. З’являється більше впевненості, спокою та розуміння, що з ним / нею все гаразд.

Далі — поведінка:

● підлітки починають брати більше відповідальності;

● легше ухвалюють рішення;

● менше бояться помилок.

Ще один важливий ефект — розширення горизонту. Ментор/ка часто відкриває нові можливості, про які підліток чи підлітка навіть не здогадувалися: професії, формати навчання, підходи до життя.

«Я часто бачу, що підліткам дуже не вистачає безпечного простору, де можна без сорому чогось не знати й чесно говорити про те, що насправді відчуваєш. І коли поруч є людина, яка не знецінює цих відчуттів, а приймає їх — це дуже змінює стан. Із часом з’являється більше впевненості, підлітки починають краще розуміти себе, свої сильні сторони й те, куди хочуть рухатися. І, мабуть, найцінніше: вони перестають відчувати, що залишились із цими питаннями наодинці», — зазначає Дарія Солодкова, співзасновниця «Був Тут».

Треба більше слухати, а найголовніше — чути менті. Не варто відразу давати готові відповіді чи поради, адже цінність полягає в тому, щоб підліток або підлітка самостійно знайшли та сформулювали відповіді всередині себе.

Запитання ставлять по-різному. Іноді ними можна довести до вже очевидної або ж «потрібної» відповіді. Але це не той варіант. Запитання мають спонукати до роздумів. Наприклад: «Що із цього відгукується тобі найбільше?» чи «Яким ти бачиш наступний крок?».

Усі ми в підлітковому віці переживаємо схожий досвід. Проте це не причина знецінювати чужий досвід. Навіть якщо проблема вам здається дрібною, не потрібно нею нехтувати. Тож про фрази «Хіба це проблеми», «Потім буде важче», «Ой, та не хвилюйся, у мене зараз гірше» слід забути.

Із попереднього пункту можна зробити неточний висновок, що власний досвід у роботі ментора/ки варто відкинути, але це не так. Ділитися ним можна, це допомагає показати, що ту чи ту проблему цілком реально розв’язати. Проте не забуваймо: у вас було так, але в менті може бути інакше.

У зв’язку «ментор –– менті» головну роль відіграє довіра, а вона ґрунтується на регулярності, стабільності та послідовності. І насправді це секрет усіх здорових людських взаємин. І дорослі, і підлітки потребують передбачуваності та впевненості, що «сказав» = «зробив». Також важливо, щоб ментор/ка не змінював/ла своєї думки від зустрічі до зустрічі.

На початку свого шляху ментору / менторці часто хочеться взяти й зробити все замість менті або ж надати готові інструкції з чіткими пунктам. Але тут варто пам’ятати, що головна задача –– бути поряд, підтримувати й допомагати шукати свій шлях.

Менторство — це не рух в один бік. Дорослі теж вчаться в підлітків: гнучкості, відкритості, чесності. І саме це робить процес живим. Тож не треба намагатися бути «правильним» / «правильною». Набагато важливіше — бути чесною людиною.

Менторство — це про присутність, увагу й готовність бути поруч у важливий період життя підлітка. У світі, де багато шуму й тиску, ментор/ка може стати тим маяком, який допомагає не загубитися.

Фото Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.