Від наставництва до гнучкого графіка та конкурентної зарплати: як у Великій Британії підтримують учительство на початку кар’єри

У Великій Британії не обов’язково закінчувати педагогічний факультет, щоб працювати вчителем або вчителькою в школі. Більшість приходить у вчителювання із бакалаврським ступенем з інших спеціальностей — суміжних зі шкільними предметами.

Та чи можна викладати в школах без вивчення педагогіки? У Великій Британії всі майбутні вчителі та вчительки проходять додаткову підготовку й здобувають статус кваліфікованого вчителя/ки. Навчання триває майже рік та передбачає практику в школі під супроводом наставників/ць.

Як навчають майбутніх учителів та вчительок у Великій Британії?

• Які вимоги висуває держава до педагогів і педагогинь?
• Як працює система наставництва?
• Як у британських школах підтримують учителів-початківців?

Про все «Вчися.Медіа» розповіла Надія Майбогіна, викладачка бізнесу та економіки в Brockenhurst College (Англія).

Щоб працювати педагогом чи педагогинею у Великій Британії, потрібно отримати статус кваліфікованого вчителя (Qualified Teacher Status, скорочено QTS). Він дає змогу викладати в державних школах і підтверджує, що вчитель / учителька відповідає національним професійним стандартам, розповідає Надія Майбогіна. Без цього статусу можна викладати в незалежних школах (приватних закладах — ред.) або за нижчу заробітну плату на тимчасових посадах, не маючи широких кар’єрних перспектив. 

Отримати QTS можуть фахівці та фахівчині, які здобули ступінь бакалавра з будь-якого предмета й атестат про загальну середню освіту (GCSE — General Certificate of Secondary Education) з оцінками «складено» (або вище) з математики та англійської мови. Якщо є бажання викладати в молодшій школі, то знадобиться оцінка «складено» ще й із Science (природничі науки): цей предмет — один з основних (разом із мовою та математикою) у початковій ланці.

«Цікаво, що, хоч у Великій Британії і є окремі педагогічні спеціальності в університетах, це не таке поширене явище. Більшість приходить викладати в школи, маючи диплом з іншої сфери. Але щоб тобі дозволили навчати дітей, потрібно мати статус кваліфікованого вчителя», — пояснює Надія Майбогіна.

Найпростіший спосіб увійти до професії — зареєструватися на курс учителя-початківця, після завершення якого слухач або слухачка отримує QTS. Цей курс, як правило, триває дев’ять місяців і починається з вересня. Пропонувати таке навчання можуть окремі освітні організації, часто влаштовані на базі шкіл.

Зауважимо, що ця підготовка платна: вона коштує приблизно 6–9 тисяч фунтів стерлінгів (330–500 тисяч гривень). Майбутні вчителі та вчительки можуть подати заявку на кредит й оплатити навчання в такий спосіб. А ті, хто планує викладати математику, фізику, хімію, інформатику або європейські мови, нічого не платять. Ці предмети пріоритетні, тож держава не тільки бере на себе витрати за підготовку вчителів/ок, а ще й виплачує їм стипендію. 

Меншу підтримку мають учителі/ки географії, релігієзнавства та біології. Для порівняння: держава виділяє 5 тисяч фунтів стерлінгів (280 тисяч гривень) на підготовку вчителя/ки біології та 31 тисячу фунтів стерлінгів (1,7 мільйона гривень) — на вчителя/ку хімії. Окрім держави, фінансову допомогу можуть надавати різні освітні організації.

«Сам курс проводять на базі закладів освіти, тобто майбутні вчителі/ки мають відвідувати школи, щоб отримати всебічне уявлення про роботу цих закладів. Також їм надають наставника чи наставницю — досвідчених педагогів та педагогинь», — розповідає Надія Майбогіна.

Учителі-початківці спочатку дивляться, як наставники/ці проводять уроки, потім разом обговорюють структуру занять, їхні особливості, розбирають, що вдалося, а що ні. Із часом молоді фахівці/чині готуються до проведення уроків. Наприкінці підготовки вони складають власне портфоліо з напрацюваннями, які потім оцінюють наставник чи наставниця та спеціальна комісія. Лише після цього їм видають статус кваліфікованого вчителя.

Крім права викладати в школах, учителі та вчительки з QTS отримують:

• пакет підтримки для вчителів-початківців у перші два роки роботи (включає скорочений графік, подальший супровід наставників/ць, навчання в межах підготовки вчительства на початку кар’єри тощо);
• вищу зарплату, ніж вчителі/ки без статусу;
• ширші кар’єрні можливості.

Найпоширенішим, академічним способом стати вчителем/кою у Великій Британії, за словами Надії Майбогіної, є отримання сертифіката післядипломної освіти з педагогіки (Postgraduate certificate in education, скорочено PGCE), разом із яким надають статус кваліфікованого вчителя (QTS).

Чим цей шлях відрізняється від попереднього?

Сертифікат післядипломної освіти не обов’язковий для викладання в школах, але, на відміну від QTS, передбачає додаткове академічне навчання з педагогіки. Загалом це поєднання університетського навчання та педагогічної практики в школах (часто університети та школи співпрацюють у межах цієї програми як партнери). Щоб отримати сертифікат PGCE, треба пройти річне навчання, яке коштує понад 9 тисяч фунтів стерлінгів, або близько 500 тисяч гривень (як і з QTS, доступне державне фінансування).

Вимоги до отримання сертифіката ті самі, що і в QTS: наявність бакалаврського ступеня та атестат про загальну середню освіту з оцінкою «складено» з англійської мови та математики.

Читайте також:

«PGCE — це радше додаткова кваліфікація, доказ того, що ви маєте хорошу академічну базу. Також цей сертифікат визнають на міжнародному рівні, особливо в Європі, тож із ним можна викладати в школах за кордоном, на відміну від QTS. Крім того, після завершення навчання за програмою PGCE можна отримати бали, які зараховують до ступеня магістра», — пояснює Надія Майбогіна.

За цією програмою майбутні вчителі та вчительки спочатку відвідують університет. Тут упродовж одного-двох місяців їм начитують теоретичний матеріал, а решту часу відводять на практику, яка обов’язково проходить у двох школах (наприклад, перший семестр — в одному закладі, другий — в іншому). Наставники чи наставниці керують навчальним планом учителів-початківців, дають поради щодо проведення уроків тощо.

«У школі, де я раніше працювала, теж була така практика. До нас прийшла докторка наук, яка викладала комп’ютерні науки в університеті. Вона мала хорошу теоретичну базу, але з дітьми не працювала. Спочатку педагогиня відвідувала уроки наставника, потім обговорювала з ним, як взаємодіяти з учнівством, як добирати матеріали відповідно до вікових особливостей, а потім уже проводила власні заняття», — ділиться Надія Майбогіна.

Майбутнім учителям та вчителькам не тільки розповідають про те, як проводити уроки, а й показують інші важливі частини шкільного життя: знайомлять із програмним забезпеченням, особливостями оцінювання, із правилами поведінки учнівства та комунікації з батьками, тобто повністю занурюють у роботу.

Наприкінці програми представники від університету та школи (чи освітньої організації, яка пропонувала таке навчання) оцінюють діяльність учителів-початківців на основі спостережень наставників/ць, а також портфоліо, яке має підтверджувати відповідність професійним стандартам. Потім видають сертифікат — разом зі статусом кваліфікованого вчителя (QTS).

У деяких університетах під час навчання допомагають подавати заявки на роботу в школах та готують до співбесід, щоб учителі-початківці могли якнайкраще розпочати свою педагогічну кар’єру.

У країні добре розвинена система наставництва. Таку можливість пропонують не тільки на програмах QTS чи PGCE, а й у перші два роки роботи вчителів-початківців. Наставники/ці допомагають молодим учителям/кам планувати уроки, розробляти навчальні матеріали й розв’язувати повсякденні завдання — за це вони одержують доплату.

У перший рік роботи навантаження вчителів-початківців не має перевищувати 80 % від загальноприйнятої норми, а на другий — 90 %. Усе для того, щоб сприяти максимально плавному старту й не перевантажувати освітян.

«Хоч учителі-початківці мають меншу кількість уроків, це ніяк не впливає на розмір їхньої зарплати: вони стартують із найнижчої категорії. Учительська зарплата в більшості випадків залежить лише від категорії та кількості загальних годин на тиждень. Зазвичай це 30–37 годин (сюди також входить і підготовка до уроків, навчання та різні наради)», — наголошує Надія Майбогіна.

Рівень зарплат навіть для тих, хто щойно здобув статус кваліфікованого вчителя, конкурентний. Наприклад, в Англії вчитель/ка зі статусом одержуватиме від 32 до 50 тисяч фунтів стерлінгів за рік, або 1,7–2,8 мільйона гривень (на руки це приблизно дві та більше тисячі фунтів стерлінгів на місяць, або близько 112 тисяч у гривневому еквіваленті). Зарплата фахівця без статусу — від 22 до 35 тисяч фунтів стерлінгів за рік, або 1,2–1,9 мільйона гривень.

[Показники рівня зарплат учительства, наведені в матеріалі, варто розглядати в контексті британської економіки: вартість житла, товарів та послуг у Великій Британії істотно вища, ніж в Україні. Тож зарплати відповідають загальному рівню цін і витрат на проживання — ред.]

«Школа сама розпоряджається бюджетом. Якщо їй дуже потрібен якийсь фахівець чи фахівчиня, то керівництво доплачує, наприклад, за виконання управлінських функцій або підвищує категорію вчителя і, відповідно, зарплату, щоб його чи її утримати», — додає співрозмовниця.

Зарплату щороку індексують відповідно до інфляції. Це, за словами Надії Майбогіної, додає відчуття стабільності.

«Та найголовніше — це дружня атмосфера в колективі, де завжди підтримають. Із мого досвіду, навіть якщо помилюся, адміністрація відреагує спокійно та конструктивно. Для мене спочатку це було незвично, бо, коли викликає керівник, здається, що на тебе чекає догана. Але навіть якщо хтось поскаржився, стиль спілкування залишається коректним», — підсумувала Надія Майбогіна.

Фото Артема Галкіна (передрук світлин суворо заборонено) та із фейсбук-сторінки Надії Майбогіної