Відсотки, коефіцієнти та соціальний розвиток: як оцінюють учнівство в школах Польщі, США та Нідерландів

Оцінювання за групами результатів досі породжує дискусії серед українського вчительства, адже замість звичних поточних та тематичних оцінок тепер треба виставляти три або чотири за урок. Наприклад, у предметах мовно-літературної галузі дітей оцінюють за чотирма групами результатів: усна взаємодія, робота з текстом, письмова взаємодія та мовлення. Учительству потрібно підбирати завдання під кожну групу результатів і планувати роботу так, щоб під час вивчення певного твору чи теми оцінити учнів й учениць за кожною з груп.

Назагал наша система оцінювання видається складною. Але якщо порівняти її із системами в школах інших країн, то виявиться, що й там не все так просто.

«Вчися.Медіа» поспілкувалося з українськими освітянками, які працюють у закордонних школах, та дізналося про те, як учнівство Польщі оцінюють за коефіцієнтами, чому в Нідерландах враховують не лише академічні досягнення, а й соціально-емоційний розвиток дитини, а в США ставлять оцінки у відсотках та за 4-бальною шкалою.

Алла Тетерюк працює в одному з ліцеїв Вроцлава — викладає другу іноземну мову. Освітянка розповіла, що система оцінювання в польських школах починається з того, що вчителі/ки обирають певні типи завдань, із якими учні й учениці працюватимуть упродовж навчального року. 

Перелік таких робіт описаний в електронному журналі. Кожне завдання має свою вагу, яка наприкінці семестру та року формуватиме загальну оцінку учня чи учениці. Ліцей, у якому працює Алла Тетерюк, визначає вагу завдань за рекомендаціями Міністерства національної освіти Польщі з урахуванням власних рішень щодо оцінювання.

Учителі/ки самостійно обирають формат та кількість завдань, враховуючи вимоги до свого предмета. У когось може бути три види завдань, а в когось — десять. Наприклад, Алла Тетерюк, як вчителька другої іноземної мови, має обрати мінімум три формати завдань: одну самостійну (kartkowka), одну контрольну (sprawdzian) та одну додаткову роботу (створення проєкту, презентації тощо). Деякі види завдань перегукуються одне з одним, і вчитель/ка сам/а обирає, що найкраще підійде учнівству.

«За кожен вид роботи є максимальна оцінка, яку дитина може отримати. Наприклад, контрольну роботу (sprawdzian) максимально можна оцінювати на 25 пунктів, але контрольна з другої іноземної мови не має “важити” понад 15 пунктів. Я, як учителька, не можу виставити вагу своєї семестрової контрольної роботи на 25 пунктів. Що вище я оцінюю свою роботу і що більша ймовірність, що дитина погано її напише, то гіршою в неї буде середня оцінка», — розповідає Алла Тетерюк.

Читайте також:

У переліку завдань, які обирають учителі/ки, є самостійні роботи, усні відповіді, аналіз тексту, проєкти, презентації, робота з картами та джерелами, активність на лекції, командна діяльність, участь у заходах чи конкурсах та інше.

«Оцінку за конкурс чи захід (konkursy/zawody) ставлять за участь або перемогу в певній активності. Я навіть можу до цього дитину не готувати, та, якщо вона щось виграла, мені приходить сповіщення. Наприклад, у лютому був день іноземних мов: діти розповідали про традиції різних країн, а вчителі іноземних мов отримали повідомлення про те, які місця посіли на цьому заході їхні учні й учениці. Кожному місцю відповідає своя оцінка, яку вчителі/ки записують у журнал. Якщо дитина отримала за участь у конкурсі 15 пунктів, така оцінка може навіть перекрити низькі бали за контрольну роботу», — додає вчителька.

Для учнівства середньої школи немає обов’язкових домашніх завдань, але вчителі/ки можуть задавати додому те, що не завершили в класі, або таку саму роботу, яка була на уроці. Учні й учениці можуть прийти, не виконавши цієї легкої домашньої роботи, лише один-два рази на семестр — це не впливатиме на загальне оцінювання. Якщо дитина прийде неготовою втретє або більше разів (наприклад, не дописала вдома класну роботу), учитель/ка може знизити оцінку.

За словами Алли Тетерюк, такі домашні роботи оцінюють як активності на уроці, за які дитина може набрати від 1 до 5 балів. Не виконана понад три рази домашня робота дорівнює нулю, а така оцінка суттєво впливає на семестрову.

За кожне завдання учень чи учениця набирає від 0 до 100 балів. Наприклад, якщо завдання «важить» 80 балів, то до його виконання треба ретельно готуватися: воно стане значною частиною оцінки за предмет. А от завдання «вагою» 5 балів — легке та проміжне. Так само учні й учениці розуміють, що завдання, наприклад, на 60 балів матиме у фінальній оцінці більшу вагу, аніж завдання на 10.

Наприкінці навчального року ці бали конвертують у 6-бальну систему: у ній враховано, скільки балів загалом відведено на певне завдання — і як дитина його виконала. Наприклад, 2 із 6 балів означають, що учень або учениця засвоїли 45 % матеріалу. Алла Тетерюк розповідає, що ці «двійки» дуже непокоять українських батьків, які сприймають їх так, як в українській системі оцінювання. Але 2 бали в польській 6-бальній системі відповідають 6–7 балам в українській 12-бальній.

«Якось у фейсбуці я пояснювала українським батькам підходи до оцінювання в Польщі. Вони були розлючені, що в польській школі дитина отримує 2, а вдома мала 10 балів. Але на польську “двійку” треба добряче попрацювати. Українським дітям на кінець 2022 року польські вчительки ставили 2 бали — і це був подарунок, бо з мінімальним знанням мови отримати таку оцінку важко», — пояснює Алла Тетерюк.

У польській системі освіти є цікавий аналог «крапки в журналі» — адміністративний нуль (Zero administracyjne). Такий нуль означає, що дитина «прогуляла» якусь роботу або не здала її вчасно. В електронному журналі, який бачать і батьки, і учень або учениця, цей нуль світиться червоним. Після його виставлення школяр/ка має два тижні для виправлення ситуації. На перескладанні дитина отримує ту оцінку, на яку заслуговує, без зниження балу за протерміноване завдання. Якщо ж завдання так і лишиться невиконаним — нуль перетворюється на справжній, який уже суттєво погіршує загальний бал.

За тиждень до кінця навчального року в електронній системі вчитель/ка виставляє пропоновану оцінку, яка складається з того, що школяр або школярка заробили протягом року. У системі батьки та діти бачать, скільки відсотків матеріалу учень чи учениця засвоїли, а також прогнозовану річну оцінку. Дитина має право виправити оцінку протягом тижня, а вчитель/ка зобов’язаний/а в такому разі дати якесь додаткове завдання.

Якщо дитина має «одиницю» за один чи два предмети, то в серпні на неї чекають додаткові екзамени. У разі «одиниць» із трьох предметів такої опції немає: учня чи ученицю можуть відрахувати або залишити на другий рік без згоди батьків. Наприкінці семестру всі вчителі/ки виставляють учнівству оцінки за поведінку, і вони впливають на середній бал загалом.

Велике значення має участь у благодійності: щоб отримати свідоцтво з відзнакою, у ліцеї, де працює пані Алла, дитина має набрати понад 5 балів за поведінку та активність у благодійних заходах.

Читайте також:

У Нідерландах оцінювання у звичному для нас розумінні починається із середньої школи (12–18 років) — у початковій школі (4–12 років) діти не мають оцінок узагалі. Також у тамтешніх школах учителі/ки працюють без чіткого календарного плану, у якому написано, що саме має знати дитина на певний період навчального року.

Олена Буки — асистентка вчителя в католицькій початковій школі міста Алкмар у провінції Північна Голландія. Педагогиня пояснила, що оцінювання відрізняється від школи до школи, адже система освіти в Нідерландах децентралізована: у країні немає одного державного стандарту для всіх закладів освіти — наприклад, школи спираються на рекомендації місцевої влади. У католицькій школі система навчання може бути одна, у школі, яку фінансує держава, — інша, а в школі за системою Монтессорі — ще інакша.

«У школі немає паперових підручників. Учителі використовують програми, у яких прописані всі теми, а для кожної дитини — персональний графік. У програмах відображений поступ учнівства у відсотках. Учителів та батьків найбільше цікавить прогрес дитини: чи має вона певний відсоток зростання, чи ні. Якщо прогресу немає, то треба з’ясовувати причину», — розповідає Олена Буки.

Для відстеження поступу учнівства початкової школи є чотири формувальні тести на рік — їх результати оформлені у відсотках і представлені у вигляді графіків, які порівнюють наприкінці року. Також учителі/ки використовують відносну шкалу «вище від середнього рівня — середній рівень — нижче від середнього рівня». Шкала показує, скільки відсотків матеріалу з конкретної теми та підтем опанувала кожна дитина. Тести досліджують, на якому рівні учнівство розуміє та засвоює навчальний матеріал.

Тестування проводять упродовж усього навчання в початковій школі, однак у наймолодших групах (перший-другий рік навчання) учителі/ки лише стежать за процесом засвоєння матеріалу та бажанням дитини вчитися.

До речі, замість класів дітей об’єднують у групи. До однієї групи можуть зарахувати дітей різного віку, але з однаковим рівнем опанування матеріалу. Для переходу до наступної групи не достатньо лише знань — потрібні ще й соціальні навички. Дитину з належними знаннями можуть не перевести в іншу групу через соціальну неготовність до вищого рівня навчання. Якщо в дитини є проблеми з окремим предметом, скажімо, із мовою, то відвідувати мовний клас вона може в слабшій групі, а на всіх інших заняттях бути в сильнішій.

Читайте також:

Для відстеження соціально-емоційного портрета учня чи учениці на початку навчання фіксують, на якому рівні його чи її соціально-емоційний розвиток (емпатія, контроль та вираження емоцій, соціальні навички), творчі здібності (винахідливість, взаємодія з іншими, сміливість вирізнятися), лідерські якості (наполегливість, планування, організаторські здібності). Протягом навчання відзначають прогрес у розвитку соціальних навичок кожної дитини.

«До дитини ставляться з переконанням, що вона робить усе якнайкраще. І якщо щось не так, то треба розібратися з причиною: вона не вміє — чи не хоче? Якщо не вміє — то навчимо, а якщо не хоче, то треба зрозуміти чому: можливо, у дитини шок чи травма. Тоді учню чи учениці призначають коуча з мотивації, який розбирається, чому дитина так ставиться до навчання, а також вивчає ситуацію в родині. Якщо є негаразди в сім’ї, то муніципалітет виділяє коуча і для неї. На розв’язання проблеми можуть піти роки, але це працює», — пояснює Олена Буки.

Після початкової школи (у 12 років) діти переходять у середню, яка має три напрями, пов’язані з їхнім майбутнім. Учні й учениці можуть обрати школу, що готуватиме до професії або до університету, чи таку, де вивчатимуть технічні науки. Ці напрями впливають на види завдань, які виконує учнівство, а от оцінюють усіх за 10-бальною шкалою.

Ці 10 балів розподілені за рівнями:

• «добре» («чудово» — 10, «дуже добре» — 9, «добре» — 8);
• «задовільно» («дуже задовільно» — 7, «задовільно» — 6, «майже задовільно» — 5); 
• «незадовільно» («незадовільно» — 4, «дуже незадовільно» — 3);
• «погано» («погано» — 2, «дуже погано» — 1).

Юлія Ходос, менеджерка однієї зі шкіл у Філадельфії, штат Пенсільванія, розповіла, що початкова школа, яка охоплює дітей від 5 до 11 років, не має оцінювання. Учителі й учительки лише коментують дитячі успіхи чи невдачі, наприклад, пишуть, що учень або учениця «потребує покращення в письмі» (це схоже на формувальне оцінювання в Україні).

Знайоме нам оцінювання починається в середній школі (6–8-мі класи, у яких навчаються діти від 11 до 14 років). Школярів та школярок оцінюють за відсотковою шкалою (0–100 %) і переводять відсотки в буквені оцінки:

• 90–100 % — A; 
• 80–89 % — B; 
• 70–79 % — C; 
• 60–69 % — D;
• 0–59 % — F.

Кожен вид роботи, розповідає Юлія Ходос, має свою вагу в загальній оцінці: тести та контрольні (Tests & Quizzes) — 40–60 %; домашні завдання (Homework) — 10 %; проєкти, лабораторні роботи (Projects, Labs) — 15–30 %; активність у класі (Class participation) — 5–15 % (усі відсотки додають разом та перетворюють на рівні А–F).

Школи можуть використовувати різні системи — наприклад, зважену шкалу (weighted grading), у якій тести мають більшу вагу, ніж домашні завдання. Усі оцінки батьки бачать на електронному батьківському порталі.

Учителька розповідає, що в деяких школах домашні завдання впливають на підсумкову оцінку. Наприклад, якщо учень чи учениця не виконує домашніх завдань, це може знизити загальний бал. Деякі школи не оцінюють домашніх завдань або ставлять оцінку за саме виконання, а не за якість.

Перевірка знань може відбуватися щодня чи щотижня: учитель/ка проводить її у форматі тесту, квізу або проєкту.

«Якщо йдеться про тематичне оцінювання, то в США немає стандартної системи, схожої на українську. Натомість учні й учениці регулярно складають тести, пишуть контрольні роботи та великі іспити наприкінці року. Проміжне тестування часто проводять у форматі презентацій та командних проєктів», — пояснює Юлія Ходос.

Є школи, які використовують критеріальне оцінювання (rubrics). Оцінки виставляють за чіткими критеріями, наприклад:

• зміст (Content) — 40 %; 
• організованість (Organization) — 30 %;
• граматика та стилістика (Grammar & Style) — 20 %;
• оформлення (Presentation) — 10 %.

Протягом семестру учні й учениці в середній та старшій школі вчать чотири предмети за вибором. Кожна з цих дисциплін має свою вагу в загальній оцінці за семестр. Перед вибором предметів дитині дають роздруківку, де вказана вага кожного: наприклад, 0,5 бала, 1 чи 2 бали (від фінальної загальної оцінки — 4).

Кожного семестру учнівство отримує середній бал за всі чотири предмети (GPA). Наприкінці семестру бали за всі предмети переводять у загальну оцінку за 4-бальною шкалою, а з двох семестрових оцінок виводять фінальну, яка теж відповідає 4-бальній системі.

Хоч системи оцінювання в різних країнах не однакові, але є спільна риса: широкий перелік завдань та форматів оцінювання, які допомагають відстежувати рівень знань учнів та учениць, а також їхній емоційний стан та вмотивованість.

Їх оцінюють за системою балів і коефіцієнтів. Кожен вид роботи має свою вагу, а наприкінці року бали переводять у6-бальну шкалу.

Ні. У початковій школі Нідерландів дітей не оцінюють балами. Учителі|ки відстежують поступ у відсотках і звертають увагу на соціально-емоційний розвиток.

У США учнівство середньої та старшої школи оцінюють у відсотках (0-100 %), які переводять у буквені оцінки від А до F, а також у 4-бальну шкалу GPA.

За кордоном більше уваги приділяють формувальному оцінюванню, різноманіттю форматів завдань і прогресу дитини, а не лише підсумковим балам.

Фото Canva