Як діяти, якщо підозрюєте РАС у дитини: алгоритм для батьків

Розлад аутистичного спектра (РАС), або аутизм, — це стан, що формується з раннього дитинства й пов’язаний з особливостями розвитку мозку, які впливають на соціальну взаємодію, сприйняття людини, її комунікаційні навички тощо.

Важливо розуміти: аутизм — це не хвороба, тож його неможливо «вилікувати». Це особливість нейророзвитку, яку можна скоригувати завдяки ранній діагностиці та доказовим методикам, що допомагають людині адаптуватися до соціального життя.

• Які ознаки можуть вказувати на РАС у дітей?
• Чи варто чекати, що «дитина переросте», чи краще діяти одразу?
• До кого звернутися, якщо запідозрили аутизм у дитини?
• Що передбачає діагностика?

Про це «Вчися.Медіа» розповіли Юліана Маслак, дитяча психіатриня, психотерапевтка, засновниця центру «Митці», та Лілія Лепеха, директорка Інклюзивно-ресурсного центру Шевченківського району міста Львова № 2.

За словами Юліани Маслак, у кожної дитини РАС виявляється індивідуально. У частини дітей ранні ознаки аутизму можуть бути помітні вже з 6–9 місяців. Іноді до певного моменту розвиток може відбуватися нормально, а потім настає регрес.

Буває й інша ситуація: у ранньому віці дитина може добре компенсувати особливості розвитку (маскувати їх, копіювати поведінку та емоції оточення), а труднощі стають помітними пізніше — у 3–6 років. Річ у тім, що саме тоді збільшуються вимоги до соціальної взаємодії (у дитячому садку чи школі), тож дитині складніше адаптуватися та маскувати свої особливості.

Загалом, як розповідає дитяча психіатриня, розлад аутистичного спектра має цілий комплекс симптомів, які можуть виявлятися одночасно в кількох сферах.

По-перше, варто звернути увагу на соціальну взаємодію та комунікацію:

• дитина з РАС рідко встановлює зоровий контакт, ніби не включається у взаємодію;
• не відгукується на своє ім’я;
• рідше використовує вказівний жест. Наприклад, не показує пальцем на те, що хоче отримати, або ж використовує руку іншої людини для цього;
• менш активно взаємодіє з іншими дітьми або дорослими. Дитині з РАС це може спричиняти сильний дискомфорт, а з часом і тривогу, тож вона віддає перевагу усамітненню;
• уникає натовпу, швидко втомлюється від подій, які іншим дітям подобаються;
• має затримку мовлення або його відсутність, що не відповідає віковій нормі;
• не розуміє невербальної комунікації (міміки або жестів) тощо.

Читайте також:

По-друге, потрібно спостерігати за поведінковими проявами, які можуть свідчити про РАС:

• повторювані рухи (махання руками, крутіння предметів, постукування). Діти з аутизмом схильні здійснювати ті самі дії протягом тривалого часу, наприклад щось вертіти, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік;
• вибірковість у їжі (їсть лише окремі продукти або ж страви з певною текстурою);
• сильний протест щодо змін, спалахи агресії, істерики при порушенні звичного порядку;
• вузькі інтереси, гіперфіксація на певних темах;
• підвищена або знижена чутливість до звуків, дотиків, запахів.

«Однак наголошу: це лише частина симптомів і їхні вияви дуже індивідуальні. Наприклад, одна дитина з РАС може підтримувати зоровий контакт, реагувати на своє ім’я, інша — ні. Вираженість може бути різною, саме тому йдеться про спектр», — зауважує Юліана Маслак.

Водночас, за її словами, жоден із цих симптомів окремо не є визначальним. Скажімо, багато дітей люблять сталість та ритуали. Це їхня потреба в передбачуваності. Але при аутизмі дитина різко протестує щодо найменших змін і дуже складно адаптується до них. Через це підозрювати РАС лише за одним симптомом не варто.

Усе починається зі скринінгу: для цього досить часто використовують модифікований скринінговий тест М-CHAT, який створений для раннього виявлення розладу аутистичного спектра в дітей у 16, 24 та 30 місяців і складається з 20 запитань, на які відповідають батьки. Цей тест проводять як частину звичайного медичного обстеження дитини на огляді в педіатра чи сімейного лікаря, пояснює Юліана Маслак.

Однак тестування лише виявляє рівень ризику — воно не встановлює остаточного діагнозу. Це може зробити дитячий психіатр, який збирає детальний анамнез, проводить цілісну діагностику й за потреби скеровує дитину до додаткових фахівців чи фахівчинь, як-от невролог/иня чи логопед/иня.

Якщо ви плануєте віддати дитину з РАС у садочок чи школу, потрібно пройти комплексну оцінку її розвитку в інклюзивно-ресурсному центрі (ІРЦ). Ці установи створені для того, щоб забезпечувати права дітей з особливими освітніми потребами під час здобуття дошкільної та загальної середньої освіти.

Працівники та працівниці таких закладів проводять комплексну оцінку розвитку дитини, надають корекційно-розвиткові послуги, психолого-педагогічний супровід, розробляють рекомендації щодо індивідуальної програми розвитку тощо, пояснює Лілія Лепеха, директорка одного зі львівських ІРЦ.

*Зауважимо, що всі послуги в інклюзивно-ресурсних центрах безплатні. Подати заявку на відвідування ІРЦ та отримати запрошення на консультацію можна онлайн за допомогою спеціального порталу. Там можна обрати найближчий ІРЦ, зареєструватись і прийти на прийом у призначений час. Звертатися можна незалежно від наявності в дитини встановленого діагнозу чи інвалідності.

За словами Лілії Лепехи, комплексна оцінка складається з оцінки:

• фізичного розвитку дитини відповідно до вікових норм, розвитку дрібної моторики, способу пересування тощо;
• мовленнєвого розвитку;
• когнітивної сфери (рівень сформованості процесів сприйняття, пам’яті, мислення, уяви, уваги);
• емоційно-вольової сфери;
• освітньої діяльності (сформованість знань, умінь, навичок).

«Для цього в нашому ІРЦ із дітьми працюють реабілітолог, учитель-логопед, учителі-дефектологи та психологи. Вони спостерігають за дитиною, звертають увагу на її фізичний стан, на те, як вона комунікує з іншими, як розуміє звернену до неї мову, нове середовище, чи витримує візуальний контакт тощо. Потім ми збираємо консиліум, де кожен із фахівців виставляє рівень труднощів дитини, і тоді видаємо комплексу оцінку», — розповідає Лілія Лепеха.

Ця оцінка визначає, які труднощі найбільше перешкоджають дитині в освітній діяльності. На цьому висновку базується програма інклюзивного навчання: наприклад, чи достатньо для дитини адаптувати середовище та навчальні матеріали, чи все ж таки вона потребує зменшення обсягу навчальної програми.

На основі комплексної оцінки батьки мають право звернутися до будь-якого закладу освіти й написати заяву про організацію інклюзивного навчання. Після цього заклад має відкрити інклюзивний клас чи групу, розробити індивідуальну програму розвитку, ввести ставки асистента вчителя / вихователя, пояснює Лілія Лепеха.

Юліана Маслак також додає: під час відвідування закладу освіти для дитини з РАС важливою є передбачуваність — стабільний, зрозумілий розклад, завчасні попередження про будь-які зміни, чіткі правила. Усе це зменшує тривожність та допомагає почуватися безпечніше.

Також помічними будуть наочні опори (картки, піктограми), бо діти з аутизмом краще сприймають саме візуальну інформацію. Крім цього, важливо подбати про сенсорну безпеку.

«Багато дітей із РАС мають гіперчутливість або гіпочутливість (знижена чутливість — ред.) до шуму, світла, дотиків, перебування в натовпі, тому потрібно контролювати рівень шуму, мінімізувати різке освітлення, передбачити місце для відпочинку дитини, враховуючи її сенсорні потреби. Але найголовніше: усі дорослі, які взаємодіють із дитиною, мають діяти узгоджено. Повинні бути однакові правила та спільні підходи як удома, так і в закладі освіти», — наголошує Юліана Маслак.

Одна з найпоширеніших помилок, яку роблять батьки дітей із РАС, за словами дитячої психіатрині, — це надмірний тиск і переконання: що більше занять, то краще. Важливо уникати перевантаження, вчасно відстежувати, коли дитина потребує відпочинку й уже не справляється зі своїми відчуттями, адже це може призводити до істерик або інших різких поведінкових реакцій.

Велике значення має рутина та передбачуваність. Коли дорослі самі не створюють чіткої структури, не пояснюють правил і не дотримуються стабільності, у дитини зростає тривожність.

Також неправильною є стратегія робити все замість дитини. Іноді батьки кажуть: «Я і так її розумію», — навіть якщо мовлення розвинене недостатньо. Але без стимуляції самостійності не формуються навички.

Читайте також:

«Батьки часто запитують, чи стане їхня дитина “нормальною”. Важливо розуміти, що мета — не “наздогнати норму” й не зробити так, щоб дитина нічим не відрізнялася від інших. Основна ціль — розвиток функціональності дитини, щоб вона могла комунікувати, навчатися, дружити, дбати про себе, співпрацювати з іншими», — наголошує Юліана Маслак.

На цьому шляху потрібно підтримувати дитину, виявляти інтерес, взаємодіяти з нею. Корисно визначати одну-дві реалістичні цілі та працювати над ними щодня в межах звичної рутини. А ще, як зауважує дитяча психіатриня, дуже важливо, щоб відповідальність не лягала лише на одного з батьків.

«Підтримка дитини з РАС — це командна робота всієї сім’ї. Хтось може бути більш залучений, хтось — менше, але сім’я має діяти як команда. Це довгий шлях, а не спринтерський забіг, тож взаємопідтримка дуже важлива», — підсумувала Юліана Маслак.

Фото з особистого архіву співрозмовниць, а також із Freepik

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.