Чому МОН радить учнівству на ТОТ обирати педагогічний патронаж — коментує Надія Кузьмичова

За новими вимогами до дистанційного навчання, для дітей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), однією із форм здобуття української освіти є педагогічний патронаж. В інтерв’ю для «Вчися.Медіа» заступниця міністра освіти і науки Надія Кузьмичова пояснила, чому саме цей варіант вважають пріоритетним, з якими викликами стикаються громади та як держава планує реагувати на освітні потреби понад 600 тисяч дітей на ТОТ.

Нагадаємо, що педагогічний патронаж — це одна з форм індивідуального навчання, яку організовують для учнів / учениць, які з різних причин не мають змоги навчатися у класі. Ідеться, зокрема, про дітей на ТОТ, але також про учнів/иць із проблемами зі здоров’ям, особливими освітніми потребами чи складними життєвими обставинами. Патронаж передбачає:

• складання індивідуального графіка занять;
• можливість варіювати кількість годин на кожен предмет;
• гнучкий підхід до подолання освітніх втрат;
• поєднання індивідуальних занять із груповими (за потреби);
• що заняття проводять педагоги/ині в зручний для дитини час, з урахуванням її можливостей та безпекової ситуації.

За словами Надії Кузьмичової, педагогічний патронаж — це нині недооцінений громадами й закладами інструмент. 

«Якщо в них є учнівство на ТОТ, то в мене, чесно кажучи, немає жодного пояснення, чому заклади не хочуть впроваджувати педагогічний патронаж. [...] Це інша якість освіти, адже йдеться не про завдання у вайбері, а про можливість врахувати особливість дитини і її безпекову ситуацію. Учитель/ка може провести її до випуску зі школи, стати провідником та порадником, коли учні й учениці вирішать переїхати на підконтрольну територію України та піти до коледжу чи закладу вищої освіти», — додала вона.

Заступниця міністра також розповіла, що один/на учитель/ка може «вести» на патронажі декілька дітей. Щоправда, це додаткове організаційне навантаження на заступників/ць директорів/ок із навчальної роботи, адже їм треба буде скласти індивідуальні графіки занять. За її словами, у початковій школі реалізація патронажу відбувається простіше. Там учитель/ка працює з конкретною дитиною або декількома дітьми. Водночас у базовій та старшій школі ситуація складніша, адже один/на педагог/иня може вести лише частину предметів. Але навіть у такому разі можна об’єднувати дітей у групи.

Одне з основних застережень, яке висловлюють школи, — нестача педагогів/инь для патронажу. Проте, як наголосила заступниця міністра, ситуація в регіонах дуже неоднорідна:

«Комусь учителів/льок не вистачає, а когось доведеться звільняти. Якщо це громади однієї області, які працюють дистанційно, в одному закладі скорочується навантаження, а в іншому є додаткові можливості ще й з індивідуальною траєкторією роботи з меншою кількістю дітей, то чому б нею не скористатися? До того ж тримати зв’язок із дитиною на ТОТ — неоціненно».

За словами Надії Кузьмичової, діти на ТОТ мають право обрати будь-який із доступних для них варіантів навчання, з огляду на безпекову ситуацію:

• дистанційне навчання (якщо мають до нього доступ);
• сімейну форму;
• екстернат;
• педагогічний патронаж.

Проте, на її думку, саме патронаж надає підтримку та живий контакт з учителем/лькою, що особливо важливо в умовах стресу, нестабільності й відсутності повноцінної школи поруч.

Фото МОН