День пам’яті героїв Крут: як говорити про пам’ятну дату з учнівством різного віку

29 січня в Україні згадують полеглих у бою під Крутами. Це день пам’яті студентів, гімназистів та воїнів, які загинули 29 січня 1918 року в боротьбі проти більшовицьких військ під станцією Крути (нині це Чернігівщина). 

Совєцька влада тривалий час замовчувала правду про подію, допоки Україна не здобула незалежність. Навіть нині довкола січневих подій під Крутами ширять багато міфів, зокрема про марну самопожертву воїнів, адже, зрештою, більшовики захопили Київ, про кількість оборонців станції і про те, що кожен із них уперше під час бою взяв зброю до рук, розповідає Ірина Вишня, учителька історії в «Dominion School», кандидатка історичних наук.

Уже наприкінці 1917 – початку 1918 року армія більшовиків на чолі з Муравйовим та Антоновим-Овсієнком розгортає наступ на Лівобережжя, прагнучи встановити там совєцьку владу. На початку січня 1918 року більшовики беруть під контроль Харківську, Катеринославську та Полтавську губернії, розгортають наступ на Київ.

Утім, верхівка Української Центральної Ради розколота й не має єдиного бачення щодо державного устрою для держави, хоч і не визнає цілковитої влади більшовиків. Армія ж Української Центральної Ради –– виснажена й демотивована –– подекуди легше піддається більшовицькій агітації, яка обіцяла землю селянам.

Читайте також:

Крім того, у січні відбувається повстання на заводі «Арсенал», для придушення якого Українській Центральній Раді потрібно відкликати значну боєздатну частину війська. У цей час приблизно 600 українських бійців чинять опір армії більшовиків біля залізничної станції Крути, що за сотню кілометрів від Києва. 

Серед них –– орієнтовно 300 юнкерів Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького, 80 вільних козаків із Глухова, 20 старшин і 120 осіб зі складу першого куреня Січових Стрільців (студенти Київського університету святого Володимира, Українського народного університету, а також старшокласники гімназії Кирило-Мефодіївського братства). На озброєнні в оборонців Крут були гармати, кулемети й один бронепоїзд. 

Після кількох годин боротьби захисники Крут вимушено відступили, а наступ на Київ продовжився. Утім, це не робить їхню жертву марною: більшовики теж зазнали суттєвих втрат, затрималися на шляху до Києва. Під час відступу Крутяни вчинили диверсію –– пошкодили залізницю й мости, що теж затримало більшовиків, до Києва ті дісталися не за лічені години, а 4 лютого 1918 року. Це дало дорогоцінний час для українських військ, щоб підготуватися до оборони столиці.

Затримка більшовиків під Крутами дала змогу представникам УНР евакуюватися та виїхати до Бресту для підписання договору з Німеччиною й Австро-Угорщиною, пояснює Ірина Вишня. 

У розмові про Крути вчителька радить наголошувати: учасники бою діяли не з примусу, вони були свідомі своєї відповідальності за українську державу. Військові, гімназисти й студенти йшли в бій не за посадову особу –– вони прагнули відстояти рідну землю, яку росія поступово намагалася повернути під свій контроль. 

«Оборонці, як і сучасні герої, зокрема, захисники Донецького аеропорту чи Бахмуту,  хотіли навчатися, творити, писати вірші, ходити на вечірки чи гуляти з друзями. Але ворог відібрав у них цю можливість. Під бравурними гаслами, які за століття змінили від “смерть буржуям” до “можем повторить”, ворог ніс та далі несе лихо. Єдиний вихід — битися з ним. Та у війні немає нічого романтичного — це щоденні втрати, нестачі, сльози й кров»,  — пояснює Ірина Вишня. 

Утім, важливо проводити історичні паралелі, додаючи: перша радянсько-українська війна та нинішня російсько-українська —  не тотожні. 

Учнів й учениць 5–7-х класів може налякати зайва деталізація подій під Крутами, шокувати чи пригнітити. Сучасні діти не з чуток знають про реалії війни, тож не варто нагадувати їм про жахіття, радить освітянка.

«Краще акцентувати на тому, що захисники Крут — герої, вони захищали самостійність своєї держави, незалежність та культуру. Це були звичайні юнаки, які, утім, ухвалили рішення діяти сміливо, попри свій страх. І ми пам’ятаємо про їхню сміливість, відзначаючи День пам’яті героїв Крут», — додає Ірина Вишня. 

З учнівством 5–7-х класів варто обговорити такі запитання: 

• Чому важливо пам’ятати героїв Крут? 
• Чи може сміливий вчинок змінити хід історії?

Зі старшокласниками/цями, крім згаданих тем, варто поміркувати про таке: 

• чому битва під Крутами обросла міфами; 
• чому подію замовчували, доки Україна не здобула незалежність;
• яке значення ця подія має для української національної пам’яті. 

Питання для обговорення зі школярами/школярками 10–11-х класів: 

• Чи завершився бій під Крутами цілковитою поразкою українських сил? 
• Як УНР відстоювала свою незалежність? 
• Чи достатньо для цього зробили? 

Учнівству старших класів можна запропонувати розвінчати найпопулярніші міфи про оборонців станції  «Крути»: 

• нібито всі захисники загинули; 
• уперше тримали в руках зброю; 
• це була марна самопожертва, адже більшовики, зрештою, захопили Київ. 

Читайте також:

У роботі з цими маніпулятивними твердженнями допоможе аналіз Брестського мирного договору між Українською Народною Республікою і державами Четвертного Союзу. 

Почати обговорення допоможуть запитання-гачки. Наприклад: «Яке одне слово у вас асоціюється зі словом “Крути”?»

«Для глибшого осмислення теми можна запропонувати учням й ученицям уявити себе на місці киян у січні 1918 року: що б вони робили в умовах наступу більшовиків? Яким був би їхній вибір за умови, що вони не знають про подальші сторінки Національно-визвольних змагань?», — пропонує Ірина Вишня.

Під час підготовки до тематичного уроку, Ірина Вишня радить спиратися на: 

• уривки спогадів Героїв Крут; 
• матеріали Українського інституту національної пам’яті;
• публікації «Локальної історії»: «Так хто ж мав прибути на поміч», «Бій, про який говорили пошепки», «Невідома станція Крути: як вона сто років тому виглядала насправді»; 
• матеріали «Історичної правди»;
• подкаст «Історія без міфів», авторства Владлена Мараєва, зокрема «”300 українських спартанців” та інше. Головні міфи про бій під Крутами»;
• тематичний подкаст «Українського радіо».

Щоб у дітей у контексті вивчення теми виникли емоції, які надовго запам’ятаються, варто робити акцент на опрацювання фрагментів спогадів учасників бою під Крутами, радить освітянка. Тоді учні й учениці немовби заглиблюються в історію, сприймають її не як сухий текст із підручника, а як реальність, яку проживали автори цих уривків, пояснює Ірина Вишня. 

«Зазвичай учні й учениці відчувають несправедливість та гірку гордість за відчайдухів, які не відсиджувалися в Києві та не сподівалися на милість завойовника, а захищали свої цінності зі зброєю в руках. Після вивчення таких тем, як радянсько-українська війна та захист Крут, учнівство краще усвідомлює всю небезпеку, що несе в собі росія у будь-якій іпостасі», –– резюмує вчителька. 

Фото Ірини Вишні та «Історичної правди»