Не поспішайте з читанням: поради педагогинь, як навчити дитину читати

Коли дитині краще опанувати читання: до школи чи вже під час навчання? Часто думки батьків розбігаються: хтось переконаний, що краще навчити дитину читати ще до першого класу, мовляв, так їй буде легше адаптуватися та засвоювати матеріал. Інші ж вважають, що передчасний розвиток читацьких навичок може знизити інтерес до навчання.

• Як визначити, чи готова дитина вчитися читати?
• Чи обов’язково потрібно вміти читати перед тим, як іти до школи?
• Як підтримувати цікавість дитини молодшого віку до читання і яка тут роль батьків?

Про це «Вчися.Медіа» поговорило з учительками початкових класів — Галиною Сищук, півфіналісткою Global Teacher Prize Ukraine-2020, засновницею центру діяльнісної освіти для учнівства початкової школи «Стежка», та Лесею Павлюк, переможницею Global Teacher Prize Ukraine-2024, тренеркою НУШ, співавторкою методичних посібників.

Часто батьки намагаються виконати шкільну програму з читання ще до того, як дитина піде до школи. Але не всі замислюються над тим, що читання — це процес, якому мають передувати певні навички, акцентує Галина Сищук.

«Намагаючись підготувати дитину до школи, батьки часто навчають того, що самі вміють і пам’ятають зі свого шкільного досвіду. Зазвичай початкову школу асоціюють саме з читанням, тому прагнуть, щоб дитина опанувала його якнайшвидше. І коли ми починаємо набирати першокласників і першокласниць, то перше, що батьки повідомляють: “Ми вже читаємо”. І це мене з колегами трохи насторожує», — ділиться Галина Сищук.

За її словами, не завжди методики батьків є правильними. Часто дитину вчать просто озвучувати те, що вона бачить у тексті, без розуміння прочитаного. Але щоб визначити, чи готова дитина опанувати читання, потрібно звернути увагу на розвиток мовлення. У нейропсихології використовують два поняття:

• імпресивне мовлення — сприймання та розуміння мовлення інших людей (усного або письмового); 
• експресивне мовлення — саме висловлювання, тобто вміння озвучити те, що думаємо, сформулювати певну фразу, звернутися до когось.

Тож для того, щоб дитина усвідомлено й гарно читала, спочатку вона має належно розуміти ті слова, які чує та вимовляє. Але через низьку соціалізацію із часів дистанційного навчання, гаджети, складні умови життя під час війни чимало дітей мають затримку в розвитку мовлення.

«Коли дитина вчиться читати, вона має розрізняти звучання різних звуків. Якщо цього немає, їй буде важко зрозуміти позицію звука в слові. Через це згодом виникатимуть проблеми на письмі, адже дитина писатиме слова так, як вимовляє», — розповідає Галина Сищук.

Додавати труднощів, за її словами, може й надлишок іншомовного контенту, який сприймає дитина. Якщо, наприклад, вона дивиться YouTube без фільтрування, у її доступі можуть переважати російськомовні мультфільми. У результаті в мовленні з’являються сталі фрази, почуті звідти. Як пояснює освітянка, ідеться про так звану псевдоехолалію — повторення почутих слів і фраз без розуміння змісту, що загалом є нормальним процесом на певному етапі мовленнєвого розвитку. Згодом потреба в цьому зникає, адже формується власне мовлення.

Проблема виникає тоді, коли навчання читання розпочинається надто рано, а в мовленні дитини ще зберігаються вияви псевдоехолалії. Якщо вона звикла до фраз із мультфільмів іншою мовою і водночас чує звернення українською, це може ускладнювати мовний розвиток. Через це дитина також може не розуміти прочитаного, оскільки її мовна база ще недостатньо сформована українською мовою, зауважує Галина Сищук.

Читайте також:

На думку Лесі Павлюк, найкраще вчити дитину читати тоді, коли в неї з’явився до цього інтерес: дитина починає цікавитися книжками, імітувати поведінку дорослих під час читання тощо.

«Загалом варто орієнтуватися не стільки на вік, скільки на готовність самої дитини. Дуже важливо не пропустити цього моменту. Якщо ж інтерес дитини до читання згасне через брак підтримки, невідомо, коли він з’явиться знову. Тож дорослим варто бути уважними в цей період», — додає вчителька.

Якщо ж до першого класу в дитини таке бажання не з’явилось, не варто хвилюватися, продовжує Леся Павлюк. Для цього якраз і передбачена програма. Однак тоді важливо підтримувати дитину й зважати на інструкції, які надає вчитель або вчителька. Навичку читання потрібно постійно закріплювати.

«У першому класі в дітей формується найважливіша навичка — вміння вчитися (а не читання чи письмо). Це здатність виконувати завдання, навіть якщо вони не надто подобаються або не одразу вдаються. Протягом року дітям поступово збільшують навантаження, щоб вони звикали до складніших завдань, училися докладати зусиль і долати виклики. Саме із цією навичкою вони переходять до другого класу», — додає Галина Сищук.

Коли ж дитина приходить до школи, уже опанувавши програму першого класу, ситуація складається інакше, пояснює освітянка. Навіть якщо вчитель/ка пропонує такій дитині додаткові завдання, основна увага однаково зосереджена на всьому класі, адже потрібно вирівняти знання учнів та учениць для подальшого руху за програмою. У результаті в дитини, яка вже вміє читати, може не розвинутися головна навичка — вміння поступово долати дедалі складніші завдання. Тож вона фактично перебуває на тому самому рівні протягом року.

• Для початку можна ознайомити дитину з буквами та звуками.

Якщо ви бачите, що в дитини з’явилася цікавість до читання ще до школи, можна почати вивчати з нею букви. Леся Павлюк радить застосовувати мультисенсорний підхід — вивчення букв через різні канали сприйняття:

• візуально: коли дитина дивиться на букву й шукає асоціації, на що вона схожа;
• через слух: слухати, як звучить буква, добирати інші слова на цей звук;
• тілесні відчуття, рухи: наприклад, можна відображати букви за допомогою рук, ніг або всього тіла, влаштовувати танцювальні руханки;
• дотики: ліпити букви з пластиліну, викладати їх із квасолі, кавових зерен тощо.

Також, як додає Галина Сищук, до школи не обов’язково навчати злитого читання по складах і словах, але важливо знайомити дитину зі звуками та вчити розрізняти їх. Наприклад, дорослий може називати слова, а дитина — плескати в долоні, коли чує конкретний звук. Або згадувати слова, що починаються чи закінчуються цим звуком. Також можна розфарбовувати тематичні картинки, шукати потрібний звук у словах навколо себе, у повсякденному житті.

• Дорослі мають бути прикладом для дитини.

Дитина — дзеркало родини, тому стиль життя дорослих важливий. Якщо дитина не бачить, що вдома хтось читає, то, найімовірніше, їй теж буде нецікаво, зауважують педагогині, особливо з огляду на те, що читання — енергозатратний процес, а зараз у дітей є чимало інших способів відпочити, витрачаючи набагато менше сил. Через це вони не обирають читання як спосіб відпочинку.

Леся Павлюк наголошує: не варто переносити на дитину власний негативний досвід, пов’язаний із читанням. Якщо ви в дитинстві не любили читати або не любите зараз, це зовсім не означає, що ваша дитина ставитиметься до цього так само.

«Якщо ви вчасно підтримаєте її інтерес, подаватимете власний позитивний приклад, то з великою імовірністю дитина також полюбить читання. Не забувайте про культуру читання вдома. Можна влаштувати сімейну традицію: пів години ввечері, коли всі щось читають — і дитина разом із вами. Або ж можна читати по черзі (починати з легких текстів) і потім спільно обговорювати», — радить учителька.

Читання має асоціюватися з радістю, зацікавленням і комфортом, продовжує Леся Павлюк. Точно не варто закривати дитину в кімнаті й казати: «Доки не прочитаєш сторінку — гуляти не підеш». Так ви ризикуєте взагалі позбавити інтересу до читання.

Читайте також:

• Ще одна причина, чому діти не обирають читання, — це слабкий розвиток уяви.

У цьому процесі заважає великий доступ до вже готових візуалізацій, стверджує Галина Сищук. За її словами, навіть читаючи книжку дитині, бажано одразу не показувати їй малюнків. Спочатку необхідно допомогти створити образи в уяві.

«Часом батьки показують дитині мультик, а потім пропонують почитати казку, за якою його створювали. У такому разі дитина теж не розвиватиме уяви, бо вже спиратиметься на візуальний образ, який був у мультфільмі», — розповідає педагогиня.

Уяву дитини допоможуть розвинути звичайні ігри: наприклад, можна запропонувати аркуш, на якому буде лише кружечок чи квадратик, а дитина має додати решту частин, щоб утворився малюнок. Також розвиває уяву й читання дорослих дитині. Можна прочитати щось і попросити намалювати, як дитина все уявляє, або ж обговорити прочитане.

«Обговорення дуже корисне й на початкових етапах читання. Якщо дитина прочитала одне слово, то варто запитати, як вона його розуміє. Так ви будете відстежувати, чи формується в неї усвідомлення прочитаного. Але головне — не поспішати й збільшувати навантаження поступово», — додає Леся Павлюк.

• Важливо читати з дитиною те, що їй цікаво.

Для цього, за словами Лесі Павлюк, дорослі можуть разом із дитиною піти до книгарні й дозволити їй самостійно обрати свою першу книжку. Нехай вона буде яскрава, кольорова, відповідна до віку — найголовніше, щоб це був власний вибір дитини.

У книгарнях, крім того, час від часу організовують зустрічі письменників і письменниць із дітьми, щоб заохочувати їх читати.

«Я теж іноді приходжу з класом на такі зустрічі й можу сказати, що дітям дуже цікаво знайомитись із книжкою, коли про неї розповідає автор чи авторка. Під час однієї з таких зустрічей авторка змогла так захопити своєю історією, що діти потім щовечора читали її книжку», — ділиться Леся Павлюк.

Але в прагненні навчити дитину читати головне — не поспішати вивчити всю шкільну програму наперед. Якщо в дитини виникають труднощі, їх варто долати тоді, коли вони справді з’являються, а не намагатися передбачити їх, підсумувала Галина Сищук.

Фото з особистого архіву співрозмовниць, а також Freepik

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.