Що має вміти дитина, яка йде до першого класу: поради вчительки

Чи потрібні сильні академічні знання дитині, яка восени вперше піде до школи? Імовірно, що так, бо це має стати базою для майбутнього шкільного навчання. З іншого боку, уміння дитини рахувати та писати не означає, що вона добре вчитиметься й почуватиметься в школі комфортно.

Освітяни звертають увагу батьків на те, що, готуючи дитину до школи, зокрема до першого класу, насамперед треба подбати про її соціальні навички. Наприклад, чи може дитина запитати про щось учительку/ля, сама зібрати речі в рюкзак або самостійно сходити до вбиральні? Натомість часто батьки віддають перевагу гурткам чи курсам із підготовки до школи, які вчать того, що містить програма початкових класів. Соціально-емоційний розвиток та навички самостійності — поза межами такої підготовки.

• Чому академічні знання мають поступитися соціальним навичкам;
• як не перестаратися, готуючи дитину до 1 вересня;
• що точно має вміти дитина перед першим класом, а чого неодмінно навчать учительки/лі — розповідає в колонці для «Вчися.Медіа» Юліана Довгопол, освітня блогерка й учителька початкових класів Козинського ліцею (Київщина).

Якщо ваша дитина йде до першого класу, не поспішайте «випереджати» програму. Багато хто зараз шукає репетиторів, гуртки, заняття, щоб підготувати дитину до школи. Але готувати — не означає вивчити все наперед. Якщо дитина вже вміє все те, що вчитиме в першому класі, у неї зникнуть інтерес і мотивація, вона почуватиметься так, ніби «знає краще», і часто нудьгуватиме на уроках.

Батьки мають пам’ятати, що вчителі/ки обов’язково навчать читати, писати, рахувати, мислити, аналізувати. Для цього є програма, темп, методика, підхід до учнів / учениць.

Але роль батьків не менш важлива: вони мають виховати добру, уважну, відповідальну дитину, яка хоче вчитися. Любов, опора, виховання й базові навички самообслуговування — теж відповідальність батьків.

Що справді важливо для дошколяриків:

• знати цифри від 1 до 10 (не розв’язувати приклади, просто знати);
• читати короткі слова по складах (якщо не читає — не страшно!);
• бути самостійними в простих побутових речах;
• уміти сказати «Я не розумію» або «Мені потрібна допомога»;
• знати, що школа — це цікаво, а не страшно (а для цього дорослі мають мотивувати дітей: «У тебе буде дуже класна вчителька», «Щодня нові пригоди», «У тебе все вийде!», «Це не школа, а мрія!» тощо);
• називати основні кольори;
• уміти тримати олівець і ножиці;
• знати своє ім’я, прізвище й адресу;
• уміти слухати дорослого хоча б 10–15 хвилин;
• уміти одягтися, збирати речі, обслуговувати себе у вбиральні;
• не боятися нових людей і середовища.

1. Емоційна підтримка. 

Говоріть про школу з позитивом, відповідайте на всі дитячі «А чому в школі?..», читайте про школу, дивіться мультфільми про шкільне життя.

2. Поступова адаптація до режиму.

За три тижні до школи побудуйте орієнтовний графік, як дитина прокидатиметься, якими будуть заняття / гуртки після уроків, заплануйте вільний час і відбій на сон. Попрактикуйте дорогу до школи, а також складіть свої «ритуали», які будуть асоціюватися з нею, наприклад, тепле какао восени після останнього уроку в пʼятницю.

3. Памʼятайте: трохи сліз у перший місяць — це нормально. 

Порівнювати можна лише з учорашніми досягненнями самої дитини, а не з іншими дітьми. І найцінніше — дати їй відчуття безпеки та любові вдома, навіть якщо в школі щось не вдається. 

Тож не треба за літо «наганяти» всю програму першого класу. Початкова школа — це відкриття, а не повторення чи перегони. Це база, фундамент, завдяки якому в учнівства формується бажання вчитися далі, а також демонстрація того, що школа — це не страшно.

Ми, вчителі, вчимо, а ви, батьки, виховуйте! Адже саме ваш приклад із сімʼї дитина нестиме до класу щодня.

Фото Юліани Довгопол та Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонено