Не ПТУ, а професійні коледжі. Які зміни принесе новий Закон «Про професійну освіту»?

Верховна Рада України ухвалила закон «Про професійну освіту» в другому читанні. До цього в Україні послуговувалися редакцією ще 1998 року.

Новий документ передбачає не тільки оновлення термінології (зокрема, пропонують змінити назву сфери з «професійно-технічної» на «професійну», а «учнів/иць» на «студентів/ок»), а й більше автономії для закладів професійної освіти, увідповіднення підготовки з потребами ринку праці, посилення ролі наглядових рад та залучення бізнесу до освітнього процесу.

Більше про те, як зміниться професійна освіта з ухваленням нового закону, «Вчися.Медіа» розповів Дмитро Завгородній, заступник міністра освіти і науки з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.

За словами Дмитра Завгороднього, новий закон покликаний усунути низку системних проблем, які накопичувалися в українській професійній освіті роками.

1. Застаріле правове регулювання — чинна нормативна база не відповідає сучасним економічним реаліям та європейським стандартам, а це зі свого боку ускладнює розвиток сфери.

2. Невідповідність підготовки потребам ринку праці — часто програми навчання не синхронізовані із запитами роботодавців, а механізми взаємодії між бізнесом і закладами освіти залишаються формальними.

3. Обмежена фінансова та кадрова автономія закладів — більшість закладів жорстко прив’язані до бюджетного фінансування, що не дає їм змоги гнучко реагувати на зміни попиту та впроваджувати інноваційні програми.

4. Відсутність ефективної системи забезпечення якості освіти — за словами заступника міністра, нині немає дієвого механізму незалежного зовнішнього оцінювання результатів навчання в профтехах, що призводить до різної якості підготовки в різних регіонах.

5. Фрагментованість управління — повноваження між державою, регіонами та закладами розподілені нечітко, що знижує ефективність планування і використання ресурсів.

6. Застаріла матеріально-технічна база — без залучення інвестицій та гнучких форм управління оновлення обладнання і навчальних майстерень відбувається надто повільно.

Нагадаємо, що в Законі «Про професійну освіту» визначили єдину загальну назву та рівень професійної освіти — «професійний коледж» (це стосується також і фахових коледжів). Наразі в Україні є близько 18 типів закладів професійної (професійно-технічної) освіти). Їхні назви (наприклад, училище, комбінат тощо) часто є застарілими, що може плутати та відлякувати потенційних вступників/иць. Тож закон передбачає уніфікацію. Але чи означатиме це скорочення мережі закладів колишніх профтехів?

«Закон дійсно визначає професійний коледж як базовий тип закладу професійної освіти, але це радше питання уніфікації та стандартизації термінології, ніж ліквідації чинних установ. У разі зміни типу закладу це відбуватиметься поступово й без припинення освітнього процесу», — пояснює Дмитро Завгородній.

За його словами, заклади освіти матимуть можливість отримати статус професійного коледжу, що створює додаткові можливості у фінансуванні, міжнародній співпраці та розширенні освітніх програм. Ідеться не про скорочення мережі, а про єдину рамку для управління, фінансування та забезпечення якості освіти.

«Новий закон не створює автоматичної підстави для масового закриття закладів, які одразу не зможуть отримати статус професійного коледжу. Питання оптимізації мережі належить до компетенції органів місцевого самоврядування з огляду на регіональну доцільність. Також МОН розроблятиме методичні рекомендації щодо формування мережі закладів професійної освіти», — акцентує заступник міністра освіти і науки.

Новий закон також передбачає оновлення системи управління закладами професійної освіти. Вона, за словами Дмитра Завгороднього, робить управління більш автономним, прозорим і партнерським.

Зокрема, посилять роль наглядових рад. Це колегіальний орган управління, який має:

• сприяти прозорості та підзвітності — аналізувати річні звіти, стратегічні плани розвитку закладу та ефективність використання коштів;
• залучати роботодавців та громаду — формувати пропозиції щодо змісту освітніх програм, відповідності підготовки потребам ринку праці;
• виступати майданчиком для діалогу між адміністрацією закладу, місцевою владою, роботодавцями та громадськістю;
• оцінювати ефективність роботи керівництва — у межах визначених законом повноважень.

Склад наглядової ради не може перевищувати 14 осіб. Туди на паритетних засадах можуть входити:

1. представники засновника закладу професійної освіти;
2. представники роботодавців, їх об’єднань, які надають:

• матеріальну / благодійну допомогу закладу професійної освіти;
• та / або інвестують у його діяльність та співпрацюють із ним, зокрема в межах дуальної форми здобуття освіти;
• та / або забезпечують проходження практичної підготовки здобувачів/ок професійної освіти тощо.

За словами Дмитра Завгороднього, участь бізнесу у формуванні змісту професійної освіти за новим законом стане значно більшою та системною, і це один із ключових напрямів реформи. Як саме бізнес може долучатися та впливати на роботу професійних коледжів?

1. Розробка освітніх програм

Роботодавці братимуть участь у створенні та оновленні програм підготовки, щоб вони відповідали реальним вимогам виробництва та сфери обслуговування. Це дасть змогу швидше впроваджувати нові технології та професії в освітній процес, пояснює заступник міністра освіти і науки.

Водночас Закон не встановлює фіксованого відсотка участі бізнесу у формуванні програм — замість цього вводять систему паритетного партнерства, де рішення ухвалюють колегіально, а пропозиції роботодавців мають бути враховані під час затвердження освітніх програм.

Читайте також:

2. Членство в наглядових радах

Через ці органи бізнес зможе впливати на стратегічний розвиток закладів, визначення спеціальностей і обсягів підготовки кадрів.

3. Співфінансування та матеріальна підтримка

Підприємства зможуть надавати обладнання, фінансувати оновлення майстерень, пропонувати стипендії та гранти студентам.

4. Бази практики та дуальна освіта

Бізнес зможе надавати робочі місця для проходження виробничої практики або навчання за дуальною формою, коли частина навчання (як правило, 70%) відбувається безпосередньо на підприємстві, а частина (теорія) в закладі освіти.

Для педагогічних працівників та працівниць законопроєкт передбачає помітне розширення можливостей і зміни в умовах праці, але без погіршення їхніх соціальних гарантій. Серед основних змін:

1. Контрактна форма роботи — це міжнародна практика, яка дає змогу гнучко формувати команди викладачів.

2. Можливість підвищення зарплати через автономію закладу. Фінансова та кадрова автономія дає змогу закладам самостійно визначати надбавки, премії та інші стимули. Це особливо важливо в регіонах, де є попит на певні професії й роботодавці готові співфінансувати підготовку кадрів.

3. Збереження соціальних гарантій. Чинні пільги, тривалість відпусток, скорочена тривалість робочого тижня та інші трудові гарантії залишаються.

«Водночас змінені вимоги до майстра виробничого навчання, що дасть змогу залучати практичних фахівців. Посади майстра виробничого навчання, педагога професійного навчання можуть займати особи, які мають професійну освіту та / або професійну кваліфікацію, а також фахівці виробництва та сфери послуг, що мають стаж (досвід) роботи за відповідною професійною кваліфікацією не менше від одного року», — пояснює заступник міністра.

Для студентства новий закон передбачає розширення можливостей, більше гнучкості у виборі траєкторій навчання та кращу інтеграцію з ринком праці. Відтепер вони матимуть два основні освітні маршрути:

• можливість обрати коротку програму, здобути професійну кваліфікацію та швидко вийти на роботу (фах можна буде здобути за 3–9 місяців, а не 2–3 роки);
• або пройти повний цикл професійної освіти, отримати документ про освіту та мати ширші перспективи працевлаштування чи продовження навчання.

Також у новому законі як один із ключових інструментів наближення професійної підготовки до реальних умов виробництва та підвищення працевлаштованості випускників розглядають дуальну освіту. Практичне навчання може проходити безпосередньо на підприємстві (як правило, це 70 % від загального навантаження), а теорію студентство вивчає безпосередньо в закладі освіти (30 %).

«Дуальна форма стає повноцінним складником системи професійної освіти, закріпленою в законі. Її можна буде застосовувати як для повних освітніх програм, так і для окремих модулів чи коротких курсів», — акцентує Дмитро Завгородній.

Саму практику та роботу за студентським трудовим договором оплачуватимуть. Нагадаємо, що раніше кошти, які нараховувало підприємство студентству за роботу під час практики, переказували на рахунки закладу освіти, а далі частину виплачувати студентам/кам, а частину залишав собі заклад освіти. Новий закон, як пояснював Сергій Бабак, голова Комітету з питань освіти, науки та інновацій, передбачає прозоріший підхід — усі кошти, які студенти заробляють під час практики, надходитимуть безпосередньо їм. Заклад освіти не одержуватиме частину цих коштів, якщо цього не передбачено в договорі зі студентом / студенткою.

Крім цього, за словами Дмитра Завгороднього, у новому законі вилучили повноваження закладів самостійно оцінювати студентство. Натомість документ передбачає механізм незалежного зовнішнього оцінювання результатів навчання. Відтепер їх підтверджуватимуть у кваліфікаційних центрах, де проводитимуть підсумкову атестацію. Це підвищує об’єктивність та визнання дипломів роботодавцями. Також, як раніше повідомляв Сергій Бабак, студенти та студентки отримуватимуть ваучери на оцінювання. Це спеціальний документ, за яким вони проходитимуть фінальну оцінку поза межами закладу, де навчалися.

«Зміняться й умови навчання. Заклади отримають більше ресурсів на оновлення обладнання, лабораторій і майстерень, що зробить навчання більш практичним та наближеним до реальних виробничих умов», — додає заступник міністра освіти і науки.

Читайте також:

Підвищується і доступність освіти. За словами Дмитра Завгороднього, держава гарантує безплатні місця та розширює перелік осіб, які можуть здобути безоплатно професійну освіту вдруге. Наприклад, ветерани війни зможуть безплатно здобути нову професійну освіту за іншим напрямом без необхідності очікувати три роки. Ця норма стосується також членів їхніх сімей, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю та родин загиблих (ветеранів війни, захисників і захисниць).

Новий закон передбачає запровадження загальної ліцензії у сфері професійної освіти (стаття 47), яка замінює складну та багатоступеневу систему отримання окремих ліцензій для різних професій чи програм. Тепер заклад отримуватиме одну загальну ліцензію на право здійснювати освітню діяльність у сфері професійної освіти.

«Не потрібно щоразу проходити весь процес із нуля під час відкриття нової професії в межах ліцензованої діяльності — достатньо оновити дані про матеріально-технічну базу та кадровий склад. Процедура стане більш цифровізованою, із мінімальною кількістю довідок “на папері”», — переконує заступник міністра освіти і науки.

Це також дасть змогу закладам професійної освіти оперативніше запускати підготовку за новими професіями, якщо з’являється попит із боку бізнесу, уникнути дублювання процедур (зараз багато етапів ліцензування повторюються для кожної програми, що неефективно), а нові програми зможуть стартувати швидше, отже, студенти/ки отримають більше варіантів для навчання.

• У новому законі йдеться про трансформацію закладів у комунальні некомерційні товариства (КНТ).

Тут не йдеться про приватизацію чи комерціалізацію, додає заступник. Ця норма про розширення можливостей управління та фінансування закладів професійної освіти. Усе для того, аби вони стали більш мобільними та були здатними швидко адаптуватися до потреб ринку праці, залучати партнерів та ресурси, не втрачаючи освітньої місії і державних гарантій доступності.

Що це означає на практиці?

1. Більша фінансова автономія: КНТ може самостійно укладати договори, залучати додаткові кошти, приймати гранти, але всі доходи мають спрямовувати на розвиток освітнього процесу.

2. Гнучкість у господарській діяльності: заклади отримають право швидше оновлювати матеріальну базу, ремонтувати приміщення, закуповувати обладнання без тривалих погоджень, які притаманні бюджетним установам.

3. Кадрові переваги: можливість гнучкіше формувати штат, запрошувати фахівців із бізнесу, застосовувати контрактну форму роботи для залучення рідкісних спеціалістів.

4. Збереження неприбуткового статусу: КНТ зобов’язані спрямовувати прибуток виключно на статутну діяльність.

5. Підвищення відповідальності керівництва: директор і команда отримують більше повноважень, але й більше зобов’язані звітувати перед засновниками, наглядовими радами та громадськістю.

«Ми передбачили перехідний період для цього, а ще плануємо запустити експериментальний проєкт та пройти цей шлях із кількома закладами перед масштабуванням», — додає Дмитро Завгородній.

Сам Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. МОН та інші органи влади починають виконання норм, що не потребують додаткових підзаконних актів.

Перший рік, як пояснює заступник, триватиме підготовка та ухвалення необхідних підзаконних актів: постанов КМУ, наказів МОН, методичних документів.

Через рік після оприлюднення Закону:

• набуде чинності спрощена система ліцензування (стаття 47) — загальна ліцензія для закладів професійної освіти;
• формуватимуть наглядові та регіональні ради з питань розвитку професійної освіти;
• запровадять новий конкурс для обрання керівника/ці закладу освіти за участі наглядових рад.

Через два-три роки:

• частина закладів перейде в статус комунальних некомерційних товариств;
• запровадять зовнішнє оцінювання результатів навчання у кваліфікаційних центрах;
• почнеться робота перших оновлених освітніх програм, розроблених за участі бізнесу тощо.

І лише через три-п’ять років відбудеться повна інтеграція нової моделі управління, фінансування та забезпечення якості освіти.

Водночас для того, щоб усе спрацювало, за словами Дмитра Завгороднього, важливою є готовність регіонів — у великих містах реформа може піти швидше, тоді як у віддалених громадах може бракувати ресурсів і кадрів. Крім цього, можливий опір змінам із боку частини керівників і колективів, які звикли працювати за старими правилами, а ще є ризик формального підходу до формування наглядових рад або надмірного впливу окремих груп.

Також впливати на втілення норм із Закону може й недостатнє фінансування для модернізації обладнання, створення кваліфікаційних центрів і оновлення освітніх програм. Заступник стверджує, що тоді є ризик нерівності між «багатшими» регіонами, які зможуть залучати більше бізнес-партнерів, і менш розвиненими територіями.

«Наразі на виконання нового Закону потрібно розробити або внести зміни в близько ста підзаконних нормативно-правових актів. Ми готові до викликів, однак інколи процедури ухвалення таких актів можуть займати більше часу, ніж потрібно», — підсумував Дмитро Завгородній.

Фото у тексті із фейсбук-сторінки Дмитра Завгороднього