Вступ-2027: що показала кампанія-2026 і на які зміни очікувати — пояснює Микола Трофименко

Уперше за останні п’ять років абітурієнти й абітурієнтки подали рекордну кількість заяв до українських університетів — понад мільйон. У Міністерстві освіти і науки запевняють, що це результати завчасно розроблених та продуманих правил вступу на 2026 рік. Порядок прийому до закладів вищої освіти оприлюднили в березні 2026 року: у ньому передбачили систему підтримки вступників/ць із ТОТ, скасували мотиваційні листи, дозволили розставляти пріоритети на контрактні та бюджетні місця, а також зараховувати результати випускних іспитів країн Європи.

Докладно про результати цьогорічної вступної кампанії та плани на 2027 рік «Вчися.Медіа» розпитало заступника міністра освіти і науки Миколу Трофименка.

— Які тенденції вступної кампанії-2026 ви бачите та що варто змінити до наступного року?

— Упродовж останнього року ми вдосконалювали порядок прийому до закладів вищої, професійної та фахової передвищої освіти, долучали до цього громадські організації, ректорів університетів тощо. І бачимо результат: вступники та вступниці на перші курси подали рекордну кількість заяв за останні п’ять років — понад 1,2 мільйона, що на 28 % більше, ніж у 2025 році. На перший курс у межах першої хвилі вже зараховано понад 222 тисячі вступників.

Зауважу, що у 2025 році вступники могли подавати до 15 заяв, а цьогоріч тільки 10. Тож бачимо їхній свідомий вибір:

• 73 % вступають за першим пріоритетом;
• 94 % — за першими п’ятьма пріоритетами.

Власне, ми цього й прагнемо: щоб вступник чи вступниця не просто намагалися потрапити на бюджетне місце, а йшли на ту спеціальність, про яку мріють і з якою хочуть пов’язати життя.

— На відміну від університетів, фахові коледжі отримали порядок прийому пізніше й не встигли розпочати вступну кампанію вчасно. Як МОН готується до розробки та затвердження порядку на 2027 рік?

— Бажання закладів освіти мати правила гри заздалегідь — абсолютно справедливе. Однак рішення про це ухвалює не Міністерство освіти і науки. Торік за проєкт закону про державну підсумкову атестацію та вступ у 2026 році (№ 13650) проголосували в грудні, а Президент підписав його в січні 2026-го.

Цей закон передбачав розроблення та затвердження порядку прийому до ЗВО протягом двох місяців після підписання закону, тобто в нас був час до березня 2026-го. Ми виконали всі вимоги, які нам ставили законодавець і керівництво держави. Але ми готові були це зробити раніше: урядовий законопроєкт був поданий до парламенту 1 квітня 2025 року, однак проголосований тільки в грудні.

Тоді було багато дискусій щодо кількості днів для складання НМТ тощо. Зараз ми теж на етапі подібних обговорень, бо урядовий законопроєкт щодо формату НМТ, ДПА та вступу, який був поданий заздалегідь, відкликаний у зв’язку з відставкою уряду.

Наразі у Верховній Раді є два законопроєкти: один передбачає складання НМТ із чотирьох предметів, інший — із трьох. Водночас є проголосований законопроєкт № 10399 про гранти, який має підписати Президент, після чого він набуде чинності.

— Як змінюватиметься державне замовлення? Зараз ідеться про те, що держава насамперед звертатиме увагу на потреби ринку праці й саме на основі цих даних формуватиме замовлення.

— У межах підготовки законопроєкту № 10399 до другого читання в нас була дискусія з Міністерством економіки щодо змін підходів до довгострокового прогнозування потреб ринку праці. У законі про гранти такий прогноз закладено. Державне замовлення спиратиметься на потреби ринку праці на п’яти- та десятирічний періоди наперед. Цей прогноз робитиме Мінекономіки, а МОН замовлятиме на основі цих даних бюджетні місця.

Заклади вищої освіти розподілятимуть їх серед тих пріоритетних спеціальностей і програм, яких потребуватиме реальний сектор економіки. Думаю, що це абсолютно справедливо. Уже цього року ми побачили, як зміни до формування держзамовлення впливають на вибір вступників та вступниць і як зріс попит на спеціальності з особливою підтримкою:

• заяв на будівництво стало більше на 61,6 %;
• на електричну інженерію — на 57,1 %;
• на автоматизацію та робототехніку — на 53,5 %.

— Які основні напрями роботи визначає МОН у вищій освіті на 2026–2027 навчальний рік?

— Ми продовжуємо те, що впроваджували останній рік, зокрема покращуємо якість роботи закладів вищої освіти (нині в підпорядкуванні міністерства 116 університетів).

Разом із міжнародними партнерами запустимо другу чергу підготовки академічних менеджерів. За минулий рік таке навчання пройшли півтори тисячі представників і представниць різних університетів та управлінських команд. Результати опитування учасників засвідчили потребу в розширенні навчання на наступні управлінські рівні. Йдеться про деканів, керівників кафедр і структурних підрозділів, гарантів освітніх програм, команди із забезпечення якості, міжнародної діяльності, цифрової трансформації, інновацій та фінансового управління. Новий етап має охоплювати цілі управлінські команди та допомагати університетам переводити здобуті знання в зміни внутрішніх процесів, нові проєкти й конкретні управлінські рішення.

До нової хвилі навчання зможуть долучитися університети з різними формами власності та з різним підпорядкуванням. Це допоможе їм створити сильну університетську спільноту, яка має спільне стратегічне бачення, а також стати точками розвитку громад і регіонів — наприклад, через подолання локальних викликів, пошук можливостей для підтримки молоді.

Тож наше завдання — підсилити університети й дати необхідні для цього інструменти.

— Безперечно, ми говоримо із закладами про їхню відповідальність та потребу в оптимізації, адже мережа ЗВО не відповідає сучасним викликам і реаліям, зокрема економічним і демографічним.

Нині в трьох регіонах ідуть активні дискусії між різними закладами щодо можливих форматів об’єднань, утворень, приєднань тощо. На нашу думку, має бути домовленість між університетськими спільнотами, як саме інтегрувати заклади, зберегти колективи та студентство. Ми очікуємо, що до кінця року розглянемо та затвердимо рішення, які напрацюють ці університети.

Ті заклади вищої освіти, які вже пройшли етап об’єднання чи приєднання, одержують фінансову підтримку. Проєкт Світового Банку UIHERP оснащує 118 лабораторій у десяти укрупнених університетах — це має поліпшити умови навчання близько 47 тисяч студентів і студенток.

Кожен з об’єднаних закладів одержав півтора мільйона доларів на обладнання для лабораторій. Це дуже підсилило дослідницьку складову університетів. До того ж ми бачимо, як це впливає на розширення різних наукових проєктів на базі університетів. Також цей досвід демонструє: треба й далі інвестувати в лабораторне обладнання закладів вищої освіти, бо це дає їм змогу залучати нове фінансування, а вчені, які лишаються в громадах, розвивають свої наукові школи.

Тож розвиток людського капіталу, інфраструктури, підтримка закладів щодо вдосконалення їхніх просторів — це наші пріоритети. А також — європейська інтеграція. Наразі ми працюємо з освітнім комітетом Верховної Ради над проєктом закону щодо освіти дорослих (готуємо до другого читання). Це теж виклик, на який мають знайти відповідь університети: ідеться про створення коротких і модульних програм, курсів підвищення кваліфікації, перекваліфікації та професійного розвитку для ветеранів, переміщених осіб тощо, які потребуватимуть й уже потребують нових знань і компетентностей.

Читайте також:

— Довгоочікуваний закон про гранти нарешті ухвалений, а дворічний експеримент завершився. Що це змінює для студентства та університетів?

— Справді, урядовий експеримент завершився 31 липня 2026 року, але на той час ще не був ухвалений закон про гранти (Верховна Рада проголосувала за нього 18 серпня 2026 року — ред.). Ми готувалися до різних сценаріїв розвитку подій, розуміючи, що гранти мають бути в будь-якому разі.

Ми чекали на затвердження законопроєкту № 10399 до перерви Верховної Ради, однак в останні дні її роботи, 15–17 липня, відбувалося голосування щодо нового уряду. Відповідно, законопроєкт про гранти не встигли розглянути.

До такого розвитку подій ми були готові, тож іще в травні підготували проєкт постанови Кабінету Міністрів України щодо нового експерименту про грантову підтримку студентства. Уряд проголосував за неї 19 серпня 2026 року.

У 2026 році працюватиме експериментальна постанова, бо закон про гранти мають ще погодити центральні органи виконавчої влади та Офіс Президента. Він набуде чинності за місяць від дати, коли його підпише Президент, тож у вступній кампанії 2026 року ми не встигнемо взяти в роботу норми цього закону, зокрема щодо академічних грантів.

Нова постанова передбачає дворічний експеримент, за яким бакалаври та вперше магістри одержать гранти за результатами складання НМТ.

Базові суми для вступників і вступниць 2026 року становлять:

• для бакалаврату: 18 500 грн — перший рівень гранту та 27 000 гривень — другий рівень;
• для магістратури: 27 000 і 40 000 гривень відповідно.

Сертифікат на одержання гранту формується автоматично та надходить у «Дію» після 15 вересня. Якщо студент або студентка вже оплатили навчання, заклад зменшує їхні фінансові зобов’язання на суму гранту та повертає переплату після отримання відповідного платежу.

Усі норми, прописані в експерименті, стануть порядком, який далі буде реалізовувати закон № 10399. У межах закону:

• зберігається державне замовлення в секторі безпеки та оборони (у закладах, що підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, Міністерству оборони, Службі безпеки України; тут передбачене казармене перебування та працевлаштування після завершення навчання);
• залишаються бюджетні місця в закладах вищої освіти, що підпорядковані Міністерству освіти і науки, Міністерству охорони здоров’я, Міністерству культури, Міністерству молоді та спорту тощо;
• передбачені академічні, соціальні, спеціальні гранти для талановитої молоді та гранти Героїв.

Нагадаю, що академічні гранти можна одержувати за результатами складання НМТ, а соціальні будуть підтримувати пільговиків, бо наразі відбувається викривлення державного замовлення. Держава через Міністерство освіти і науки замовляє 65 тисяч місць за пріоритетними програмами й напрямами, які потрібні економіці та іншим сферам. Однак певну частину державного замовлення не виконують: приблизно 15 тисяч місць не закривають через широкий конкурс під час вступу.

Тоді ми отримуємо запити від закладів вищої освіти щодо перерозподілу бюджетних місць для пільговиків, які мають право на безплатне навчання за державним замовленням. Заклади приймають таких вступників і вступниць на різні освітні програми — на контракт, а потім звертаються до конкурсної комісії міністерства із запитом на додаткове бюджетне місце для пільговика. І МОН фактично перерозподіляє ці 15 тисяч місць на ті програми, на які абітурієнти хотіли вступити.

У нас не виникає питань, коли заклади звертаються через те, що до них вступає дитина військовослужбовця або військовослужбовиці, які загинули. Тут ми взагалі не обговорюємо таких запитів і підтримуємо їх на 100 %. Але ж вони хочуть вступати на міжнародне право чи менеджмент. До речі, цьогоріч найпопулярніша спеціальність (і так другий рік поспіль) — менеджмент, на який подали понад 100 тисяч заяв. Однак із 18 тисяч рекомендацій на менеджмент лише 750 — бюджетні, а понад 17 тисяч — контрактні.

Ми хочемо змінити це завдяки грантам, щоб державне замовлення відповідало інтересам держави. Наприклад, із соціальним грантом абітурієнти пільгових категорій можуть вступити на бажану спеціальність і компенсувати вартість навчання на контракті. Фактично йдеться про мотивацію вступників та вступниць обирати ті програми та спеціальності, які потрібні державі.

Спеціальні гранти передбачені для особливо талановитих спортсменів, діячів мистецтва, переможців Олімпійських ігор та інших людей, які мають видатні таланти. Їхня мета — допомогти цим людям залишитися в українській системі, щоб вони не ухвалювали рішення про переїзд, адже на них дуже активно «полюють» різні країни, уряди та університети.

Для пріоритетних спеціальностей і навчання в окремих прифронтових регіонах застосовують підвищувальні коефіцієнти. Ми бачимо, що це теж стимулює вступників обирати потрібні для держави спеціальності, зокрема інженерні, для яких діє коефіцієнт 1,5.

Можливо, цей комплекс заходів, який ми задіяли протягом останнього року під час різних комунікацій зі Світовим банком, зокрема щодо обладнання, дослідницької складової та спрощених умов вступу, і призвів до зростання кількості абітурієнтів на інженерні спеціальності. До системи приєдналося приблизно на 40 тисяч більше молодих людей, що вступали до закладів вищої освіти на базі повної загальної середньої освіти, порівняно з попередніми роками. Ці вступники та вступниці, вочевидь, зробили вибір на користь України, а не навчання за кордоном.

Ми також боремося з наративом про те, що українська молодь масово виїжджає з країни. Насправді це не так. Умови та правила вступу до системи вищої освіти для українців за кордоном ускладнюються. Ми бачимо це в Польщі, Словаччині, Чехії, Австрії та Німеччині. Складнішими стають і умови, в яких перебувають переміщені особи в цих країнах. До того ж наші університети не гірші за заклади вищої освіти Центральної та Східної Європи, а в багатьох напрямах — навіть сильніші. Вони дають ті компетентності й навички, які сьогодні дуже потрібні сучасній людині.

— Чи маєте свіжі дані щодо вступу українців до університетів із-за кордону?

— У нас є дані щодо кількості громадян, які складали НМТ за кордоном, їх близько 20 тисяч. Зареєстрованих було більше, а склали приблизно на 10 % менше. Але серед вступників могли бути й ті громадяни, про яких ми не знаємо. Вони могли вступати на підставі іспитів, складених за кордоном, — польської матури або аналогів. І вони мають на це право: такий порядок вступу-2026.

Також майже вдвічі зросла кількість вступників із тимчасово окупованих територій, які використовують квоту-2: 6132 особи вже зараховані. Вони вступають через мережу центрів «Освіта-Україна» (раніше «Донбас-Україна» та «Крим-Україна»). Ця категорія може вступати до 15 жовтня, тому дані не остаточні.

Така розширена рамка дає змогу повертати більше наших громадян і громадянок до системи освіти та міжнародно визнаного правового поля України. Власне, це наша основна задача сьогодні. Ми створюємо різні механізми, зокрема систему визнання кваліфікацій і результатів навчання на тимчасово окупованих територіях. Це складне рішення, але ми свідомо йдемо на те, щоб визнавати частину таких результатів в Україні.

— До речі, ми цього року чимало писали про доступ до освіти для молодих людей із тимчасово окупованих територій. У розмовах із ними та громадськими організаціями, які допомагають їм виїхати й адаптуватися, часто йдеться не лише про визнання чи відновлення документів. Їм потрібна комплексна адаптація — можливо, навіть на рівні університету: супровід, інформація про фінансову підтримку, житло тощо. Чи чуєте ви такі запити від університетів і чи враховуєте їх у порядку прийому?

— Насправді саме на це спрямована програма «Зимовий вступ». Її мета — підтримати молодих людей, які виїжджають із тимчасово окупованих територій і не встигають вступити під час основної кампанії.

Програма передбачає компенсацію вартості навчання та проживання в гуртожитку. Молоді люди інтегруються в університетську спільноту, знайомляться з університетом і можуть зробити більш свідомий вибір спеціальності. Також вони отримують додаткові 15 конкурсних балів, що суттєво підвищує шанси на бюджетне місце. За потреби програма передбачає і психологічну допомогу.

Мережа уповноважених центрів «Освіта-Україна» забезпечує супровід вступників — від роботи з документами до допомоги з іншими питаннями. Ми також постійно комунікуємо з Офісом омбудсмена та громадськими організаціями, зокрема «Bring Kids Back UA» і «Донбас SOS», щоб максимально спростити вступ для таких молодих людей.

Університети також реагують на запити щодо психологічної допомоги, документів та інших питань підтримки. Поодинокі проблеми трапляються, і там, де потрібне втручання міністерства, ми допомагаємо.

— Ми бачимо в коментарях університетської спільноти та спільноти фахових коледжів, що в закладів залишається чимало запитань щодо запровадження «Основ національного спротиву» замість БЗВП. Десь бракує кадрів, десь немає розуміння, як організувати практичну частину, а хтось просто чекає додаткових роз’яснень від міністерства. Що ви зараз чуєте від закладів освіти? Наскільки вони готові до викладання нового курсу з 1 вересня і які питання залишаються найскладнішими?

— У 2025–2026 навчальному році заклади освіти реалізовували теоретичну частину базової загальновійськової підготовки. Водночас вони мали багато застережень щодо практичної частини БЗВП: вона передбачала значну кількість академічних годин, виїзди на полігони, а також дискусійні положення щодо військово-облікових спеціальностей, присяги та інших наслідків такого навчання.

Щоб зняти ці ризики, Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 13347, який замінив БЗВП на програму «Основи національного спротиву». На його основі ми розробили типову програму, затверджену Міністерством оборони та Міністерством освіти і науки, і довели її до закладів вищої та фахової передвищої освіти.

Починаючи з другого курсу, студенти та студентки вивчатимуть «Основи національного спротиву». Фокус програми — не на військовій підготовці, а на практичних компетентностях, потрібних кожному громадянину: домедичній допомозі, діях у надзвичайних ситуаціях, базовому розумінні роботи техніки та дронів.

Ми також працюємо з Генеральним штабом над підвищенням кваліфікації викладачів цього курсу. Заклади освіти можуть залучати, зокрема, ветеранів і фахівців із сектору безпеки та оборони.

Ми проводимо методичні наради, надаємо консультації і допомагаємо закладам із запитами, тому зараз немає такого спротиву чи занепокоєння щодо практичної частини, який був під час запровадження БЗВП.

Це м’якша форма підготовки, але надзвичайно потрібна кожному громадянину й громадянці. В умовах війни навички домедичної допомоги та правильних дій під час надзвичайних ситуацій можуть знадобитися будь-кому — для допомоги собі, родині чи іншим людям до приїзду медиків.

— Якою ви бачите готовність університетів до зими і яку підтримку в цьому питанні готове запропонувати міністерство? Ще наприкінці весни деякі ректори говорили, що додаткових коштів і державних програм на енергоефективність, альтернативні джерела енергії чи енергостійкість недостатньо. Що змінилося зараз? Які можливості мають університети, щоб пройти цю зиму стабільно, навіть якщо не ідеально?

— Підготовка до зими охоплює і організаційні рішення, і модернізацію інфраструктури. Уряд передбачив 600 млн грн на невідкладні заходи з підвищення енергетичної стійкості державних закладів вищої освіти сфери управління МОН. Ми підтримуємо проєкти, які дають змогу зберегти роботу критичних систем та очне або змішане навчання під час знеструмлень. Заклади, які отримали державну допомогу, можуть встановлювати сонячні електростанції з накопичувачами, резервні джерела живлення, когенераційні установки, модернізувати електричні й теплові мережі, модульні котельні.

Комісія провела п’ять засідань і розглянула десятки заявок університетів, наразі вже спрямовано:

• 66 млн грн — на сонячні електростанції;
• 22 млн грн — на проєктну документацію для модульних котелень;
• 120 млн грн — на перші транші для трьох проєктів когенерації за підходом «Проєктуй-будуй».

Наступну хвилю заявок опрацьовуємо з таким розрахунком, щоб запустити більшість об’єктів до опалювального сезону. Під час добору беремо до уваги наявність укриттів, організацію очного або змішаного навчання, технічну готовність проєкту й реалістичний строк виконання. Державна підтримка має насамперед надходити туди, де вона швидко дасть вимірюваний результат для студентства й забезпечить безперервність роботи університету. 

Ми заздалегідь попереджали заклади, що для участі в конкурсі потрібно розробити проєктно-кошторисну документацію, пройти експертизу, заповнити заявку та завантажити всі необхідні документи в систему DREAM. Розподіл коштів відбувається максимально прозоро й публічно: кожну заявку розглядає конкурсна комісія.

Читайте також:

Ми продовжуємо цю тенденцію. Є великі заклади вищої освіти, які мають студентські містечка. Для них розробляють проєкти з когенерації, які забезпечуватимуть теплом гуртожитки й корпуси, а також вироблятимуть електроенергію. У деяких випадках це може посилити енергостійкість навколишніх районів міста.

Ще близько 330 млн грн спрямували на підтримку спроможності закладів вищої освіти оплачувати комунальні послуги. Це дає їм змогу зберегти кошти спецфондів і спрямувати їх на підвищення енергоефективності та підготовку до зими.

Окремо підтримуємо проєкти з ліквідації наслідків ворожих атак — аварійно-відновлювальні роботи, відновлення систем опалення та іншої інфраструктури, яка постраждала через обстріли. Таких проєктів уже приблизно на 500 млн грн. Тобто загалом ідеться приблизно про півтора мільярда гривень підтримки закладів вищої освіти, спрямованої на їхню стійкість і підготовку до зими.

Сьогодні університети активно розбудовують підземну інфраструктуру. Наприклад, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця створив підземний університет із навчальними авдиторіями, коворкінгами та лабораторіями. Його потужність дає змогу одночасно розміщувати близько 2000 людей.

Ми також підтримали Сумський національний аграрний університет, де облаштовують підземні укриття, лабораторії, коворкінги та інші приміщення. Це важливо для спеціальностей, які неможливо повноцінно опановувати онлайн.

Для Харкова, Сум та інших прифронтових міст це не просто інфраструктурні проєкти. Це можливість університетам і далі працювати, а студентам і студенткам — навчатися очно навіть в умовах війни. Так ми демонструємо стійкість і здатність адаптуватися до безпекових викликів.

— На Серпневій конференції-2026 ви розповідали про експериментальний проєкт із трирічним бакалавратом. Можете докладно пояснити, на якому він зараз етапі, які університети до нього долучаться й коли очікувати відповідного рішення уряду?

— Ми розуміємо, що профільна реформа має зробити мережу академічних ліцеїв та університетів більш інтегрованою. Йдеться про співпрацю між ними: викладачі університетів можуть долучатися до роботи в ліцеях, а школярі та школярки — приходити до університетських кампусів, лабораторій, брати участь у дослідницьких проєктах. Це допоможе молоді визначитися з майбутньою професією та освітньою програмою.

Цьогоріч до експерименту зі старшою профільною школою долучаються 150 ліцеїв. У 2029 році вони матимуть перший випуск. Паралельно ми працюємо з університетами над запровадженням трирічного бакалаврату. Законодавство вже дозволяє здобувати ступінь бакалавра за 180 кредитів ЄКТС.

Ми підготували проєкт урядової постанови про відповідний експеримент і вже направили його на погодження до центральних органів виконавчої влади. Після проходження всіх необхідних процедур документ буде винесено на розгляд уряду.

Суть експерименту така: випустившись у 2029 році з одного зі 150 ліцеїв, абітурієнт, який продовжить навчання за профілем, що відповідає його освітній програмі в ліцеї, зможе здобути ступінь бакалавра за три роки.

Це аналогічно до європейської моделі «3+2» — три роки бакалаврату й два роки магістратури. Водночас ми очікуємо, що після профільної школи вступник або вступниця матиме достатню базову підготовку, щоб опанувати бакалаврську програму за три роки без необхідності додатково надолужувати освітні втрати.

Ми вже запросили до комунікації перші 14 університетів. Це заклади, які обирали самі учні й учениці та їхні батьки під час опитувань про те, з якими університетами вони хотіли б пов’язати своє подальше навчання. Зацікавлених закладів значно більше, тому після затвердження постанови їх кількість може зрости.

Водночас важливо, що профіль не буде незмінним: у межах старшої профільної школи учень чи учениця зможе змінити його протягом першого року навчання. Остаточну картину щодо попиту на конкретні профілі та університетські програми ми побачимо вже ближче до першого випуску.

Фото з фейсбук-сторінки Миколи Трофименка, фейсбук-сторінки Міністерства освіти і науки та Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.