Як аналізувати ринок праці для управлінських рішень у профосвіті

Заклади профосвіти в Україні оновлюються в умовах війни, нестачі кадрів на ринку праці, викликів відбудови та наближення до європейських норм і стандартів. Отримавши більше свободи дій завдяки автономії, яка прописана в новому законі «Про професійну освіту», заклади мають не лише навчитися самостійно ухвалювати рішення, а й робити це обґрунтовано. 

Маршрут більше не прокладений наперед у вигляді готових, уніфікованих інструкцій. Заклад сам обирає напрям, темп і спосіб руху. Тож критично важливо мати відповідь на головне запитання: «Куди йдемо?»

Найчастіше управлінські команди стикаються з однаковими викликами:

• які професії відкривати / посилювати;
• як змінити зміст програм;
• із ким будувати партнерства;
• у яке обладнання інвестувати;
• як підвищити частку випускників та випускниць, що працевлаштовуються за спеціальністю.

Відповідь на ці та інші питання починається з грамотного аналізу ринку праці, що потребує поєднання кабінетних і польових досліджень.

За прогнозами експертів ГО «EasyBusiness», для повоєнного відновлення Україні може бракувати робочої сили в кількості до 4,5 мільйонів осіб. Структура економіки кардинально змінилася: зріс сектор оборони та держуправління, скоротилися сільське господарство та промисловість.

«Це означає, що заклади профосвіти не можуть готувати фахівців у нікуди. Ланцюжок має бути таким: бізнес формує попит на навички → заклад адаптує програми → випускник чи випускниця отримує роботу → економіка зростає», — наголошують експерти проєкту «Профосвіта: Автономія Майбутнього (ПАМ)».

Детальніше про аналіз ринку праці в секторах, критичних для відновлення України, можна ознайомитися в аналітичному звіті «Автономія в професійній освіті: зміцнення інституцій для задоволення регіональних потреб у робочій силі».

Щоб дослідження не перетворилося на збір усього про все, стартуйте з конкретного управлінського рішення, наприклад:

• змінити план набору;
• оновити модуль програми;
• запустити дуальну форму;
• переоснастити майстерню;
• переформатувати співпрацю з роботодавцями.

Після цього зафіксуйте чотири параметри дослідження:

• Географія: громада / місто, район, область (або декілька територій, якщо заклад працює на ширший регіон).
• Горизонт планування: для профосвіти зручно мислити щонайменше на два-три роки (умовний горизонт підготовки здобувачів/ок освіти).
• Фокус: професії / галузі та види економічної діяльності, які для вас пріоритетні.
• Форма результату: що саме має бути на виході (короткий аналітичний бриф, перелік пріоритетних професій, карта партнерств, план змін у програмах).

Практика показує: найкращий результат дає поєднання двох підходів. 

1) Кабінетне дослідження (вторинні дані) — це аналіз уже наявних відкритих або офіційних даних: вони доступні, порівняно дешеві (переважно потребують часу), дають змогу швидко зібрати великі масиви інформації. Водночас у них є обмеження: дані можуть бути застарілими, надто узагальненими або неповними — тому важлива перевірка й бажане використання кількох джерел.

2) Польове дослідження (первинні дані) — це збір інформації безпосередньо в стейкхолдерів: роботодавців/иць, студентів/ок, випускників/иць, органів місцевої влади, експертів/ок. Тут ви отримуєте глибше розуміння мотивації та реальних потреб, але це більш працемістко: потрібно продумати запитання, скласти анкети / гайди, організувати збір, обробити відповіді.

Почніть з офіційних ресурсів: вони задають рамку й допомагають спиратися не на інтуїцію, а на цифри. Важливий нюанс для України: частина класичної статистики про ринок праці (наприклад, обстеження робочої сили) має останні доступні дані станом на IV квартал 2021 року, тому для актуальнішої картини варто використовувати інші набори даних і дивитися на проксі-показники (наприклад, за діяльністю підприємств).

Типові джерела, які можна використати вже зараз:

• Державна служба статистики України (наприклад, дані про діяльність підприємств і динаміку за видами економічної діяльності).
• Державна служба зайнятості (статистика щодо шукачів роботи та вакансій, а також інструменти з фільтрами за територією та професіями).
• Пенсійний фонд України (як додаткове джерело для розуміння формальної зайнятості та опосередкованих трендів).

Щоб доповнити офіційну картину, корисно подивитися дані ринку праці «як він є»: вакансії, попит, динаміку за професіями. Тут допомагають агрегатори вакансій та аналітичні ресурси. Важливо пам’ятати про упередження: онлайн-вакансії часто краще відображають формальний сегмент ринку й не завжди показують тіньову або неформальну зайнятість.

Приклади корисних джерел:

• Work.ua та Robota.ua (динаміка вакансій, зрізи за професіями й регіонами).
• Публічні аналітичні звіти та дослідження організацій, які працюють із темами зайнятості, відновлення та кадрів.

Дані служби зайнятості мають свою специфіку: вони охоплюють лише тих шукачів/ок роботи й роботодавців, які користуються послугами служби. Водночас це важливий зріз, який часто можна розкласти «до професій» і «до територій» у вигляді таблиць чи Excel-файлів.

Окремою цінністю є результати репрезентативного опитування роботодавців (із можливістю фільтрувати за областю, а інколи й за районами) та переглядати, наприклад, плани найму на наступний рік.

Польові методи варто запускати після кабінетного аналізу. Це економить час і робить запитання точнішими. 

Кого опитувати (базовий набір стейкхолдерів):

• Роботодавці/иці: керівники, HR / рекрутери, майстри / технологи — ті, хто реально бачить потребу в навичках.
• Студенти/ки та випускники/ці: мотивація, бар’єри, якість практики, реальна траєкторія працевлаштування.
• Органи місцевої влади / агенції розвитку / експерти/ки: плани відновлення, інвестпроєкти, пріоритетні галузі та території.

Які методи працюють найкраще:

• Напівструктуровані інтерв’ю (дають глибину й пояснення «чому»).
• Анкетування (дає ширину — важливо думати про вибірку й репрезентативність).
• Фокус-групи (підходять для виявлення спільних проблем і формулювання потреб).
• Спостереження (наприклад, під час практики або на підприємстві — щоб побачити реальні процеси та вимоги).

Щоб дані були якісними, зверніть увагу на три аспекти:

• Гіпотези й запитання: формулюйте їх після аналізу вторинних даних, щоб не «стріляти навмання».
• Вибірка: домовтеся, кого саме ви охоплюєте (за галузями, розміром бізнесу, територіями) і не змішуйте несумісних груп.
• Формат відповіді: поєднуйте кількісні питання (скільки, як часто) з якісними (чому, що заважає, що потрібно змінити).

Щоб не починати кожного разу з нуля, підготуйте три прості документи (на одну-дві сторінки кожен):

• Паспорт дослідження (що вирішуємо, географія, горизонт, пріоритетні професії, джерела даних).
• Гайд інтерв’ю з роботодавцем (10–12 запитань про потребу в кадрах, навички, обладнання, плани найму, готовність до партнерства).
• Карта рішень (які зміни в програмах / наборі / практиці / партнерствах робимо за результатами аналізу).

Такі шаблони дають ефект автономії в дії: команда швидше збирає дані, однаково їх інтерпретує і переходить до конкретних змін.

Аналіз ринку праці — це практичний управлінський компас, який допомагає закладу не втрачати напряму в час змін.

[Проєкт «Профосвіта: Автономія Майбутнього» впроваджує ГО «EasyBusiness» за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яку реалізує Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ Ukraine) GmbH та Solidarity Fund PL in Ukraine (SFPL)].

Ярослав Жидик, керівник проєкту ПАМ, керівник напряму регіонального розвитку ГО «EasyBusiness», Сніжана Леу-Севериненко, старша експертка з розвитку професійної освіти, та Валерія Шемшученко, старша консультантка ГО «EasyBusiness» та проєкту ПАМ

Фото ГО «EasyBusiness»

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер