Чому самоосвіта в Україні — це насамперед практичні навички, а не просто цікавість

Час, коли ми навчалися чогось лише заради цікавості, минув. Тепер найголовніший запит до самоосвіти — отримати конкретні інструменти й алгоритми, які можна одразу випробувати й мати результат. А ще — здобути навички, спираючись на реальний успішний (або навпаки — неуспішний, що теж важливо) досвід експертів/ок та організацій.

Суха теорія без прикладів із життя не працює, коли потрібно тут і зараз отримати відповідь на своє запитання.

Те, про що розмірковували дослідники минулого століття, розробляючи теорію андрагогіки (тобто навчання дорослих), чітко простежуємо в сучасній самоосвіті України.

Така непевність та невизначеність спонукають: 

• учитися, якщо для цього є реальні підстави та необхідність;
• бути гнучкими та швидко адаптуватися до змін;
• відчувати користь від навчання, а не робити цього для галочки;
• легше мотивувати себе до самоосвіти через перегляд кількахвилинних лекцій чи виконання вправ.

Нині популярні короткі прикладні формати, які з’явилися у відповідь на запит українців/ок до навчання. Не йдеться про надмірне спрощення теми — це радше форма підтримки, невідкладна допомога та опора, що допомагає людині швидше й легше зорієнтуватися в навколишній реальності.

Сучасні освітні ресурси відходять від традиційних видів навчання й зосереджуються на: 

• поданні складних тем простими та зрозумілими словами із зазначенням можливих рішень;
• створенні орієнтирів для саморозвитку; дотриманні високого рівня експертності та користі контенту.

Щоб освітні продукти були практичнішими, їх доповнюють готовими чеклистами, схемами, покроковими інструкціями. Крім того, можуть майже відмовитися від теорії та зосередитися на детальному поясненні певних технік. Такий формат особливо дієвий для комплексного подання вправ чи ігор із психологічної підтримки як дорослих, так і дітей.

Швидкому й ефективному запам’ятовуванню інформації сприяє можливість взаємодіяти з навчальним матеріалом: симулятори, інтерактивні вправи, програвання різних варіантів однієї події, побудова послідовностей — усі формати, у яких людина може понатискати кнопки й у такий спосіб доторкнутися до матеріалу, краще зрозуміти та запам’ятати причиново-наслідкові зв’язки.

Перевірити якість освітніх курсів та платформ можна за кількома важливими характеристиками.

Читайте також: 

Мислення розвитку — як і навіщо впроваджувати його в школі

1. Репутація ресурсу: наскільки він відомий у професійній спільноті або на широкий загал, чи є про нього відгуки користувачів/ок у відкритих джерелах, чи не дає він нереалістичних обіцянок.
2. Експертність залучених спікерів/ок та авторів/ок: чи можна перевірити та довести їхню компетентність.
3. Зміст курсу: наскільки зрозуміло прописані назви й описи лекцій, чи структура загалом має вигляд логічної та послідовної.
4. Методологія: чи навчання містить тестування, практичні завдання, наочність та інтерактив.

Також для комфортного сприйняття інформації освітні сервіси пропонують різний темп навчання — індивідуальний або груповий. Тож варто зважати на цей чинник, щоб здобувати знання максимально ефективно.

Самоосвіта сьогодні розширює можливості українців та українок, щоб діяти та створювати щось нове. Вона має відповідати на визначальне запитання: навіщо це людині? Адже завдяки самоосвіті ми маємо не просто накопичувати знання, а розуміти, де їх практично застосувати.

Фото Canva

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб
• Х, тредс, вайбер