Мислення розвитку — як і навіщо впроваджувати його в школі

Замість фраз «Я не вмію / Я не зможу» дитина має говорити собі: «Я ще навчуся / Мені вдасться». Це відкриває простір можливостей та усуває бар’єри для розвитку. Якщо учні й учениці чутимуть від учителів та вчительок подібні слова підтримки, то матимуть значно більше бажання вчити нове, розвивати необхідні навички й не боятимуться помилок.

Так працює мислення розвитку (growth mindset), яке передбачає вміння рухатися вперед попри помилки, осуд чи невдачі. Як запровадити його в школі та чому growth mindset вважають навичкою майбутнього — у колонці для «Вчися.Медіа» пояснює Катерина Спітковська, освітянка та управлінка, авторка програм розвитку для освітніх команд і керівників, коуч Міжнародної федерації коучингу (ICF, ACC).

Далі — пряма мова Катерини Спітковської.

Якщо перекладати growth mindset дослівно, то йдеться про мислення зростання, яке частіше називають мисленням розвитку. Це уявлення людини про те, що її здібності, уміння, інтелект, знання, талант можуть розвиватися. Їх можна змінювати, якщо докладати зусиль, навчатися та помилятися. До речі, зараз більше говорять про те, що помилок не слід боятися, але в дуже багатьох людей, зокрема вчителів і вчительок, страх помилки закладений на рівні підсвідомості.

Завдяки вмінню підтримати себе, рухатися вперед, обирати цілі та процеси людина зростає, отримує від цього задоволення та не боїться, наприклад, недосяжного результату. Тож це новий спосіб мислення, який дає змогу адаптуватися в складному й мінливому світі.

Працюючи з дітьми в школі, я тестувала мислення розвитку, навіть не підозрюючи цього. Насправді це віра в наших дітей та робота з їхнім потенціалом. Адже growth mindset передбачає формування людини, яка вірить у те, що може навчитися чогось нового.

Учням та ученицям треба говорити, що ми віримо в них і бачимо потенціал. Часто діти нічого не чують про свою унікальність від батьків, учителів і вчительок. Завдання педагога чи педагогині, як і будь-якої людини, яка співіснує поряд з іншими людьми, — знайти, побачити унікальне зерно, що відрізняє дитину від решти. Завдяки підтримці й партнерству можна дати дитині нагоду самій побачити це зерно. Тоді відбувається взаємна робота над розвитком потенціалу, що забезпечує неймовірний результат.

Крім growth mindset, є fixed mindset — фіксоване мислення. Якщо мислення розвитку — це переконання, що я можу здобути будь-які знання, розвинути нові навички шляхом спроб і помилок, то фіксоване мислення — це переконання, що здібності та інтелект незмінні.

Часто ми чуємо: «Я цього не вмію, навіть не буду братися». Це переконання, що успіх залежить від того, якою людина вродилася, а не від її прагнень. Якщо людина сприймає невдачу як ознаку власної неспроможності або опускає руки після першої невдалої спроби, значить, вона не вірить у те, що може пройти цей шлях і змінити себе.

Читайте також:

«Не перевірка, а професійна підтримка»: як організовувати супервізії в школах та допомагати вчительству зростати

Натомість учителі й вчительки (і загалом дорослі) мають вірити в дітей. Є, однак, й інша сторона медалі: треба самому чи самій прожити певний досвід, щоб навчитися приймати той факт, що в 40 чи 50 років можна знаходити нове хобі й розвиватися в цьому напрямі. Часто люди думають: «Якщо я в дитинстві не грав на інструменті, значить, уже не зможу». Але можна спробувати: почати опановувати щось нове, попри упередження та відмовки. Це якраз мислення зростання.

Пригадую: у школі один учень мав проблеми з поведінкою, але я бачила в ньому потенціал і говорила про це. Коли він перейшов до 10–11-го класів, колеги дивувалися: як так сталося і що спрацювало? Це був ніби зовсім інший школяр. У будь-якому разі підтримка, віра в дитину, робота з батьками, яким я пояснювала, що важливіше досягти мети, ніж вчитися на відмінно, — дали результат. 

Я завжди показувала учнівству на власному прикладі, як можна працювати над собою та зростати, а також заохочувала дітей не впадати у відчай через невдачі. Growth mindset — це вміння побачити можливість у невідомості чи в кризі.

Також мислення розвитку — це фундаментальна навичка майбутнього, яку освітяни й освітянки вже мають узяти в роботу. На одній із педагогічних рад ще років 10 тому ми з колегами складали топ професій майбутнього, щоб допомогти дітям із певними навичками, які їм можуть знадобитися. Тоді однією з топових професій був керівник дронів. На той час ми знали, що завдяки дрону можна зробити фотографію. Війна стала каталізатором розвитку цієї професії. Звісно, учителі та вчительки можуть зауважити: як виростити дитину з певними навичками, якщо невідомо, у чому суть професій майбутнього? Та питання не в тому, що ми знаємо, а в тому, щоб підтримати дітей і переконати, що вони можуть це зробити, навіть якщо цих навичок у них ще немає.

У звітах Всесвітнього економічного форуму (World Economic Forum, WEF) неодноразово зазначали: через автоматизацію, цифровізацію та трансформацію ринку праці понад 50 % працівників у світі потребуватимуть перекваліфікації впродовж найближчих років. В одному з прогнозів WEF ішлося про те, що працівник/ця змінить до чотирьох-п’яти професій протягом життя.

Щоб не впадати через це в депресію (такий варіант цілком можливий), якраз і вдаємося до мислення розвитку: воно допоможе зрозуміти, що це нормально, коли певна професія перестає існувати, як і те, що ти пробуєш щось інше й шукаєш свій шлях.

Дуже важливо дати людині підтримку в тому, щоб обирати й змінювати професії. Навіть якщо хтось засудить — нічого страшного, адже це твій вибір, твоє покликання і тобі жити з цим.

Розвиток критичного мислення та креативність теж належать до компетенцій майбутнього. А креативність розвиватиметься тільки в тому середовищі, де можна експериментувати й помилятися.

У Stanford University, зокрема в Hasso Plattner Institute of Design at Stanford, активно використовують підхід «Помиляйся часто — навчайся швидко» («Fail fast, fail often, learn from it»). Помилка без результату її виправлення абсолютно нічого не варта. Якщо ж людина зростає над цією помилкою, це змінює її можливості. 

Комунікація — теж компетенція майбутнього, яка вимагає постійного вдосконалення, зворотного зв’язку, уміння чути думку інших, а отже, гнучкого мислення.

Ще одна фундаментальна компетенція — навчання впродовж життя. Про це ми чуємо давно, але одна справа — декларувати, інша — робити.

Часто ми говоримо, що ці навички треба розвивати в дітях, але слід усвідомлювати й те, що їх потрібно розвивати в собі. Так ми власним прикладом продемонструємо учнівству, як має бути.

Мислення розвитку впливає на успіхи дітей у школі, і це дуже помітно на практиці. Я проводила тренінг для учнів та учениць Маріупольського ліцею, релокованого до Києва. Одна з вправ передбачала, що діти мають стати в рядок та слухати певні фрази. Якщо озвучена репліка збігається з мисленням дитини, вона робить крок уперед, якщо ні — залишається на місці. Учні й учениці побачили, що ті, хто має мислення розвитку, крокують уперед. Так відбувається і в житті.

Щоб змінити фіксоване мислення на мислення розвитку, можна почати із заміни установки «Я цього ніколи не вивчу» на «Я ще цього не знаю, але можу вивчити, мені для цього потрібно…». Або ж замість «Я не вмію» думати й говорити: «Я не боюся попросити про допомогу, щоб цього навчитися». 

Читайте також:

Навчати жити, а не лише знати: як соціально-емоційні навички допоможуть зміцнити українську освіту

Найперший крок, коли люди ознайомлюються з мисленням зростання, — це усвідомлення того, який у них тип мислення, як вони міркують, чи дають собі нагоду зростати, чи обмежують себе. Люди, які мають потребу в зростанні, хочуть успіху, визнання й розвитку, часто не рухаються вперед через страх осуду або переконання, які стримують їх від цього. Так вони уникають реалізації своїх емоційних потреб і прагнень, а потім, коли проходить життя, страшенно жалкують про те, що так нічого й не зробили. 

Учителям та вчителькам теж важливо досліджувати себе, фіксувати, до якого типу мислення належать їхні висловлювання, чи допомагають освітяни зростати собі та учнівству. Якщо людина дійсно цим зацікавиться, вона шукатиме ресурси, де дізнатися про це більше, вивчатиме свій світ, а це допомагатиме підтримувати себе, колег та дітей.

Фото Катерини Спітковської та Canva

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм,
• Х, тредс, ютуб