Підтримка важливіша за оцінку: як допомогти дитині в період НМТ?
На початку вступної кампанії студент одного з ужгородських коледжів учинив самогубство — імовірно, через невдало складений Національний мультипредметний тест (НМТ). Про це хлопець повідомив у відео, яке залишив. Правоохоронці ще з’ясовують усі обставини, але ця трагедія — ще один тривожний сигнал для дорослих.
Період НМТ дійсно може бути напруженим. На дітей часто тиснуть очікування батьків, учительства та суспільства загалом, адже нерідко тестування подають як «єдиний шанс» на успішне майбутнє. Це спричиняє тривогу, страх і відчай.
- Як правильно підтримати дитину в період іспитів?
- Які фрази краще не використовувати?
- Чому важливо пояснювати, що невдача на НМТ — не катастрофа?
- Як реагувати, якщо дитина отримала гірший результат, ніж очікувалося?
Про це «Вчися.Медіа» розповів Сергій Михайлик, кризовий психолог благодійного фонду «Голоси дітей».
ЩО МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА СТАН УЧНІВСТВА ПІД ЧАС ІСПИТІВ?
Насамперед, за словами Сергія Михайлика, на емоції та поведінку дітей суттєво впливають загальний фізіологічний стан і фон нейромедіаторів у мозку, який безпосередньо визначає емоційну стійкість і здатність до саморегуляції.
Річ у тім, що в цьому віці підлітки часто ще не мають внутрішнього «стоп» — механізму, що дає змогу регулювати й спрямовувати витрати енергії та уваги. Їхній мозок активно реагує на те, що цікаво: музику, комікси, фільми тощо. На подібні захоплення виділяються нейромедіатори, які стимулюють інтерес і спонукають глибше занурюватися в тему.
«Однак, якщо такі ресурси вже витрачені на те, що соціум вважає неважливим, підліткам складно швидко відновитися, щоб знайти сили на навчання. Через це виникають труднощі з концентрацією, запам’ятовуванням і розумінням. До того ж на тлі виснаження починаються проблеми з емоційною сферою — з’являється почуття провини за те, що увага була спрямована не туди: не на підготовку до іспитів, а на “другорядне”», — пояснює психолог.
Цей внутрішній тиск часто підсилений зовнішнім. Батьки, учительство й соціум загалом можуть транслювати свої страхи й очікування (іноді несвідомо) і в такий спосіб переносити їх на дітей.
Наприклад, ось знайома багатьом фраза: «Якщо не складеш іспит, усе життя працюватимеш на низькооплачуваній роботі». У таких словах, як пояснює Сергій Михайлик, — страх дорослих за майбутнє своєї дитини й за те, що вони не будуть хорошими батьками. Але дитина сприймає це як ультиматум: або успіх — або повний провал. Вона починає думати, що, не досягнувши результату, не лише зруйнує власне майбутнє, а й підведе батьків, зробить їх «поганими».
«Такий спосіб мислення формує дихотомічне сприйняття реальності: або я успішний/а, або — невдаха. Усе життя нібито залежить від однієї події — НМТ. І рідко хтось наголошує, що помилятися — нормально», — акцентує психолог.
Сюди ж варто додати й зовнішні обставини, які обмежують можливість якісного відпочинку. Наприклад, у сучасних реаліях це повітряні тривоги, які не дають змоги повноцінно розслабитися навіть на вихідних. У дітей накопичується фізіологічне виснаження, що ще більше загострює стресовий стан.
«У підсумку маємо складну комбінацію: емоційне виснаження, почуття провини, тиск із боку батьків, учительства та суспільства, фізична втома і страх перед майбутнім. Підлітки, які й так достатньо самокритичні, потрапляють у замкнене коло внутрішнього та зовнішнього тиску. Їм здається, що в разі невдачі на них чекає лише гірше життя, у якому він чи вона нікому не потрібні й нічого не варті», — пояснює Сергій Михайлик.
ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ІСПИТІВ?
1. НМТ — це не іспит на право існування
Іспит має залишатися способом перевірки знань, а не перетворюватися на випробування, яке вирішить подальше життя дитини, наголошує психолог. За його словами, часто діти сприймають іспит саме так — як визначення того, чи мають вони право на подальше життя, освіту, визнання. Такий тиск лише шкодить. Завдання дорослих — допомогти дитині побачити: іспит — лише один етап у житті, а не вирок.
2. План «Б» як спосіб зниження тривоги
Також Сергій Михайлик радить батькам перед іспитами поговорити з дитиною про альтернативні варіанти, якщо раптом щось піде не так. Наприклад, про інші способи вступу, повторну спробу наступного року, додаткові сесії або ж рік перерви після школи. Такий план допомагає зменшити страх помилки.
«Але варто пам’ятати: план “Б” не має знімати відповідальність — це не “дозволити собі нічого не робити”, а “мати іншу опцію на випадок, якщо щось піде не так”. Крім цього, важливо, щоб не батьки нав’язували цей план, а дитина склала його самостійно, орієнтуючись на свої бажання та потреби», — стверджує психолог.
3. Підтримка замість вимог
Замість фраз на кшталт «Ти мусиш отримати щонайменше (кількість балів)» краще сфокусуватися на зусиллях дитини: «Я бачу, що ти стараєшся» або «Мені важливо, щоб ти постарався/лась». Водночас фраза «Я не вимагаю від тебе відмінно, але хоча б…» може завдати шкоди: це приховане знецінення. Тоді в дитини може скластися враження: ви не вірите навіть, що вона отримає посередній результат.
Натомість підлітку потрібно відчути, що ви бачите не тільки оцінку, а й зусилля. Тому Сергій Михайлик радить змістити акцент з оцінки на підтримку. Батьки можуть сказати: «Якщо навіть щось піде не так, це не кінець, а просто інший шлях».4
4. Ретельно підібрані висловлювання
Як зазначає психолог, підлітки дуже чутливі до слів. Фрази на кшталт «Не підведи мене» чи «Від цього залежить твоє майбутнє» — тиск, а не мотивація. Підлітки часто запам’ятовують і прокручують у голові саме негативні повідомлення — це може впливати на їхню самооцінку та емоційний стан ще довго після іспитів. Натомість можна сказати:
«Це важливий етап, але не єдиний. У тебе попереду буде ще багато шансів реалізувати себе».
5. Увага до фізичного та емоційного стану
Під час інтенсивної підготовки важливо підтримувати фізичний та емоційний стан дитини. Це включає такі аспекти:
- сон: повноцінний відпочинок (7–8 годин);
- рух: прогулянки, легкі фізичні вправи;
- перерви в навчанні: регулярне перемикання уваги;
- техніки заспокоєння: дихальні практики, вправи на розслаблення.
«Часом дитина занадто концентрується на підготовці до іспитів, і це теж може негативно впливати на її стан. Наприклад, одна з таких ознак — коли дитина, яка раніше була відкритою до спілкування, легко обговорювала навчання, раптом починає уникати певних тем. Це може означати, що внутрішня напруга зростає, і дитина вже не справляється.
Ще одна ознака — коли підліток відмовляється говорити на будь-які теми, крім підготовки. Така поведінка може свідчити про надмірний стрес, а не просто про зосередженість», — акцентує Сергій Михайлик.
У такі моменти важливо не тиснути ще більше, а створити простір, де дитина зможе виговоритися. Також можна наголосити, що її цінність не залежить лише від оцінок чи результату.
ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ В ДЕНЬ ІСПИТУ?
У день іспиту батьки часто хочуть підтримати дитину, зменшити її тривожність, але не завжди їхні слова мають бажаний влив. Наприклад, фраза «Не хвилюйся» — хоч і сказана з добрих намірів — може мати зворотний ефект, особливо якщо на дитину тиснули впродовж місяців або років, наголошуючи на важливості іспиту та пов’язуючи його з майбутнім, пояснює Сергій Михайлик.
Натомість краще сказати, наприклад:
- «Це важливий день, але це лише один із багатьох кроків у житті»;
- «Як я можу тобі допомогти сьогодні?»;
- «Якщо хочеш, залишу тебе на самоті, але буду поруч, якщо матимеш потребу поговорити»;
- «Я бачу, як ти старався/лась, і вже цим пишаюся»;
- «Як би не склалося, ми разом знайдемо рішення».
Окрім слів, як наголошує Сергій Михайлик, дорослим також важливо демонструвати власну внутрішню стійкість. Якщо батьки не драматизують події, а виявляють спокій і довіру, це може стати для дитини опорою. Вона бачить, що навіть у складних ситуаціях близькі залишаються стабільними, — і це допомагає краще регулювати власні емоції.
І нарешті: нагадуйте, що результат — це не вирок. Якщо все піде добре — чудово. Якщо ж щось не вийде — завжди є альтернативи.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА НЕ ОТРИМАЛА НА ІСПИТІ ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Щоб ця подія не стала для дитини травматичною, не акцентуйте на самому результаті, як на поразці. Не варто говорити «Це погано» або «Я очікував/ла кращого».
Натомість, як радить психолог, можна сказати:
- «Я знаю, що ти багато працював/ла й добре знав/ла матеріал. Те, що сталося, — це досвід, не поразка».
- «Тепер ти знаєш, як твій організм реагує на сильний стрес. Це цінно, бо ми можемо навчитися із цим працювати».
«Підтримка в такій ситуації — це не лише слова, а й ваша реакція загалом. Замість розчарування — стабільність. Замість докору — розуміння. Це те, що дає змогу не втратити віри в себе навіть після невдачі. І тоді наступний виклик підліток зустріне вже інакше».
Сергій Михайлик
Наголосимо, що в разі потреби ви та ваші діти можуть отримати безплатну кваліфіковану психологічну допомогу, скориставшись гарячою лінією «Голосів дітей»:
Фото: Сергій Михайлик, Суспільне, Freepik
