Як працюють колегіуми в Україні: у чому головна відмінність від гуртожитку та яка роль у навчанні
Українські студенти та студентки зазвичай проживають у гуртожитках, де організовують свій побутовий мініпростір і готуються до занять. За кордоном, зрештою, ситуація подібна. Але в деяких країнах, скажімо, в Іспанії, Великій Британії, Польщі, Канаді, Нідерландах, Швейцарії, є гуртожитки з формаційною програмою, так звані колегіуми. В Україні колегіум має лише один університет — Український католицький у Львові, приватної форми власності.
На початку 2025–2026 навчального року в інформаційному просторі обговорювали ситуацію, коли одній з абітурієнток, рекомендованих до зарахування в УКУ, відмовили в проживанні в колегіумі. Сама дівчина стверджувала: це сталося через її світоглядні вподобання, що суперечать цінностям університету. У грудні 2025 року освітня омбудсменка Надія Лещик відреагувала на скандал, пов’язаний із відмовою абітурієнтці УКУ в поселенні до колегіуму. Вона наголосила, що приватний заклад, який працює за своїми правилами та прописаними договірними відносинами, має право на власну політику в цьому питанні.
«Вчися.Медіа» дізналося про особливості проживання в колегіумі, а також порівняло його досвід із подібними закладами за кордоном.
ЯК ПРАЦЮЄ КОЛЕГІУМ УКУ
У колегіумі Українського католицького університету живуть ті студенти/ки, які зголошуються до участі у формаційній програмі «Християнська духовність у постмодерній добі». Студентство проходить її на першому й другому курсах. Заняття переважно проводять увечері.
Конкурсний добір на формаційну програму зумовлений обмеженою кількістю місць проживання в колегіумі, адже зазвичай зголошується багато охочих. Тут беруть до уваги, чи студент / студентка:
- розуміє місію університету;
- має бажання взяти участь у формаційній програмі;
- знає правила проживання в колегіумі.
До формаційної програми можуть зголошуватися всі абітурієнти/ки — львів’яни, до речі, теж. Проживання в колегіумі платне, однак є категорії студентства, які можуть проживати безплатно. Для цього потрібно податися на фінансову підтримку від університету.
Більшість студентів/ок через обмежену кількість місць у колегіумі після завершення другого рівня формаційної програми, тобто після другого курсу бакалаврату, оселяються в інших помешканнях, які знаходять самостійно чи з допомогою кураторів або тьюторів.
Як пояснила заступниця магістра колегіуму з формаційної програми сестра Марія Радість, ті студенти/ки, які готові допомогти проводити формаційну програму для молодших курсів, залишаються в колегіумі (старостами, місіонерами духовності чи лідерами проєктів служіння).
У колегіумі Українського католицького університету немає посади коменданта. Натомість тут працюють магістр (керівник колегіуму), його заступники з формаційної та адміністративної роботи, керівник проєктів та програм, адміністратор, секретар, куратори, духівники. Наша співрозмовниця відповідає за проведення заходів формаційної програми.
Ще однією особливістю колегіуму є те, що керівництво й працівники, серед яких і духовні особи, проживають тут разом із сім’ями.
Також у колегіумі мешкають люди з ментальною інвалідністю. Завдяки сусідству студенти/ки краще розуміють їхні потреби й особливості та вчаться будувати взаємини без упереджень. Усе це відбувається природно — під час розмов на спільних чаюваннях, за настільними іграми, на святкуваннях і заходах.
Формаційна програма: умови та особливості
- Програму реалізують куратори. Вона охоплює низку заходів, деякі з них обов’язкові, як-от участь у понеділкових збірках, колегівках (квестах) та реколекціях.
- Формаційна програма передбачає обговорення тем, що стосуються духовного, людського чи суспільного зростання.
- У колегіумі часто відбуваються розважальні заходи. Завдяки цьому студенти/ки знайомляться, здружуються, представляють себе.
Студенти/ки, які беруть участь у всіх пропозиціях формаційної програми, задіяні в ній практично щодня.
Колегіум УКУ: історія
Нині УКУ продовжує діяльність Богословської академії, яку у 1928–1929 роках створив митрополит Андрей Шептицький. Після закриття Академії в 1944 році її місію та функції перейняв Український католицький університет св. Климентія Папи в Римі, який організував та очолив у 1963 році митрополит Йосиф Сліпий. У 1994 році діяльність академії відновили у Львові під назвою «Львівська богословська академія». 1998 року вона здобула міжнародну акредитацію. У 2002 році Львівську богословську академію реорганізували в Український католицький університет.
«Від початку керівництво вирішило не лише готувати фахівців, а й загалом формувати їхню багатогранну особистість. І якраз формаційна програма в колегіумі задумана як додатковий інструмент. Тож засновники відновленого у 2002 році університету шукали можливість не просто розв’язати проблему проживання наших студентів, а зробити так, щоб це середовище виконувало місію відкритої спільноти, яка вчиться та формує себе», — додає Марія Радість.
За її словами, відповідальні за формування й розробку концепції колегіуму вивчали досвід закордонних університетів, зокрема Великої Британії, де є аналогічні простори.
УКРАЇНСЬКІ КОЛЕГІУМИ: ЯК І ДЕ ПРАЦЮЮТЬ
Хоч в Україні немає колегіумів в університетах, але є колегіальні структури при школах.
Нині українські колегіуми — це заклади освіти для старшокласників/ць, де навчання поєднують із вихованням у певних ціннісних або духовних традиціях. Скажімо, «Берегиня» в Черкасах для школярів/ок 8–11-х класів, які поглиблено вивчають фізико-математичний, гуманітарний та суспільний напрями.
Європейський колегіум у Києві — це приватний заклад середньої освіти, який працює з дітьми від дошкільного віку до старших класів. Його особливістю є поєднання української державної освітньої програми з інтенсивним вивченням англійської мови та елементами міжнародної освіти. У цьому колегіумі частину предметів викладають англійською мовою, велику увагу приділяють розвитку академічної доброчесності, комунікативних навичок, умінню працювати з інформацією.
Іншим прикладом є Рівненський ліцей «Колегіум», орієнтований на навчання здібних та мотивованих учнів / учениць. Він має репутацію академічно вимогливої школи. У цьому колегіумі значну увагу приділяють гуманітарним дисциплінам, іноземним мовам, а також розвитку логічного й критичного мислення. Навчання не обмежують уроками. Учні й учениці беруть участь у наукових конференціях, інтелектуальних конкурсах, дослідницьких та творчих проєктах. Такий формат наближає навчальний процес до університетського рівня.
До речі, у XVII–XIX століттях в Україні діяли Києво-Могилянський, Чернігівський, Харківський, Переяславський колегіуми. У Галичині такі заклади розвивалися під опікою католицьких чернечих орденів, здебільшого єзуїтських. Серед найвідоміших — Львівський, Ярославський, Перемишльський, Хирівський, Станіславівський, Тернопільський, Варязький, Золочівський колегіуми.
Їх заснування зазвичай ініціювали відомі церковні та культурні діячі — Петро Могила, Лазар Баранович, Йоан Максимович, Єпіфаній Тихорський, Арсеній Берло, а підтримували гетьмани, зокрема Іван Мазепа.
Колегіуми давали високі фахові знання, а також ставали культурними, науковими, просвітницькими осередками найвищого рівня, відігравали ключову роль у формуванні української еліти.
СУЧАСНІ КОЛЕГІУМИ У СВІТІ
У сучасних колегіумах за кордоном поєднують академічну освіту та формаційний вишкіл, акцентують на розвитку критичного мислення, на світоглядних цінностях та вихованні особистості.
Сучасні колегіуми не такі, якими були кілька століть тому, проте багато з них зберігають ідею інтелектуального середовища, де навчання поєднано з прищепленням культурних, моральних і громадянських цінностей.
У Великій Британії колегіуми є складовою частиною таких університетів як Оксфорд та Кембридж. Там колегіум — це не просто гуртожиток чи адміністративна одиниця, а навчально-виховна спільнота, у якій студенти/ки живуть, спілкуються з викладачами та беруть участь у спільних інтелектуальних і культурних подіях.
Сучасні британські колегіуми поєднують традиції багатовікової освіти з новітніми підходами до викладання та наукових досліджень. Вони засновані на глибокій академічній і виховній базі. Серед найвідоміших — Ітонський та Кінгз. Там студенти/ки не лише здобувають академічні знання, але й розвивають особистість через спорт, мистецтво та програми лідерства.
У Франції та деяких інших європейських країнах колегіумами іноді називають заклади середньої освіти підвищеного рівня або спеціалізовані освітні інституції, які готують учнівство та студентство до вступу в престижні університети. У таких колегіумах велику увагу зосереджують на дисципліні, академічній вимогливості та високих стандартах навчання. Водночас сучасні європейські колегіуми дедалі більше впроваджують індивідуальні освітні траєкторії, міждисциплінарні курси та проєктне навчання.
Колегіуми в Польщі — це приватні університети й ліцеї, переважно з акцентом на гуманітарні науки, міжнародні відносини та сучасні методи навчання. Найвідоміший — Колегіум Сівітас у Варшаві.
У Польщі термін «колегіум» може означати як самостійний заклад вищої освіти, так і структурний підрозділ великого університету. Зазвичай такі заклади освіти популярні серед здобувачів та здобувачок.
У сучасних колегіумах виховують не тільки фахівців високого рівня, а й активних відповідальних громадян/ок, а загальною для всіх рисою є акцент на формуванні спільноти. Колегіум дає не тільки знання й диплом. Передовсім ідеться про вміння жити й працювати разом, поважати різні погляди, вести аргументований діалог. Саме тому в багатьох колегіумах велике значення мають наставництво, тьюторство, спільні культурні та соціальні ініціативи.
Сучасний колегіум у світовому контексті — це освітня філософія. Вона поєднує високі академічні стандарти, особистісний розвиток, культуру мислення та відповідальність.
Фото Марії Радості, Canva
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
