Кредити, модулі, рейтингування: короткий гайд для першокурсників від викладачки ЗВО

Перші місяці навчання в університетах для вчорашніх школярів та школярок найскладніші — і не лише через можливий переїзд до іншого міста, нове оточення й нещодавно пережитий стрес вступної кампанії. Освітній процес у закладах вищої освіти радикально відрізняється від шкільного і за змістом, і за принципом організації. 

Систему навчання в сучасних українських вишах часто називають кредитно-модульною. Батьки й учителі не завжди здатні пояснити підліткам, у чому її особливості, адже самі могли навчатися в університетах за іншою.

Щоб з’ясувати, як влаштоване навчання у ЗВО, передусім варто розібратися з термінологією. Це шлях до того, щоб почуватися впевненіше в університетському середовищі, наголошує Юлія Топольницька, кандидатка історичних наук, викладачка кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, методистка ГО «Вчися».

Наймолодше студентство вже засвоїло, що замість уроків в університеті пари, замість учителів — викладачі й викладачки, а предмети частіше називають дисциплінами. Але що таке, скажімо, «кредити», «модулі», «рейтинг», «академічна різниця» та «академічна заборгованість»? 

Читайте пояснення експертки в матеріалі.

Якщо коротко, то ECTS (European Credit Transfer and Accumulation System) — це європейська система організації навчання, пояснює Юлія Топольницька. В Україні ЄКТС почали поступово запроваджувати з 2004 року. Головна її мета — зробити освіту гнучкою, прозорою та зрозумілою як для студентів/ок і викладачів/ок в Україні, так і для університетів за кордоном.

Головні «кити» ЄКТС — кредит і модуль. Що це таке?

1. Кредит ЄКТС — «валюта» в навчанні.

Це не оцінка, а одиниця вимірювання роботи студента/ки, наголошує експертка. Один кредит ЄКТС в Україні, як правило, дорівнює 30 академічним годинам, які можуть передбачати різні форми роботи:

• аудиторну роботу (під час занять): лекції, семінари, практичні, лабораторні;
• самостійну роботу: підготовку до занять, виконання домашніх завдань, написання рефератів, курсових робіт, підготовку до іспитів.

Кредити дають змогу уніфікувати освіту. Якщо студент або студентка захочуть на семестр поїхати до іншого університету за програмою обміну (наприклад, Erasmus+), їхні кредити там «зарахують», тож не доведеться складати академічну різницю. «Це як обміняти гривні на євро за єдиним курсом», — пояснює викладачка.

[Навіть навчальні програми з ідентичними назвами в різних ЗВО можуть мати неоднакове наповнення. Тож академічна різниця виникає з невідповідності в навчальних програмах (наприклад, коли особа хоче перевестися до іншого ЗВО на таку саму або схожу спеціальність, вона має окремо скласти ті дисципліни, яких не вивчала).]

2. Модуль — логічний блок дисципліни.

Навчальна дисципліна (наприклад, «Історія України», «Вища математика» тощо) зазвичай об'єднує кілька змістових модулів. Це завершені частини курсу, як розділи в книзі. Наприклад, курс «Історія України» може складатися з двох модулів: «Стародавня та середньовічна історія» і «Нова та новітня історія».

«Після завершення кожного модуля ви складаєте модульний контроль (це може бути контрольна робота, тестування, проєкт тощо). Ваші бали за цей контроль накопичуються і формують вашу підсумкову оцінку», — розповідає Юлія Топольницька.

В ідеалі всі студенти й студентки на початку навчального року мають підписати індивідуальний навчальний план (ІНП). У ньому зафіксовані: 

• навчальні дисципліни, курсові та дипломні роботи, практики (наприклад, виробнича практика для студентів і студенток педагогічних спеціальностей — це робота в школі);
• форма звітності (підсумковий контроль — іспит чи залік);
• обсяг годин (а отже, і кількість кредитів) на вивчення дисципліни, проходження практики чи написання роботи.

На відміну від школи, де предмети з тими самими назвами учнівство опановує роками, в університеті набір дисциплін мінятиметься майже щосеместру. Утім, буде й низка ключових, які вивчатимуть на кожному курсі (для філологів, наприклад, це історія української літератури й сучасна українська літературна мова). У додаток до диплома — це як додаток до шкільного атестата, де виставлені оцінки, — за такі дисципліни буде внесений усереднений бал (за всі роки навчання), обчислений за певною формулою з урахуванням кредитів.

Читайте також:

Подвійні дипломи для студентства: як це працює у ролі інструмента «м’якої сили» в Україні та за кордоном

В університеті можна забути про шкільну 12-бальну систему, у якій підсумкову оцінку переважно виводять шляхом узагальнення оцінок за рік з урахуванням різних видів роботи. Якщо в школі згрубша йдеться про середнє арифметичне, то у ЗВО діє інша система — накопичувальна зі 100-бальною шкалою. Це означає, що за кожну дисципліну протягом семестру (півріччя навчання) студент або студентка можуть здобути максимум 100 балів. Натомість мінімальна кількість балів, яку потрібно заробити, щоб дисципліну зарахували як складену, — 60.

Як це працює?

Наприкінці семестру майже із кожної дисципліни студент/ка має скласти іспит або залік. Найчастіше, коли йдеться про іспит, бали розподілені так: 

• до 60 балів — робота протягом семестру (вона може включати відповіді на семінарах, виконання практичних завдань та проєктів, написання есе, модульні контрольні роботи тощо);
• до 40 балів — підсумковий контроль.

Розподіл балів на заліку може бути аналогічним — або ж викладач/ка відведе менше балів на підсумковий контроль.

Усі деталі щодо розподілу балів викладач / викладачка мають повідомити студентству на початку семестру. Загалом перед вивченням певної дисципліни варто ознайомитися з такими документами:

• робочою програмою навчальної дисципліни (можна попросити у викладача/ки чи завантажити на сайті ЗВО; тут зазначені модулі й теми, що до них входять, кількість годин на вивчення кожної теми тощо);
• методичними вказівками щодо вивчення дисципліни (вони можуть включати й плани семінарських (іноді їх називають практичними) занять та список питань підсумкового контролю — або ж, якщо цілісних методичних вказівок немає, плани й список слід отримати окремо);
• індивідуальним графіком роботи викладача / викладачки (так можна дізнатися, коли в нього чи неї години консультацій, під час яких є нагода перескласти чи доскласти пропущені теми, уточнити певні питання тощо).

«Щоб отримати залік чи бути допущеним до іспиту, вам потрібно набрати мінімальну кількість балів за семестр (наприклад, 35 із 60). Щоб успішно скласти дисципліну, треба загалом набрати не менше ніж 60 балів зі 100», — наголошує Юлія Топольницька.

Переведення балів в оцінки:

• 90–100 балів — відмінно (A);
• 75–89 балів — добре (B, C);
• 60–74 бали — задовільно (D, E);
• 0–59 балів — незадовільно (FX, F), що означає перескладання.

Перескладання — це, власне, повторне складання іспиту чи заліку з певної дисципліни. Таку ситуацію ще називають академічною заборгованістю, або просто «боргом». Як правило, студент/ка має ще дві спроби виправити ситуацію: перше перескладання відбувається з тими самими екзаменатором чи екзаменаторкою, друге — перед комісією з кількох викладачів / викладачок. Якщо «борг» не складений і з третьої спроби, це стане причиною для відрахування.

Також автоматично відрахувати можуть студента чи студентку, які мають понад 50 % перескладань з усіх дисциплін у семестрі (наприклад, п’ять із дев’яти). Утім, які саме правила чинні, потрібно уточнювати в кожному конкретному ЗВО. Зазвичай на сайті університету є документ із назвою на кшталт «Положення про організацію і проведення поточного та семестрового контролю…» або «Положення про контроль та оцінювання результатів навчання…» — там докладно викладено всі принципи оцінювання, права й обов’язки здобувачів/ок освіти під час нього.

Результати іспитів та заліків фіксують у звітних відомостях та залікових книжках. Стежити за тим, щоб бали, виставлені за певну дисципліну до цих двох документів, були однакові, — обов’язок викладачів/ок. Утім, і студентам та студенткам варто в цьому пересвідчуватися.

Читайте також:

Як підготуватися до студентського життя: практичні поради для майбутніх першокурсників

Рейтинговий бал формується на основі всіх оцінок за сесію (нагадаємо, що це період наприкінці семестру, коли відбувається підсумковий контроль), тобто це середній бал за всі дисципліни. Отже, що вищий бал, то вище місце в рейтингу студентів/ок курсу.

Крім того, на рейтинговий бал впливають різні додаткові активності: громадська, наукова, спортивна діяльність тощо. У кожному ЗВО чинний певний порядок нарахування додаткових балів — його можна знайти на сайті університету чи попросити в куратора / кураторки групи. Цей документ містить вичерпний список оцінюваних видів роботи.

Наприкінці семестру студенти й студентки заповнюють спеціальний додаток, де вказують, у яких видах діяльності брали участь, і нараховують собі відповідні бали. Іноді до заповненого бланка потрібно долучити певні підтвердження (наприклад, ксерокопії чи роздруковані скриншоти відзнак, опублікованих наукових статей, фото з волонтерської чи спортивної події тощо).

Зазвичай рейтинговий бал на 90 % складається із середнього балу сесії, а ще 10 % — це бали за додаткові активності.

Рейтинг студента / студентки впливає на кілька важливих аспектів навчання та подальшої кар'єри: 

• нарахування стипендії: академічну стипендію одержують студенти/ки бюджетної форми навчання, які посідають найвищі місця в рейтингу (зазвичай це 40–45% бюджетників);
• вибір дисциплін: у деяких університетах студенти/ки з вищим рейтингом мають пріоритет під час запису на вибіркові курси;
• резюме: високий середній бал (GPA — Grade Point Average) є вагомим плюсом для роботодавців та для вступу на магістратуру за кордоном.

Тож, наголошує Юлія Топольницька, порівняно з пострадянською системою, яка існувала у вищій освіті до початку 2000-х років, ЄКТС має низку переваг: 

• прозорість: студент/ка завжди знає, скільки балів має та що потрібно зробити, щоб покращити результат, отже, і «несподіванок» на іспиті не буде;
• гнучкість: система дає змогу формувати індивідуальну освітню траєкторію завдяки вибірковим дисциплінам, тож можна вивчати саме те, що справді цікаво;
• мобільність: освітні досягнення українських студентів/ок визнають у Європі, а це відчиняє двері для стажувань та навчання за обміном;
• стимул до систематичної роботи: за ЄКТС неможливо «вивчити все за останню ніч» — система мотивує працювати рівномірно протягом усього семестру.

Фото Freepik, архів Юлії Топольницької