Це просто космос! Як зацікавити учнів та учениць ракетомоделюванням?
За кожною моделлю ракети — місяці клопіткої роботи: потрібно розрахувати параметри, продумати кожну деталь, сконструювати, відтестувати. Саме так ракетомоделювання перетворює шкільні знання з фізики, математики, хімії на справжні інженерні експерименти.
Для дітей це також можливість спробувати себе в ролі конструкторів, навчитися працювати з технічними завданнями, шукати рішення та не боятися помилок. Для когось же захоплення моделюванням ракет може стати першим кроком до інженерної професії.
Щороку також відбуваються Всеукраїнські змагання учнівської молоді з ракетомоделювання. Їх організовують ГО «Асоціація Ноосфера», Федерація ракетомодельного спорту та Мала академія наук. Майже три місяці учасники й учасниці проєктують, конструюють і випробовують власні моделі ракет, а потім представляють їх на змаганнях. Цьогоріч долучилися понад 165 школярів/ок із 15 областей України, а переможці в різних категоріях розділили призовий фонд у розмірі 2600 доларів.
- Як зацікавити дітей технічною творчістю?
- Яких навичок вони набувають завдяки ракетомоделюванню?
- Що потрібно, щоб відкрити такий гурток у школі?
- Як повномасштабна війна вплинула на цей вид спорту?
Про це «Вчися.Медіа» поговорило з Денисом Приданніковим — керівником гуртка ракетомоделювання в Ніжині на Чернігівщині, тренером збірної юніорів і майстром спорту, серед вихованців якого — чемпіони Європи та світу.
ЩО ТАКЕ РАКЕТОМОДЕЛЮВАННЯ І ЯКІ НАВИЧКИ ВОНО РОЗВИВАЄ
Як напрям дитячої технічної творчості ракетомоделювання почало розвиватися, коли людство запустило перший супутник і взялось освоювати космос, розповідає Денис Приданніков. Тоді виникали гуртки і творчі лабораторії, де діти й молодь вчилися конструювати та запускати власні моделі ракет. Згодом таке захоплення переросло в окремий вид спорту.
«Ракетомоделювання — це поєднання науково-технічної творчості та спорту, де проєктують, виготовляють, тестують і запускають зменшені моделі ракет: від найпростіших, які підіймаються на кілька метрів, до складніших конструкцій, які здатні досягати кількох сотень метрів», — пояснює педагог.
Ракетомоделювання, каже Денис, допомагає вивчати фізику, хімію, математику на практиці. А ще учні та учениці розвивають інженерні й конструкторські навички.
Кожна модель ракети — це інженерний виріб, створюючи який, потрібно враховувати закони фізики й аеродинаміки. Важливо не лише придумати конструкцію, а й зрозуміти, як вона працюватиме. Тож цей вид творчості та спорту може стати першим кроком на шляху до кар’єри в інженерії, аерокосмічній галузі або наукових дослідженнях, додає педагог.
Денис Приданніков
Попри всю технічну частину, процес розробки ракет вимагає й винахідливості та креативності. Потрібно постійно шукати нові рішення для покращення моделей. А ще ракетомоделювання розвиває комунікаційні навички та вміння працювати в команді, адже ми з учнями й ученицями часто беремо участь в українських і міжнародних змаганнях.
Денис уже 30 років працює з дітьми на базі Станції юних техніків у Ніжині. Тут діють гуртки різних напрямів технічної творчості, зокрема робототехніки та ракетомоделювання. Загалом гурток відвідують близько 20 учнів та учениць, а основний склад збірної, яка долучається до змагань, має шість учасників/ць.
Педагог зазначає: раніше такі заклади були майже в кожному районному й обласному центрі. Нині їх стало значно менше, адже фінансування позашкільних закладів залежить від місцевих бюджетів.
Денис Приданніков виховав кілька поколінь любителів і любительок ракетомоделювання. Деякі з них стали педагогами й повернулися до технічної творчості вже як керівники гуртків із ракетомоделювання та авіамоделювання. Інші учні, які донедавна були гуртківцями, обрали інженерні професії і тепер виготовляють моделі літаків, а дехто працює в експериментально-конструкторських відділах з виробництва БпЛА.
ЯК УЧНІ НАВЧАЮТЬСЯ РАКЕТОМОДЕЛЮВАННЮ
Долучатися до гуртка можуть діти різного віку. Педагог переважно працює з учнями й ученицями від десяти років. За його словами, на заняття приходять діти, яким передусім цікава тема космосу і космічних досліджень.
Шлях від задуму до готової моделі ракети може тривати від кількох занять до року — усе залежить від складності конструкції та досвіду дитини. Учнівство 4–6 класів зазвичай починає з найпростіших навчальних моделей, які виготовляють із паперу, картону та пінопласту. Таку модель можна сконструювати за два-три заняття. На цьому етапі важливо, щоб дитина швидко побачила результат своєї роботи й зацікавилася ракетомоделюванням, зауважує Денис Приданніков.
Коли учень чи учениця набуває досвіду, вміє користуватися верстатами і має базові навички 3D-моделювання, тоді можна братися за складніший клас у ракетомодельному спорті — створення моделей-копій космічних ракет. На виготовлення таких конструкцій може піти і цілий рік.
«Така робота потребує майстерності, терпіння і наполегливості. Щоби побудувати точну модель-копію та домогтися її успішного польоту, може знадобитися близько року», — наголошує педагог.
Робота над такою моделлю починається з пошуку документації: потрібно знайти креслення ракети у технічних журналах і спеціалізованих виданнях (їх у педагога вже ціла колекція), а також фотографії, на яких добре видно її форму, кольори, маркування та дрібні деталі. Що більше таких матеріалів вдається зібрати, то точнішою буде майбутня модель.
Наступний етап — розрахунок масштабу. На основі оригінальних креслень визначають розмір моделі і готують власні робочі креслення.
«Для багатьох дітей це окремий виклик, адже креслення зараз не викладають у школах як самостійний предмет. Тож під час занять дехто буквально вчиться працювати з лінійкою, олівцем та іншими інструментами», — розповідає Денис Приданніков.
Далі потрібно обрати матеріали для різних частин ракети: корпусу, стабілізаторів і головної частини. Залежно від конструкції можна використовувати карбон, креслярський папір або деталі, надруковані на 3D-принтері. Точність виготовлення має бути дуже високою — до десятих часток міліметра. Перед змаганнями моделі проходять стендову оцінку: судді перевіряють, наскільки точно відтворено оригінал у заявленому масштабі.
Окремий етап — виготовлення дрібних деталей. Кожну потрібно відтворити й акуратно встановити на корпусі. Потім усі частини збирають в єдину конструкцію і модель готують до польоту — підбирають двигуни, фарбують, ще більше наближаючи до оригіналу.
Крім моделей-копій, у ракетомодельному спорті є й інші класи, які відрізняються конструкцією та завданнями. Наприклад, моделі змагаються в тривалості або висоті польоту. А загалом, розповідає Денис Приданніков, у ракетомодельному спорті – дев’ять класів моделей. Для кожного визначено технічні характеристики, розміри та вимоги до двигунів. Перемога залежить від того, наскільки вдало учасники/ці сконструювали модель, наскільки вона легка й аеродинамічна тощо. Потрібно враховувати навіть погодні умови та особливості місця змагань, які також впливають на політ.
Учителям й учителькам, які хочуть створити гурток ракетомоделювання у своїх закладах, співрозмовник радить не боятися починати з простого. Для перших кроків не обов’язково мати складне обладнання. Початкові моделі можна виготовити й у звичайній шкільній майстерні або вдома. Для цього підійдуть папір, картон і пінопласт, а як оправу для скручування паперового корпусу можна використати звичайну пластикову трубу відповідного діаметра. Тож почати займатися ракетомоделюванням можна з простих і доступних матеріалів, поступово опановуючи складніші технології.
Для професійного ракетомоделювання, особливо коли йдеться про підготовку збірної команди до міжнародних змагань, звичайної шкільної майстерні недостатньо, зауважує Денис Приданніков. Потрібне спеціалізоване обладнання, зокрема токарний і свердлильний верстати, а в ідеалі — 3D-принтер, адже сучасні ракетомоделісти часто використовують 3D-моделювання та друк для виготовлення деталей.
*До речі, над розвитком гуртків астрономії та ракетомоделювання у школах працюють ГО «Асоціація Ноосфера», Universe Space Tech та Федерація ракетомодельного спорту України. Зокрема, розробили 144-годинний курс із ракетомоделювання для учнівства 6–9 класів, який дає змогу вчительству розпочати роботу навіть без попереднього досвіду в цій сфері. Для реєстрації потрібно заповнити форму за покликанням.
ЯК ВІЙНА ВПЛИНУЛА НА РАКЕТОМОДЕЛЬНИЙ СПОРТ
«Раніше ми могли одразу запустити готові моделі на подвір’ї гуртка, щоб потестувати. Через війну й закритий повітряний простір зараз це неможливо. Обмежуємося лише відео із запусків, щоб діти хоч якось побачили, як моделі можуть літати. Підготовка до міжнародних змагань з ракетомодельного спорту в умовах війни стала для нас окремим випробуванням. Оскільки наші спортсмени не можуть запускати моделі в Україні, практичні навички доводиться відпрацьовувати вже під час тренувань і змагань за кордоном», — каже педагог.
А втім, попри всі складнощі, учасники й учасниці гуртка здобувають призові місця на змаганнях. Так, цьогоріч на чемпіонаті Європи учні й учениці Дениса Приданнікова посіли друге командне місце в найскладнішому класі ракет S7.
А на початку жовтня українська збірна, серед якої і вихованці Ніжинської станції юних техніків, повернулася з фінального етапу Кубка світу з ракетомодельного спорту, що проходив у Любляні (Словенія). У класі ракет S4A українські спортсмени/ки забрали весь п’єдестал, зокрема учень Дениса Приданнікова посів друге місце.
До повномасштабної війни в Україні теж проводили регіональні й обласні змагання та міжнародні турніри. Одним із центрів ракетомодельного спорту було місто Дніпро. А нині можливості для проведення змагань обмежені (якщо їх і проводять, то без запуску моделей).
«Війна зруйнувала й матеріальну базу окремих гуртків. Наприклад, у Херсоні ракетомодельний гурток припинив працювати, бо через обстріл його будівлю було знищено. Інші осередки намагаються продовжувати роботу, однак відсутність повноцінних всеукраїнських змагань ускладнює розвиток цього напряму. Коли спортсмени не можуть регулярно зустрічатися, обмінюватися досвідом і змагатися, цікавість до занять поступово слабшає», — зізнається Денис Приданніков.
Попри всі труднощі його гурток продовжує працювати й готувати дітей до міжнародних змагань. Педагог переконаний: зупинятися не можна, адже технології розвиваються, й Україні дедалі більше будуть потрібні фахівці технічних спеціальностей. А ракетомоделювання може стати першим кроком до захоплення інженерією, що допоможе повірити у власні сили та навчитися мислити як конструктори.
Фото з особистого архіву Дениса Приданнікова, а також фейсбук Федерації ракетомодельного спорту України
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
