Форма — це про контроль, а школа майбутнього — про довіру

У якій блузці чи штанах іти до школи — нині це вибір учнівства. На законодавчому рівні немає жодних зобов’язань щодо шкільної форми, однак деякі заклади освіти часом вимагають від учнів та учениць одягатися в діловому стилі.

Нагадаємо, що з 2019 року діє указ президента Володимира Зеленського про скасування шкільної форми. Єдині вимоги до одягу школярів та школярок — охайність, зручність та відповідність сезону.

• Чому школи це ігнорують та встановлюють додаткові правила?
• Чи справді одяг учнівства має більше значення ніж навчання?
• Звідки виникла ідея шкільної форми та чи актуальна вона сьогодні?

Про це розповідає у своїй колонці для «Вчися.Медіа» Наталія Власова, директорка Наукового ліцею міжнародних відносин при Університеті митної справи та фінансів у Дніпрі, фіналістка премії Global Teacher Prize Ukraine-2025.

Останнім часом багато читаю про шкільну форму та скандали навколо одягу учнів. Побачила відео, як очільниця відділу освіти приїхала в школу, бо на директорку є скарга — робить зауваження та сварить учнів за невідповідний одяг (ідеться про столичний ліцей № 109, у якому директорка не дозволяла учням та ученицям іти на уроки, якщо вони були в шортах. У ситуацію втрутилася поліція та місцеве управління освітою, докладніше про інцидент «Вчися.Медіа» розповідало тут — ред.).

Шкільна форма — добре чи зле? А хто її придумав? Форма виникла у XIX столітті — у часи, коли основними цінностями в освіті були дисципліна, порядок та «однаковість». Форма мала нівелювати соціальні відмінності та скоріше була «символом системи», аніж зручним або якісним одягом…

Більшість прогресивних освітніх систем світу форми або немає, або вона має сучасний, зручний, демократичний формат. Але в будь-якому випадку простий повсякденний одяг для підлітків значно комфортніший і дає їм змогу почуватися більш впевнено. До того ж у ХХІ столітті важливими є самовираження, креативність, унікальність. Форма — це про контроль, а школа майбутнього — про довіру.

Для мене особисто, коли директор не пускає в школу через одяг, він фактично каже: «Твій одяг важливіший за твоє навчання». Це приклад того, як архаїчні правила перемагають здоровий глузд.

У сучасній школі найголовнішим має бути комфорт, повага, індивідуальність, а не контроль за сантиметрами тканини. Якби про одяг запитали учнів нашого Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ (м.Дніпро), діти та вчителі, мабуть, відповіли б, що небажано приходити до ліцею:

• у відверто непристойному одязі (це швидше про виховання, смак та повагу; тут мова не про «довжину спідниці в сантиметрах» або «чи можна в шортах», а саме про крайнощі — коли одяг стає відверто провокаційним);
• у брудному чи занадто неохайному одязі (якщо неохайність — це свідоме нехтування, тоді це про повагу до оточення; школа — це спільнота, і повага до інших — це про культуру, а не про моду);
• в одязі з агресивними чи принизливими принтами (мова ворожнечі, пропаганда насильства);
• у відверто «клубному» стилі (клубний одяг часто занадто відвертий: короткі топи, прозорі тканини, високі підбори; це може бути незручно та небезпечно фізично (для рухливості, здоров’я) і морально (для психологічного комфорту інших)).

Усе інше — абсолютний «норм». Важлива людяність і повага, а не стиль одягу. Бо одяг не заважає мислити. Не заважає вчитися. Не заважає мріяти.

Фото Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ у Дніпрі та Артема Галкіна, передрук світлин суворо заборонено