Чи зможемо вчити дітей так, як раніше? Кілька порад до організації навчання напередодні 1 вересня
Чи підуть діти завтра, 1 вересня 2026 року, до школи, якщо частина України фактично паралізована через тривалі повітряні тривоги? Наприклад, у Києві від 27 серпня життя перейшло в режим «встигнути між короткими відбоями доїхати до роботи / додому / до магазину». Столиця в мить стала прифронтовим містом, у якому мають діяти зовсім інші правила безпеки, побуту, діяльності державних установ, зокрема й закладів освіти, ніж ще кілька днів тому. Утім, цих правил наразі немає.
Директори/ки шкіл нині шукають рішення, як організувати роботу закладу, починаючи від навчання, харчування та чергувань в укритті.
В умовах частих та тривалих повітряних тривог очне навчання неможливе. Дистанційне, вочевидь, теж, адже ніхто не проводитиме уроки, доки не пролунає «Відбій».
Із подібними викликами система освіти стикалася взимку 2026 року. Тоді частину закладів освіти перевели на вимушені канікули через пошкодження енергетичної інфраструктури та знеструмлення. Очний формат ускладнювали проблеми з освітленням та опаленням. Дистанційка — теж не здавалася ідеальним варіантом, бо через тривалі знеструмлення неможливо зарядити гаджети, могли бути труднощі з приєднанням до інтернету.
У відповідь на ці виклики, Людмила Булигіна, учителька інформатики ліцею «Ейдос», радила шукати нові формати уроків, на які майже не впливатимуть зовнішні чинники.
Нагадуємо ще раз поради пані Людмили, можливо, для деяких закладів освіти вони допоможуть знайти вихід із нинішньої ситуації.
Далі — пряма мова освітянки.
ЯК ПОЄДНАТИ ДОСВІД ОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Як би я зараз побудувала освіту в Україні на базі того, що вже напрацювали заклади освіти й що є доступним для учительства?
Досвід дистанційних шкіл
Що в них є? Структуровані, повністю підготовлені й доступні для учнівства закладу цифрові ресурси всіх уроків для всіх класів за всіма навчальними програмами. У дистанційних школах здебільшого асинхронне навчання, і дуже багато учнів й учениць будують свій алгоритм саме в такий спосіб:
- обирають ті предмети, які їм потрібні;
- послідовно їх вивчають із додатковими ресурсами, з консультаціями тощо;
- ті предмети, які обрали для ознайомлення, проходять, наприклад у вересні, здають залік, тестування і зосереджуються лише на тому, що їм потрібно.
Напрацювання офлайнових закладів
Тут дуже добре працюють інтерактиви, уроки у форматі дискусії, дебатів, квестів або уроки на природі, уроки-екскурсії, походи, а також їх поєднання як кейсів та для демонстрації міжпредметних зв’язків (нині це актуально для закладів освіти в порівняно безпечних регіонах України, подалі від лінії фронту — ред.).
Ще раз переглядаємо ті компетентності, які, наприклад, Всесвітній економічний форум визнав за необхідні на найближчі п’ять років, і додаємо це як сенс у те, що вже є.
Людмила Булигіна
Залежно від віку учень або учениця починає самостійно вибудовувати власне навчання.
У ПРІОРИТЕТІ — НОВІ ФОРМАТИ УРОКІВ
Уроки, які проводять у школі або на які збирають дітей — це, можливо, навіть за бажанням, зустрічі між консультаціями й практикою, коли ми беремо складні теми, які, наприклад, не піддалися легкому тестуванню. Тут починають працювати доброчесність, самостійність і навчання за запитом.
Ці теми розглядають на уроці, але не як «Давайте я вам зараз щось розкажу», а як добре пропрацьовану інтерактивну взаємодію в різних форматах. Кожен учень і кожна учениця, практикуючи самооцінювання, взаємооцінювання, може повертатися до готових ресурсів і допрацьовувати їх стільки, скільки йому чи їй це потрібно (такий підхід можуть практикувати заклади освіти, які можуть організувати навчання в укритті — ред.).
Завдяки цьому змінюється рівень відповідальності учнівства та роль учителів, які можуть організовувати навчання в різних форматах так, щоб знання перетворювалися в компетентності, щоб навички набувалися і щоб взаємодія та спільна робота були корисними й цікавими для всіх.
Зрештою, треба визнати: ми не зможемо повернутися до «просто навчання» в найближчі роки.
Фото Canva