«Як я провів літо»: що допоможе перетворити завдання на цікаву рефлексію

Чи можна розпитати дітей про літні канікули та осучаснити традиційне завдання «Як я провів літо» так, щоб це не викликало спротиву? Якщо змінити фокус, дати більше свободи й запропонувати іншу структуру такого твору, він може стати інструментом для рефлексії і налаштування на письмо.

У цьому переконана Катерина Молодик, координаторка розроблення змісту освіти в Офісі впровадження НУШ Міністерства освіти і науки України, який підтримується Світовим банком у межах програми LEARN, координаторка політики «Освіта для життя», заслужена вчителька України та методистка Національного проєкту «Пишемо есе». 

Освітянка поділилася низкою порад, як перетворити класичне шкільне завдання на рефлексію.

***

Національний проєкт «Пишемо есе» — це інноваційне навчання письма для вчительства та учнівства, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українського школярства.

Після літа дитина повертається до школи з десятками маленьких історій, які ще не встигли стати спогадами:

• про розмову, яку досі пам’ятає;
• про запах місця, куди хочеться повернутися;
• про першу самостійну поїздку;
• про розчарування;
• про момент, коли було страшно, смішно, дивно або неймовірно добре.

Саме ці історії можуть стати основою для завдання «Як я провів / провела літо». Однак не варто вимагати від учнівства саме твору: твір дорівнює творчості, а творчість (стереотипно) — таланту. Відповідно, якщо в мене немає таланту до письма, то я не можу написати твір.

Та чи справді має бути так?

Тут усе залежить від того, яке запитання поставить учитель/ка. Можна запитати (до речі, радимо цей перелік і для дорослих):

• Який момент цього літа ти хотів/ла б прожити ще раз — і чому саме його?
• Що сталося з тобою вперше?
• Який звук, запах, смак або предмет міг би стати символом твого літа?
• Яку фотографію ти залишив/ла б, якби всі інші довелося видалити?
• Яка подія цього літа змінила твою думку про щось?
• Якби це літо було книжкою, яку назву ти б їй дав / дала і з якого епізоду почав/ла перший розділ?

У такий спосіб дитина не переказує календаря подій і не боїться почати писати (бо не вважає себе достатньо талановитою для твору), а вчиться робити те, що насправді є основою письма: добирати матеріал, помічати деталі, визначати головне, вибудовувати композицію, шукати точні слова, бачити зв’язок між подією і власною реакцією на неї.

Не варто відмовлятися від старих завдань, але важливо поставити собі запитання: що саме в них не працює, що слід покращити? Можливо, їм потрібен педагогічний редизайн.

Тема «Як я провів / провела літо» сама собою дуже природна на початку навчального року, тоді, коли важливо повернути дитину до письма після довгої перерви. Найкраще це робити через її досвід, який уже належить їй і про який дитині справді є що сказати. Просто вона не завжди знає, як це робити.

Завдання вчителя/ки — допомогти дитині побачити, що текст — це не набір «правильних» речень, які потрібно скласти для хорошої оцінки. Текст — це спосіб зупинити момент, щоб помітити те, повз що міг / могла пройти. Це спроба зрозуміти, чому певна подія залишилася з тобою, зосередитися на процесі, а не жити лише результатом.

Завдання на тему «Як я провів / провела літо», як і подібні практики вільного або вільнуватого письма чи такі, що пов’язані з рефлексією, не потребують формату поточного або підсумкового оцінювання.

Учитель/ка може дати зворотний зв’язок щодо процесу, а не фінального продукту. Також можна використовувати похвалу й побажання — ці техніки радять у межах Національного проєкту «Пишемо есе». Але завдання не спрямоване на оцінювання. Його мета — дати дітям вільний простір для рефлексії і занурення в письмо після паузи.

Формат цієї взаємодії можна урізноманітнити. Наприклад, запропонуйте класу:

• створити перелік миттєвостей, які дитина запам’ятала і які стали для неї важливими;
• написати лист собі в майбутнє літо або в минуле (у початок цього літа) і порефлексувати з погляду теперішнього часу;
• створити комікси;
• вигадати підписи для світлин, які діти обрали як головні до цього літа.

Найважливіше — вміння помічати деталі й виокремлювати головне, фокусуватися. Кожен із таких форматів взаємодії є точкою входу в письмо — від цього можна відштовхнутися для подальшого писання.

Звертайте увагу дітей на те, що сенсорні дрібниці важливі:

• Який запах вони асоціюють із цим літом?
• Яку страву?
• Який день був дуже веселим або навпаки — дуже нудним?
• Що викликало радість цього літа?

Таке фокусування на дрібницях, зокрема через тіло та сенсорику, допомагає пам’яті краще працювати, розвиває уяву, вміння фокусуватися на великих завданнях і робити їх крок за кроком.

Варто уникати типових висловлювань як у формулюванні завдання, так і у текстах, наприклад «щасливе яскраве літо», «дуже наповнене літо». Не давайте дітям теми, сформульованої як «Найщасливіший день літа» тощо. Запропонуйте паралельні варіанти: «День літа, який мені запам’ятався» чи нейтральний «Яким було це літо для мене».

Пам’ятайте: діти походять із різних сімей і можуть перебувати в різних обставинах. Мета завдання не в тому, щоб позмагатися, хто більше чого пережив/ла протягом літа. Попри різні соціально-економічні чинники, завжди є щось, що дитина запам’ятала.

Важливо також:

• не порівнювати робіт;
• не узагальнювати;
• не читати публічно найкращих текстів (якщо це не було обговорено й погоджено з дітьми);
• не давати оціночних суджень, наприклад: «Це було правильне літо».

У цьому завданні не варто спиратися на класичну структуру творів-роздумів, творів-описів чи творів-міркувань. Орієнтуйтеся на формат есе чи різні вправи, перелічені вище.

Завдання передбачає опис власного досвіду й спогадів, а це найкраще робити у форматі вільного письма, яке не має структури — це потік думок, який діти переносять на папір.

Для збереження певної структури учням/цям можна давати орієнтири у вигляді запитань:

• Що було до певної події / враження / дня?
• Що відбулося (про що я хочу тут написати)?
• Що після цього змінилося?
• Що я зрозумів/ла після цієї події / враження / дня?

Ці запитання створять структуру, яка не потребуватиме жорстких рамок: вступ — основна частина — висновок.

У посібнику «Травмачутливість у школі» від Міністерства освіти і науки зібрані практичні поради, як реагувати на емоційні вияви дітей та організовувати навчання з урахуванням їхнього психологічного стану. Треба дуже добре розуміти контекст свого класу: чи є діти ВПО або такі, що втратили близьких, чи є діти ветеранів / ветеранок і чинних військових?

Буває, що діти не хочуть читати своїх текстів — і це нормально. Утім, якщо це чітке переконання дитини, то після уроку варто з нею поспілкуватися: можливо, їй щось болить чи вона переживає з певного приводу.

У разі появи страхів варто в обережній формі надати інформацію батькам, психологу/ині чи соціальному/ній педагогу/ині. Учитель/ка має розуміти чутливі контексти й особливості життєвих обставин дітей, обов’язково реагувати, підтримувати. Але проводити терапію він / вона не може.

Обговорення варто робити тільки тоді, коли в класі є довірча атмосфера. Письмо потребує читача, але слід розуміти, що найпершим читачем таких текстів має бути безпосередньо дитина — вона пише для себе. Саме тому текст може залишитися непрочитаним. Або ж вона може:

• поділитися текстом лише з учителем / учителькою або з обраним/ою однокласником/цею;
• озвучити певний фрагмент.

Запропонуйте класу прочитати тексти в мінігрупах, зібрати перетини досвіду, думок та переживань і в такий спосіб створити своєрідне «сито спогадів». На основі спільних досвідів малих груп можна зібрати загальне «сито спогадів» для класу.

Для того щоб це відбувалось емпатично, пропонуйте дітям короткі формулювання або мінівправи на основі того, що вони почули. Вчіть реагувати на почуте відповідно, наприклад: «Я почув/ла те, що ти прочитав/ла. Дякую, що ти поділився/лася». Важливо не давати оціночних суджень, а підтримувати й дякувати.

Для розвитку рефлексії в домашніх умовах можна почати з регулярних ритуалів:

• спільна прогулянка або розмова, де ви разом з дитиною відстежуєте п’ять чуттів: назвіть один запах, який відчули дорогою, візуальний образ, звук, який запам’ятався, смак, щось на дотик. У такий спосіб ви збираєте ваші фізичні враження про прогулянку або розмову;
• спільний перегляд фото чи відео та обговорення, що для вас вони означають, яка була історія, хто на цій світлині, чому ця людина для вас цінна тощо;
• наприкінці дня можна згадувати три хороші моменти з нього, три нудні й три несподівані.

Якщо батьки дітей — військові, які зараз далеко від них, можна в такий спосіб спілкуватися в онлайні чи переписці: кожного дня надсилати татові або мамі, що хорошого сталося за день, через що дитина хвилювалася, які були несподіванки.

Оберіть з дитиною якусь дрібничку з літа і розкажіть про неї історію. Це може бути браслет із табору, квиток до парку розваг чи музею, пам’ятний камінчик.

Можна зібрати журнал спогадів про літо й заповнити його спільно з дитиною: вклеїти фотографії, квитки з поїздок, підписати. Якщо не було поїздок і подій, запропонуйте дитині зафіксувати спогади про ці дні подякою за новий досвід, за рідних чи за літо в цілому.

Ставте дітям запитання під час прогулянки, у машині, удома ввечері:

• Що було важливого протягом дня / літа?
• Що порадувало чи засмутило?
• Хто в класі був сьогодні найбільш активний або найбільш пасивний?

Часто діти, а особливо підлітки, не надто схильні до спілкування та деталізації, але, якщо практикувати згадані вище ритуали, давати запитання й час на те, щоб дитина звикла, створимо культуру рефлексії.

Для того щоб вона стала частиною життя, треба в кожному дні втілювати невеликі практики, які стабілізуватимуть психоемоційний стан, фокусуватимуть на важливому і допоможуть бути вдячними за ті дні й періоди, які ми переживаємо особисто, професійно й у межах уроків.

Над текстом працювали Катерина Бортняк, Катерина Молодик та Ірина Троян

Пілотування курсу «Пишемо есе» для 5-х класів здійснює ГО «Вчися» за підтримки Фундації Множина.

Фото Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.