Літні канікули в музеї: як зробити екскурсію цікавою для дітей

Щоб діти не провели всі літні канікули за гаджетами, запропонуйте їм альтернативу — музеї. Тут можна цікаво та корисно провести час. А ще відвідини музею допоможуть із профорієнтацією — можливо, ваші діти захочуть стати біологами, фармацевтами чи істориками.

До того ж музеї змінюють підходи до роботи й замість звичного огляду експонатів або екскурсій пропонують мандрівку в часі за допомогою віртуальної реальності, різні експерименти або фотосесії біля житла з кісток справжнього мамонта.

Як саме музеї зацікавлюють дітей улітку, «Вчися.Медіа» розповіли Мар’яна Гой, в. о. директора історико-культурного заповідника «Древній Звенигород» на Львівщині, Тетяна Іващишин, керівниця інтерактивного музею «D.S. Таємна аптека» у Львові, та Юлія Комар, наукова співробітниця відділу музеології Національного науково-природничого музею НАН України, завідувачка сектору науково-технічної інформації.

Група дітей галасливо заходить до музею — і за мить уже слухає екскурсовода, який обіцяє перенести їх «машиною часу» у ХІІ століття та ознайомити з життям мешканців давнього Звенигорода. Після екскурсії діти за допомогою окулярів віртуальної реальності розглядають реконструкцію давнього міста, його вулиць, замків і церков. Саме так нині знайомлять з експонатами відвідувачів/ок музею «Древній Звенигород».

Цей музей створили у 2021 році на території історико-культурного заповідника «Древній Звенигород», щоб популяризувати історію та культурну спадщину міста. Мар’яна Гой розповідає: зараз у музеї працює експозиція «Міста князів: Звенигород і міська культура середньовічних міст». У музеї можна побачити експонати, які археологи знайшли у Львові, Давньому Галичі, Белзі та в самому Звенигороді.

Ще одна частина екскурсії — відеомапінг (3D-огляд) діорами «Битва за Звенигород», яка відтворює оборону міста від монголів у 1241 році та його знищення. На завершення діти проходять археологічний квест: діляться на команди й шукають на території заповідника аркуші із завданнями, виконують їх у VR-окулярах, а потім кожна команда розкопує приз — «скарби» княжого Звенигорода, заховані під землею в старовинній скриньці. Подейкують, що їх заховав засновник Звенигородського князівства — Володар. Або ж його помічники — працівники й працівниці музею. 

«Древній Звенигород» — приклад музею в невеликому селі на Львівщині, який зміг зацікавити чимало туристів/ок. Торік до нього завітали понад сім тисяч відвідувачів/ок.

Серед улюблених форматів:

• квест у музеї разом із домовичком, якого у ХІІ столітті вважали оберегом дому;
• знайомство з княжим містом у VR-окулярах;
• майстер-класи з виготовлення середньовічного намиста звенигородців та розпис екоторбинок;
• 3D-огляд 20 експонатів про побут звенигородців, культуру, торгівлю й духовне життя.

Зазвичай учнівство відвідує музей зі шкільними групами. Іноді приїжджають сім’ї з дітьми.

«Якщо батьки беруть активну участь у просвітництві дітей, то це завжди матиме ще більший результат, ніж коли їх привезе школа. Насамперед зацікавлення музеями має йти із сім’ї. А вчителі та вчительки можуть наочно пояснювати історію завдяки музеям — діти торкнуться речей, про які читають у підручниках», — додає Мар’яна Гой.

У підземеллі музею горять свічки, пахне ліками, аптекар варить еліксир — так починається екскурсія в «D.S. Таємна аптека». Це перший інтерактивний музей фармації в Україні, який працює з 2013 року. Серед експонатів — ліки, які колись продавали в аптеках, і старовинний аптечний посуд. Музей популяризує історію Львова, фармації та культуру виховання нового покоління фармацевтів.

«В аптеці можна побачити, як колись виглядали гематоген, шоколад і багато інших цікавинок. Ми навчаємо, що професія фармацевта — це не лише продаж ліків. Музей розташований у старовинній будівлі колишньої аптеки. Тут працювали фармацевти, які виготовляли креми та одеколони. Це були не просто фахівці своєї справи: вони ставали депутатами австрійського сейму, входили до аптекарського товариства, збиралися на творчі вечори та були дуже впливовими людьми», — розповідає керівниця музею Тетяна Іващишин.

Крім пізнавальної частини, у «Таємній аптеці» є різні активності та інтерактиви для дітей і підлітків:

• підземелля, де проводять експерименти;
• перегляд відео та мультфільму про винаходи фармацевтів;
• екскурсія містом від таємного аптекаря;
• лялькова вистава «Дива в таємній аптеці»;
• посвята в аптекарі, яку закріплюють таємним еліксиром;
• квест із пошуку таємних рецептів тощо.

У науково-природничому музеї можна послухати спів птахів, побачити реконструкцію каркасного житла з кісток мамонта або зайти в карстову печеру.

Юлія Комар розповідає, що Національний науково-природничий музей НАН України — це великий науковий комплекс, який об’єднує геологічний, палеонтологічний, зоологічний та ботанічний відділи. Тут є понад 30 000 експонатів, а прогулянка музеєм нагадує подорож крізь мільйони років історії Землі:

«Тут є мінерали й гірські породи, метеорити та корисні копалини, скелети мамонта й китів, рослини з усіх куточків планети, колекції опудал ссавців, метеликів, мушель, коралів, змій, ящірок, черепах та крокодилів, одна з найбільших колекцій птахів у Східній Європі та багато іншого, що можна роздивлятися годинами. За одну прогулянку ви пройдете шлях від утворення гірських порід до еволюції людини, побачите музейні діорами, які художники та макетники разом із науковцями створили ще задовго до 3D-графіки».

На чотирьох поверхах музею розміщені наукові колекції, які збирають і досліджують понад 100 років. У 2025 році в музеї побувало понад 65 тисяч відвідувачів/ок, 70 % з яких — діти та підлітки.

За словами Юлії Комар, відвідувачів/ок вражають:

• скелети давніх тварин і реконструкції вимерлих істот — особливо палеонтологічні експозиції, де історія Землі перестає бути абстрактною темою з підручника;
• великі кристали та мінерали незвичних форм і кольорів — діти люблять усе блискуче, гігантське і схоже на «скарби з фантастичних фільмів»;
• опудала тварин та музейні діорами — великі художньо-наукові композиції, які відтворюють природні ландшафти з різних куточків світу;
• інтерактивні елементи експозицій — спів птахів, екран із доповненою реальністю, інтерактивний стіл про історію виникнення життя на Землі. Такі експонати допомагають дитині не лише слухати, а й взаємодіяти з музеєм;
• інтерактивні програми від науковця Олексія Коваленка — автора блогів «Довколаботаніка» та «ПривітТрилобіт». Інші працівники та працівниці музею також створюють власні демонстрації, квести й інтерактивні заняття.

Кожен з описаних музеїв давно відійшов від практики, коли чіпати будь-що заборонено, а треба лише уважно слухати гіда. Квести й інтерактивні експозиції осучаснюють музеї та роблять їх зрозумілими для дітей. Лишається тільки заманити учнівство до місцевих музеїв під час канікул (не обов’язково їхати до Києва, Львова чи іншого обласного центру — ми впевнені, що цікаві локації є і у вашому регіоні чи громаді).

Тетяна Іващишин жартує, що влітку музеї стають місцем прохолоди. Якщо це не мотивує дітей, тоді батьки можуть виявити ініціативу, наприклад, сказати: «Я бачила / бачив у тіктоці цікавий музей, сходимо туди?» або «Давай знімемо для тіктоку щось у музеї». 

Юлія Комар зауважує: хоч не всім батькам по кишені подорожі, гуртки чи додаткові заняття, але майже кожна родина хоче дати дитині нагоду спробувати різні напрями, побачити ширший світ і відчути, що саме її цікавить.

«Музей є не лише джерелом інформації, а й місцем здобуття реального досвіду. У час цифрових технологій він виконує унікальну функцію: дає не зображення, а реальні об’єкти, не коротке відео для уваги на 15 секунд, а змогу роздивитися, подумати, поставити запитання й здивуватися. Саме музей формує просторове та природниче мислення, створює емоційний зв’язок із наукою. Для багатьох дітей музей стає першим місцем, де вони бачать справжній метеорит, зуб мамонта, величезний кристал або тварин із різних куточків планети не в екрані телефона, а перед собою», — пояснює Юлія Комар.

Вона радить батькам мотивувати дітей відвідати музей не «повчальними» аргументами, а емоційними:

• запропонувати «експедицію в минуле»;
• дати дитині роль дослідниці/ка;
• обрати тему візиту: доісторичні істоти, мінерали, тварини або хижі рослини чи мешканці морів;
• поєднати музей із прогулянкою містом і дозволити обрати, що саме цікавить дитину.

«Музей улітку — це не альтернатива відпочинку, а його продовження у форматі відкриттів. Це місце, де дитяча цікавість не обмежується питанням “Що це?”, а переходить у “Як це працює і чому так сталося?”. І саме з цього починається справжня любов до науки. А дитина почувається в музеї не просто слухачем, а дослідником», — підсумовує Юлія Комар.

Титульне фото Magnific, світлини в тексті із соціальних мереж музеїв та фотоархіву ННПМ НАН України

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.