Державні й комунальні школи в Україні: у чому різниця, хто їх фінансує та як вони працюють

Першокласниця йде шкільним подвір'ям на уроки.

Поняття «державна школа» нерідко використовують як синонім до кожного закладу загальної середньої освіти (ЗЗСО), за навчання в якому не потрібно платити. Проте з погляду законодавства є принципова юридична, управлінська та фінансова різниця між державними та комунальними закладами освіти. Розуміння цієї різниці важливе, зокрема, для того, щоби знати, хто відповідає за ремонт школи, закупівлю обладнання та її утримання і відповідно, куди звертатися в разі таких потреб.

У цьому матеріалі «Вчися.Медіа» розібралося:

  • які форми власності передбачає українське законодавство;
  • хто відповідає за фінансування та утримання шкіл;
  • чи відрізняються вони умовами вступу та якістю освіти;
  • хто відповідає за ремонт, укриття й обладнання.

ЯКІ Є ФОРМИ ВЛАСНОСТІ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Закон України «Про повну загальну середню освіту» передбачає чотири форми власності закладів загальної середньої освіти.

Державні ЗЗСО засновує держава. Залежно від специфіки закладу засновником може бути Міністерство освіти і науки України (МОН) або інший центральний орган виконавчої влади (міністерства, національні служби тощо). Такі ЗЗСО можуть мати особливу освітню спрямованість, зокрема поглиблену підготовку з окремих предметів або військово-професійний напрям. Найчастіше це наукові, військові, військово-спортивні та інші спеціалізовані ліцеї загальнодержавного значення і їх лише кілька десятків на всю Україну. Вступ до них іноді передбачає конкурсний добір чи виконання спеціальних вимог.

Комунальні ЗЗСО становлять основу українських шкіл. Їхніми засновниками переважно є сільські, селищні й міські ради (тобто громади). Окрім того, є невелика частина закладів освіти, засновниками яких є обласні ради.

Саме громади (місцеві ради) формують мережу комунальних закладів: 

  • створюють і закривають школи;
  • реорганізовують (наприклад, роблять школи опорними або їхніми філіями, а також перетворюють ліцеї (до 12-го класу) на гімназії (до 9-го класу));
  • визначають профільну спеціалізацію окремих закладів освіти.

Ухвалюючи такі рішення, місцеві ради мають керуватися інформацією про фактичну кількість учнівства, прогнозами щодо демографічної ситуації, економічною ситуацією в громаді тощо. 

Приватні ЗЗСО створюють фізичні або приватні юридичні особи. Вони працюють на підставі ліцензії та власного статуту. Основним джерелом фінансування зазвичай є плата за навчання. Приватні школи можуть пропонувати авторські освітні програми, альтернативні педагогічні підходи, інноваційні методики та спеціалізовані напрями підготовки. Водночас вони зобов'язані дотримуватися державних стандартів освіти.

Корпоративні ЗЗСО створюють кілька засновників, серед яких можуть бути юридичні (бізнес, громадські організації, благодійні фонди тощо) та фізичні особи, а також держава або територіальні громади. Така модель дає змогу об'єднувати фінансові, матеріальні й організаційні ресурси різних партнерів. Корпоративна форма власності поки не надто поширення в українській системі загальної середньої освіти. Втім, є поодинокі приклади таких закладів, зокрема Білоцерківський корпоративний ліцей родини Шрайбер. 

Дізнатися форму власності закладу освіти та його засновника можна в Інформаційній системі управління освітою (ІСУО). Для цього достатньо знайти потрібну школу в системі.

Важливо також розрізняти форму власності та тип закладу. Форма власності визначає, кому належить школа та хто є її засновником, тоді як тип визначає рівні освіти, які вона забезпечує: початкова школа, гімназія (до 9 класу) або ліцей (до 12 класу). Тому ліцеї, гімназії, початкові школи, а також спеціальні та спеціалізовані заклади освіти можуть бути як комунальними, так і державними, приватними чи корпоративними.

Початкова школа ліцею № 1 у Кам’янському Дніпропетровської області.
Будівля початкової школи ліцею № 1 у Кам’янському (Дніпропетровська область)

ХТО ФІНАНСУЄ ДЕРЖАВНІ Й КОМУНАЛЬНІ ШКОЛИ

Основна відмінність між державними й комунальними ЗЗСО полягає в джерелах фінансування.

Державні школи утримують насамперед коштом державного бюджету, але їх, як і комунальні, можуть фінансувати з інших джерел, не заборонених законодавством. Ці кошти можуть спрямовувати на:

  • зарплати працівників і працівниць;
  • комунальні послуги;
  • утримання будівель;
  • придбання обладнання;
  • інші витрати, необхідні для роботи закладу.

Конкретний перелік видатків залежить від статусу школи, її підпорядкування та бюджетних призначень. Водночас державна форма власності не гарантує більшого фінансування або кращого матеріально-технічного забезпечення. Так само не всі державні школи мають гуртожитки чи надають харчування або форму.

Читайте також:

Комунальні школи фінансують переважно з місцевих бюджетів із залученням державної підтримки. Зокрема, місцеві бюджети покривають:

  • оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
  • поточні й капітальні ремонти;
  • придбання меблів і обладнання;
  • господарське утримання приміщень;
  • оплату праці не педагогічного персоналу (бухгалтери/ки, прибиральники/ці тощо).

Окремі потреби можуть фінансувати коштом державних субвенцій / дотацій, цільових програм або інших передбачених законодавством джерел. Один із головних механізмів такої підтримки — освітня субвенція на зарплати педагогів і педагогинь. Водночас із 1 вересня 2026 року діють обмеження щодо її надання малокомплектним закладам освіти. Відповідно до пункту 10 Порядку надання субвенції (постанова Кабінету Міністрів України № 6), фінансування не одержують школи, у яких навчається менш як 60 учнів (для закладів із 1–12 класами), 55 учнів (з 1–11 класами) або 45 учнів (1–9 чи 5–11/12 класами). Виняток — початкові та спеціальні школи, навчально-реабілітаційні центри, а також заклади, де навчають мовами національних меншин, що є офіційними мовами Європейського Союзу.

Також держава може виділяти кошти на покращення освітнього середовища (обладнання, укриття, їдальні, закупівля автобусів тощо). Водночас державні програми підтримки переважно передбачають співфінансування з місцевих бюджетів (мінімальний розмір варіюється залежно від типу населеного пункту та податкоспроможності бюджету).

Фінансування державних та комунальних шкіл.
Оскільки забезпечення комунальних шкіл залежить насамперед від фінансових можливостей громади, умови навчання в ЗЗСО можуть суттєво відрізнятися навіть у межах однієї області.

ХТО КЕРУЄ ШКОЛАМИ ТА ПРИЗНАЧАЄ ДИРЕКТОРІВ

Управління школою залежить від того, хто є її засновником. Безпосереднє керівництво освітнім процесом здійснює директор або директорка закладу.

У комунальних школах, які є найпоширенішими в Україні, повноваження засновника на практиці реалізують департаменти, управління чи відділи освіти (також бувають органи, які опікуються всією гуманітарною політикою громади). Усі ці органи створено при місцевих радах. Вони у межах своїх повноважень:

  • затверджують установчі документи;
  • затверджують кошторис закладів і контролюють його виконання;
  • створюють умови для організації освітнього процесу.

Керівник або керівниця закладу (директор/ка) організовує освітній процес, управляє роботою колективу, ухвалює кадрові рішення та відповідає за дотримання законодавства. 

Керівників і керівниць комунальних ЗЗСО призначає засновник закладу або уповноважений ним орган, зазвичай — управління освітою. Це відбувається за результатами конкурсного добору. Водночас під час воєнного стану засновник ЗЗСО може призначити директора/ку без конкурсу, а також продовжити строк дії чинного контракту керівника/ці ЗЗСО.

У разі проведення конкурсу, засновник формує комісію чисельністю від 6 до 15 осіб, до складу якої входять представники/ці засновника, місцевої державної адміністрації або територіального органу Державної служби якості освіти, а також інститутів громадянського суспільства, зокрема професійних об’єднань педагогів/инь, профспілок, громадських об’єднань керівників закладів освіти та експертів у сфері загальної середньої освіти тощо.

Представники батьківського самоврядування та педагогічного колективу, які водночас є представниками органів громадського самоврядування відповідного ЗЗСО, також можуть долучатися до роботи конкурсної комісії, але лише з правом дорадчого голосу. Вони можуть висловлювати позицію та брати участь в обговоренні, але не мають вирішального голосу під час ухвалення рішень комісією.

У державних школах повноваження засновника від імені держави реалізує відповідний орган державної влади. Це не обов’язково МОН: заклад може належати до сфери управління іншого міністерства чи центрального органу виконавчої влади.

  • Наприклад, у сфері управління МОН перебувають Державний ліцей «Міжнародна українська школа», Державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Слобожанський» і Новгород-Сіверський державний ліцей імені К. Д. Ушинського.
  • Міністерству оборони України підпорядкований Військовий ліцей Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
  • Міністерство внутрішніх справ України створило ліцеї безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання. Вони працюють, зокрема, у Києві, Дніпрі, Івано-Франківську, Вінниці та Кривому Розі.

Тобто конкретний орган управління залежить від того, до якої державної системи належить школа. Він виконує повноваження засновника, зокрема затверджує статут і бере участь у призначенні керівника/ці. Безпосереднє управління освітнім процесом у державному ЗЗСО також здійснює його директор/ка.

Учителі та адміністрація школи зібралися на педраду, щоб спланувати навчальний процес.
Директор/ка відповідає за щоденну роботу школи, а засновник — за стратегічні, організаційні та фінансові питання її діяльності.

ЧИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ШКОЛИ ЗА ПРАВИЛАМИ ВСТУПУ

Форма власності не визначає автоматично правила зарахування дитини до школи. Вони залежать від типу закладу, його правового статусу та вимог законодавства.

Для початкових шкіл важливим є принцип територіальної доступності: місцева влада визначає території обслуговування, закріплені за школами, і діти, які мешкають на відповідній території, мають першочергове право на зарахування до першого класу. Таке саме право мають рідні брати й сестри учнів та учениць закладу, а також діти його працівників і працівниць. Якщо залишаються вільні місця, школа може приймати інших охочих. Якщо заяв на ці місця більше, ніж їх кількість, проводять жеребкування. Тому батькам, які хочуть віддати дитину до закладу поза територією обслуговування, варто заздалегідь з'ясувати, чи є там вільні місця та які документи потрібно подати.

Читайте також:

До гімназій спочатку переводять учнів та учениць, які закінчили четвертий клас у цій самій школі, якщо заклад має початкову ланку. Якщо після переведення залишаються вільні місця, до п'ятого класу можуть зарахувати дітей з інших шкіл, насамперед тих, які мають на це право за територіальним принципом.

Інші правила діють для ліцеїв, за якими не закріплюють територій обслуговування. Якщо ліцей має дев’яті класи, спочатку до 10-го класу переводять учнів та учениць, які здобули в ньому базову середню освіту й хочуть продовжити навчання. На вільні місця можуть вступати випускники й випускниці дев’ятих класів з інших закладів. Якщо охочих більше, ніж місць, проводять конкурсний добір. У ліцеях, які розпочинають навчання з 10-го класу, одразу приймають усіх охочих на вільні місця, а за потреби також проводять конкурс.

Водночас для окремих комунальних шкіл діють спеціальні правила вступу. Наприклад, території обслуговування також не закріплюють за закладами спеціалізованої освіти (мистецькими, спортивними, військовими та іншими), до яких приймають за результатами конкурсного добору з урахуванням здібностей дитини, а також спеціальними школами, зокрема для дітей з порушеннями зору чи слуху.

У державних школах правила вступу також залежать від типу закладу. До звичайних державних ЗЗСО дітей зараховують за загальними правилами. Водночас більшість державних шкіл  — це спеціалізовані заклади, для вступу до яких законодавство передбачає додаткові умови.

Наприклад, під час вступу до спортивних ліцеїв можуть враховувати рівень фізичної підготовленості та спортивні здібності дитини. До військових ліцеїв вступники/ці мають відповідати визначеним вимогам щодо стану здоров’я та, найчастіше, скласти іспити з фізичної підготовки. Під час вступу до мистецьких ліцеїв (музичних, художніх і хореографічних) оцінюють, наприклад, музичний слух і виконавські навички, здатність до образотворчої діяльності або хореографічні дані. 

Отже, не до всіх державних шкіл вступають через іспити, конкурси або психологічний відбір. Так само комунальні школи можуть мати особливі правила прийому, якщо це передбачено законодавством для відповідного типу закладу.

Старшокласники складають нормативи з підтягування на уроці фізкультури.
Спортивні, військово-спортивні, мистецькі та інші спеціалізовані державні ЗЗСО можуть перевіряти здібності й підготовку учнівства відповідно до профілю навчання.

ЧИ Є НАВЧАННЯ В ДЕРЖАВНИХ І КОМУНАЛЬНИХ ШКОЛАХ БЕЗОПЛАТНИМ

Стаття 53 Конституції України гарантує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних закладах.  Це означає, що батьки не повинні оплачувати витрати, необхідні для забезпечення освітнього процесу. Зокрема, ремонт шкільних приміщень, закупівлю меблів, обладнання та інші господарські потреби ЗЗСО мають фінансувати його засновники.

Також батьки не повинні оплачувати шкільне харчування, яке нині забезпечують для школярів і школярок усіх класів у межах державної програми. Водночас якщо дитина хоче придбати додаткові страви чи продукти, такі витрати можуть покривати батьки.

Нагадаємо, що безоплатне одноразове гаряче харчування гарантують учням і ученицям 1–11(12) класів державних і комунальних закладів освіти, які навчаються за очною або змішаною формою. Водночас безоплатне харчування надають лише в дні фактичного перебування дитини в школі: учні й учениці, які навчаються дистанційно, цієї можливості не мають і компенсацію за харчування не одержують.

У школах також можуть працювати групи подовженого дня (ГПД), які дають змогу учням й ученицям залишатися в закладі після завершення уроків під наглядом педагогів. Їхню організацію та роботу переважно фінансують коштом місцевого бюджету, тому для батьків ця послуга безоплатна.

Інша ситуація з гуртками та факультативами. Вони можуть бути платними, якщо заклад надає відповідні послуги за оплату або заняття організовують сторонні установи, які орендують шкільні приміщення. Докладніше про те, які саме платні послуги можуть надавати ЗЗСО, можна дізнатися за посиланням. Водночас гуртки можуть фінансувати і з місцевого бюджету, у такому разі вони будуть безоплатними для дітей. 

Благодійна допомога школі не заборонена, однак вона має бути добровільною. Адміністрація закладу не може вимагати від батьків обов’язкових внесків на ремонт, обладнання чи інші потреби або пов’язувати їхню сплату із зарахуванням дитини, відвідуванням уроків чи отриманням освітніх послуг. Якщо адміністрація чи представники батьківської спільноти наполягають на обов'язкових платежах, батьки можуть попросити пояснити їхню правову підставу та звернутися по роз'яснення до керівництва школи або засновника.

Біологічна лабораторія в Українському фізико-математичному ліцеї КНУ імені Тараса Шевченка.
Біологічна лабораторія в Українському фізико-математичному ліцеї КНУ імені Тараса Шевченка.

ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА РЕМОНТИ, УКРИТТЯ ТА ОБЛАДНАННЯ

У комунальних школах відповідальність за утримання приміщень і матеріально-технічне забезпечення розподілена між керівництвом закладу та засновником — територіальною громадою. Зокрема, видатки на потреби школи (закупівлю нових парт, ремонт чи будівництво укриття тощо) передбачають у бюджеті громади. Місцева рада затверджує бюджет на рік, а за потреби протягом року може перерозподіляти кошти або виділяти додаткове фінансування. Щоб визначити необхідні витрати, директори/ки шкіл зазвичай наприкінці року формують бюджетні запити на наступний, де зазначають потреби ЗЗСО. Управління освітою / департамент освіти опрацьовує ці запити й передає їх на розгляд місцевої ради для передбачення відповідних видатків.

Водночас організація закупівель залежить від того, чи має школа фінансову автономію. Якщо ні, закупівля товарів і послуг зазвичай перебуває в компетенції управління освітою чи відповідного департаменту. Для оперативного реагування на потреби закладів також можуть укладати договори на періодичне обслуговування, наприклад для проведення невідкладних ремонтів систем опалення.

У державних школах механізм схожий, але звертатися щодо фінансування, ремонту чи придбання обладнання потрібно до органу, у сфері управління якого перебуває заклад. Наприклад, якщо заклад освіти підпорядкований МВС, питання його забезпечення вирішують у межах повноважень МВС та відповідних керівних структур закладу. Якщо ж ідеться про військовий ліцей, такі питання належать до компетенції відповідного органу військового управління.

Водночас і державні, і комунальні ЗЗСО та їх засновники мають дбати про пожежну безпеку, належний санітарний стан, доступність будівель і наявність бомбосховищ, які відповідають встановленим вимогам. Докладніше про те, чому нинішня система укриттів не відповідає сучасним загрозам, читайте за посиланням.

Попри повітряні тривоги школярі продовжують урок із вчителькою в безпечному шкільному укритті.
Якщо проблема стосується безпосередньої безпеки дітей, батькам варто повідомити про неї і керівництво закладу, і орган управління освітою або засновника.

Фото з телеграм-каналу мера Кам’янського Андрія Білоусова, Львівського ліцею імені Героїв Крут, КНУ, медіа «Новини Львова» та Magnific

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

Other topics

View all
View all